Досліджено суть і змістові особливості символічних форм легітимації політичних режимів. Виокремлено основні підходи щодо вивчення суті символу (семіотичного, психоаналітичного, антологічного, культурологічного). Досліджено типи символічних форм політичної комунікації (наочно-образного символу, метафори, ритуалу, міфу). Доведено, що легітимація влади у межах суспільно-політичного дискурсу заснована на апелюванні до вищої інстанції як політичної цінності для даного типу політичної свідомості та безпосередньо сприймається у вигляді певних символічних форм легітимації політичних режимів. Показано, що для легітимації авторитаризму характерним є звернення до певної трансцендентної суті, до "народності", або до сили як атрибуту влади. Тоталітаризм організує легітимаційний дискурс шляхом звернення до над-ідеї, що втілюється у символічній постаті вождя та загальнообов'язкових владних ритуалах. Легітимаційний дискурс демократії будується через звернення до народу як первинної інстанції, що виражається у символічних формах масовості (мітингах, демонстраціях, виборах) та реалізується через залучення символічної політики - інсценізації публічних дій у медіа-просторі. Як чинники успішного використання символічних форм легітимації режимів для забезпечення успішної політичної трансформації запропоновано визначити наявність символічної постаті - харизматичного лідера ("Народного провідника" або "Совісті нації"), зв'язок з традицією та традиційними символами, єдиний комунікаційний простір, загальну ідентифікацію зі спільними національними символами, суспільний національно-історичний міф.

Досліджено новітні тенденції впливу Інтернет-блогів на сферу політичної комунікації. Охарактеризовано специфічний вплив "блогосфери" як поєднання блогів на політичний процес. Сформульовано критерії ефективності блогу для реалізації політичної комунікації.

Увагу присвячено комплексному та системному аналізу новітніх політичних технологій інформаційного впливу в теоретичному та прикладному аспектах. Проаналізовано політичні технології як форми практичного освоєння політичної дійсності. Дискурсивні політичні технології розглянуто як особливий різновид медійних технологій інформаційного впливу у політиці. Мережу Інтернет досліджено як комунікативне середовище й інструмент політичних технологій. Здійснено аналіз ролі мережевої політичної комунікації для політичної мобілізації. Проаналізовано сучасні технології масової політичної мобілізації з метою інформаційного впливу, серед яких виокремлено технологію “флеш-мобу”. Встановлено функції перформансів і хеппенінгів як політичних технологій інформаційного впливу. Досліджено технології політичного лобіювання як особливого різновиду політичних технологій інформаційного впливу.