Современную медицину, в частности онкологию и анестезиологию, невозможно представить без использования центрального венозного доступа, который должен быть надежным, простым в использовании, устанавливаться один раз на весь период лечения и иметь минимальные риски установки и эксплуатации. Осложнения, связанные с установкой и использованием полностью имплантируемых инфузионных систем центрального венозного доступа (порт) для проведения химиотерапии больных онкологическими заболеваниями, еще недостаточно исследованы.

Розглянуто проблемні питання, що стосуються роботи органів прокуратури у сфері оперативно-розшукової діяльності як суб'єктів запобігання злочинам, визначені дискусійні та недостатньо врегульовані нормами права моменти а також запропоновано науково обгрунтовані шляхи їх вирішення по суті.

На підставі вивчення наукових і нормативно-правових джерел, сформульовано авторське визначення поняття "персонал органів та установ виконання покарань" та виведені системоутворюючі ознаки, що складають його зміст, а також здійснено їх аналіз у контексті досліджуваного об'єкта.

З'ясовано суть і зміст терміна "ефективність" у контексті запобіжної діяльності прокуратури, визначено окремі критерії оцінки результативності роботи цього державного органу у сфері боротьби зі злочинністю та проблеми їх застосування на практиці, а також сформульовано науково обгрунтовані заходи щодо їх реалізації за сучасних умов функціонування зазначеного суб'єкта запобігання злочинам.

Біль - одна з найпоширеніших причин звернення пацієнтів до лікаря. Якщо біль тривалий, він може не лише призвести до фізичної неповноцінності, а й спричинити емоційний, психологічний тиск на пацієнтів та їх оточення. Хронічний біль надзвичайно поширений. Інтратекальне введення опіоїдів широко використовують у разі вираженого больового синдрому у хворих на некурабельний рак за звичайними методами. Тому інтратекальне введення морфіну гідрохлориду може значно полегшити біль.

Комплексно проаналізовано кримінально-виконавчу діяльність прокуратури України. На підставі аналізу стану досліджень у науці питань, пов’язаних із вивченням соціально-правової природи діяльності прокуратури в України, а також її функцій, з’ясовано та визначено її місце й роль як учасника кримінально-виконавчих правовідносин. Установлено, що від ефективності проведення прокурорських перевірок в органах та установах виконання покарань значною мірою залежать ефективність кримінально-виконавчої діяльності в Україні, а також стан захищеності прав людини та громадянина, загальних інтересів суспільства та держави. Встановлено низку проблем, детермінованих незалежною координаційною діяльністю прокуратури у сфері виконання покарань та прогалин організаційно-правового характеру. З метою їх вирішення, а також для вдосконалення діяльності прокуратури й підвищення ефективності в цілому організації виконання та відбування кримінальних покарань в Україні розроблено й обгрунтовано комплекс кримінально-правових, кримінологічних та кримінально-виконавчих заходів.

Розглянуто актуальні проблеми щодо злісної непокори засуджених вимогам адміністрації установи виконання покарань, яка протягом всього періоду незалежності України є однією з хронічних проблем. Проаналізовано значну кількість законодавства з означеної проблематики та розроблено науково обґрунтовані заходи щодо його удосконалення, включаючи кодекси та закони України.

Розглянуто сучасні проблеми, пов'язані із вчиненням кримінальних правопорушень персоналом установ виконання покарань (далі - УВП) України у галузі кримінально-виконавчої діяльності. Представлено результати виявлені в ході спеціальних наукових пошуків, основними мотивами вчинення злочинів персоналом УВП були користь (66 % у структурі всіх злочинів) і схиблене почуття кар'єризму (11 %), хуліганський мотив (9 %), викривлене почуття власної гідності (7 %) та інші мотиви, зокрема ті, що не встановлені в кримінальній справі (провадженню) (7 %). Зазначено, що існує складна прикладна проблема, що потребує вирішення на доктринальному, нормативно-правовому, організаційно-управлінському й інших рівнях. Обґрунтовано нові концептуальні положення, висновки та рекомендації, що мають важливе теоретичне та практичне значення для вирішення зазначеної вище проблеми за умов реформування сфери виконання покарань.

Сформульовано низку доктринальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення. Зокрема, вперше: розроблено проект Закону України "Про засади державної системи запобігання злочинам", які ґрунтуються на положеннях ст. 25 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких на цей державний орган покладено завдання по координації діяльності правоохоронних органів з питань запобігання та протидії злочинності, сформульовано теоретичну модель удосконалення на законодавчому рівні кримінально-виконавчих (далі – КВ) засад діяльності прокуратури, визначені критерії оцінювання ефективності КВ діяльності прокуратури на підставі спеціально розробленої Методики, сформульовано концептуальні засади КВ діяльності прокуратури, які визначені у виді відповідних теоретичних положень, авторських дефініцій, а також науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на видозміну нормативно-правових та організаційно-правових засад функціонування зазначених державних органів у сфері виконання покарань. Встановлено сутність запобіжної діяльності органів прокуратури у сфері виконання покарань та обумовлена необхідність її посилення на всіх рівнях запобігання злочинам (загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному), на підставі чого розроблені Методичні рекомендації з питань підготовки та винесення подання прокурором про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, визначено структуру правового механізму КВ діяльності прокуратури.