Зроблено першу спробу подати українську народну іграшку у відносно повному обсязі щодо "географії" поширення і матеріалів, з яких вона виготовлялась і нині виготовляється - глини, дерева, соломи, трави, тканини, рогози тощо. Українська народна іграшка розглядається як фактор та важлива функціональна частина народного (переважно, селянського) середовища, підкреслюється фольклорний, соціокультурний і філософський контексти національної "іграшкової культури".

Визначено доісторичні (витокові) риси-архетипи, які становлять важливі чинники образу воїна в українському фольклорі (вербальному та іконографічному). Висвітлено історичні засади, які позначилися на характері фольклорного образу українського воїна, визначено стратегію та здійснено пошуки методологічних принципів розгляду творів усного, пісенно-поетичного та образотворчого фольклору в національно-історичному та загальнокультурному контекстах.

Определены доисторические (спиральные) черты-архетипы, которые являются важными факторами образа воина в украинском фольклоре (вербальном и иконографическом). Освещены исторические основы, которые обозначились на характере фольклорного образа украинского воина, приведена стратегия и осуществлены поиски методологических принципов рассмотрения произведений устного, песенно-поэтического и изобразительного фольклора в национально-историческом и общекультурном контекстах.

Висвітлено етапи розвитку української культури у ХХ - на початку ХХІ ст. Проаналізовано стан української мови (УМ), фольклору, образотворчого та декоративного мистецтва, архітектури. Описано процес українізації, особливості розвитку української лексикографії, визначено державний статус УМ. Увагу приділено фольклору Західної України та національних меншин України, народницькому реалізму за доби постмодернізму, постімпресіонізму, модерну, авангарду, мистецтву доби тоталітаризму, шістдесятництву та добі постмодернізму. Розкрито особливості архітектурного декору, стінопису, художнього текстилю, кераміки і скла, деревообробництва. Розглянуто містобудівні теорії і розвиток архітектури ХХ ст., питання містобудування, архітектури промислових, громадських споруд та житла, охорони і реставрації пам'яток архітектури.

Доведено закономірність переходу сюжету з Ангелом і дітьми в українську народну картину - нову якісну фазу. Висвітлено зміни та перетворення іконографічного, образного та семантичного характеру.

Доказана закономерность перехода сюжета с Ангелом и детьми в украинскую народную картину - новую качественную фазу. Освещены изменения и превращения иконографического, образного и семантического характера.

Досліджено мистецтво паперової ляльки. Увагу приділено розмальовці глиняних іграшок та її можливим джерелам. Детально розглянуто Подільську народну ляльку. Проаналізовано сприйняття української народної ляльки різними віковими групами населення Полтавської області. Викладено методику конструювання ляльки, техніку формування української ляльки шляхом поєднання дерева і тканини. Простежено історію виникнення та розвитку солом'яних виробів. Розкрито психолого-педагогічний аспект сучасних ігор з лялькою. Розглянуто ляльку як суб'єкт соціальноісторичних процесів.

Представлено науково-видавничий проект енциклопедичного характеру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського ,в якому викладено відомості щодо майстрів образотворчого мистецтва України від найдавніших часів до початку XXI ст., майстрів, які були народжені в Україні та працювали на її землях, а також тих, котрі походили з України, але працювали за її межами. Залучено до Словника імена іноземних мистців, які брали безпосередню участь у художньому процесі на українських теренах, залишили певний слід у вітчизняному мистецтві чи зверталися у своїй творчості до української тематики. Друга книга Словника, що обіймає понад тисячу статей, містить біобібліографічну інформацію про мистців, прізвища / імена / псевдо / криптоніми яких починаються на літери Г-3.

Присвячено розвиткові театрального мистецтва України від його зародження до 1914 р. Висвітлено основні явища й особливості акторського мистецтва, режисури, сценографії, театральної критики впродовж періоду становлення української національної культури. Розглянуто питання драматургії з огляду на особливі умови розвитку українського театрального мистецтва.

Присвячено синтезу різнорідного матеріалу в цілісному художньому тексті, зокрема вербального та візуального. Розроблено театральну модель синтезу, де визначальну роль відіграє інтерпретація, у якій розрізняються герменевтичний та евристичний різновиди. Цей підхід виявляється ефективним для дослідження крос-культурних взаємин традицій, відмінних за національним та історичним походженням.

Монографія присвячена питанням історичного розвитку образного мислення в українській художній культурі у світовому контексті, зокрема, у площині історичних та індивідуальних стилів. За методологічну основу обрано принципи історичної по¬етики, які дозволяють виявити перманентність, спадкоємність українських художніх традицій. Цей підхід уможливив виявлення спільних і своєрідних рис української та загальноєвропейської образних систем.