Рассмотрены вопросы иммунопрофилактики гриппа и острых респираторных заболеваний (ОРЗ) в предэпидемический период и при наступлении эпидемии. Описаны алгоритм иммунопрофилактики и его составляющие, особенности специфической иммунопрофилактики, терапии гриппа и ОРЗ у лиц с вторичными приобретенными иммунодефицитами. Представлены новые методики, в частности системная энзимотерапия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9ербісол

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання етіології, патогенезу, клініки кропив'янки та особливості її лікування. Описано механізми розвитку кропив'янки, різні класифікації захворювання. Проаналізовано особливості діагностики та лікування різних видів кропив'янки, показання та протипоказання до призначення різних груп препаратів, які використовуються в лікуванні даного захворювання.

Освещены вопросы этиологии, патогенеза, клиники крапивницы и особенности её лечения. Описаны механизмы развития крапивницы, разные классификации заболевания. Проанализированы особенности диагностики и лечения разных видов крапивницы, показания и противопоказания к назначению разных групп препаратов, используемых в лечении данного заболевания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627.709.3

Рубрики:

Дитячі церебральні паралічі

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані про історію досліджень вірусу герпесу людини 6 типу (HHV-6). Припущено про можливу роль HHV-6-інфекції у формуванні деструктивно-запальних уражень слизової оболонки порожнини рота (ПР). Вивчення стану системи антиінфекційної, колонізаційної й імунної регуляції у дітей з хронічною рецидивуючою герпетичною інфекцією ПР виявило суттєві зміни у вигляді дисбіозів, вторинного імунодефіциту. Лікування HHV-6-інфекції ПР як герпетичної інфекції ПР, що часто рецидивує, передбачає наступні принципи: поетапність, комплексність, індивідуальність, для запобігання поліпрагмазії та використання взаємопотенціюючої етіологічної та патогенетичної терапії, а також тісну співпрацю лікарів різних спеціальностей.

Мета роботи - вивчити вплив нормобаричної гіпокситерапії на адаптаційний потенціал дітей зі спастичними варіантами церебрального паралічу під час проходження курсу комплексної реабілітації. Проведено комплексне клініко-інструментальне дослідження 128 дітей з церебральним паралічем віком від 1 до 7 років до та після проходження курсу реабілітації. Під час оцінки функціонального рухового стану дитини застосовували систему класифікації та шкалу великих моторних функцій. У динаміці оцінено показники кардіоінтервалографії, електроенцефалографії і транскраніальної доплерографії судин головного мозку. Застосування нормобаричної гіпокситерапії в комплексній реабілітації дітей з церебральним паралічем сприяє зменшенню проявів вегетативної дисфункції та астенічного синдрому, нормалізації показників кардіоінтервалографії, поліпшенню показників мозкової гемодинаміки та електроенцефалографії. У дітей, які додатково одержували курс нормобаричної гіпокситерапії, спостерігали підвищення темпів наростання загальної рухової активності та формування нових рухових навиків у порівнянні з дітьми, які одержували лише базисну терапію. Висновки: методика нормобаричної гіпокситерапії дає змогу поліпшиити адаптаційні можливості дітей з церебральним паралічем, що сприяє підвищенню ефективності реабілітації.

Проведено комплексное обследование и лечение 60 пациентов (30 женщин и 30 мужчин-партнеров), инфицированных вирусом папилломы человека. Исследование иммунного статуса участников продемонстрировало наличие выраженных изменений со стороны клеточного и гуморального звеньев иммунной системы, а также неспецифических факторов защиты. Отмечены выраженные сдвиги в количественном содержании Т-лимфоцитов и их функциональной активности, повышение количества иммуноглобулинов класса G и циркулирующих иммунных комплексов. Наблюдались признаки дисрегуляции фагоцитарной активности нейтрофильных гранулоцитов и снижение их бактерицидности. Показано, что применение препарата экзогенного интерферона альфа Генферон, характеризующегося противовирусным и выраженным иммуномодулирующим действием, в комплексной терапии папилломавирусной инфекции способствовало полной и стойкой элиминации вируса папилломы в 65 % случаев, приводило к нормализации иммунного статуса пациентов с повышением неспецифической резистентности организма.

Вперше визначено вплив методики нормобарична гіпокситерапія (НГТ) на адаптаційні можливості та на показники якості життя дітей зі спастичними варіантами церебральний параліч (ЦП). Впроваджено в лікувальну практику адаптовані стандартизовані міжнародні опитувальники якості життя дітей PedsQL (модуль "Церебральний параліч") та QUALIN (від 0 до 3-х років), проведено оцінювання якості життя дітей зі спастичними варіантами ЦП в залежності від віку та рівнів функціональних можливостей за GMFCS (система класифікації великих моторних функцій). Вперше оцінювання якості життя було використано як критерій ефективності медико-соціальної реабілітації. Доведено, що НГТ сприяє зменшенню проявів астенічного синдрому та синдрому вегетативних дисфункцій, нормалізація показників варіабельності серцевого ритму та мозкового кровообігу, підвищенню загальної резистентності організму до ГРВІ, що забезпечує покращання адаптації дітей зі спастичними варіантами ЦП до навантажень в процесі реабілітації. Виявлено, що покращання адаптаційних можливостей дітей зі спастичними варіантами ЦП сприяє проведенню більш повноцінного курсу реабілітації, кращому руховому розвитку дитини, підвищенню ефективності логопедичної та психологічної корекції, покращанню показників якості життя.

Мета дослідження - розробити та впровадити в практику комплексну програму діагностики, лікування та ранньої медико-соціальної реабілітації дітей з перинатальним ураженням нервової системи. У дослідженні використано епідеміологічні методи, неврологічне обстеження, методи нейровізуалізації, оцінку якості життя. Розроблено клінічний протокол діагностики та медико-соціальної реабілітації дітей з перинатальним ураженням нервової системи з метою раннього виявлення дітей з руховими порушеннями, проведення своєчасного лікування та реабілітації. Клінічний протокол розроблявся згідно з позиціями доказової медицини. Впровадження даного протоколу в клінічну практику забезпечить профілактику медикаментозної поліпрагмазії, вдосконалення надання медичної допомоги дітям з руховими порушеннями. Розроблено проект клінічних рекомендацій та клінічного протоколу "Реабілітація дітей з церебральним паралічем та іншими органічними ураженнями головного мозку, які супроводжуються руховими порушеннями" для застосування в практичній медицині в Україні.

Викладено методологічні підходи до визначення кропив'янки та формулювання діагнозу. Запропоновано клінічну класифікацію кропив'янки. Розглянуто головні причини та механізми розвитку захворювання.

Наведено дані щодо застосування нормобаричної гіпоксітерапії (НГТ) в лікуванні та реабілітації пацієнтів з неврологічними та соматичними захворюваннями. Мета роботи - дослідити особливості адаптаційних реакцій організму у разі застосування НГТ. Висвітлено основні механізми компенсаторних реакцій організму під впливом НГТ, які призводять до збільшення функціональних резервів організму. Висновки: фізіологічні реакції НГТ полягають у збільшенні транспортування кисню до клітини за рахунок покращання функції дихальної системи, стимуляції вироблення біологічно активних речовин, підвищення кількості еритроцитів, нормалізації варіабельності серцевого ритму, стимуляції капілярогенезу, підвищення активності антиоксидантних ферментів, біосинтезу мітохондрій та АТФ у клітинах.

Епілепсія - гетерогенна група різних захворювань та синдромів, що мають різну етіологію та певний прогноз та вимагають індивідуального відповідного лікування. Розповсюдженість епілепсій в середньому 5 - 10 випадків на 1000 населення. Частіше епілепсії зустрічаються в дитячому віці. В Україні згідно з галузевою статистикою в 2013 р. нараховувалося більше як 25 тис дітей, хворих на епілепсію. Хворі на епілепсію діти посідають друге місце серед дітей-інвалідів, інвалідність яких пов'язана із захворюваннями нервової системи. Ефективність лікування епілепсії залежить від вірної своєчасної її діагностики та встановлення причини. Оцінка структури захворюванності на епілепсію та лікувальних підходів надає змогу проаналізувати й оптимізувати медичну допомогу, а в подальшому, зменшити частку дітей, що мають соціальну дезадаптацію внаслідок своєї хвороби. Мета роботи - покращання комплексної допомоги дітям, хворим на епілепсію. Одним їз завдань НДР кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації "Оптимізація надання медичної допомоги дітям з епілепсією: діагностика, лікування, реабілітація, соціальна адаптація" було проведення оцінки бази диспансерних груп дітей, хворих на епілепсію та епілептичні синдроми в м. Київ за 2014 р. Всього станом на 2014 р. в Києві на диспансерному обліку знаходилося 1004 дитини віком від 1 міс до 18 років. Було проведено аналіз диспансерізації дітей згідно з наступними критеріями: визначення типу нападів, форми епілепсії, оцінка неврологічного статусу, даних електроенцефалографій та нейровізуалізаційних методик (НСГ, КТ, МРТ головного мозку). Висновки: серед всіх форм епілепсій і епілептичних синдромів найчастіше діагностуються симптоматичні та криптогенні форми, які мають тяжкий перебіг та супроводжуються неврологічними та когнітивними змінами дитячого організму та, як правило, призводять до соціальної дезадаптації. Детальний аналіз даних форм надасть змогу оптимізувати ранню діагностику та тактику їх лікування.

Міжнародна класифікація функціонування (МКФ), обмеження життєдіяльності та здоров'я пропонує повний та загальновизнаний список понять для опису функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я в осіб з усіма видами захворювань або станів, передбачає можливість об'єднання як медичної, так і соціальної моделі хвороби. Подана класифікація дозволяє втілити у практичну діяльність концепцію соціальної педіатрії, що концептуально забезпечує адаптацію та інтеграцію в суспільство дитини з обмеженням життєдіяльності. Завдяки МКФ, під час складання індивідуальної програми реабілітації акцент ставиться саме на повсякденних потребах дитини. Це дозволить підвищити рівень її мотивації щодо виконання поставлених цілей та досягти кращого успіху у формуванні нових навичок, необхідних у щоденній діяльності. Основний функціональний висновок при використанні МКФ полягає в тому, що при проходженні комплексної медико-соціальної реабілітації життєдіяльність і участь пацієнта можуть покращитися, навіть якщо ступінь порушень залишається без змін.

Висвітлено актуальні питання становлення паліативної допомоги дітям в Україні, показано основні недоліки в організації паліативного догляду у педіатричній службі. З метою покращання ситуації необхідно вжити ряд заходів, основними з яких є: вивчення потреби у паліативній допомозі; розробка та прийняття відомчих нормативних актів, що затверджують порядок надання паліативної допомоги дітям та її обсяг; реєстрація та виробництво вітчизняних дитячих форм лікарських засобів для знеболення; підтримка існуючих і створення нових відділень/центрів паліативної допомоги дітям; підготовка спеціалістів зі спеціальності "Паліативна допомога у дітей"; прийняття "Стратегії розвитку паліативної допомоги на 2016 - 2025 роки".

Наведено рекомендації європейських країн і США, що покладені в основу клінічного протоколу, розробленого на засадах доказової медицини, щодо лікування та реабілітації дітей із церебральним паралічем та іншими органічними ураженнями головного мозку, які супроводжуються руховими порушеннями.

Наведено рекомендації європейських країн та США, що покладені в основу клінічного протоколу, розроблені на засадах доказової медицини, щодо лікування та реабілітації дітей із церебральним паралічем та іншими органічними ураженнями головного мозку, які супроводжуються руховими порушеннями.

Актуальність Концепції соціальної педіатрії зумовлена збільшенням кількості дітей з інвалідністю та необхідністю їх подальшої соціальної адаптації. Мета роботи - визначення пріоритетних напрямків подальшого вдосконалення діючої системи реабілітації дітей з обмеженням життєдіяльності (ОЖ). Проведено аналіз причин виникнення дитячої інвалідності, сучасного стану надання реабілітаційної допомоги дітям з ОЖ, законодавчої та нормативно-правової бази, кадрового забезпечення реабілітаційних установ відповідно до міжнародних стандартів. Розвиток соціальної педіатрії забезпечує розробку та реалізацію заходів щодо удосконалення існуючої системи реабілітації дітей з ОЖ, створення Міжвідомчої координаційної ради з питань реабілітації дітей, впровадження Міжнародної класифікації функціонування. Висновки: впровадження положень соціальної педіатрії сприятиме кращій cоціальній адаптації дитини з ОЖ на основі мультидисциплінарного підходу та створенню базисних передумов для реального посилення державної політики у сфері забезпечення прав дітей з інвалідністю та їх соціальної захищеності.

Цель исследования - определение эффективности лечения микст-инфекций (МИ) женской репродуктивной системы преимущественно хламидийной этиологии в сочетании с вирусом папилломы человека (ВПЧ) и вирусом простого герпеса (ВПГ) путем использования оксодигидроакридинилацетата натрия (ОДГААН) (оверин). Под наблюдением находились 60 пациенток с лабораторно подтвержденной МИ репродуктивной системы: хламидии, микоплазмы, уреаплазмы, ВПЧ, ВПГ. Основная группа - 35 пациенток получала комплекс этиотропной терапии с ОДГААН (оверин). Группа сравнения - 25 пациенток получала курс этиотропной терапии без применения иммуномодулирующих препаратов. В основной группе после курса терапии: контрольные результаты по хламидийной инфекции отрицательные у 94,3 % пациенток, микоплазменной у 100 %, уреаплазменной в 100 % случаев. Отрицательные результаты наличия ВПЧ - у 91,5 % пациенток, ВПГ - у 82,9 % пациенток. В группе сравнения: отрицательные результаты по хламидийной инфекции у 80,0 % пациенток, микоплазменной - у 96,0%, уреаплазменной - у 92,0 %, ВПЧ - у 42,0 % пациенток, ВПГ - у 36,0 % пациенток. Пациенткам группы сравнения в дальнейшем был проведен дополнительный курс терапии. Сделаны выводы, что препарат верин демонстрирует высокую эффективность терапии хронических инфекций женской репродуктивной системы, в том числе хламидиоза как отдельного заболевания, так и при наличии вирусных ассоциаций. В случаях сочетания хламидийной инфекции с ВПЧ и ВПГ, в том числе ВПЧ высокоонкогенных штаммов, препарат оверин может быть средством выбора в комплексе с антибактериальной терапией.

Наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення впливу гельмінтозу на перебіг цілорічного алергічного риніту (ЦАР) залежно від стадії паразитування. Розглянуто клініко-імунологічні особливості перебігу ЦАР на тлі гельмінтозу. Розроблено імунодіагностичні критерії та лікувальну тактику, що дають можливість на більш ранніх стадіях діагностувати поєднання ЦАР і гельмінтозу як коморбідний стан. Описано механізми розвитку гельмінтозу, розповсюджені форми гельмінтозів, різні форми захворювання, зв'язок гельмінтозу із алергічними та імунологічними захворюваннями. Висвітлено особливості діагностики та лікування, показання та протипоказання у разі призначення лікувальних засобів, які використовуються у процесі лікування цих захворювань. Надано практичні рекомендації.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) уособлює групу порушень механізмів розвитку рухів і положення тіла, що спричиняють обмеження активності, внаслідок непрогресуючих уражень головного мозку, що розвивається, плода або дитини. Поряд із руховою реабілітацією, застосування ботулотоксину типу A (БоНТ-A) вважають одним з основних методів лікування вибору при фокальних спастичних та дистонічних синдромах незалежно від їх етіології. На часі в Україні відсутні дослідження щодо аналізу витрат на використання лікарських засобів на основі БоНТ-A з урахуванням рекомендованої дози та кратності введення. Мета роботи - виконання аналізу мінімізації витрат на ботулінотерапію спастичних форм ДЦП у пацієнтів віком від двох років і старше. Дозування та кратність введення на рік абоботулотоксину та онаботулотоксину для лікування динамічної еквінусної деформації стопи, спричиненої фокальною спастичністю внаслідок ДЦП, у дітей віком від двох років було одержано з інструкцій до використання. Вартість абоботулотоксину та онаботулотоксину було одержано з Реєстру оптово-відпускних цін МОЗ України. Аналіз витрат для модельної когорти дітей у різних вагових категоріях показав, що абоботулотоксин 500 ОД буде найменш витратною лікувальною технологією у ваговій категорії 21 - 33 кг при дозуванні 15 ОД/кг у разі лікування геміплегії. Абоботулотоксин 300 ОД найбільш раціонально застосувати у вагових категоріях 10 - 20 кг та 34 - 40 кг із дозуванням 15 ОД/кг при лікуванні геміплегії та у ваговій категорії 17 - 20 кг із дозуванням 30 ОД/кг при лікуванні диплегії. Виявлено вагові категорії, в яких витрати у разі застосування абоботулотоксину 300 ОД та абоботулотоксину 500 ОД були рівними та меншими за витрати при лікуванні онаботулотоксином. У дослідженні вперше було здійснено аналіз мінімізації витрат на ботулінотерапію, в результаті якого було визначено переваги застосування абоботулотоксину при симптоматичному лікуванні геміплегії та диплегії у разі ДЦП у фокусі різних вагових груп дітей. Можлива варіабельність у дозуванні та кратності введення на рік онаботулотоксину вказує на актуальність збору додаткової інформації щодо застосування в реальній клінічній практиці та подальших фармакоекономічних досліджень.