Висвітлено питання покращання ефективності лікування тяжкої сполученої торакальної травми шляхом удосконалення системної та регіонарної аналгезії у післятравматичному періоді. Визначено стан газообміну, легеневої вентиляції та механіки дихання, регуляторних систем на фоні системної аналгезії за тяжкої сполученої торакальної травми. Розглянуто особливості перебігу післятравматичного періоду тяжкої сполученої торакальної травми на фоні аналгезії трамадолом і метамізолом. Доведено, що торакальна паравертеральна блокада покращує загальну та зміцнює вегетативну регуляцію із збереженням рівня парасимпатичної активності на 14-ту добу після тяжкої сполученої торакальної травми.

Проаналізовано 400 анонімних анкет з питань медичної етики та деонтології лікарів-інтернів та лікарів циклу спеціалізації "Загальна практика - сімейна медицина". Лікаарі-інтерни показали високий рівень усвідомлення питань медичної етики та деонтології та з честю втілять ці принципи у свою практичну діяльність. Лікарі з певним стажем роботи за різними медичними спеціальностями під час анкетування використали свій попередній досвід з окремих питань медичної деонтології, базою якого була освіта за радянських часів. Поняття з правових питань були досить сумнівними в обох групах опитуваних.

Висвітлено проблему знеболювання пацієнтів з комбінованим больовим синдромом на фоні гострого коронарного синдрому (ГКС) та Q-инфаркту міокарда. Наведено аналіз ефективності застосування налбуфіну для аналгезії некоронарогенного, м'язово-суглобового і корінцевого болю на фоні як усуненого, так і триваючого ангінозного болю. Виявлено ефективність та обгрунтовано необхідність застосування налбуфину для знеболювання соматогенного гострого і хронічного больового синдрому, що розвинувся на фоні ускладненого і неускладненого клінічного перебігу STEMI. Доведено, що відсутність клінічного ефекту після першого уведення налбуфіну свідчить про можливість повторної коронарної події та потребує негайного проведення диференційної діагностики зі станами, що супроводжуються вираженим болем у грудній клітці, та негайного переходу до стандартної аналгезії морфіном. Водночас необхідно одразу проводити інтенсифікацію базисної антиангінальної фармакотерапії та розв'язувати питання про невідкладну реваскуляризацію. На основі даних проведеного дослідження запропоновано застосовувати налбуфін як ефективний і безпечний анальгетик для знеболювання гострого та хронічного соматогенного болю, що розвинувся на фоні ГКС та Q-інфаркту міокарда.

Проаналізовано технологічні принципи побудови практичного заняття з медицини невідкладних станів у сімейних лікарів, взаємозв'язок зі змістом освіти. Визначено складнощі та шляхи їх подолання в опануванні програмними вміннями.

Проанализированы технологические принципы построения практического занятия по медицине неотложных состояний у семейных врачей, взаимосвязь с содержанием образования. Определены трудности и пути их преодоления в овладении программными умениями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.220.35-5

Рубрики:

Тромбоз і емболія легеневих судин

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що адекватність аналгезії при тяжкій закритій торакальній травмі (ЗТТ) забезпечується регіонарними методами знеболювання, одним із яких є торакальна паравертебральна блокада (ТПБ), яка вже довела свою ефективність. Проте не наведені дослідження впливу ТПБ на перебіг саме ушкодження серця після ЗТТ. Мета роботи - виявлення впливу ТПБ, проведеної в гострому періоді ЗТТ, на перебіг первинних і вторинних травматичних ушкоджень серця. Контрольоване проспективне нерандомізоване дослідження засновано на аналізі лікування 82 постраждалих із ЗТТ: 70 (85,4 %) чоловіків, 12 (14,6 %) жінок, віком 53 (45, 65) роки. Групи сформовані за тяжкістю ЗТТ, де у підгрупах ("a", "b") порівнювалася ефективність системної аналгезії (нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та опіоїд) і ТПБ, проведеної у гострому періоді й надалі упродовж 4 - 5 діб. 1-ша групa - Injury Severity Score (ISS) - 16,0 +- 4,4 бала, APACHE II - 11,7 +- 3,6; 2-га група - ISS - 17,1 +- 3,9 бала, APACHE II - 13,8 +- 4,1; 3-тя група - ISS - 18,5 +- 4,9 бала, APACHE II - 14,5 +- 2,3. ЗТТ (ISS - 18 (14, 20) балів) із контузійним ушкодженням легенів I і II ступеня у 62 (76 %) постраждалих (у 22 % виявлено на 1-шу добу, у 79 % - на 2-гу - 3-тю добу) ускладнювалася струсом чи забоєм серця до 70 % спостережень, післятравматичною міокардіодистрофією у ранньому та відновлювальному періодах - майже в усіх постраждалих. На електрокардіограмі (ЕКГ) - субендокардіальні та субепікардіальні зміни, пробіжки тахікардії, екстрасистоли, неспецифічні зміни кінцевої частки шлуночкового комплексу, ознаки інфаркту міокарда травматичного походження, а також і II типу через крововтрату (у 2 пацієнтів). Не виявлено різниці ЕКГ-ознак між гемодинамічно стабільними і нестабільними пацієнтами. Застосування НПЗЗ та опіоїду (n = 43, підгрупи "а") достатньою мірою не усувало біль і гіпоксемію, зберігався периферичний вазоспазм (загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) - 1987 +- 159 дин/с і см2), тахікардія (86 +- 13 уд і хв-1), зменшення роботи серця (серцевий індекс (СІ) - 2,71 +- 0,27 л/м2 і хв). Застосування ТПБ (n = 39, підгрупи "b") одразу знижувало біль на 68 +- 7 %, забезпечувало ліпше SрО2 95,6 +- 1,7 % проти 94,1 +- 1,5 % та РаО2/FіО2 340 +- 25 проти 312 +- 50 у підгрупах "а", що поєднувалось зі зменшенням тахікардії (80 +- 7 уд і хв-1) та периферичного судинного опору (ЗПСО - 1692 +- 157 дин/с~ і см2; p = 0,01) при одночасному сприятливому збільшенні продуктивності серцевої діяльності (СІ - 3,1 +- 0,17 л/м2 і хв). На 5-ту добу на фоні ТПБ РаО2/FiО2 був вищий, ніж у підгрупах "а" - 380 +- 28 % проти 362 +- 27 %; SрО2 - 96,8 +- 0,7 % проти 95,1 +- 1,1 % (p = 0,02). Висновки: ТПБ, проведена одразу в гострому періоді ЗТТ через усунення болю і гіпоксемії, має кардіопротекторну дію, що виявляється в антиаритмічному та протиішемічному ефектах, запобігаючи ускладненому перебігу струсу чи забою серця, зменшуючи прояви первинної і вторинної посттравматичної міокардіодистрофії.

Актуальним завданням безперервної освіти дорослих стає запровадження андрагогічного та акмеологічного підходів. Мета роботи - аналіз якості та ступеня сприйняття засобів педагогічного впливу на формування і підсилення професійних компетенцій у лікарів-анестезіологів різних вікових груп. За результатами інтерв'ю та анонімного анкетування лікарів-інтернів під час проходження очного навчання та слухачів курсу тематичного удосконалення та передатестаційного циклу на кафедрі анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" визначали ступінь задоволеності якістю наданих освітніх послуг і актуальність запропонованих способів модернізації освітнього процесу. Аналіз показав, що майже 95 % завідувачів відділень анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ) відзначили необхідність максимально практично-орієнтованої моделі підготовки фахівців. На їх думку, спектр набутих лікарських умінь і практичних навичок повинен бути найширшим і не залежати від місця роботи та ступеня затребування. Обмеження переліку навичок відповідно до профілю ВАІТ підтримало всього 5 % опитаних. Однак усі одностайно погодилися, що практичні навички мають поєднуватися з фундаментальними знаннями та систематично закріплюватися. Зараз це відтворюється за допомогою манекенів у спеціальних класах і в умовах симуляційного центру. Тому більшості лікарів (82,7 %) не все одно, наскільки цікаві цикли тематичного удосконалення. Використання фантомів і простих манекенів без функції зворотного зв'язку дозволяє відпрацьовувати технічний навик, проте не відображає ступеня компетентнісного засвоєння. Сучасні вимоги суспільства до підготовки лікарів-анестезіологів протягом усього етапу післядипломної освіти передбачають кардинальні зміни програм і технологій викладання з упровадженням і освоєнням нових форм освітньої діяльності: дистанційних та імітаційних форм навчання, інтерактивних лекцій, майстер-класів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1

Рубрики:

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За визначенням державного центру тестування при МОЗ України, професійна компетентність діагностується як уміння застосовувати знання й розуміння фундаментальних біомедичних наук та основних медичних дисциплін, які є найважливішими для забезпечення допомоги хворому під наглядом більш освідченого лікаря. Мета роботи - науково обгрунтувати способи конструювання педагогічного процесу під час практичних занять модуля "Невідкладні стани" в інтернів усіх спеціальностей, застосовуючи методи й прийоми сучасної дидактики вищої медичної школи. В основу проспективного ініціативного педагогічного систематичного дослідження покладені дані аналізу проведених у 2011 - 2018 рр. практичних занять навчального модуля "Невідкладні стани" в інтернів усіх спеціальностей із підготовки до ліцензованого іспиту "Крок 3". Особливість модуля - домінуюче місце фахової навчальної задачі з відпрацюванням освітньої технології "прийняття лікарського рішення" при наданні допомоги пацієнту; методична основа - технологія компетентнісного (діяльнісного) підходу в навчанні. Опанування змісту модуля відбувалося через послідовне розв'язання тематичних задач: тих, що відтворюють знання, "за зразком", реконструктивно-варіативних, частково пошукових. Відповідно до навчальних можливостей кожного інтерна здійснювалося диференційоване навчальне ускладнення: спочатку - вміння комбінувати раніше відомі знання й способи дії, надалі - встановлювати зв'язки між наявними знаннями і новим завданням, що сприяло засвоєнню мультидисциплінарного навчального матеріалу й способів діяльності. Педагогічну ситуацію конструювали так, щоб інтерни не отримували рішення в готовому вигляді, а через самостійне здобування знань і їх переопрацювання в процесі власної навчально-пізнавальної діяльності обгрунтовано визначали розв'язання навчальної фахової задачі й спосіб дій - лікарську компетенцію. Під час занять модуля відбувалося перетворення вихідних академічних предметних знань і теоретичних умінь кожного змістовного розділу в інтегроване відпрацювання прийняття інтерном фахового рішення в цілому для забезпечення допомоги хворому. Висновки: методика застосування системи завдань з поступовим зростанням складності й проблемності розв'язуваних задач, з використанням фахового міждисциплінарного узагальнення на основі діяльнісного дидактичного підходу викладача й організації педагогічних умов для активної пізнавальної діяльності тих, хто навчається, підвищує якість підготовки лікарів-інтернів, виконуючи освітню, розвиваючу й виховну функцію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1-52

Рубрики:

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1-3

Рубрики:

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що адекватність аналгезії при тяжкій закритій торакальній травмі (ЗТТ) забезпечується регіонарними методами знеболювання, одним із яких є торакальна паравертебральна блокада (ТПБ), яка вже довела свою ефективність. Проте не наведені дослідження впливу ТПБ на перебіг саме ушкодження серця після ЗТТ. Мета роботи - виявлення впливу ТПБ, проведеної в гострому періоді ЗТТ, на перебіг первинних і вторинних травматичних ушкоджень серця. Контрольоване проспективне нерандомізоване дослідження засновано на аналізі лікування 82 постраждалих із ЗТТ: 70 (85,4 %) чоловіків, 12 (14,6 %) жінок, віком 53 (45, 65) роки. Групи сформовані за тяжкістю ЗТТ, де у підгрупах ("a", "b") порівнювалася ефективність системної аналгезії (нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та опіоїд) і ТПБ, проведеної у гострому періоді й надалі упродовж 4 - 5 діб. 1-ша групa - Injury Severity Score (ISS) - 16,0 +- 4,4 бала, APACHE II - 11,7 +- 3,6; 2-га група - ISS - 17,1 +- 3,9 бала, APACHE II - 13,8 +- 4,1; 3-тя група - ISS - 18,5 +- 4,9 бала, APACHE II - 14,5 +- 2,3. ЗТТ (ISS - 18 (14, 20) балів) із контузійним ушкодженням легенів I і II ступеня у 62 (76 %) постраждалих (у 22 % виявлено на 1-шу добу, у 79 % - на 2-гу - 3-тю добу) ускладнювалася струсом чи забоєм серця до 70 % спостережень, післятравматичною міокардіодистрофією у ранньому та відновлювальному періодах - майже в усіх постраждалих. На електрокардіограмі (ЕКГ) - субендокардіальні та субепікардіальні зміни, пробіжки тахікардії, екстрасистоли, неспецифічні зміни кінцевої частки шлуночкового комплексу, ознаки інфаркту міокарда травматичного походження, а також і II типу через крововтрату (у 2 пацієнтів). Не виявлено різниці ЕКГ-ознак між гемодинамічно стабільними і нестабільними пацієнтами. Застосування НПЗЗ та опіоїду (n = 43, підгрупи "а") достатньою мірою не усувало біль і гіпоксемію, зберігався периферичний вазоспазм (загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) - 1987 +- 159 дин/с і см2), тахікардія (86 +- 13 уд і хв-1), зменшення роботи серця (серцевий індекс (СІ) - 2,71 +- 0,27 л/м2 і хв). Застосування ТПБ (n = 39, підгрупи "b") одразу знижувало біль на 68 +- 7 %, забезпечувало ліпше SрО2 95,6 +- 1,7 % проти 94,1 +- 1,5 % та РаО2/FіО2 340 +- 25 проти 312 +- 50 у підгрупах "а", що поєднувалось зі зменшенням тахікардії (80 +- 7 уд і хв-1) та периферичного судинного опору (ЗПСО - 1692 +- 157 дин/с~ і см2; p = 0,01) при одночасному сприятливому збільшенні продуктивності серцевої діяльності (СІ - 3,1 +- 0,17 л/м2 і хв). На 5-ту добу на фоні ТПБ РаО2/FiО2 був вищий, ніж у підгрупах "а" - 380 +- 28 % проти 362 +- 27 %; SрО2 - 96,8 +- 0,7 % проти 95,1 +- 1,1 % (p = 0,02). Висновки: ТПБ, проведена одразу в гострому періоді ЗТТ через усунення болю і гіпоксемії, має кардіопротекторну дію, що виявляється в антиаритмічному та протиішемічному ефектах, запобігаючи ускладненому перебігу струсу чи забою серця, зменшуючи прояви первинної і вторинної посттравматичної міокардіодистрофії.

Актуальним завданням безперервної освіти дорослих стає запровадження андрагогічного та акмеологічного підходів. Мета роботи - аналіз якості та ступеня сприйняття засобів педагогічного впливу на формування і підсилення професійних компетенцій у лікарів-анестезіологів різних вікових груп. За результатами інтерв'ю та анонімного анкетування лікарів-інтернів під час проходження очного навчання та слухачів курсу тематичного удосконалення та передатестаційного циклу на кафедрі анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" визначали ступінь задоволеності якістю наданих освітніх послуг і актуальність запропонованих способів модернізації освітнього процесу. Аналіз показав, що майже 95 % завідувачів відділень анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ) відзначили необхідність максимально практично-орієнтованої моделі підготовки фахівців. На їх думку, спектр набутих лікарських умінь і практичних навичок повинен бути найширшим і не залежати від місця роботи та ступеня затребування. Обмеження переліку навичок відповідно до профілю ВАІТ підтримало всього 5 % опитаних. Однак усі одностайно погодилися, що практичні навички мають поєднуватися з фундаментальними знаннями та систематично закріплюватися. Зараз це відтворюється за допомогою манекенів у спеціальних класах і в умовах симуляційного центру. Тому більшості лікарів (82,7 %) не все одно, наскільки цікаві цикли тематичного удосконалення. Використання фантомів і простих манекенів без функції зворотного зв'язку дозволяє відпрацьовувати технічний навик, проте не відображає ступеня компетентнісного засвоєння. Сучасні вимоги суспільства до підготовки лікарів-анестезіологів протягом усього етапу післядипломної освіти передбачають кардинальні зміни програм і технологій викладання з упровадженням і освоєнням нових форм освітньої діяльності: дистанційних та імітаційних форм навчання, інтерактивних лекцій, майстер-класів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.220.32-52

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Технологія критеріально-орієнтованого навчання базується на таких принципах: усі учні/студенти здатні успішно навчатися - тільки різними методами й неоднаковими темпами; досягнутий успіх у навчанні породжує новий успіх. Мета дослідження - поліпшити ефективність управління якістю вищої фундаментальної медичної післядипломної освіти на етапі інтернатури через використання тестових технологій академічного компетентнісного і критеріально-орієнтованого таргетного навчання. Сучасне інтерактивне навчання з поглибленим тестуванням та інтегрованим міждисциплінарним фаховим узагальненням клінічно орієнтованих закономірностей відповідно до концепції програми ліцензованого іспиту в лікарів-інтернів усіх спеціальностей. Освітнє середовище медичного вишу є складною освітньою педагогічною системою, у якій реалізується сучасне навчання з формуванням і розвитком комплексу необхідних професійних компетентностей, які грунтуються на системі університетського фундаментального знання. Формування потужної системи взаємопов'язаних міждисциплінарних медичних знань, лікарських навичок і на їх основі - системних фахових компетенцій на початковому етапі післядипломного навчання реалізується під час академічного тренінгу методом активного проблемно-ситуаційного аналізу і синтезу із вирішенням конкретних інтегративних завдань - клінічних ситуацій, цілеспрямовано структурованих у тематичному міждисциплінарному кейсі, у якому поєднані осі структури іспиту: змістовний, профільний, різні аспекти діяльності лікаря. Це визначало міждисциплінарні зв'язки відповідно до змістовних розділів, забезпечувало міждисциплінарну інтеграцію: горизонтальну (інтеграція змісту модулю між різними спеціальностями) та вертикальну (на різних рівнях складності в межах однієї дисципліни). Ураховуючи неоднакові здібності кожної людини до навчання, застосування педагогічних прийомів забезпечує усвідомлене залучення в активну навчальну діяльність кожного лікаря-інтерна. Система різнорівневих завдань і опитування відповідно до ієрархії розумових процесів допомагає долати навчальну неуспішність і труднощі, запобігаючи "уникненню" навчання, забезпечує реальне формування й засвоєння конкретного лікарського вміння при адекватному прийнятті результатів і перспективи власної діяльності. Забезпечення індивідуальної фахової навчальної успішності саме через зміст предмету й самостійну діяльність сприяє ефективному опануванню навчальної програми кожним інтерном, зміцненню його дієвих знань, способів операційного мислення щодо вирішення професійних завдань і розвитку системних фахових компетенцій. Висновки: гарантоване надання кожному лікарю-інтерну освітнього результату очного циклу академічного навчання (модуля як дидактичного навчального комплексу) відбувається на основі застосування системи інтерактивного компетентнісного критеріально-орієнтованого комбінованого таргетного навчання, яке передбачає повне засвоєння інваріантного змісту кожним лікарем-інтерном через ступеневе цілеспрямоване алгоритмічне ускладнення розв'язуваних завдань на основі спроєктованого фахового міждисциплінарного інтегративного узагальнення, відповідно до концепції програми ліцензованого іспиту.