Вперше на новій методологічній основі розкрито світ української культури, широку панораму її історичного розвитку. Розглянуто походження та головні етапи розвитку світової культури, особливості первісної культури, культури Стародавнього Східу, Античного світу, Європейського середньовіччя, Ренесансу, доби абсолютизму і часів Просвітництва, а також основні течії світової культури ХХ ст., зокрема, модернізм, авангардізм, функціоналізм. Значну увагу приділено питанням розвитку культури України - з часів виникнення первісного суспільства східних слов'ян до сьогодення; шляхам та проблемам духовного відродження; детальному аналізу державної політики у сфері культури; пошукам найбільш ефективних моделей її реформування і подальшого розвитку.

Проаналізовано особливості постмодернізму як моделі світобачення особистості, з'ясовано специфіку форм, способів адаптації сучасної людини до нового соціального середовища, обговорено деякі аспекти української сучасної культури. Проаналізовано витвори невідомих західно-європейських і українських митців, розглянуто ціннісно-адаптаційні характеристики постмодерністського мистецтва (варіативність, процесуальність, діалогічність, еклектичність, імпровізаційність).

Наведено численні маловідомі факти, описано події та джерела з історії української культури. Проаналізовано методологічні засади розуміння національної культури. Розглянуто стан культури України сучасної доби, шляхи та проблеми духовного відродження, державну політику у галузі культури, найбільш ефективні моделі її реформування та подальшого розвитку. Охарактеризовано головні етапи розвитку світової культури.

Розглянуто історію та теорію художньої творчості, а також практику розвитку сучасного мистецтва в Україні та світі. На підставі аналізу конкретних творів мистецтва розкрито своєрідність відображення дійсності в мистецтві авангарду. Визначено місце примітивізму в українському мистецтві. Висвітлено основні принципи фофізму та гіперреалізму, а також особливості слов'янського футуризму. Охарактеризовано абстракціонізм як філософське осмислення авангарду. Запропоновано концепцію конструктивізму. Визначено джерела виникнення кінетизму. Наведено постмодерністську модель світобачення.

Рассмотрены история и теория художественного творчества, а также практика развития современного искусства на Украине и в мире. На основе анализа конкретных произведений исскуства раскрыта своеобразность отображения действительности в авангарде. Определено место противизма в украинском искусстве. Освещены основные принципы фофизма и гиперреализма, а также особенности словянского футуризма. Охарактеризован абстракционизм как философское осмысление авангарда. Предложена концепция конструктивизма. Определены источники возникновения кинетизма. Приведена постмодернистская модель мировозрения.

Проаналізовано особливості української культури, висвітлено панораму її історичного розвитку в контексті світової культури. Особливу увагу приділено культурі Київської Русі та козацької доби, описано розвиток української культури XVIII - початку ХХ ст. - період титанічної боротьби за збереження та збагачення української культури. Розглянуто стан культури України сучасної доби, шляхи і проблеми духовного відродження.

Проанализированы особенности украинской культуры, освещена панорама ее исторического развития в контексте мировой культуры. Особое внимание уделено культуре Киевской Руси и казаческой эпохи, описан период развития украинской культуры XVIII - начала ХХ вв. - период титанической борьбы за сохранение и обогащение украинской культуры. Рассмотрена культура Украины современной эпохи, пути и проблемы духовного возрождения.

Проаналізовано закономірності та особливості розвитку української і зарубіжної культури. Висвітлено методологічні засади культури, проблему антропосоціогенезу, сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної, генезис та етапи культурної еволюції. Розглянуто питання розвитку первісної, античної культури, а також культури стародавніх цивілізацій, європейського середньовіччя, Ренесансу, бароко, доби абсолютизму і Просвітництва, романтизму, реалізму, модерну, гуманізму. Визначено періодизацію розвитку української культури, зокрема, стародавньої культури східних слов'ян, періодів Київської Русі, феодальної роздробленості, козацької доби, формування української національної самосвідомості наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. Проаналізовано роль творчості Т.Г.Шевченка у становленні української культури, взаємовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі в 1890 - 1910 рр., національно-культурний розвиток у 1920-х рр., українську культуру другої половини ХХ ст., а також за умов зростання національно-культурної ідентичності у сучасний період.

Проанализированы закономерности и особенности развития украинской и зарубежной культуры. Освещены методологические основы культуры, проблема антропосоциогенеза, сущность культурной эволюции и её отличие от биологической, генезис и этапы культурной эволюции. Рассмотрены вопросы развития первобытной, античной культуры, а также культуры древних цивилизаций, европейского средневековья, Ренессанса, барокко, эпохи абсолютизма и Просветительства, романтизма, реализма, модерна, гуманизма. Определена периодизация развития украинской культуры, в частности, древней культуры восточных славян, периодов Киевской Руси, феодальной раздробленности, периода казачества, формирования украинского национального самосознания в конце XVIII - начале ХІХ ст. Проанализированы роль творчества Т.Г.Шевченка в становлении украинской культуры, взаимоотношения личности и мира в украинском экспрессионизме в 1890 - 1910 гг., национально-культурное развитие в 1920-х гг., украинская культура второй половины ХХ ст., а также в условиях роста национально-культурной идентичности в современный период.

Досліджено ціннісно-адаптаційний потенціал постмодерністського мистецтва, у контексті його нових філософсько-естетичних парадигм, функцій, колажно-монтажного принципу створення образу, руйнування видових, жанрових меж, зближення з життям та показано небувалу за глибиною і масштабом трансформацію світогляду людини. Розглянуто адаптаційні можливості сучасного мистецтва, закладені у новій концепції творчості постмодернізму, його ігрової, інтерактивної, плюралістичної природи, актуальної суті, яка формує розуміння сенсу існування не заради майбутнього, а вчить знаходити його у суб'єктивності. Зазначено, що радикальний досвід арт-практик розширює і поглиблює розуміння суті та змісту естетичного, трансформуючи традиційний досвід людства за двома головними напрямками: створення естетичного середовища існування людини й усвідомлення духовно-метафізичних основ її повсякденного буття. На підставі аналізу реального функціонування сучасного мистецтва, теоретичного доробку вітчизняних і зарубіжних філософів та естетиків висвітлено трансформацію класичної та формування основної проблематики некласичної естетики.

Показано, що формування українських традицій відбувалось через культурні практики повсякдення, які були засновані на національному світовідчутті, чуттєвості, естетизмі міфологічної свідомості. Зауважено, що структура та смислова символіка українського орнаменту, естетичне ставлення до світу, оздоблення та прикрашання родинної оселі, сакралізація страви в українській кулінарії як спілкування зі Всесвітом, особливості спортивно-фізичної культурної практики відображають ментальні настанови українців. Доведено, що саме на такому підгрунті в українському культурному просторі змогли з'явитись самобутні мистецькі практики, засновані на діалозі світових художніх і національних тенденцій.