Одними з серйозних і поширених ускладнень, які виникають при наявності дефектів зубних рядів є зубо-щелепні деформації та функціональні порушення зі сторони скроневонижньощелепного суглоба. На сьогоднішній день актуальною залишається проблема вивчення стану зубо-щелепної системи у пацієнтів із дефектами зубних рядів, які впливають на оклюзійні порушення і розвиток патології зі сторони скронево-нижньощелепного суглоба. Мета роботи - підвищення ефективності діагностики і лікування пацієнтів з дефектами зубних рядів і функціональними порушеннями скронево-нижньощелепного суглоба, шляхом удосконалення, розробки і клінічного обгрунтування комплексних заходів, які базуються на індивідуальному підході до пацієнта. При обстеженні хворих із дефектами зубних рядів і розладами скронево-нижньощелепного суглоба, вивчено стан і локалізацію дефектів зубних рядів, ступінь атрофії альвеолярного відростка, проводили аналіз діагностичних моделей, застосовували рентгенологічні методи, а також кондилографію і 3D сканер 3SHAPE. При проведенні роботи обстежено 160 пацієнтів з дефектами зубних рядів, віком від 25 до 65 років. Серед 120 хворих двох груп при деталізованому обстеженні СНЩС нами було виявлено синдром дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба у 85,0 % хворих, артроз - у 15,0 % хворих. Найбільш типовими скаргами серед обстежених пацієнтів були скарги на головний біль (85,0 %), біль у ділянці суглоба (85 %), біль при рухах нижньої щелепи (72,5 %), біль при широкому відкриванні рота (77,5 %), клацання у скронево-нижньощелепному суглобі (32,5 %), зниження слуху (6,7 %) та відчуття скутості та болю в жувальних м'язах (68,3 %). Однією з найхарактерніших ознак артрозу була тугорухомість нижньої щелепи зранку, яка спостерігалась у всіх 18 пацієнтів. На основі одержаних результатів запропоновано методику і послідовність лікування та підходу до пацієнтів з дисфункцією СНЩС і дефектами зубних рядів, які можуть бути поєднані з зубо-щелепними деформаціями. На першому етапі після комплексної діагностики проводиться діагностика оклюзійних співвідношень та вибіркове пришліфування, оклюзійних поверхонь. Обов'язковим для отримання ефекту запропонованого лікування і зняття больового синдрому є застосування пристрою Aqualizer на 3 - 4 тижні. Наступним етапом є виготовлення тимчасових незнімних конструкцій з естетичних пластмас гарячої полімеризації або фрезерування штучних коронок чи мостоподібних протезів. Після досягнення ефекту лікування проводиться постійне протезування за допомогою незнімних естетичних конструкцій металокераміки або оксиду циркону. Висновки: при деталізованому обстеженні хворих із порушеннями скронево-нижньощелепного суглоба нами було виявлено синдром дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба у 85,0 % і артроз - у 15,0 %. Типовими скаргами у обстежених хворих із дисфункцією СНЩС були болі в ділянці СНЩС, що складало 85,0 %, тривалий перебіг захворювання відмічали у 79,2 %, болі при рухах нижньої щелепи - у 72,5 %. Запропоновано детальну схему обстеження, діагностики і лікування пацієнтів із дефектами зубних рядів та проявами дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба, яка включає певну послідовність застосування тимчасових протезів, шин-капп, а також раціональне протезування естетичними незнімними протезами.

Мета роботи - підвищити ефективність лікування пацієнтів з дефектами зубних рядів і функціональними порушеннями скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) шляхом клінічного обгрунтування застосування запропонованої шини-капи та індивідуального підходу. При обстеженні хворих з дефектами зубних рядів і функціональними розладами СНЩС вивчали стан і локалізацію дефектів зубних рядів, аналізували діагностичні моделі, застосовували рентгенологічні методи, такі як ортопантомографія й комп'ютерна томографія, а також кондилографію і 3D-сканер "3SHAPE". При виконанні даного етапу дослідження було обстежено 120 пацієнтів віком від 25 до 65-ти років. За клінічними особливостями і застосованими методами лікування хворі були розподілені на 2 групи (по 60 осіб). Запропоновано спосіб виготовлення шини-капи для лікування функціональних розладів СНЩС. Запропоноване комплексне лікування дисфункції СНЩС здійснюють поетапно, що включає діагностику оклюзійних співвідношень і вибіркове пришліфовування оклюзійних поверхонь, проведення кондилографії й застосування Aqualizer упродовж 3 - 4-х тижнів, виготовлення тимчасових протезів і шини-капи, постійне протезування естетичними конструкціями. У другій групі кількість пацієнтів з болем при рухах нижньої щелепи перед лікування становила 44, а через півроку достовірно знижувалась до 4-х пацієнтів. Кількість пацієнтів з болем при широкому відкриванні рота в 1 групі зменшувалась із 45 (77,5 %), до 11, а у 2 групі із 48 до 5 пацієнтів. Слід зазначити, що всі показники були краще у 2 групі пацієнтів, що свідчить про високу ефективність запропонованого лікування й запропонованої конструкції шини-капи. Висновки: запропонована конструкція шини-капи дає можливість індивідуалізувати її товщину в залежності від стану й положення суглобових головок, локалізації дефектів зубних рядів у дистальній чи фронтальній ділянках зубного ряду з однієї чи обох сторін, а також проводити поступове й поетапне підняття висоти прикусу та досягти естетики в бічних ділянках. Запропоноване поетапне лікування пацієнтів з функціональними розладами СНЩС включає проведення аналізу оклюзійних співвідношень і вибіркове пришліфовування твердих тканин зубів, використання Aqualizer упродовж 3 - 4-х тижнів. Наступними етапами лікування є виготовлення тимчасових незнімних конструкцій з естетичних пластмас, застосування запропонованих функціональних шин-кап упродовж 3 - 6-ти місяців і постійне протезування з використанням незнімних естетичних конструкцій (з металопластмаси, металокераміки або оксиду цирконію) та релаксаційні еластичні капи на 3 - 6 місяців для стабілізації процесу й попередження загострення синдрому дисфункції СНЩС. Після запропонованого лікування через 6 місяців установлено достовірне зменшення кількості пацієнтів з болями в ділянці СНЩС, що складало 4 пацієнти, у порівнянні із групою пацієнтів, яким проведено загальноприйняте лікування - 15 пацієнтів. Кількість пацієнтів з болем при широкому відкриванні рота в 1 групі зменшувалася із 45, до 11, а у 2 групі - із 48 до 5 пацієнтів. Клацання і хруст СНЩС перед лікуванням виявили в 1 групі у 21 пацієнта, а у 2 групі - у 18. Через 6 місяців після лікуавання цей симптом було виявлено в 9 пацієнтів 1 групи й у 3 - 2 групи, яким провендено запропоноване лікування.