Висвітлено життєвий і творчий шлях В.В. Німчука - відомого українського мовознавця, доктора філологічних наук, професора, члена-кореспондента НАН України. Наведено бібліографічні описи праць вченого, зокрема з питань україністики та славістики, а також список літературних джерел про нього.

Освещен жизненный и творческий путь В.В. Нимчука - известного украинского языковеда, доктора филологических наук, профессора, члена-корреспондента НАН Украины. Приведены библиографические описания работ ученого, в частности по вопросам украинистики и славистики, а также список литературных источников о нем.

Висвітлено українську богослужбово-обрядову лексику (УБОЛ) у діахронному аспекті. Розглянуто системні відношення УБОЛ, визначено її склад і структуру. Проаналізовано походження, історію функціонування назв богослужінь, обрядів і священодій. Визначено джерела формування та поповнення даних назв. Виявлено екстра- й інтералінгвальні чинники, що впливали на формування УБОЛ. Увагу приділено назвам молитв, молитовних формул і літурнійних виголосів.

Освещена украинская богослужебно-обрядовая лексика (УБОЛ) в диахронном аспекте. Рассмотрены системные отношения УБОЛ, определен ее состав и структура. Проанализированы происхождение, история функционирования названий богослужений, обрядов и священодействий. Определены источники формирования и пополнений данных названий. Выявлены экстра- и интералингвальные факторы, влияющие на формирование УБОЛ. Внимание уделено названиям молитв, молитвенным формулам и литургическим произношениям.

Досліджено українську богослужбово-обрядову лексику в діахронному аспекті. Розглянуто системні відношення в українській богослужбово-обрядовій лексиці. З'ясовано її склад і структуру, проаналізовано походження, історію функціонування назв богослужінь, обрядів і священнодій. Виявлено екстра- й інтралінгвальні чинники, що впливали на формування даної лексики. Як джерельну базу використано церковно-богослужбові книги та літургічну літературу від XI ст. до початку XXI ст., лексикографічні праці, релігійну та релігієзнавчу періодику. Через невелику кількість українських богослужбових пам'яток раннього періоду (Служебників і Требників) до аналізу долучено тексти, у яких опосередковано використано церковні терміни, а саме: перекладні й оригінальні пам'ятки, що містять описи церковної практики та чернечого побуту, повчання, священно-богослужбові книги.

Розглянуто окремі північноукраїнські фонетичні особливості Крехівського Апостола - конфесійної пам'ятки кінця XVI ст. Для зіставлення тих чи інших фонетичних явищ до аналізу залучено зразки писемних джерел староукраїнської мови.

Досліджено особливості функціонування церковнослов'янської лексики у світських пам'ятках різних жанрів та стилів XVI - XVIII ст., що увійшли до джерельної бази українських історичних словників, зокрема "Словника української мови XVI - першої половини XVII ст.", "історичного словнику українського язика" за ред. Є. Тимченка та їх картотеках. Основну увагу звернено на специфічні ознаки, що вирізняють церковнослов'янізми з-поміж інших слів. Також виділено основні тематичні групи лексики, що творять церковнослов'янські запозичення.

Висвітлено проблему походження Бучацького Євангелія, описано найхарактерніші риси його мови. Розкрито призначення євангельських читань і зміст текстів, розглянуто принципи відтворення тексту.