Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11 + Р41,2

Рубрики:

Риніт

Внутрішні хвороби

Шифр НБУВ: Ж20806 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-52

Рубрики:

Риніт

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-52

Рубрики:

Риніт

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-3

Рубрики:

Риніт

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто результати власних досліджень слизової оболонки носа в разі хронічного риніту, які інтерпретовано з позицій біологічної ролі складових системи тканин внутрішнього середовища організму людини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-52

Рубрики:

Риніт

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-54 + Р412.202-54

Рубрики:

Риніт

Бронхіальна астма

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: цитокины, ИЛ-5, ИЛ-10, gamma-ИФН, специфическая иммунотерапия
Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-52

Рубрики:

Риніт

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив антигомотоксичних препаратів (АГТП) на імунологічні показники стану хворих на бронхіальну астму в поєднанні з алергійними риносинусопатіями. Комплексне застосування АГТП сприяє підвищенню неспецифічного захисту організму, а також поліпшенню клінічного стану хворих.

Останніми роками проблема цілорічного алергійного риніту набуває більшого клінічного та соціального значення у зв'язку із загальним зростанням частоти алергійних захворювань. Так, за даними ВООЗ, понад 40 % населення розвинених країн мають ознаки так званої алергійної готовності, а наукові прогнози свідчать про подальше підвищення рівня алергійних захворювань у популяції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11,2-5

Рубрики:

Риніт

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для подслизистой вазотомии носовых раковин при медикаментозном рините предложен метод с использованием инфракрасного лазерного излучения, передаваемого контактно через кварцевое волокно, что способствует снижению риска интра- и послеоперационного кровотечения и травмы мерцательного эпителия слизистой оболочки. Ближайшие и отдаленные положительные результаты получены у 96,8 % из 124-х пациентов в возрасте от 16-ти до 65-ти лет с давностью заболевания более одного года. Возможность выполнения вмешательства в амбулаторных условиях делает его доступным для использования в поликлиниках железнодорожных больниц.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням діагностики нейровегетативної та алергічної форм вазомоторного риніту (ВР) з урахуванням функціональної активності вегетативної нервової системи, стану місцевого та загального імунітету та встановленню ролі екзо- та ендогенних факторів його розвитку. Розроблено питання алергодіагностики методом імунотермостометрії. Встановлено, що серед хворих на ВР, особливо на алергічну форму, має місце порушення бар'єрного стану слизової оболонки носа. Доведено, що у 81,9 % випадків серед хворих на нейровегетативну форму ВР спостерігається дисбаланс вегетативної нервової системи, який потребує корекції. Запропоновано методики вегетотропної терапії з урахуванням віку пацієнтів та клінічних проявів вегетативних порушень. Визначено деякі генетичні маркери (еритроцитарні та лейкоцитарні) захворювання на алергічну та нейровегетативну форму ВР. Розглянуто зміни загального та місцевого імунітету внаслідок різних форм ВР, а також визначено диференційні ознаки. На великому клінічному матеріалі встановлено найбільш характерні алергени, які викликають алергічну форму ВР. Значну увагу приділено можливості імунотермостометрії у діагностиці побутової, інфекційної, пилкової, медикаментозної та професійної алергій. Визначено можливості регіональних вітчизняних алергенів стосовно діагностики та лікування алергічної форми ВР. Проведено порівняльний аналіз специфічної імунотерапії алергічного процесу стандартними та індивідуальними алергенами. Розроблено лікувальний алгоритм щодо ВР. Запропоновано програму з метою комп'ютерної діагностики форм ВР і прогнозування ризику розвитку риніту та його ускладнень.

В роботі представлено результати комплексного вивчення загальноклінічних, фізіологічних, гемодинамічних та імунологічних показників у 287 хворих на хронічний вазомоторний риніт. Контрольну групу склали 25 клінічно здорових осіб. Проведено порівняльну оцінку ефективності 4-х методів лікування: кріоаплікаційного, хірургічного, поєднання кріо- і хірургічного та вживання імунокоректора - левамізолу, після кріохірургічного втручання. Усі хворі обстежились до, через тиждень, 1 і 18 місяців. Катамнез простежено до 5 років. Розроблено новий одноетапний комплексний метод лікування хворих на хронічний вазомоторний риніт, що поєднує підслизову вазотомію, підслизову кріодеструкцію тканин нижніх носових раковин та їх латеропозиції при вживанні левамізолу в післяопераційному періоді. Вивчено в динаміці фізіологічні функції носа і його гемодинаміку, а також показники клітинного і гуморального імунітету, які свідчили про їх нормалізацію та значне поліпшення в катамнезі (3 - 5 років): в 1-й групі 73,7% хворих на нейровегетативну та 67,3% на алергійну форму вазомоторного риніту; 2-й - відповідно - 84,7% і 84,8% ; в 3-й - 90,6% і 89,4% ; у хворих на алергійну форму риніту, які одержували левамізол після хірургічного втручання, ці показники склали 92,8%. Кріохірургічний метод лікування вазомоторного риніту нормалізує фізіологічні функції носа, стабілізує імунологічні процеси в організмі та значно збільшує термін ремісії при цьому захворюванні, ніж кріоаплікаційний та хірургічний.

Розроблено модель алергічного риніту на тлі запилення вугільно-породного пилу, досліджено вплив цього пилу на рівень спонтанної дегрануляції ксеногенних тучних клітин. Експериментально вивчено вплив деяких імуномодуляторів на вектор спонтанної дегрануляції тучних клітин. Установлено, що алергічний риніт у шахтарів перебігає на тлі засіювання порожнини носа коковою флорою, підвищенням рівня сенсибілізації та порушеннями в Т- і В-системах імунітету. Запропоновано ефективний спосіб лікування алергічного риніту з використанням тіотриазоліну в/м. Визначено особливості впливу даного препарату на клінічний перебіг алергічного риніту у шахтарів, а також його імуномодулювальну дію. Показано, що використання тіотриазоліну призводить до стійкої нормалізації гуморального та клітинного імунітету.

Проведено фармакокінетичне та фармакологічне дослідження нової лікарської форми для дерматології та оториноларингології протиалергійної дії - Лоратадину. Гелям з Лоратадином властива виразна протиалергійна, протизапальна та антигістамінна дія. Досліджені препарати суттєво впливають на нормалізацію показників стану "шокових органів" алергійної реакції: легенів, шкіри та слизової оболонки носа, біохімічних параметрів - медіаторів алергії - гістаміну, серотоніну та лейкотриєнів, не мають токсичної дії. Трансдермальний та назальний гелі з Лоратадином мають високий ступінь біодоступності та місцевий симптоматичний вплив і одночасно дають лікувально-профілактичний ефект через системний кровообіг. Трансдермальний та назальний шляхи введення Лоратадину є більш ефективними у порівнянні з внутрішньошлунковим. Лікарські форми Лоратадину переважають за ефективністю таблетки Терфенадіну, Димедролу та препарати місцевого застосування.

Досліджено особливості клініко-імунологічного статусу хворих на цілорічний алергічний риніт (ЦАР), розроблено методику сублінгвальної специфічної імунотерапії (СІТ), встановлено її лікувальну ефективність у найближчому періоді та через рік у порівнянні з класичним парентеральним введенням алергенів, визначено терапевтичний ефект даних методик у разі поєднання з попередньою імунокорекцією та за її відсутності. На підставі результатів обстеження 120-ти пацієнтів Києва та області, в яких ЦАР діагностовано вперше, виявлено клінічні особливості перебігу даної патології. Показано, що стан сенсибілізації у хворих на ЦАР поєднує зміни системного та місцевого імунітету (зменшення кількості Т-лімфоцитів з фенотипом CD2 і зниження рівня секреторного Ig A у слині), що свідчить про доцільність проведення неспецифічної імунокорекції. Розроблено комплексну методику лікування хворих на ЦАР, яка включає сублінгвальну СІТ з використанням драже суміші побутових алергенів і попередню імунокорекцію. Після застосування сублінгвального курсу СІТ у пацієнтів виявлено зниження вираженості суб'єктивних симптомів, а у випадку проведення попередньої імунокорекції - покращання об'єктивних симптомів у більшій мірі. Виявлено збереження терапевтичного ефекту через рік після проведення лікування, відзначено його стійкість у групах, в яких застосовано попередню імунокорекцію.

Доведено, що у хворих на хронічний атрофічний сморідний риніт має місце порушення обміну заліза (сидеропенія) й інфікування порожнини носа клебсієлою озени. Розроблено концепцію патогенезу озени, згідно з якою виникнення захворювання відбувається внаслідок послідовного впливу на організм і слизову оболонку носа чинників - сидеропенії та інфекції. Установлено, що порушення обміну заліза є початковим фоновим процесом, який створює підгрунтя для реалізації патологічного впливу клебсієли озени. З'ясовано особливості патоморфологічних змін слизової оболонки носа у разі озени на внутрішньоклітинному рівні з задіянням комплексного структурного аналізу, зокрема електронної мікроскопії, що уможливило визначення морфогенезу захворювання. За результатами клінічних, бактеріологічних, біохімічних, відеоендоскопічних, патоморфологічних і функціональних досліджень розроблено нову клініко-морфологічну класифікацію озени, згідно з якою виділено три стадії захворювання - початкову, явну й умовно-регресивну. Запропоновано патогенетично обгрунтований метод комбінованого лікування хворих на озену. Як імплантат використано консервовану тверду мозкову оболонку для хірургічної рекалібровки патологічно розширених носових ходів. Удоконалено методику хірургічного лікування озени за рахунок відновлення атрофованого заднього відділу нижньої носової раковини шляхом введення імплантата (трубки чи згортка) з консервованої твердої мозкової оболонки у ході хірургічного лікування хворих на озену. Уперше в Україні та країнах СНД описано та задокументовано відеоендоскопічні картини носової порожнини за різних стадій озени.

За результатами обстеження 121-го хворого на вазомоторний риніт (ВР) за тривалого застосування назальних деконгестантів (НД) виявлено, що факторами ризику медикаментозної залежності до судинозвужувальних препаратів є початкові порушення функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС) у вигляді ваготонії, різко позитивної вегетативної реактивності, недостатності вегетативного забезпечення діяльності та еферентної симпатичної недостатності. Внаслідок зазначених порушень діяльності ВНС та депресії тонусу судин слизової оболонки носа, яка виникає за рахунок постійної дії НД, виникає медикаментозна залежність. Постійне застосування НД викликає динамічні зміни в діяльності ВНС, обумовлені стимулювальним впливом судинозвужувальних препаратів на симпатичний її відділ. Установлено, що тривале застосування НД призводить до ряду змін структурно-функціонального стану слизової оболонки з порушенням основних її захисних механізмів. Виявлено, що застосування підслизової вазотомії нижніх носових раковин у хворих на ВР за умов тривалого застосування НД не виключає можливості рецидиву захворювання у віддалений період (20 % спостережень) в першу чергу за рахунок збереженості факторів ризику медикаментозної залежності. Відзначено, що неефективність лікувальних заходів і вірогідність рецидиву захворювання та медикаментозної залежності від назальних деконгестантів за умов застосування лікування, заснованого на урахуванні вегетативних порушень (30,7 - 36,2 % випадків протягом 12 місяців спостережень), прямо пропорційні зростанню термінів попереднього користування судинозвужувальними препаратами,