Розглянуто питання загальної та фармацевтичної мікробіології. Охарактеризовано мікробіологічні лаборатоії та їх устаткування, методи мікроскопопії, ультаструктуру бактерій, методи виготовлення мазків. Увагу приділено стерилізації, антисептиці, антибіотикам, збудникам повітряно-крапельних інфекцій, проблемам мікробного забруднення готових лікарських форм і мікробного псування рослинної лікарської сировини.

Рассмотрены вопросы общей и фармацевтической микробиологии. Охарактеризованы микробиологические лаборатории и их оснащение, методы микроскопии, ультраструктура бактерий, методы изготовления мазков. Уделено внимание стерилизации, антисептике, антибиотикам, возбудителям воздушно-капельных инфекций, проблемам микробного загрязнения готовых лекарственных форм и микробной порчи растительного лекарственного сырья.

Вивчено вікові особливості реактивності нирок під час експериментального оксалатного навантаження. За результатами дослідження встановлено, що нефротоксичність калію оксалату має чітку вікову залежність та зумовлена особливостями біохімічного забезпечення функції нирок у тварин різного віку. Виявлено, що основним місцем пошкодження ниркових структур у процесі оксалатного навантаження є дистальні відділи нефрону. Це супроводжується дозозалежним пригніченням активності сукцинатдегідрогенази кіркової речовини нирок у молодих та старіючих тварин, активацією даного ферменту у дорослих щурів. Збільшення секреції іонів калію у дистальних відділах нефрону під час дії калію оксалату супроводжується збільшенням інтенсивності процесів ацидифікації сечі, що значно знижує pH та створює умови для виникнення уролітіазу. Одним з проявів оксалатної нефропатії є порушення канальцево-канальцевого балансу іонів натрію внаслідок біохімічних порушень енергозабезпечення системи дистального транспорту іонів натрію незалежно від віку. Залишкові зміни, індуковані калію оксалатом, мають залежно від віку різний ступінь функціональних проявів і потребують спрямованої корекції. Використання виноградної олії для корекції порушень функціонального стану нирок в процесі оксалатної інтоксикації виявило її протективні властивості, що проявляється в попередженні біохімічних зсувів під час гіпероксалурії та попередженні мінералізації оксалатів.

Формування ворітної вени печінки у пренатальному періоді онтогенезу походить з двох джерел: жовтково-брижових вен та місцевого судиноутворення у мезенхімі печінки. Дефінітивна організація системи ворітної вени печінки проявляється вже на початку передплідного періоду. Морфологічною передумовою формування деяких аномалій та варіантів топографії ворітної вени печінки є порушення її розвитку у зародковому періоді.

Експериментально обгрунтовано спосіб і моделювання токсичних нефропатій за допомогою введення піддослідній тварині оксалату калію, який первинно ушкоджує дистальний відділ нефрону.

Проведено дослідження втрат швидкодії процесора STM32f407VGT6 програмованої платформи STMF4DISCOVERY з використанням Net Micro Framework для реалізації інженерних та наукових алгоритмічних задач. Здійснено оцінку впливу кількості вихідних даних на швидкість виконання алгоритмів.

Висвітлено результати вивчення найважливіших показників, що характеризують соціально-психологічну адаптацію студентів медичних факультетів ВДНЗ України "Буковинський державний медичний університет" за впливу процесу навчання на 3-му курсі. Встановлено, що для більшості опитаних студентів характерним є суттєве зниження основних показників соціально-психологічної адаптації: низька опірність до фізичних і психічних навантажень, ускладнений перебіг пристосувань зі зниженням рівня комунікативності та підвищеною конфліктністю, проте без ознак агресивності.

Висвітлено результати дослідження гендерних відмінностей адаптації студентів медичних факультетів, що навчаються на 3-му курсі. Показано, що в більшості студентів досить низький рівень соціально-психологічної адаптації, який не залежить від статі. У дівчат рівень нервово-психічної стійкості набагато вище, ніж у юнаків, відповідно 5-та студентка та третій студент за умов навчання у вищому медичному навчальному закладі спроможні швидко адаптуватися, комунікабельні і неконфліктні. Практично половина дівчат дотримуються загальновизнаних норм та правил, а студентам чоловічої статі такий показник притаманний лише кожному 5-му опитаному. Для більшості студентів незалежно від статі не притаманна схильність до відхиленої поведінки та правопорушень.

Цель работы - обобщить и представить в современной научной литературе взгляды об использовании альтернативных противогрибковых средств (ПГС), среди которых значительную роль могут иметь растительные препараты, в частности растительные масла (РМ). Грибковые инфекции (микозы) являются одними из ведущих инфекционных заболеваний в мире. Кроме медицинского значения патогенные грибки играют существенную роль в пищевой промышленности как потенциальные загрязнители. С целью лечения микозов и предотвращения порчи пищевых продуктов широко применяются различные препараты, являющиеся продуктами химического синтеза, а потребность в них существенно возрастает. Однако среди большого количества лечебных средств и препаратов растительного происхождения лишь незначительная часть используется для лечения грибковых инфекций и предотвращения порчи продуктов питания, хотя растения содержат много биологически активных соединений с потенциальными противогрибковыми свойствами. Поэтому вопрос применения РМ как ПГС является актуальным. Различные растения содержат масла, которые владеют потенциальными противогрибковыми свойствами, хотя часто используются лишь гастрономически. Вместе с тем эти масла могут быть успешно использованы для терапии кандидозов и инфекций, вызванных грибками родов Aspergillus, Trichoderma, Penicillium, Fusarium, Metrhizium, Ophiostoma, Scopulariopsis и других. Их действие проявляется как при использовании одного РМ, так и смесей масел. Проанализированы современные литературные источники, которые подтверждают перспективы применения растительных и эфирных масел как ПГС с целью лечения инфекционных заболеваний человека, а также предотвращения порчи и сохранения пищевых продуктов. Выводы: использование РМ как ПГС имеет большие перспективы благодаря отсутствию эффекта "привыкания" и развития устойчивости у грибков разных таксонов. РМ не нуждаются в значительных материальных затратах для получения, а благодаря традициям аромо- и фитотерапии их использование может быть более эффективным в отличие от традиционных химиотерапевтических средств. Поиски и изучение новых препаратов на основе РМ могут быть перспективным направлением современной микробиологической науки и нуждаются в дальнейших исследованиях по изучению их биологических свойств и механизмов действия.

Бесспорные успехи, достигнутые в изучении этиологии и патогенеза острых кишечных инфекций у детей, являются относительными и не гарантируют чёткого определения этиологии и механизмов развития заболевания, что не даёт возможности проводить успешную терапию и профилактику. Цель работы - определить количественные изменения микробиоты полости толстой кишки (ПТК) детей грудного возраста, больных колиэнтеритом, при грудном вскармливании. Микробиологическим исследованиям подлежало содержимое ПТК 48 детей, больных колиэнтеритом, в возрасте от одного до шести месяцев. Контрольная группа - 35 образцов содержимого ПТК практически здоровых детей. По данным исследований, популяционный уровень бифидобактерий в ПТК детей раннего возраста, больных колиэнтеритом, которые находятся на естественном вскармливании, достигает 10,87 lg КОЕ/г, а лактобактерий - снижается на 12,29 %, бактероидов - на 51,39 %, эшерихий - на 36,39 %. Это способствует контаминации ПТК патогенными E. coli Hly+ в 27,08 % (7,79 КОЕ/г). Меньший популяционный уровень (6,50 lg КОЕ/г) обнаружен у энтеропатогенных эшерихий, которые контаминируют биотоп в 29,17 %. Наблюдается повышение популяционного уровня стафилококков в 2,10 раза и колонизация биотопа патогенными эшерихиями (E. coli Hly+, ЭПКП) и условно патогенными (Proteus spp., C. diversus) энтеробактериями и пептококком. Результаты показали, что у большинства больных детей формируется дисбактериоз I степени, а у остальных (35,41 %) - II - III степеней. Выводы: острый колиэнтерит у детей в возрасте от одного до шести месяцев, находящихся на естественном вскармливании, развивается на фоне сформированного дисбактериоза ПТК I - III степеней. Дисбактериоз у детей грудного возраста, больных острым колиэнтеритом, формируется за счёт уменьшения количества Bifidobacterium и Lactobacillus и контаминации ПТК патогенными (E. coli Hly+, энтеропатогенными эшерихиями) и условно патогенными (C. diversus, Proteus spp.) энтеробактериями, пептококком, стафилококками и пептострептококками на фоне роста популяционного уровня бактерий Bacteroides, Escherichia и других условно-патогенных микроорганизмов.

Описано життєвий шлях та найважливіші наукові здобутки одного з видатних мікробіологів XX ст, який вперше ввів термін "антибіотики", "єврейсько-українсько-американського" винахідника та науковця, нашого співвітчизника, Нобелівського лауреата в галузі фізіології або медицини за 1952 рік Зельмана Абрахама Ваксмана.

Мета роботи - проаналізувати історичні відомості про одну із найбільших в історії людства пандемій грипу - "іспанський грип", або "іспанку", що забрала за різними даними біля 100 млн життів і спричинила суттєві зміни в соціальному та політичному житті людства. Висновки: у 1918 - 1919 рр. людство зіткнулося з однією з найнебезпечніших пандемій в історії - "іспанським грипом", або "іспанкою". Причинами масового поширення пандемії грипу 1918 - 1919 рр. були світова війна, масова міграція населення, незадовільний стан медичної допомоги за самого захворювання. Через 100 років після "іспанки" ми маємо чітке розуміння того, з чим зіткнулося людство, знання природи самого вірусу грипу та можемо прогнозувати майбутні пандемії цього захворювання. Цінність інформації стосовно пандемії "іспанського грипу" полягає в її як історичному, так і суто науковому значенні для науковців і людства в цілому. Останні пандемії та епідемії грипу показують важливість ретроспективного аналізу попередніх спалахів грипу для запоігання великій кількості як хворих, так і жертв цієї недуги.

Значне розповсюдження і широке використання у харчуванні людей і годівлі тварин продукції, виготовленої із генетично модифікованої сої, може стати причиною виникнення патологічних змін у їх організмах. Для створення чіткого уявлення про віддалені наслідки впливу на живі організми генно модифікованих рослин і харчових продуктів зі вмістом ГМО необхідні тривалі багатосторонні дослідження. Мета роботи - вивчення впливу нативної та генетично модифікованої сої на функціональний стан нирок досліджуваних лабораторних тварин. Дослід провели на трьох поколіннях самок щурів лінії Вістар, розподілених на 3 групи - контрольну, дослідну 1, дослідну 2. Тварини контрольної групи одержували стандартний віварійний корм. Щури дослідних груп одержували стандартний раціон із заміною 35 % його за протеїном на боби нативної та трансгенної сої відповідно. Через 12 міс споживання експериментального раціону оцінювали функціональний стан нирок тварин за показниками екскреторної, іонорегулювальної, кислотновидільної функцій за умов спонтанного діурезу. Виявлено зростання питної активності у першій та другій дослідних групах усіх трьох поколінь; зростання показників концентрації та екскреції ендогенного креатиніну у сечі самок щурів всіх поколінь в обох досліджуваних групах; зростання показників вмісту креатиніну та сечовини в сироватці крові самок щурів, які вживали ГМ-сою, у порівнянні з тваринами, які одержували нативну сою, і тваринами контрольної групи зі збереженням цих змін у трьох поколіннях. Виявлено відсутність суттєвих змін у показниках іонорегулювaльної функції нирок у статевозрілих самок щурів трьох поколінь в обох групах дослідних тварин; відсутність помітних зрушень показників рівня електролітів у сироватці крові самок щурів трьох поколінь у досліджуваних групах тварин, які споживали традиційну і трансгенну сою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР) р3-3

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Видатний учений та винахідник, Володимир Аронович Хавкін, за результатами своїх досліджень, врятував тисячі людей від хвороб, які й у сучасному світі створюють серйозну загрозу для людства. Мета роботи - встановлення історичної ролі В. А. Хавкіна у розвитку як мікробіологічної науки, так і медицини загалом. Матеріал і методи базуються на аналізі історичних даних та джерел літератури, повіязаних із біографією В. А. Хавкіна. Кінець XIX та початок XX ст. - це часи монументальних перебудов як у політиці, економіці, суспільному житті, так і часи наукових відкриттів, появи нових наук і грандіозних змін у науковій думці. Все це знайшло відображення у біографії В. А. Хавкіна. Радикальна політична діяльність у юнацькі роки та антисемітизм Російської імперії фактично повністю закрили можливості для його роботи у науковій сфері. Еміграція в Європу разом із своїм учителем І. І. Мечніковим надала змогу не тільки одержати перспективну роботу, але й сформувати науковий напрямок подальших досліджень ученого - захист організму людини від інфекційних хвороб шляхом використання вакцин та імунних сироваток. Першим вагомим науковим досягненням В. А. Хавкіна вважають розробку першої атенуйованої живої вакцини проти холери, яка використовується і в сучасному світі. Таким самим рішучим кроком стало створення протичумної вакцини під час епідемії у м. Бомбей. Висновки: історія життя В. А. Хавкіна залишається прикладом для багатьох науковців, бактеріологів та епідеміологів сучасності. Його наукові досягнення стали одним з найвагоміших у боротьбі з інфекційними хворобами.

З початком появи та швидкого поширення нового коронавіруса SARS-CoV-2 було вжито безпрецедентні заходи для боротьби з пандемією, що в багатьох країнах світу, у т. ч. і в Україні, призвело до суворих обмежень із переходом навчання всіх рівнів на дистанційну форму. Мета роботи - вивчити та порівняти основні показники соціально-психологічної адаптації вітчизняних та іноземних студентів до навчання за умов дистанційної освіти під час карантину. Проведено вивчення основних показників особистісної адаптації студентів 3-го курсу медичних факультетів БДМУ під час дистанційного навчання за умов карантину. Показники вивчалися шляхом опитування вітчизняних та іноземних студентів з використанням Google Forms та відеоконференції Google Meet. Опитування проводилося анонімно, за однакових умов, а для створення анкети в Google Forms було використано адаптований варіант опитувальника БОО "Адаптивність" українською та англійською мовою, що призначений для оцінювання адаптаційних можливостей людини. Як показали результати опитування, під час дистанційного навчання рівень нервово-психічної стійкості вітчизняних студентів був вірогідно вищим, ніж у іноземних громадян. В іноземних студентів показник соціалізації був у 1,5 разу нижчим, ніж в українських студентів, а у переважної більшості вітчизняних студентів спостерігався достатній рівень соціалізації. Комунікативні здібності у вітчизняних студентів у порівнянні з іноземними студентами також були суттєво вищими, але як українські, так і іноземні студенти під час карантину та дистанційної форми навчання практично не виявляють ознак відхилень поведінки. У цілому, як у вітчизняних, так і в іноземних студентів під час дистанційного навчання за умов карантину спостерігається досить низький рівень адаптації, а її успіх безпосередньо залежить від зовнішніх умов (дистанціонування та ізоляція). Висновок: за умов карантину студенти медичних факультетів БДМУ, як вітчизняні, так і іноземні, характеризуються досить низьким рівнем соціально-психологічної адаптації до дистанційного навчання.

Мета дослідження - дослідити зміни таксономічного складу, мікроекологічних показників та взаємини між резидентами мікробіоти в екосистемі "макроорганізм - мікробіом" мікробіоти, що персистує в порожнині рота в дітей віком 3 - 17 років, хворих на лакунарну ангіну. Проведене бактеріологічне та мікологічне дослідження виділень слизової оболонки поверхні піднебінних мигдаликів за лакунарної ангіни в дітей показало збільшення спектра таксономічного складу мікробіому порожнини рота із 12 до 21 таксонів. Високий рівень коефіцієнта асоціативності мікробіому порожнини рота за лакунарної ангіни зумовлений особливістю взаємин між резидентами асоційованої мікробіоти біотопу, а рівень антагоністичної активності домінантних таксонів стосовно асоціантів залежить від природи як таксона, так і асоціанта. Дослідження дестабілізації стану мікробіому порожнини ротоглотки та показників екосистеми "макроорганізм - мікробіом" мікробіоти порожнини рота за лакунарної ангіни в дітей є актуальним та доцільним як для діагностики, так і для формування терапевтичної тактики лікування хворих на лакунарну ангіну. Висновки: отримані результати показали, що за лакунарної ангіни в дітей спостерігається зміна таксономічного складу мікробіому порожнини рота завдяки колонізації біотопу патогенними мікроорганізмами - S. pyogenes, S. anginosus, S. aureus, P. аеrиginosa, H. influenza, E. coli і C. albicans, які не виявляються в цьому біотопі практично здорових дітей. У разі лакунарної ангіни домінують таксони мікробіому ротоглотки S. aureus, S. pyogenes.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.016 + Р696.540.112

Рубрики:

Інфекційні урологічні захворювання

Пієлонефрит

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - дослідження таксономічного складу, мікроекологічних показників екосистеми "макроорганізм - мікробіом", мікробіоти порожнини рота (ПР), імуносупресивні властивості провідних таксонів опортуністичної мікробіоти у дорослих хворих на хронічну лакунарну ангіну. Проведене дослідження дозволило встановити, що у дорослих пацієнтів дестабілізація мікробіоти ПР виникає за рахунок контамінації біоти S. aureus та S. pyogenes зі змінами головної, додаткової та випадкової мікробіоти. Випадкова опортуністична мікробіота проявляє імуносупресивну активність, а головні представники проявляють антифагоцитарну та антилізоцимну активність, рівень якої залежить від таксона. Антибіотиками вибору при цьому є офлоксацин, гатіфлоксацин, ципрофлоксацин та ін. Дослідження дестабілізації стану мікробіома ПР дорослих пацієнтів, а також основних показників екосистеми "макроорганізм - мікробом" мікробіоти ПР за лакунарної ангіни у дорослих є актуальним та необхідним як для діагностики, так і для терапії дорослих хворих на лакунарну ангіну. Висновки: при хронічній лакунарній ангіні у дорослих дестабілізація мікробіоти ПР виникає за рахунок S. aureus (замість S. salivarius) та S. pyogenes (замість S. sanguis). Окрім того, опортуністична мікробіота колонізує біотоп (S. pneumoniae, P. aeruginosa, E. coli, E. cloacae, S. marcescens) та проявляє імуносупресивну активність. У свою чергу, S. pyogenes, S. aureus, H. influenzae проявляють антифагоцитарну активність, рівень якої залежить від таксона, а найвищий рівень антилізоцимної активності проявляють S. mitis. Бактерії роду Streptococcus (S. pyogenes, S. anginosus, S. mitis), Staphylococcus (S. aureus), Haemophilus (H. influenzae), Prevotella (P. loescheii) і Peptococcus (P. magnus) інгібують фагоцитарну активність нейтрофільних гранулоцитів периферійної крові на перших фазах фагоцитозу.

Мета дослідження - встановлення таксономічного складу популяційного рівня, якісних та кількісних показників екосистеми "макроорганізм - мікробіом" мікробіоти рота людей раннього працездатного віку (15 - 24 роки), хворих на хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ) на фоні вперше виявленого цукрового діабету (ЦД) I типу. Проведено мікробіологічне обстеження мікробіому рота 34 хворих на ХКГ, віком 15 - 24 роки, у яких вперше виявлено ЦД I типу. Контрольною групою був матеріал, відібраний у 25 практично здорових добровольців такого ж віку. Виділені культури ідентифікували за морфологічними, тинкторіальними, фізіологічними та біохімічними ознаками, мікроекологічні показники екосистеми "макроорганізм - мікробіом" вираховували за стандартними методиками. Одержані та наведені нами результати з вивчення популяційного рівня таксонів мікробіому рота у людей раннього працездатного віку, хворих на ХКГ на фоні ЦД I типу дозволяють провести подальші дослідження зі встановлення ефективності вітчизняних пробіотиків та антибіотиків в оздоровленні мікробіому рота у таких пацієнтів. Висновки: таксономічний склад мікробіому рота в осіб раннього працездатного віку, хворих на ХКГ, який перебігає на фоні вперше виявленого ЦД I типу, представлений головною (Staphylococcus aureus, Streptococcus anginosus, Escherichia coli, Moraxella catarrhalis), додатковою (Streptococcus pyogenes, Staphylococcus epidermidis та Candida albicans) та випадковою мікробіотою. У роті осіб раннього працездатного віку, хворих на ХКГ на фоні вперше виявленого ЦД I типу підвищується популяційний рівень головної мікробіоти: S. aureus на 83,74 %, S. anginosus - на 74,57 %, E. coli - на 93,00 %, M. catarrhalis - на 77,58 %; додаткової - S. pyogenes досягає високого популяційного рівня 7,81 +- 0,24 lg КУО/мл, S. epidermidis популяційний рівень підвищується на 20,05 %, C. аlbicans - на 74,33 %. Підвищено популяційний рівень випадкових опортуністичних таксонів (H. influenzae, P. aeroginosa, P. mirabilis, P. gingivalis, бактрій роду Bacteroides та інш.). Формування і стабільність мікробіому рота в обстежених осіб регулюється крім факторів і механізмів неспецифічного та специфічного імунного протиінфекційного захисту, домінуючими представниками головної та додаткової мікробіоти - опортуністичними S. aureus, S. pyogenes, S. anginosus та E. coli.