Розглянуто проблему існування Православної церкви на південних територіях України за умов воєнного протиборства під час Другої світової війни. На підставі аналізу археографічного масиву документів радянського й окупаційного походження, результатів наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних істориків висвітлено питання церковно-релігійного життя в контексті особливостей політики щодо православ'я радянської держави та румунської влади. Показано трансформації в соціоконфесійному середовищі півдня країни, визначено характер "християнського місіонерства" румунської окупаційної влади в Південній Бессарабії та "Трансністрії", розкрито суперечливість процесів, що відбувалися в церковно-православному житті після звільнення регіону у 1944 - 1945 рр. Подано мартиролог репресованого органами НКВС у 1930 - 1940-і рр. православного духовенства.

Рассмотрена проблема существования Православной церкви на южных территориях Украины в условиях военного противостояния во врямя Второй мировой войны. На основании анализа археографического массива документов советского и оккупационного происхождения, результатов научных исследователей отечественных и зарубежных историков освещены вопросы церковно-религиозной жизни в контексте особенностей политики, касающейся православия, советского государства и румынской власти. Показаны трансформации в социоконфессиональной среде юга страны, определен характер "христианского миссионерства" румынской оккупационной власти в Южной Бессарабии и "Транснистрии", раскрыта противоречивость процессов, происходящих в церковно-православной жизни после освобождения региона в 1944 - 1945 рр. Приведен мартиролог репрессированного органами НКВД в 1930 - 1940-е гг. православного духовенства.

Охарактеризовано релігійну ситуацію та розглянуто основні етапи реалізації церковної політики румунської окупаційної влади на території Південної Бессарабії та Трансністрії у період з кінця 1930-х рр. до весни 1944 р. Визначено характерні особливості румунської християнізації населення Трансністрії в 1941 - 1944 рр. Особливу увагу приділено вивченню реституції культових споруд, етно-конфесійних і соціально-побутових процесів. Наведено відомості про благочинну діяльність місіонерів, місцевого духовенства та прихильників православної віри, а також організацію богословської освіти та морально-релігійного виховання населення у Трансністрії.

Охарактеризована религиозная ситуация и рассмотрены основные этапы реализации церковной политики румынской оккупационной власти на территории Южной Бессарабии и Транснистрии в период с конца 1930-х гг. до весны 1944 г. Установлены характерные особенности румынской христианизации населения Транснистрии в 1941 - 1944 гг. Особое внимание уделено изучению реституции культовых сооружений, этно-конфессионных и социально-бытовых процессов. Приведены данные о благотворительной деятельности миссионеров, местного духовенства и сторонников православной веры, а также организации богословского образования и морально-религиозного воспитания населения в Транснистрии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.23 + Т3(4РУМ6)61-725 + Т3(4МОЛ)61-725

Рубрики:

Румунська Православна Церква

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто організацію, особливості та недоліки в діяльності Румунської православної місії в Трансністрії після переїзду її до Одеси у жовтні 1942 р.

Досліджено відносини Православної церкви та владних структур за умов геополітичних змін напередодні та в ході Другої світової війни на Півдні України. Проаналізовано функціонування православних парафій та кліру у правому полі тоталітарних держав (румунської і радянської). Показано сутність релігійної політики румунської влади та церковної адміністрації, організаційно та церковно-адміністративні технології. Розкрито методи та наслідки реалізації політики румунського християнського "місіонерства" в "Бесарабії" і "Трансністрії", розкрито особливості етноконфесійної ситуації, соціально-побутового життя кліру. Простежено еволюцію відносин радянської держави і Православної церкви за умов війни. Висвітлено методи та особливості процесу "одержавлення" Православної церкви на Півдні України впродовж 1944 - 1945 рр.

Розкрито сутність румунської політики рехристиянізації населення окупованих українських земель у межиріччі Південного Бугу та Дністра (губернаторство Трансністрія) у період 1941 - 1944 рр.

Розкрито особливості політики Румунської окупаційної влади в губернаторстві "Трансністрія" впродовж 1941 - 1944 рр. Зазначено про церковну політику, яка була спрямована на відродження християнських традицій на румунський зразок та відбудову храмів. Звернено увагу на українську проблему, внаслідок чого, політика окупантів була промаркована українофобією і антиукраїнськістю.

На основі масиву джерел презентовано порівняльно-історичний зріз суті й особливостей релігійної політики німецьких та румунських окупантів, які, ставлячи однакову окупантську мету, упродовж 1941 - 1944 рр. намагалися різними способами здійснити відродження християнської релігії.

Визначено роль іноземних консулів у розвитку наукової діяльності Півдня України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Висвітлено питання державності України у візіях ОУН наприкінці Другої світової війни. Розкрито основні проблеми адаптації іноземних слухачів на початковому етапі навчання. Розглянуто історичні аспекти формування правового режиму забезпечення права на інформацію в Україні. Проаналізовано реформування вищої освіти як передумови інтеграції України до освітнього простору ЄС. Висвітлено особливості політики цифрового зберігання документів в державних обласних архівних установах Півдня України. Викладено джерелознавчий аспект політики червоного терору в Одесі у 1919 р. Розкрито особливості зародження вітчизняного підводного кораблебудування в Одесі.

Через пастирську діяльність духовних отців-місіонерів, керівників районного благочинія і на прикладі духовно-релігійного життя окремо взятої районної релігійної громади, розглядаються із середини процеси "рехристиянізації", відродження православної віри в окупованих румунами в роки Другої світової війни землях буго-дністровського межиріччя - губернаторство "Трансністрія".

Зазначено, що 24 - 25 квітня 2015 р. в Одеському національному морському університеті відбулася V Міжнародна наукова конференція "Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри". За традицією, яка започаткована десять років тому, співорганізаторами роботи цього наукового форуму були, як і в попередні роки, провідні вчені Інституту історії НАН України, Національної спілки краєзнавців України, Науково-дослідного Інституту українознавства, керівництво та наукові співробітники Державного архіву Одеської області, члени нещодавно створеної Громадської ради при ДАОО. Цього разу в рамках міжкафедрального міжнародного співробітництва кафедра українознавства, історико-правових та мовних дисциплін ОНМУ співорганізатором конференції обрала кафедру історії, філософії та теології Університету "Нижній Дунай" м. Галац (Румунія).

Висвітлено плідну наукову та краєзнавчу діяльність відомого українського вченого-історика Тригуба Петра Микитовича на Миколаївщині у творчий, плідний і, нажаль, в останній період його життя. У центрі уваги біографічного нарису перебуває людина, яка усе життя "йшла" по освітянській ниві, творила слово про край, багатий на краєзнавчу тематику, про край, який здавна зветься Причорноморським степом. Через особисті спогади та меморії професора Тригуба П. М. простеженоя копітку та важливу роботу краєзнавця, який від 1980-го року долучився до важливої справи історичного краєзнавства. Від того часу й до останньої хвилини свого життя проф. Тригуб П. М. не переставав уболівати за справу, якій був відданий десятиліття. Висвітлео творчий внесок у краєзнавчу науку, відомості про миколаївську школу історичного краєзнавства, яку створив і виплекав вчений упродовж десятиліть у стінах відомих вишів і Миколаївському національному університеті ім. В. О. Сухомлинського і Чорноморському національному університеті імені Петра Могили.

Досліджено проблему більшовицької етатизації (одержавлення) Православної церкви у розрізі загальнодержавних процесів з їх віддзеркаленням на Миколаївщині упродовж завершального періоду німецько-радянської війни - 1944 - 1945 рр. Мета дослідження - визначення основних механізмів процесу одержавлення, способів реалізації ідеологічної тези про боротьбу з релігією в радянському атеїзованому суспільстві. Через низку нормативно-законодавчих актів, часто відверто зневажливих і підступних дій з боку партійно-державної номенклатури, держава як у центрі, так і на периферії робила все задля контролю, впливу й обмеження діяльності православної конфесії, її духівництва та вірних. На основі широкого спектра джерел наведено низку статистичних даних по Миколаївській області у тодішніх її адміністративно-територіальних межах, зокрема: чисельність зареєстрованих церков, кліру, зруйнованих та використаних поза релігійним призначенням храмів. Обгрунтовано чинники, масштаби та наслідки збитків, нанесених православним громадам Миколаївщини. Доведено тезу про те, що держава через інститут уповноважених в областях та республіках, шляхом реєстрації православних громад, храмів, духовенства тощо зробила релігійне життя тотально підконтрольним собі, зводила нанівець слабкі потуги церкви до відновлення, знищила слабку надію на відверті стосунки у суспільстві, винищила церковне розмаїття й призвела до моноцерковності, що відповідало політичній монопартійності в СРСР.

Досліджено становлення й діяльність перших парафій Української автокефальної православної церкви в Одесі після революційних подій 1917 - 1921 рр. та в період репресій влади проти УАПЦ. За мету ставиться розгляд церковного локусу - автокефальних парафій в Одесі - Покрівської і Входо-Ієрусалимської, їх активних прихожан та священнослужителів. Джерельною основою студій є малознані, інформативно бідні й уривчасті, але сутнісно важливі для сьогодення, свідчення підслідних та жертв політичних репресій кінця 1920 - 1930-х рр. Реконструювання історії релігійних громад УАПЦ вимальовувалось на основі архівно-слідчих справ фонду Р-8065, які перебувають на зберіганні Держархіву Одеської області (ДАОО). Відкинуто ідеологічні, брехливо-міфологічні конструкції слідчих ДПУ-НКВС, завдяки методикам (порівняльного аналізу, історичної біографістики, історичної антропології), проаналізовано тексти обвинувачень і перехресних очних ставок, інші подібні фейки, подано персоніфіковано трагічне минуле одеських осередків автокефальної церкви, зроблено висновок про тяглість населення до української церкви й духовної єдності усіх регіонів України.

Досліджено роль архівів у сучасному інформаційному суспільстві, історію їх формування та розвитку, інноваційні підходи у роботі з документальним надбанням та громадськістю в інститутах соціальної пам'яті, у тому числі і в умовах пандемії, пов'язаної з поширенням коронавірусної інфекції. Підкреслено думку про важливість використання усіх можливостей мережевого суспільства для донесення до споживача документальної спадщини у зручний та доступний для користувача спосіб. Розкрито методи і способи комунікацій інститутів соціальної пам'яті, підкреслено важливість їх представлення у медіапросторі та соціальних мережах і прямий зв'язок між збільшенням частки присутності інститутів соціальної пам'яті в інформаційному просторі та їх популярністю серед громадськості. Висвітлено практичний досвід використання РR-технологій та реклами у діяльності архівних, бібліотечних і музейних установ. Увагу приділено технологічним змінам у природі документів, які відбулися внаслідок трансформацій цифрової екосистеми в умовах інформаційного суспільства, засадам збереження автентичності електронних документів, інноваційним методам їх архівування. Підкреслено значення якості інформаційних ресурсів, їх актуальності та легкодоступності для залучення широких кіл громадян до культурної спадщини. Узагальнено освітні практики з дисциплін документознавчого, інформаційно-аналітичного, комунікаційного циклів, які викладаються у закладах вищої освіти України для здобувачів вищої освіти спеціальності 029 "Інформаційна, бібліотечна та архівна справа".

Розглянуто православне життя в Одесі у найскладніший період нашої історії - від революції до радянсько-німецької війни (1917 - 1945 рр.). Концептом матеріалу є нарисно-компаративний зріз минулого: від пореволюційної поліцерковності до одержавлення сталінським режимом, в якому розглянуто трансформації у православній спільноті мікропростору міста. Зосереджено увагу на процесах, що супроводжувались з боку комуністичної влади пропагандистськими нападками, знищенням храмів, репресіями кліру, обмеженням впливу на міський соціум тощо. Окрему увагу приділено дискурсу про християнське відродження в умовах окупації міста у 1941 - 1944 рр. з його специфікою.