Проаналізовано особливості сейсмогенних зон Інгульського і Середньопридніпровського мегаблоків Українського щита. Виділено декілька невеликих за розмірами сейсмогенних зон, що розрізняються мірою контрастності геолого-геофізичних характеристик земної кори (швидкості поширення сейсмічних хвиль, особливості залягання поверхні поділу М, тепловий потік, аномалії електропровідності).

На базі аналізу геолого-геофізичних характеристик платформної частини України (геофізичні поля та глибинна будова земної кори) виокремлено можливі сейсмогенні зони та виходячи з цього сформульовано рекомендації для місць розташування сейсмічних станцій з метою моніторингу сейсмічного режиму.

Розглянуто внутрішню будову, геолого-геофізичні особливості та динаміку Суботсько-Мошоринської зони розломів Українського щита, що є, завдяки своїй вивченості, тектонотипом широтної системи докембрійських розломів Східноєвропейської платформи. Встановлено 7 фаз розвитку зони, що закладена наприкінці палеозою на початку мезо-протерозою як правий зсув у разі додаткового розтягнення. Фазу закладання (початкову) названо суботсько-мошоринським етапом розломоутворення (деформування земної кори) Українського щита. Формування широтної системи зон розломів помітно вплинуло на перерозподіл рудної речовини в корі щита та утворення родовищ гідротермально-метасоматичного генезису.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д59(45УКР)39

Рубрики:

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У другій частині статті (див. [Гинтов, Мычак, 2011 а]) відносно докладно змальовано будову Інгульського мегаблока Українського щита (УЩ) як результат близько 40 фаз деформації, які відбулися більш ніж за 1 млрд років (неоархей - пізній протерозой). Показано, що більшу частину часу мегаблок зазнавав напружень стиснення під час зсуву, а основні фази розтягу були 2,05 - 1,7 млрд років тому. Наведено геодинамічну інтерпретацію одержаних матеріалів, відповідно до якої архейський фундамент УЩ був складений з двох мікроплит - західної та східної. В археї вони були на значній відстані одна від одної і розвивалися самостійно, а на межі архею та раннього протерозою з'єднались. Колізійна зона між мікроплитами виявилась ареною найінтенсивніших процесів тектонотермальної активізації, під час якої сформувалися масиви новоукраїнських, кіровоградських гранітів і Корсунь-Новомиргородський плутон габро-анортозитів і рапаківі.

Наведено результати тектонофізичних досліджень, виконаних у 2010 р. у центральній частині Українського щита поблизу Мічуринського уранового родовища. Досліджено внутрішню будову та напружено-деформований стан земної кори за результатами структурно-парагенетичного аналізу тріщинуватості, а також поля напружень за даними замірів дзеркал ковзання. Встановлено, що рудоутворювальною фазою деформації в межах родовища була бобринецько-живанівська зсуво-насувна, під час якої формувались тріщини відриву і структури розтягу. Перерозподіл рудної речовини відбувався на суботсько-мошоринському і корсунь-новомиргородському етапах.

За результатами польових тектонофізичних досліджень, виконаних у центральній частині Українського щита (УЩ) в 2005 - 2009 рр., показано, що Новоукраїнський масив трахітоїдних гранітів сформувався в процесі широтного розтягнення земної кори 2,05 млрд років тому під час утворення міжрегіонального тектонічного шва Херсон - Смоленськ. На структурі масиву відбулись подальші деформації земної кори, які супроводжувались формуванням Кіровоградської, Лелеківської, Суботсько-Мошоринської та інших зон розломів, а також Корсунь-Новомиргородського плутону габро-анортозитів і рапаківіподібних гранітів. Детальне вивчення будови Новоукраїнського масиву та його обрамлення дало змогу встановити хронологічну послідовність етапів і фаз деформації центральної частини УЩ від архею до пізнього протерозою.

За даними тектонофізичного вивчення уранових родовищ центральної частини Українського щита показано, що родовища сформувалися на етапі стиснення земної кори між двома етапами розтягнення. Стиснення заважало наскрізному проходженню рудних розчинів до земної поверхні, вище ерозійного зрізу. В разі цього утворювались структури типу підкидів, висячі крила яких слугували екраном для рудних розчинів. Зруденіння концентрувалося переважно у розривах, що залягають похило (насувах) і кінематично спряжені з підкидами.

Наведено результати тектонофізичного вивчення Скибового, Бориславсько-Покутського і Самбірського покривів Українських Карпат. Розглянуто їх напружено-деформований стан, регіональні та локальні поля напруження, визначено їх вікові співвідношення. Показано, що Бориславсько-Покутський покрив, на відміну від Скибового, зазнав після загальнокарпатського стиску досить сильне всебічне розтягування, що привело, з одного боку, до насичення його внутрішньої частини вуглеводнями, з іншого - до звітрювання газової складової.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д59(45УКР)39

Рубрики:

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі тектонофізичного вивчення Уманського, Новоград-Волинського та Новоукраїнського гранітоїдних масивів західної та центральної частин Українського щита встановлено характер напружено-деформованого стану земної кори регіону в період 2,05 - 2,02 млрд років. Відновлено єдине палеополе тектонічних напружень для немирівського та лелеківського етапів. Складено уточнену шкалу етапів деформацій західної і центральної частин Українського щита на відрізку 2,45 - 1,73 млрд років. Обгрунтовано уявлення про обертання західної частини щита відносно центральної проти годинникової стрілки на часовому відрізку 2,05 - 2,02 млрд років тому.

Розглянуто один з найважливіших напрямів геолого-геофізичних досліджень Українського щита (УЩ) - оцінювання перспектив Голованівської шовної зони (ГШЗ) на чорні, кольорові, благородні, рідкісні метали та алмази. Центральна частина ГШЗ (ЦЧГШЗ) є основною частиною Побузького гірничорудного району. Земна кора ЦЧГШЗ (Первомайсько-Голованівський регіон) пронизана мафіт-ультрамафітовими інтрузіями та екструзіями, у парагенезисі з якими знаходяться залізисто-карбонатні рудні товщі і залізисті кварцити, хромітоносні перидотити. ЦЧГШЗ є на сьогодні найперспективнішим і єдиним на всій території центральної і західної частин УЩ регіоном з широко проявленим золотим зруденінням. Крім того, в межах цього району встановлено прояви платиноїдів, рідкісноземельних елементів, ітрію, урану, мангану, титану, вольфраму, міді, молібдену, апатиту, силіманіту, вермикуліту, серпентинітових вогнетривів, динасових кварцитів, первинного каоліну, мінеральних вод. У шліхових пробах, відібраних у басейнах річок Південний Буг, Синюха, Ятрань, виявлено піропи і алмази. Показано, що причинами недостатньої ефективності пошукових робіт, проведених у регіоні, були не тільки їх вкрай слабке державне фінансове забезпечення, а й відсутність оновленої концепції геологічної будови ГШЗ. Геологічні карти масштабу 1 : 50 000, побудовані за результатами знімання, виконаного тут у 1960 - 1970-ті рр., грунтуються на застарілих петрологічних даних. Карти масштабу 1 : 200 000, побудовані пізніше на структурно-формаційній основі, недостатньо детально відображують речовинний склад геологічних комплексів, тому що обмежено використовують можливості детальних геофізичних знімань. Запропоновано оцінювати перспективи ЦЧГШЗ, починаючи з побудови оновленої геологічної карти її кристалічного фундаменту на підставі сучасних петрографічних, петрологічних, геохімічних і геофізичних даних, а також, що дуже важливо, сучасних визначень ізотопного віку гірських порід. Наведено структурно-петрофізичну і тектонофізичну основу такої карти, на якій відображено геолого-петрофізичні таксони і структурно-кінематичні дані для поверхні докембрійського фундаменту регіону. Викладено принципи побудови основи і короткий аналіз її змісту.

На прикладі Молдовського залізорудного родовища (Середнє Побужжя, Україна) викладено уявлення про ендогенну природу залізистих і залізисто-карбонатних порід, що утворюють численні відносно невеликі за розмірами родовища та рудопрояви в Середньому Побужжі, так званому Побузькому залізорудному районі. Це уявлення є альтернативним найпоширенішому погляду на осадово-вулканогенно-метаморфогенне походження залізорудних родовищ Українського щита, породи яких зібрані у стиснені складки із субвертикальними крилами із субгоризонтальними шарнірами. Для доказу ендогенної природи Молдовського родовища наведено результати комплексної інтерпретації даних магнітного і гравіметричного знімання масштабів 1:2000 - 1:5000, вивчення фізичних властивостей гірських порід і глибокого буріння (до 1200 м), які вказують на субвертикальне падіння рудних тіл, повну відсутність навіть первинних ознак складчастості - загального зминання та центриклінального або периклінального змикання у структурі родовища. Результати попереднього ізотопного аналізу карбонатних порід родовища також свідчать про тренд їх складу в бік карбонатитів. Показано, що родовище є гакоподібною складкою волочіння з вертикальним шарніром, яка ймовірно утворилась із залізорудної дайки протяжністю 2 - 3 км і була ускладнена в шарнірній частині вулканогенною екструзією. Подібні дайки залізистих порід і руд відомі у багатьох регіонах світу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432(45УКР3,3)7-3 + Д390.5

Рубрики:

Геологічна історія земної кори. Стратиграфія

Розривні (диз'юнктивні) порушення і структури

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - тектонофизическое изучение земной коры территории верхнего течения р. Рось, сопровождаемое петрологическим и изотопно-геохимическим исследованием горных пород, для последующего построения геодинамической модели западной части Украинского щита (УЩ). До последнего времени эта часть УЩ была наименее изучена геолого-геофизическими методами. Приведены новые результаты тектонофизического и геологического изучения верхней части земной коры указанной территории, выполненые в 2015 г. Полевые тектонофизические исследования выполнены структурно-парагенетическим методом тектонофизики для I - II уровней глубинности. Для построения стереограмм трещиноватости применена программа Stereonet 32 (K. Roller, C. Trepmann). Приведены результаты тектонофизического анализа хрупкой трещиноватости горных пород. Предположено, что изученные трещины отдельности формировались при остывании интрузивных массивов и/или при последующей деформации при их внедрении. Для горных пород изученной территории характерными является сдвиговые деформационные режимы. Причем наблюдается чередование режимов субширотного и субмеридионального сжатия. В соответствие с результатами значительная часть трещин в пределах исследованной территории соотносится с этапами формирования и активизации Немировской зоны разломов. На участке сел Кашперовка - Борщаговка реконструированное поле напряжений аналогично преобладающему полю напряжений Новоград-Волынского и Уманского массивов, отражающему их деформацию ~ 2,05 млрд лет назад. Впервые изучено напряженно-деформированное состояние кристаллических горных пород в верхнем течении р. Рось, дающее представление о деформациях земной коры западной части УЩ в раннем протерозое и имеющее важное значение для построения геодинамической модели региона.

На прикладі Тарасівської структури Середнього Побужжя Українського щита (УЩ) розглянуто будову і перспективи на рудоносність трьох базит-метабазитових масивів Побузького гірничорудного району - Бандурівського, Троянського і Тарасівського. Висловлене геологами ще у 1990 р. припущення про геологічну і металогенічну унікальність цих масивів підтверджено аналізом даних як регіональних геофізичних знімань, так і матеріалів детальних геофізичних робіт, виконаних у межах Тарасівської структури (базит-метабазитового масиву) в 2017 р. у зв'язку з проведенням тут геолого-пошукових робіт. Показано, що всі 3 масиви розміщуються в межах епіцентральних зон найбільших гравітаційних аномалій УЩ - Голованівської і Бандурівської (68 і 49 мГал відповідно). Масивам відповідають локальні максимуми інтенсивністю до 3 - 7 мГал на фоні цих аномалій. Вмісними для базит-метабазитових масивів є найдавніші ендербіто-гнейси Ятранського і Хащувато-Заваллівського блоків. Форма масивів овально-концентрична, тому більшість геологів вважали їх брахісинклінальними складками. За даними магнітометричних і гравіметричних знімань масштабу 1 : 10 000 і незначних обсягів буріння Тарасівська структура розмірами 3 х 5,5 км є масивом апогаброїдів - двопіроксенових і амфібол-піроксенових кристалосланців (іноді норитів і габро) чіткої овальної форми, оточених дугоподібними смугами скарноїдів, гранатовмісних глиноземистих гнейсів і кальцифірів, двопіроксенових і гіперстенових кристалосланців, серед яких уперше на УЩ виявлено мангановмісні гондити. Незважаючи на наявність осадового чохла (відклади сармату і квартеру) потужністю близько 25 - 40 м, який перекриває Тарасівську структуру, масиви апогаброїдів виділяються на фоні навколишнього земного рельєфу чіткими височинами амплітудою від декількох метрів до 10 м, що вказує на міцність цих утворень навіть на фоні вмісних гранітоїдів. Геофізичні, структурні, петрологічні та геохімічні дані свідчать на користь інтрузивної природи апогаброїдів і контактово-метасоматичного походження їх смугового обрамлення, а не брахісинклінальної складки. Відсутність або дуже незначний вміст графітових гнейсів у структурах метаморфічного обрамлення Тарасівського масиву відрізняє ці смуги гнейсів, кристалосланців і кальцифирів від стратотипових розрізів кошаро-олександрівської і хащувато-заваллівської світ бузької серії, для яких характерне значне поширення гнейсів графітового і біотит-графітового складу. З огляду на контактово-метасоматичну природу гнейсово-кристалосланцево-кальцифірових утворень Тарасівської структури, а також дані інших дослідників щодо можливої метасоматичної природи графітових і деяких інших гнейсів Середнього Побужжя, виникає питання стосовно необхідності обговорення і поглибленого аналізу стратиграфічних схем раннього докембрію УЩ. Розглянуто подальший напрям геолого-пошукових робіт у межах Тарасівської структури на апатитові і титанові руди, а також найперспективніші ділянки для закладання бурових свердловин.

У даній - першій роботі з циклу про зв'язок металогенії та розломно-блокової тектоніки Українського щита - узагальнено дані щодо хіміко-мінерального складу і точного місцерозташування родовищ, рудопроявів і точок підвищеної рідкісноземельно-рідкіснометалевої та золоторудної мінералізації, які об'єднано у 8 груп: TR, U і Th, W і Mo, Be і Sn, Ta, Nb та інші рідкісні метали, циркон і монацит (Zr), Au, F. Ці дані зіставлено зі схемою розломно-блокової структури щита, побудованою за результатами тектонофізичних досліджень. Наведено детальну характеристику зон розломів УЩ і показано, що багато з них складені пакетами будинованого і катаклазованого строкатого комплексу: метаморфізованими базитами і ультрабазитами, кальцифірами, кварцитами, гнейсами, слюдитами, скарнами, плагіоклазитами, кварц-польово-шпатовими породами і зонами окварцування. Утворення таких пакетів строкатого комплексу пов'язане зі зсувними процесами в широких (від 7 до 20 км) зонах розломів, які супроводжуються тектонічним розшаруванням порід фундаменту, динамометаморфізмом, діафторезом, метасоматозом та ін. Установлено, що 94 % усіх родовищ і рудопроявів розміщуються в межах зон розломів, площа яких займає близько 22 % площі Українського щита. Розглянуто вік закладання зон розломів щита і співвідношення з часом формування рудної мінералізації. Підкреслено, що породні комплекси докембрійських розломів виведені на поверхню зі значних глибин і визначаються умовами глибинного стрес-метаморфізму і гранітизації за зсувів, тому їх не можна зіставляти з комплексами сучасних розломів, проте структурні парагенези докембрійських розломів за геометричними співвідношеннями близькі до встановлених за результатами фізичних експериментів на крихкопластичних і пластичних матеріалах. Уточнення відомих металогенічних карт Українського щита надає змогу у 4 - 5 разів скоротити першочергові площі під час планування майбутніх картувально-пошукових робіт на розглянуті групи родовищ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д390.51 + Д451(45УКР)41 + Д451(45УКР)7

Рубрики:

Глибинні розломи

Металеві корисні копалини

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д390(45УКР) + Д59(45УКР)39

Рубрики:

Структурна геологія

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В связи с широким развертыванием как в мире, так и в Украине исследований по глубинной водородной дегазации Земли и поисков геологических структур, в которых она может быть обнаружена, рассмотрены некоторые специфические особенности разломно-блокового строения Подольского и Волынского мегаблоков Украинского щита, а также Волыно-Полесского вулкано-плутонического пояса (в рамках листа M-35-IX ("Костополь")). Внимание обращено на Горыньскую, Ровенскую, Немировскую, Звиздаль-Залесскую и некоторые другие зоны разломов, в пределах которых с новой точки зрения рассмотрены уже известные и выделены другие локальные структуры концентрически-зонального строения, которые можно с определенной вероятностью связывать с процессами трубной дегазации мантии. К локальным признакам трубных структур дегазации отнесено наличие аномалий магнитного и гравитационного полей изометрической формы, в том числе специфического внутреннего концентрически-зонального строения, аномалий интегральной повышенной электропроводности, небольшой амплитуды впадин на современной поверхности рельефа, наличие минерализации самородной меди и других металлов в контурах предполагаемых структур, углеродных проявлений, гидрохимических аномалий урана и эманаций радона. Этим признакам в пределах домезозойского фундамента листа "Костополь" наиболее соответствуют Тельчинская, Головинская, а на уровне кристаллического фундамента - Городецкая зонально-кольцевые структуры. Ранее их относили к палеовулкано-плутоническим структурам, связанным с зонами тектонической активизации, хотя при этом игнорировалось отсутствие в них прямых признаков глубинного магматизма. Важный признак процессов холодной трубной дегазации с сопутствующими фазами импульсной эксплозии в этих структурах - крутое и даже субвертикальное залегание пород кольцевого обрамления, которые обычно в пределах района слагают горизонтальный чехол. К Немировской и Звиздаль-Залесской зонам разломов, ограничивающим Подольский мегаблок с юго-востока и востока, относятся соответственно Ильинецкая и Белиловская локальные кольцевые структуры, которые некоторые исследователи относят к астроблемам. При этом игнорируется тот факт, что Ильинецкая структура формировалась на протяжении 50 млн лет, а в Белиловской структуре установлены углеродные проявления в виде россыпи мелких алмазов и самородная золоторудная минерализация в брекчии габбро. Наличие признаков как астроблемного, так и эндогенного происхождения обеих структур позволяет предложить комбинацию обоих механизмов их формирования, при которых падение метеорита инициирует включение эндогенного процесса, в частности трубной глубинной дегазации. На указанных структурах с целью изучения особенностей их глубинного строения предложено проведение определенного дополнительного комплекса геолого-геофизических исследований.