Вивчено вплив антропології Й. Міхневича на російський космізм. Подано стислий огляд біографії та наукової творчості філософа. Розглянуто основні теми його творчого доробку. Порівняно ідеї українського філософа Міхневича та російського вченого М. Федорова і зроблено висновок про гіпотетичну можливість прямого впливу Й. Міхневича на формування доктрини М. Федорова.

Вивчено діяльність Київської духовної академії, яка, незважаючи на її недовге існування (1819 - 1920 рр.), мала величезне значення для розвитку духовності. Відзначено, що її учнами були відомі державні та культурні діячі, її вплив поширювався на інші навчальні заклади та філософські погляди багатьох мислителів (зокрема, В.В. Соловйова).

З позицій нового осмислення історії українського народу, його духовної культури послідовно викладено основні етапи історії української філософії (в епоху Київської Русі, у другій половині ХІІІ - першій половині XVII ст., періодів Просвітництва (друга половина XVII - XVIII ст.) та українського романтизму (ХІХ ст.), а також у ХХ ст.). Показано закономірність становлення та розвитку української філософської думки, її специфічні риси та характерні особливості.

Розглянуто міфо-релігійні уявлення східних слов'ян, історичні джерела та характерні особливості формування філософської культури Київської Русі, а також філософські ідеї у творчості давньоруських книжників: Іларіона Київського, Феодосія Печерського, Нестора, Никифора, Володимира Мономаха, Климента Смолятича, Кирила Туровського, Данила Заточеника та ін. Окремі розділи присвячено реформаційним і ренесансно-гуманістичним ідеям в Україні у другій половині XVI - на початку XVII ст. Детально висвітлено роль Києво-Могилянської академії у розвитку духовної культури слов'янських народів. Значну увагу приділено філософським і суспільно-політичним поглядам українських письменників та вчених XIX - початку XX ст.: М.Гоголя, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченка, М.Драгоманова, І.Франка, Л.Українки, М.Грушевського, В.Вернадського, В.Липинського, а також Д.Донцова.

Проаналізовано життя та творчість провідних вчених-філософів Київської духовної академії на основі наукових джерел, маловідомих архівних документів, які значною мірою формували особливу ауру цього вищого навчального закладу, забезпечували його вплив на культурне життя не тільки Києва, України, а й значних європейських територій.

Проанализирована жизнь и творчество ведущих ученых-философов Киевской духовной академии на основании научных источников, малоизвестных архивных документов, которые в значительной мере формировали особенную ауру этого высшего учебного заведения, обеспечивали его влияние на культурную жизнь не только Киева, Украины, а и значительных европейских территорий.

Розкрито суть і значення невідомого рукопису представника Київської релігійно-філософської школи ХІХ - початку ХХ ст. П.Кудрявцева.

Розглянуто питання відповідності закладів, що мають статус "університет", ознакам університету класичного. Розкрито ознаки класичного закладу університетського типу, з ними зіставлено загальні та специфічні риси університету некласичного, зокрема педагогічного.

Розкрито суть понять логіки висловлювання, складного судження, простого категоричного силогізму, доведення. Визначено чуттєві форми пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення), а також форми абстрактного (логічного) мислення. Наведено закон тотожності як принцип правильного мислення. Описано методи наукової індукції.

Раскрыта сущность понятий логики высказываний, сложного суждения, простого категорического силогизма, доказывания. Определены чувствительные формы познания (ощущения, восприятия, представления), а также формы абстрактного (логического) мышления. Приведен закон тождества как принцип правильного мышления. Описаны методы научной индукции.

Висвітлено міфорелігійні витоки освіти і філософування, розкрито функції філософії в освіті. Проаналізовано засади філософії в Стародавній Індії та Китаї, в античний період, Середньовіччя, епоху європейського Відродження, період університетської реформи на межі XVIII - XIX ст., духовний та університетський напрями феномену академічної філософії, а також період посткласичної філософії ХХ ст.

Освещены мифорелигиозные истоки образования и философствования, раскрыты функции философии в образовании. Проанализированы основы философии в Древней Индии и Китае, в античный период, Средневековье, эпоху европейского Возрождения, период университетской реформы на границе XVIII - XIX ст., духовное и университетское направления феномена академической философии, а также период постклассической философии ХХ ст.

Розкрито зміст основних логічних форм та законів логіки. Проаналізовано логічні відношення між категоричними судженнями, основні закони логіки. Розглянуто питання безпосереднього дедуктивного умовиводу, а також індуктивного умовиводу, простого категоричного силогізму, доведення та спростування.

Раскрыто содержание основных логических форм и законов логики. Проанализированы логические отношения между категорическими суждениями, основные законы логики. Рассмотрены вопросы непосредственного дедуктивного умовывода, а также индуктивного умовывода, простого категорического силогизма, доказательства и опровержения.

Вперше комплексно висвітлено логіко-гносеологічні пошуки філософів Київської духовної академії (1819 - 1920). Здійснено їх дослідження у європейському контексті реформ традиційної логіки, теорії пізнання та становлення наукової методології XX ст. Залучено до наукового обігу рукописи лекцій академістів, що не призначалися для оприлюднення.

Впервые комплексно освещены логико-гносеологические поиски философов Киевской духовной академии (1819 - 1920). Осуществлено их исследование в европейском контексте реформ традиционной логики, теории познания и становления научной методологии XX в. Привлечены к научному обороту рукописи лекций академистов, не предназначавшиеся для опубликования.

У 128-ми пацієнтів проведено оцінку віддалених результатів лікування генералізованого пародонтиту з використанням запропонованих методів комплексної корекції. Установлено, що застосування запропонованої диференційованої вазокоригувальної терапії дозволяє досягнути у віддалені терміни (2 роки) стабілізації процесу в середньому у 85,4 % пролікованих, що на 14,6 % вище в порівнянні з традиційною методикою.

У 102 пацієнтів проведено оцінку безпосередніх результатів лікування генералізованого пародонтиту з використанням запропонованих методів комплексної корекції. Встановлено, що застосування запропонованої терапії дозволяє достовірно покращити клінічні та параклінічні показники в порівнянні з традиційною методикою.

У 32-х пацієнтів проведено оцінку віддалених результатів лікування генералізованого пародонтиту з використанням запропонованих методів комплексної корекції. Встановлено, що застосування запропонованої місцевої терапії дозволяє досягнути у віддалені терміни (2 роки) стабілізації процесу у 88 % пролікованих, що на 13 % вище в порівнянні з традиційною методикою.

Аналіз 135-ти пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями дав змогу оцінити розповсюдженість основних стоматологічних захворювань - карієсу та його ускладнень, пародонтиту, захворювань слизової оболонки порожнини рота та червоної облямівки губ. Встановлено, що стоматологічна патологія в даної групи хворих складає 100 %. За цього інтенсивність ураження твердих тканин зубів перевищує таку у відповідній віковій групі в 1,4 рази, пародонта - в 1,8 разів і СОПР - в 1,3 рази. Встановлено також кореляційну залежність між розповсюдженістю, ступенем генералізованого пародонтиту й тривалістю основного захворювання.

Проаналізовано дискусію, яка розгорнулась на шпальтах газет та часописів у Києві на початку XX ст.

Проведено порівняльний аналіз рукописних лекцій П. Юркевича, які читались ним в Київській духовній академії протягом 1859 - 1861 рр. та у Московському університеті протягом 1864 - 1865 рр.

Аналіз обстеження 108 соматично здорових пацієнтів та 98 хворих на гіпертонічну хворобу дозволив порівняти розповсюдженість захворювань пародонта - гінгівіту, пародонтиту, пародонтозу. Встановлено, що в структурі патології пародонта у хворих з гіпертонічною хворобою найвищу розповсюдженість має хронічний генералізований пародонтит (76,8 %). В цьому разі, у осіб з генералізованим пародонтитом на тлі серцево-судинної патології встановлено прямий кореляційний зв'язок між розповсюдженістю, тяжкістю генералізованого пародонтиту, з одного боку, та тривалістю гіпертонічної хвороби, з іншого.

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування та збільшення тривалості періоду стабілізації генералізованого пародонтиту у пацієнтів з різним соматичним станом (здорових осіб і хворих з серцево-судинною патологією), функціональним станом регіонарного та системного кровообігу (без порушень, з порушеннями регіонарного та зі сполученими регіонарними та системними порушеннями). Показано, що в структурі патології органів порожнини рота у хворих з серцево-судинними захворюваннями найбільш розповсюдженим є генералізований пародонтит (76,8 %), що в 1,2 раза більше у порівнянні з групою соматично здорових осіб. Розроблено диференційований метод вазокоригувальної терапії для комплексного лікування генералізованого пародонтиту залежно від соматичного статусу та функціонального стану регіонарного та системного кровообігу. Встановлено, що запропоновані методи сприяють скороченню термінів лікування в середньому на 2 доби та клініко-рентгенологічній стабілізації процесу у 85,4 % хворих, що на 15 % вище у порівнянні з відповідним показником у хворих, яких лікували традиційним способом.

Досліджено логіко-гносеологічні пошуки, здійснювані філософами Київської духовної академії (КДА) у часи післякантівських реформ традиційної логіки та теорії пізнання. До дослідження залучено манускрипти, які суттєво коригують уявлення дослідників про рівень логіко-гносеологічної культури філософів КДА, складені лише на основі опублікованого ними. Уперше у галузі історико-філософських досліджень здійснено теоретичну реконструкцію логіко-гносеологічних поглядів київських академістів. Суттєво уточнено особливості духовно-академічного ідеалізму. З'ясовано загальнофілософські засади академістів щодо співмірності предметів логіки та теорії пізнання, щодо пізнавальних можливостей традиційних законів мислення.