Проведено дослідження з використанням СВС-матеріалів як вогнетривів для металургійних агрегатів. За результатами експериментів установлено, що вогнетривкість таких матеріалів є вищою, ніж традиційної оксидної футерівки.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Л424-101

Рубрики:

Вогнетриви

Шифр НБУВ: Ж28347 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто актуальні питання позапічної десульфурації рідкого чавуну. Проаналізовано основні переваги та недоліки існуючих технологій видалення сірки з чавуну. Визначено найбільш перспективні технології позапічної десульфурації чавуну для вітчизняних підприємств.

Досліжено проблему енергоефективності позапічної десульфурації чавуну. За допомогою математико-статистичного моделювання здійснено порівняння енергоефективності різних способів позапічної десульфурації чавуну.

Розкрито основи поєднання процесів десульфурації та дефосфорації чавуну в одному агрегаті. Подано характеристику методів позапічної обробки сталі. Розглянуто сталерозливний ківш, який застосовується під час позапічної обробки. Висвітлено фізико-хімічні основи розкиснення і легування сталі. Описано вплив шкідливих домішок на якість сталі. Приділено увагу питанням використання порошкового дроту. Наведено комплексні технології та критерії вибору позапічної обробки сталі.

Мета роботи - визначення режимів вдування порошків феросплавів у струмені інертного газу в ківш, які забезпечать максимальний ступінь їх засвоєння металом. Дослідження базуються на математичних розрахунках несучої здатності газового потоку для випадку пневмотранспорту порошків феросплавів магістральним газопроводом та умов їх засвоєння розплавом після фізичного проникнення. Встановлено граничні швидкості та витрати газу-носія, необхідні для транспортування порошку феросплавів із заданою витратою. Для часточок різного розміру визначено гранично низькі швидкості перед та після проникнення в метал, які забезпечують їх повне засвоєння. Вперше визначено умови засвоєння металевим розплавом порошків феросплавів різної оракцїї з урахування поверхневого натягу металевого розплаву. Запропоновані режими вводу порошкових феросплавів нададуть змогу ефективно утилізувати дрібну фракцію феросплавів та підвищити ступінь засвоєння феросплавів, що загалом призведе до здешевлення процесу розкиснення і легування сталі в ковші.

Мета роботи - визначення газодинамічних параметрів інжекції порошкоподібних реагентів для забезпечення високопродуктивної роботи пристроїв для вводу порошкових феросплавів углиб металу у сталерозливному ковші. Методи дослідження. Виконано аналітичний огляд літературних джерел, за результатами якого аргументовано підтверджено перевагу інжекції порошкових реагентів у ківш порівняно з традиційними технологіями розкислення і легування. Грунтуючись на відомих математичних моделях, адаптованих до конкретних технологічних умов, було виконано математичне моделювання, що враховує низку важливих для технології параметрів, зокрема ступінь засвоєння порошку та несучу здатність газу-носія. Отримані результати. За результатами математичного моделювання визначені раціональні режими введення в сталерозливний ківш порошкоподібного феромарганцю та розмір його фракції, який водночас забезпечує високий ступінь засвоєння часточок порошку рідким металевим розплавом та запобігає осадженню часточок порошку на стінках газопроводу. Наукова новизна. За результатами математичного моделювання уточнено особливості взаємодії струменю газової суспензії з рідкими металевими розплавами. Практична цінність. Визначені газодинамічні параметри процесу інжекції порошкоподібних феросплавів, які забезпечать високу продуктивність процесів розкислення і легування сталі в сталерозливному ковші, надійну роботу фурм та сопел для введення порошків углиб металу та необхідну, з точки зору кінетики процесу розкислення, взаємодію часточок з металом.

Мета роботи - визначення газодинамічних параметрів інжекції порошкоподібних реагентів для забезпечення високопродуктивної роботи пристроїв для вводу порошкових феросплавів углиб металу у сталерозливному ковші. Методи дослідження. Виконано аналітичний огляд літературних джерел, за результатами якого аргументовано підтверджено перевагу інжекції порошкових реагентів у ківш порівняно з традиційними технологіями розкислення і легування. Грунтуючись на відомих математичних моделях, адаптованих до конкретних технологічних умов, було виконано математичне моделювання, що враховує низку важливих для технології параметрів, зокрема ступінь засвоєння порошку та несучу здатність газу-носія. Отримані результати. За результатами математичного моделювання визначені раціональні режими введення в сталерозливний ківш порошкоподібного феромарганцю та розмір його фракції, який водночас забезпечує високий ступінь засвоєння часточок порошку рідким металевим розплавом та запобігає осадженню часточок порошку на стінках газопроводу. Наукова новизна. За результатами математичного моделювання уточнено особливості взаємодії струменю газової суспензії з рідкими металевими розплавами. Практична цінність. Визначені газодинамічні параметри процесу інжекції порошкоподібних феросплавів, які забезпечать високу продуктивність процесів розкислення і легування сталі в сталерозливному ковші, надійну роботу фурм та сопел для введення порошків углиб металу та необхідну, з точки зору кінетики процесу розкислення, взаємодію часточок з металом.

Використання в агломераційній шихті великої частки дрібнодисперсного концентрату і відходів металургійного виробництва, коливання складу агломераційної шихти та якості її підготовки, відхилення від норми технологічних параметрів спікання та низька ефективність механічної обробки спеченого продукту, знижує продуктивність агломераційних машин, призводить до підвищення витрати палива, погіршує якість агломерату. За таких умов зростає значення попередньої підготовки шихти та необхідне застосування способів інтенсифікації процесу спікання. Наразі відома значна кількість способів інтенсифікації агломераційного процесу, ефективність кожного залежить від конкретних умов агломераційної фабрики, встановленого обладнання і сировинних матеріалів, які застосовуються. В роботі було досліджено ефективність різних способів підвищення інтенсивності агломераційного процесу і якості агломерату для умов акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" з визначенням раціональних технологічних заходів, спрямованих на покращання роботи підприємства. Дослідження проводилися на лабораторній агломераційній установці з використанням шихтових матеріалів та технологічних умов Богданівської агломераційної фабрики. За результатами досліджень встановлено, що крупність шихтових матеріалів, які застосовуються на агломераційній фабриці, перевищує максимально допустимий розмір. Це знижує техніко-економічні показники процесу спікання та не надає змоги одержувати агломерат високої якості. Для покращання показників роботи агломераційних машин в досліджуваних умовах рекомендується використовувати попередню підготовку шихтових матеріалів перед використанням, а саме - дроблення для одержання раціональної крупності часток. Крім того, використання вапна, як часткова заміна вапняку у флюсовій суміші, надасть змогуь підвищити якість агломерату.

Виконано аналіз ефективності мікролегування і модифікування сталі різними матеріалами. Наведено дані лабораторних випробувань, запропоновано раціональні варіанти і технології введення мікролегуючих і модифікуючих добавок з метою одержання якісного металу. Мета роботи - експериментальне дослідження різних варіантів впливу суміші на основі вапна на коефіцієнт засвоєння ніобію з можливістю подальшої оптимізації технологічного процесу і підвищення якості металопродукції. Виконано високотемпературний експеримент із введення мікролегуючої добавки як осаджуючого методу у вигляді кускового матеріалу, так і вдування його у порошкоподібному стані. Вдування порошкоподібного фероніобію проводили як в чистому вигляді, так і з застосуванням сумішей на основі вапна. Виконано аналіз технологічних показників експериментальних плавок, який підтвердив перевагу інжекції порошкоподібних реагентів вглиб розплаву у порівнянні з осаджуючим методом у вигляді кускового. За результатами проведеного аналізу технологічних показників дослідних плавок визначено раціональні режими введення в сталерозливний ківш порошкоподібного фероніобію, який одночасно забезпечує як високий ступінь засвоєння частинок порошку рідким металевим розплавом, а спільно з вапном і високий ступінь видалення кисню. За результатами дослідних плавок підтверджено та уточнено особливості взаємодії порошкоподібних частинок, які вдуваються в рідкий металевий розплав. Визначено технологічні параметри процесу інжекції порошкоподібних матеріалів (фероніобій, вапно, плавиковий шпат), які з одного боку забезпечують високий ступінь засвоєння мікролегуючого елемента, а з іншого і значно зменшують забрудненість сталі оксидними неметалевими включеннями, знижуючи тим самим загальний вміст кисню в сталі.

Комплексно проаналізовано існуючі методи зовнішнього динамічного впливу на рідкий метал у передкристалізаційний період, зокрема при розливанні сталі на машинах безперервного лиття заготовок. Зауважено, що перспективним напрямом удосконалення процесу безперервного розливання сталі є використання інокуляторів - дрібнодисперсних часточок різного хімічного і гранулометричного складу, які у рідкому розплаві будуть відігравати роль штучних зародків кристалізації та мікрохолодильників, що зніматимуть з металу надлишковий перегрів безпосередньо перед кристалізацією. Досліджено процеси проникнення газопорошкового струменя у метал і засвоєння ним часточок різних розмірів, ефект гальмування струменя металу при подачі газопорошкового струменя у заглибний стакан промковша та ін.