Проаналізовано поняття та роль етичної раціональності у сучасному соціально-філософському дискурсі системи господарювання постмодерного суспільства. Висвітлено різні підходи щодо визначення поняття етичної раціональності, а саме, релігійний, комунікативний та неоарістотелевський. Відзначено як переваги, так і вади кожного з даних підходів. Розкрито взаємовідношення економіки та культури в епоху постмодерну. Досліджено культуру виробництва, культуру споживання, моделі корпоративного керівництва. Розглянуто культуру організації та вдосконалено відсутність теорії єдиного морального кодексу в організації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.51-99

Рубрики:

Операції на печінці

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - порівняння функціональної активності печінки після трансплантації правої частки від живого родинного донора з серединною веною та без неї. Проаналізовано результати 75 трансплантацій правої частки печінки від живого родинного донора у двох групах реципієнтів: 1-ша група - реципієнти (37), яким трансплантовано праву частку печінки з серединною веною, 2-га група - реципієнти (38), яким трансплантовано праву частку печінки без серединної вени. Для аналізу використовували дані біохімічних показників крові в обох групах протягом першого тижня та на 10, 14, 21, 30-ту добу після трансплантації. Встановлено, що пікові рівні аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотранферази (АСТ) і загального білірубіну були вищими у 2-й групі (відповідно 384,43; 399,77 і 206,70), ніж у 1-й групі (відповідно 212,64; 285,57; 203,18). Суттєвої різниці між рівнями гамаглутамілтранспептидази (ГГТП), лужної фосфотази (ЛФ), показниками протромбінового часу (ПЧ) і міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) не було. Висновки: формування адекватного венозного відтоку від п'ятого та восьмого сегментів трансплантата правої частки печінки забезпечує ефективність його функціонування. Функція трансплантата правої частки печінки з серединною веною відновлюється більш повноцінно порівняно з трансплантатом без серединної вени за рахунок відсутності венозного застою в правій частці печінки.

Мета роботи - оцінити ранні і віддаленні результати трансплантації правої частини печінки з серединною печінковою веною і без неї. Проаналізовано післяопераційні дані 86 пацієнтів, яким виконали трансплантацію правої частини печінки за період з 2003 по 2018 рр., з метою оцінки впливу наявності серединної печінкової вени в трансплантаті на частоту розвитку ускладнень. Пацієнтів розподілено на дві групи: 1-ша група - пацієнти, яким трансплантували праву частину печінки без серединної печінквої вени, 2-га група - пацієнти, яким трансплантували праву частину печінки з серединною печінковою веною. Дослідженням виявлено вищу частоту судинних ускладнень у пацієнтів, яким трансплантували праву частину печінки без серединної печінкової вени, в порівнянні з пацієнтами, яким трансплантували праву частину печінки із серединною печінковою веною. Інфекційно-септичні ускладнення розвивались частіше у пацієнтів, яким трансплантували праву частину печінки без серединної печінкової вени. Неспецифічні хірургічні ускладнення розвинулись у 10 (23,3 %) пацієнтів 1-ї групи та у 8 (18,6 %) пацієнтів 2-ї групи. Частота розвитку синдрому малого печінкового трансплантата була вища в 1 -й групі. Одно -, три - і п'ятирічна виживаність у 1 -й групі становила 79, 72 і 69 % відповідно, у 2-й групі - 83, 74 і 70 % відповідно. Висновки: досвід виконання трансплантації правої частини печінки засвідчує, що наявність серединної печінкової вени в трансплантаті корелює зі зниженням частоти розвитку післяопераційних ускладнень, синдрому малого печінкового трансплантата, післяопераційної смертності і тривалості перебування в стаціонарі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.51-99

Рубрики:

Операції на печінці

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.51-99

Рубрики:

Операції на печінці

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено результати детального та всебічного дослідження сучасних трендів в організації та функціонуванні сільського й екологічного туризму в Україні, а також аналогічних процесів у країнах із розвиненою ринковою економікою, напрямів і пріоритетів їх державної підтримки, інституціонального середовища інноваційного розвитку цього сектору економіки, ролі та значення маркетингової складової у прогнозуванні та побудові стратегії розвитку надавачів послуг сільського туризму. Розглянуто регіональні особливості організації ринку послуг сільського зеленого туризму, відслідковано специфіку їх надання у різних областях України. Проведено аналіз використання супутникових знімків при проектуванні екологічних стежок. Обгрунтовано необхідність підвищення ефективності використання вітчизняних туристично-рекреаційних ресурсів. Наведено характеристику територіальної організації готельних послуг для туристів, бізнесменів, транзитників на прикладі Волинської області. Розглянуто методи популяризації сільського зеленого туризму. Висвітлено перспективні технології підготовки фахівців у сфері туристичної діяльності, використання яких у навчальному процесі сприятиме підвищенню ефективності підготовки таких спеціалістів у ВНЗ України.

Зазначено нові підходи щодо вибору типу трансплантату правої долі печінки від живого родинного донора, що базується на анатомічно обґрунтованому підході. Вивчено рентген-анатомічні варіанти будови вен правої долі печінки 76 донорів, на основі чого виділено 3 типи венозного відтоку від правої частки печінки: домінуюча права печінкова вена, домінуюча серединна печінкова вена та рівномірнорозподілений тип відтоку. Розроблено алгоритм вибору трансплантату правої долі печінки від живого родинного донора залежно від антропометричних показників донора та реципієнта, стандартного розрахункового об’єму печінки та типу венозного відтоку від правої частки печінки. Установлено, що під час застосування розробленого алгоритму, у разі анатомічної можливості, трансплантація правої долі печінки від живого родинного донора з уключенням серединної печінкової вени дає змогу забезпечити посилений портальний приток до трансплантату, і як наслідок поліпшити його функціональні властивості, що дає змогу знизити частоту розвитку "синдрому малого печінкового трансплантату", післяопераційну летальність і тривалість перебування в стаціонарі.