Розповідається про Більське городище - унікальну пам'ятку археології, одне з найбільших городищ Європи доби раннього залізного віку, розташоване в Котелевському й Зіньківському районах Полтавської та Охтирському районі Сумської області. Розглядається його історична доля, торговельна, ремесляна та промислова діяльність, пам'ятки історії та природи. Повідомляється, що величезний археологічний комплекс, який включає три укріплення - Західне, Східне і Куземинське, Велике укріплення Більського городища, курганні некрополі в урочищах Скоробір, Осняги, Марченки, Перещепине та інші, численні поселення скіфської доби, займає площу понад 8 тисяч гектарів. Висвітлюються деякі результати археологічних досліджень Більського городища 1992-1998 рр.

На підставі великого кола археологічних, історичних, етнографічних та антропологічних джерел викладено історію населення України протягом I тис. до н.е. - першої половини I тис. н.е. в усіх її аспектах: політичному, соціально-економічному та культурному. Доведено, що економічний розвиток, зміна більш досконалішими формами господарювання, налагодження міжетнічних контактів, у свою чергу, зумовили поступовий розклад первісних відносин та формування перших ранньодержавних утворень на теренах українського Лісостепу та Степу. Відзначено, що важливим чинником, який сприяв розвитку цього процесу, стало існування на північному узбережжі Чорного моря упродовж тисячоліття античних держав - Боспору, Херсонесу Таврійського, Ольвії та Тіри. Увагу акцентовано на динаміці торговельних зв'язків місцевого населення з Елладою, елліністичними державами і Римом, численними народностями від Дунаю та Карпат до Кавказу й Уралу. Викладено найголовніші з існуючих в історіографії кіммеро-, скіфо- та сарматознавстві гіпотези, концепції та погляди, матеріали останніх наукових досліджень з історії та культури античних держав Північного Причорномор'я, їх взаємовідносин з оточуючим негрецьким населенням.

Проаналізовано взаємозв'язки, що мали місце протягом століть і тисячоліть у міжетнічних контактах різних племен і народів, які за стародавніх і середньовічних часів проживали на землях сучасної України, від появи людини на півдні Східної Європи близько 1 млн. років тому до ХІІІ ст. н.е., коли внаслідок монголо-татарської навали з історичної арени зникло перше державне утворення східних слов'ян - Київська Русь.

Розглядається найдавніший період історії України - часи від кам'яного віку до початку писемності включно. Висвітлюються найважливіші моменти життя предків сучасних українців. Доведено, що саме лісостепові райони України були прабатьківщиною якщо не всього слов'янства, то принаймні його східної гілки, а формування слов'янського етносу відбувалося в безпосередньому оточенні іранського, фракійського та прабалтського населення. Вивчаються стародавні поселення та кургани, знаряддя праці та зброя, хатнє начиння та твори мистецтва. Описано освоєння первісною людиною території сучасної України, яскравий феномен трипільської культури, створеної першими хліборобами нашої землі, становлення та розвиток Великої Скіфії - першого державного утворення Східної Європи.

Розглянуто історію ранніх слов'ян, Київської Русі, окремих давньоруських князівств. Висвітлено взаємовідносини Русі зі своїми південними кочовими сусідами, зокрема, гуннами, аварами, булгарами, хазарами, печенігами, половцями та монголами.

Рассмотрены история ранних славян, Киевской Руси, отдельных древнерусских княжеств. Освещены взаимоотношения Руси со своими южными кочевыми соседями, в частности, гуннами, аварами, булгарами, хазарами, печенегами, половцами, монголами.

Розглянуто основні вимоги Законів України "Про охорону культурної спадщини" та "Про охорону археологічної спадщини". Розкрито роль юристів і правоохоронців у збереженні культурно-археологічної спадщини країни.

Рассмотрены основные требования Законов Украины "Об охране культурного наследия" и "Об охране археологического наследия". Раскрыта роль юристов и правоохранителей в сохранении культурно-археологического наследия страны.

Наведено характеристику релігії як суспільного феномену та складової духовної культури людства, проаналізовано основні етапи її розвитку. Описано ранні форми вірувань і релігійних культів. На прикладі Трипільської культури вивчено прояви землеробських культів, розглянуто їх відгуки у сучасних релігіях, зокрема, християнстві. Наведено відомості про ранні та пізні національні релігії. Висвітлено історію становлення світових релігій - будизму, ісламу, християнства. З'ясовано причини виникнення та наведено класифікацію нових культів, показано кримінальну спрямованість і небезпечність діяльності деструктивних релігійних організацій в Україні. Розглянуто питання правового регулювання свободи совісті та діяльності релігійних організацій в Україні. Розкрито правовий зміст відокремлення церкви від держави, визначено основні завдання правоохоронних органів щодо захисту прав громдян на свободу віросповідань.

Дана характеристика религии как общественного феномена и составляющей духовной культуры человечества, проанализированы основные этапы ее развития. Описаны ранние формы верования и религиозных культов. На примере Трипольской культуры изучены проявления земледельческих культов, рассмотрены их отголоски в современных религиях, в частности, христианстве. Даны сведения о ранних и поздних национальных религиях. Освещена история становления мировых религий - будизма, ислама, христианства. Определены причины возникновения и дана классификация новых культов, показана криминальная направленность и опасность деятельности деструктивных религиозных организаций в Украине. Рассмотрены вопросы правового регулирования свободы совести и деятельности религиозных организаций в Украине. Раскрыто правовое содержание отделения церкви от государства, определены основные задачи правоохранительных органов относительно защиты прав граждан на свободу верований.

Наведено результати розробок, досліджень та впровадження у виробництво нових методів електротехнології та пристроїв для створення мікроклімату, стимуляції проростання насіння, автоматичного керування температурою на основі енергоощадних принципів з використанням традиційних і нетрадиційних джерел енергії.

Подано інформацію про головні археологічні пам'ятки України, до яких належать залишки стародавніх поселень (стоянки доби кам'яного віку, селища, тобто неукріплені поселення, та городища, що мали фортифікаційні споруди), а також стародавні поховання. Проаналізовано основні порушення ст. 298 Кримінального кодексу України (знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці), виявлені на території ряду областей нашої держави. Розглянуто чинні Закони України, спрямовані на збереження культурно-історичної спадщини нашого народу. У додатках наведено "Конвенцию об охране всемирного культурного и природного наследия", тексти Законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини" та науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 2005 р.

Проаналізовано стан дотримання Законів України "Про охорону культурної спадщини" та "Про охорону археологічної спадщини". Констатовано, що серед об'єктів культурної спадщини найбільш уразливими є археологічні об'єкти, якими багата територія України. На регіональному рівні розглянуто факти порушення законодавства про охорону археологічних пам'ятників, роль органів влади у попередженні цього процесу.

Проаналізовано ситуацію, що склалася на сьогодні в Україні в цілому та її областях зокрема з приводу збереження культурно-історичних пам'яток, досліджено факти появи так званої "чорної археології" та законодавчу базу з відповідного питання.

У статті розглядаються предмети озброєння, виявлені під час розкопок одного із скіфських "царських" курганів, визначається їх типологія та хронологія.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т4е(237Укр)л8

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основании письменных и археологических источников сделан вывод, что северная граница Скифии во времена Геродота проходила, примерно, по бассейнам рек Сула и Рось, а также охватывала Среднее Поднестровье. Относительно Левобережной Лесостепи выводы базируются на концентрации курганов высшей скифской аристократии VII - начала V вв. до н. э. в среднем течении р. Сула, которые, по его мнению, соответствуют "отчим могилам", упоминавшихся в знаменитом ответе царя Иданфирса Дарию I, а также на материалах Вельского городища, являвшегося, с его точки зрения, центром скифского влияния на местное население лесостепного Левобережья.

Отмечено, что скифские этногенетические легенды являются предметом пристального внимания ученых, прежде всего историков и лингвистов, на протяжении уже длительного периода. В наши дни наиболее весомый вклад в их изучение и интерпретацию сделал, несомненно, Д. С. Раевский. Существует достаточно общепризнанное мнение, что подобные генеалогические легенды отражают процесс формирования новых гетерогенных этносов в результате миксации различных по происхождению групп населения и являются идеологическим обоснованием вновь возникшего социально-экономического и этнического единства. Однако есть и противоположная точка зрения. Согласно ее сторонников, скифские генеалогические легенды лишены какого-либо этнического содержания и отражают социальную структуру скифского общества, основанную на кастовой системе. Автор согласен с выводами специалистов, считающих, что скифские генеалогические легенды содержат, прежде всего, этническую информацию и отражают процесс достаточно длительного формирования единого скифского народа. Именно с этих позиций он и рассматривает две генеалогические легенды, приведенные в труде Геродота, а также третью, изложенную Диодором Сицилийским.

Скифское общество было близко к раннефеодальному, которое отличалось многоукладностью. Впрочем, сочетание рабовладельческого и феодального укладов в различных ситуациях было неодинаковым. Скифское общество было таким, где феодальный уклад явно превалировал. Также как и другие подобные общественные организации, оно, к тому же, усложнялось пережитками родопле-менного строя (например, основанная на вымышленном кровном родстве всех скифов родоплеменная структура скифской орды) и элементами рабовладения. Поскольку роль верховного царя в распределении властных полномочий была далеко не последней, в скифском раннефеодальном государстве не могла не возникнуть вассально-ленная система, основанная на повиновении и покровительстве - иными словами "патронате", которая и определяет размер вознаграждений сюзерена своим вассалам. Поскольку скифское государство было по своей сути экспансионистским, его главной функцией была внешняя эксплуатация подчиненных племен и народов в виде прямого грабежа, получения выгоды от контроля над торговыми путями и, прежде всего, наложения дани на покоренное земледельческое население Лесостепи. Доля номархов в этой добыче определялась не только степенью их воинской доблести, но и численностью нома, а также положением последнего в социальной структуре скифской орды. Поэтому и степень влияния и богатства номарха малочисленного нома, входившего в состав наименее привилегированного "царства" ("крыла") могли очень заметно отличаться от влияния и богатства номарха в составе "главного царства" ("центра") скифской орды, возглавляемого непосредственно верховным царем Скифии и объединяющим племена царских скифов, считавших всех прочих скифов своими рабами (Herod. IV, 20). Это не могло не сказываться на различиях в степени роскоши их погребального инвентаря. Различными были и масштабы их погребальных сооружений, поскольку трудовые затраты на их возведение определялись, прежде всего, числом лиц, подвластных тому или иному номарху. Едва ли мы можем сейчас точно уловит все эти нюансы, поэтому говорить о каких-то определенных критериях выделения погребений скифских номархов среди значительного массива курганов скифской аристократии, будет самонадеянно.

Обгрунтовано необхідність удосконалення нормативно-правового забезпечення процесів ведення Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів. Розглянуто алгоритми оброблення електронного паспорта ПНО та взаємодії адміністратора Реєстру з держателем Реєстру.

Наведено результати досліджень старожитностей і культурної спадщини Посулля, історії Лубенщини, колекцій Лубенського краєзнавчого музею імені Г. Я. Стеллецького. Особливу увагу приділено науковій і музейній діяльності фундатора музею, археолога та спелестолога Г. Я. Стеллецького (1878 - 1949), видатним лубенцям, які допомагали створенню музейного осередку в Лубнах, колекціям закладу, а також археологічним, історичним та етнографічним дослідженням в Лубенському районі та Нижньому Посуллі. Розглянуто невідому працю Матвія Астряба "Лубенський Малоросійський полк". Подано інформацію про глеки лівобережного типу із Шишацького могильника. Досліджено мікротопоніми околиць м. Лубни. Висвітлено життя та діяльність фундатора і першого директора дослідної станції лікарських рослин П. Гавсевича (1883 - 1920).