Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу виконавчими органами державного управління та органами місцевого самоврядування регіонального рівня. Обгрунтовано стратегію державної політики та розроблено організаційний механізм державного управління за цим напрямом. Визначено засоби розвитку виробничих комплексів регіону, розроблено метод оцінювання розвитку соціальної інфраструктури в ресурсному забезпеченні механізму управління. Розкрито форми збалансування заходів реалізації механізму державного управління, охарактеризовано рівень формування та реалізації пріоритетів державного регулювання, а також вироблено підходи до визначення ефективності державної політики та механізму управління зі спільними розглядом варіантів економічного зростання й вирішення соціальних проблем.

Розглянуто результати дослідження операційних стратегій реформування автомобільної галузі України, які містять такі складові, як формування системи управління транспортними процесами в галузі пасажирських перевезень, управління якістю перевезення, зменшення транспортних витрат. Визначено класифікацію змінних транспортного обслуговування, відмінність яких від існуючих підходів полягає у економічних, управлінських, техніко-технологічних, інтелектуально-кадрових, інформаційних, земельних груп чинників. Зокрема потребує додаткового вивчення впливу рівня транспортного обслуговування на конкурентоспроможність послуг, формування операційної стратегії транспортного обслуговування, забезпечення високої якості транспортних процесів.

Обгрунтовано понятійно-термінологічний апарат дослідження транспортної системи (ТС). Розкрито універсальність і міждисциплінарний характер сутності ТС. З'ясовано будову (елементи) ТС та уточнено їх зміст. Узагальнено основні класифікаційні підходи до виокремлення видів транспортних послуг.

Оцінено стан розвитку автомобільного транспорту в Україні в фокусі міжнародних порівнянь із виробництва, обслуговування, конкурентоспроможності автотранспортної інфраструктури. Проаналізовано міжнародний індекс ефективності логістики з точки зору рейтингових позицій і балів України. Здійснено міжнародні зіставлення виробничої практики в сфері автомобільного транспорту, а також обсягів і вартості споживання палива в Україні, країнах Європейського Союзу та світі.

Досліджено правову основу здійснення пасажирських перевезень в Україні та світі. Проаналізовано показники пасажирообороту та кількості пасажирів в Україні. Проаналізовано показники дорожно-транспортних пригод в Україні. Визначено пріоритети підвищення якості перевезень і безпеки пасажирів.

Раскрыты методологические основы исследования автомобильного транспорта в экономической области знаний. Определено содержание методологии, что позволило охарактеризовать составляющие методологии исследования автомобильного транспорта в экономике. Раскрыто содержание основных терминов, которые формируют понятийно-категорийный аппарат исследования автомобильного транспорта в экономике. Теории распределены по междисциплинарным, базовым и современным группам. Особое внимание обращено на положение урбанистических теорий, теории транспортного потока, геологистики и интермодализма.

Визначено місце стратегії розвитку автотранспорту в існуючій нормативній базі з пріоритетом європейської інтеграції. Проведено SWOT-аналіз умов розвитку автотранспорту в Україні. Виявлена ідеологія стратегії розвитку автотранспорту на різні періоди часу. Запропоновано цілі Стратегії розвитку автомобільного транспорту України на короткостроковий період.

Розкрито значення прогнозу для наукових досліджень, основні його методи і описана методика прогнозування, використана в даній публікації. Зазначено, що прогнозні оцінки на короткострокову перспективу є актуальним методом наукового дослідження. За нинішніх обставин прогнози на більш тривалий період часу не є точними, адже економіка України розвивається у мінливому внутрішньому середовищі з сильними впливами геополітичних протистоянь. Здійснено прогнозні оцінки економічного розвитку автомобільного транспорту на період до 2022 р. Обгрунтовано, що здійснені прогнозні оцінки мають лягти в основу формулювання положень Стратегії розвитку автомобільного транспорту України на короткострокову перспективу.

Визначено місце автомобільного транспорту в структурі національної економіки як наукомісткого виду діяльності. Здійснено систематизацію видів інновацій у галузі автомобільного транспорту та виділено групи виробничі, інфраструктурні, логістичні, послуг, інформаційні, безпеки, екологічні. Обгрунтовано первинні кроки на шляху до активізації інноваційної діяльності в галузі націлнального автотранспорту. Розкрито переваги стимулювання стартап-діяльності в галузі автомобільного транспорту України.

Обгрунтовано операційні стратегії реформування автомобільної галузі України. Розкрито питання формування системи управління транспортними процесами в галузі пасажирських перевезень, управління якістю перевезення, зменшення транспортних втрат. Удосконалено класифікацію чинників транспортного обслуговування, відмінність якої від існуючих підходів полягає у виділенні таких груп чинників, як економічні, управлінські, техніко-технологічні, інтелектуально-кадрові, інформаційні, земельні. Розкрито теоретичні підходи щодо сертифікації та технічного контролю траспортних засобів. Визначено теоретичні основи оцінювання якості надання послуг перевезень шляхом розробки діаграми причинно-наслідкового зв'язку між якістю послуг перевезень та природними, організаційно-управлінськими та техніко-технологічними чинниками.

Запропоновано науково обгрунтовану цілісну методологічну концепцію з організації діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування для забезпечення підвищення конкурентоспроможності транспортної системи регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу. Обгрунтовано стратегію державної політики щодо підвищення конкурентоспроможності транспортної системи регіону, яка враховує системні аспекти державного регулювання у сфері господарської діяльності підприємств, вплив структури технологічних ланцюжків на вартість кінцевої продукції, необхідність використання агрегованих у вартісному виразі показників ресурсів.

Сформульовано теоретико-методологічні основи дослідження економічного розвитку автотранспортної галузі як актуального об'єкта державного регулювання. Розкрито механізми й інституціональну основу державного регулювання автомобільним транспортом України. Проаналізовано інфраструктуру автотранспортної галузі, а також економічну ефективність перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в Україні. Обгрунтовано актуальність використання зарубіжного досвіду у сфері автотранспортних послуг і необхідність адаптації законодавчих норм України до правових засад країн-членів ЄС.

Поглиблено теоретико-методологічні засади дослідження розвитку автотранспортної галузі (далі - АТГ) та сформульовано рекомендації щодо вдосконалення її регулювання в контексті забезпечення очікуваних трансформаційних змін у національній економіці, врахування інноваційних цілей та цілей сталого розвитку. Узагальнено методологію дослідження цієї галузі в економіці. Обґрунтовано особливості розгляду місця автомобільного транспорту (далі – АТ) в структурі економіки. Визначено рівні формування АТ як виду економічної діяльності в структурі транспортної галузі. Проаналізовано стан розвитку АТГ в Україні. Проведено оцінювання перевезень та їх безпеки на українському ринку автомобільних послуг. Проаналізовано стан автомобільних доріг України та їх благоустрій. Досліджено інститути розвитку та регулювання АТ в Україні. Аргументовано важливість посилення участі громадських інститутів у процесах державного регулювання АТГ України. Здійснено систематизацію механізмів її державного регулювання та інше. Обґрунтовано концепцію дослідження Стратегії розвитку АТ в різностроковій перспективі. Розкрито інноваційну функціональність АТГ. Визначено можливості стимулювання розвитку екологічного автотранспорту в Україні.