Группу наблюдения составили 50 женщин с 33 - 36-недельной беременностью, осложнившейся хронической гипоксией плода. Проводили доплеровское картирование и импульсную доплерометрию маточных артерий, сосудов плацентарного ложа, артерии пуповины, аорты и средней мозговой артерии плода. Установлено, что комплексное исследование маточно-плацентарно-плодового кровообращения при хроническом фетальном дистрессе отличается высокой диагностической и прогностической ценностью, позволяет избрать оптимальную акушерскую тактику, обеспечить снижение перинатальных потерь.

Одержано нові дані щодо діагностичної цінності визначення показників кровоплину в різних судинах функціональної системи "материнський організм - плацента - плід". Уперше встановлено наявність високого периферичного судинного опору плодової частини дитячого місця у випадках ультразвукового відставання зрілості плаценти від терміну гестації. Одержано нові відомості щодо особливостей плодово-плацентарного кровоплину за умов поєднання гіпоксії плода та затримки його розвитку. Доведено, що значний науковий інтерес становлять результати застосування низки медикаментозних засобів (вазоактивних препаратів, активаторів метаболізму, антагоністів іонів кальцію, дезагрегантів) для корекції гемодинамічних порушень у функціональній системі "материнський організм - плацента - плід". На базі результатів проведених досліджень запропоновано оригінальну наукову концепцію діагностики, оцінки ступеня важкості та терапії розладів матково-плацентарно-плодового кровообігу у випадку хронічної внутрішньоутробної гіпоксії.

Обгрунтовано доцільність подальшого культивування кріоконсервованих ембріонів (ККЕ) третього дня розвитку до стадії бластоцисти за невдалих попередніх спроб використання допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Це надає можливість оцінити якість ембріонів, а також провести селекцію найбільш перспективних ембріонів щодо високого потенціалу розвитку та вірогідної імплантації, що неможливо за ембріотрансферу (ЕТ) ККЕ, розморожених у день перенесення. Досліджено кріоконсервовані ембріони 125 пацієнток; вагітність із застосуванням ККЕ у стадії бластоцисти досягнуто у 49 % випадків, на ембріонах 3-ї доби культивування, ЕТ яких відбувся у день розмороження, вагітність спостерігалася у 37,1 % випадків. Одержані дані свідчать про покращання результативності циклів ДРТ із використанням ККЕ 3-ї доби розвитку, що досягли стадії бластоцисти.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что количественная оценка диагностической ценности уровня цитокинов, продуцируемых в микроокружении фолликула в период созревания ооцитов и имплантации оплодотворенной яйцеклетки, а также показателей иммунного статуса и овариальной функции у женщин на пике стимулированной суперовуляции, показала принципиальную возможность использования выделенных диапазонов отдельных признаков в качестве основы для разработки новых подходов раннего прогнозирования эффективности лечения бесплодия с помощью вспомогательных репродуктивных технологий.

Полученные результаты показали значение аллогенности супружеских пар по системе HLA II класса в формировании иммунологического бесплодия как самостоятельной нозологической формы и как фактора, который может сопровождать другие формы бесплодия, что прогнозирует неэффективность его излечения. Все это делает необходимым исследование комплекса гистосовместимости супружеской пары при бесплодии неясного генеза, а особенно при неудачах вспомогательных репродуктивных технологий.

Результаты проведенных эндокринологических и микробиологических исследований в супружеских парах свидетельствуют о более глубоком, чем это принято считать, нарушении репродуктивной функции и у мужчин, и у женщин, включенных в программу вспомогательных репродуктивных технологий. При этом основными патогенетическими звеньями нарушения репродуктивной функции у представителей супружеских пар являются нарушения нейроэндокринной регуляции и микробиоценоза мочеполовой системы. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма повышения эффективности вспомогательных репродуктивных технологий.

З огляду на те, що процес відносин власності в Україні є достатньо складним, запропоновано систему корпоративного управління під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів і структури організаційно-економічного механізму управління корпоративною власністю для подальшого розвитку підприємств видавничо-поліграфічного комплексу.

Мета дослідження - розроблення алгоритму прогнозування невдалих спроб застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) на підставі математичного аналізу основних причин і факторів ризику. Було обстежено 97 подружніх пар, які проходили лікування безплідності на базі клініки ДРТ. У комплекс проведених досліджень було включено клінічні, ендокринологічні, імуногістохімічні, ехографічні та статистичні методи. Для прогнозування невдалих спроб застосування ДРТ необхідно використовувати побудовану математична модель, яка включає 4 найбільш значущі змінні (у порядку зниження рівня значущості): оптична щільність експресії LIF у поверхневому і залозистому епітелії ендометрія, одержаного в період передбачуваного "вікна імплантації" у циклі перед проведенням екстракорпорального запліднення, вміст VEGF у цервікальному слизі в день трансвагінальної пункції, S/D та IR спіральних артерій в день введення тригера овуляції. Заключення: використання запропонованого алгоритму надає змогу підвищити ефективність прогнозування невдалих спроб застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Мета дослідження - зниження частоти невдалих спроб застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) на підставі вивчення нових аспектів патогенезу жіночої безплідності, а також удосконалення та впровадження алгоритму прогностичних і лікувально-профілактичних заходів. Обстежено 97 подружніх пар (1-а група), які проходили лікування безплідності та 108 пацієнток репродуктивного віку, що мали в анамнезі дві та більше невдалих спроб застосування ДРТ. Встановлено, що невдалі спроби застосування ДРТ виникають за різних причин безплідності: трубно-перитонеальний фактор - 48,5 %; ендокринні порушення - 44,3 %; чоловічий фактор - 29,9 %; зовнішній генітальний ендометріоз I - II ст. - 21,7 %, а також поєднання наведених вище причин безплідності - 60,8 %. Основними причинами невдалих спроб застосування ДРТ за жіночих факторів безплідності є зниження оваріального резерву та неготовність функціонального стану ендометрія, які виявляють як самостійно, так і у поєднанні. Для підвищення ефективності допоміжних репродуктивних технологій необхідно, у першу чергу, використовувати ефективне прогнозування з урахуванням функціональних, лабораторних і морфологічних методів досліджень. Надалі слід розробити індивідуальну програму специфічної підготовки з урахуванням всіх отриманих попередніх результатів.

Увагу приділено зниженню частоти невдалих спроб допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) на основі вивчення нових аспектів патогенезу жіночого безпліддя, а також удосконалення та впровадження алгоритму прогностичних і лікувально-профілактичних заходів. Представлено наукове обґрунтування підвищення ефективності допоміжних репродуктивних технологій у жінок із невдалими попередніми спробами. Встановлено нові патогенетичні аспекти невдалих спроб ДРТ, які полягають у зменшенні відносної площі й оптичної щільності експресії LIF у поверхневому та залозистому епітелії, а також у стромі ендометрія; зниженні оптичної щільності експресії VEGF у стромі ендометрія, одержаного в період передбачуваного "вікна імплантації"; зменшенні систоло-діастолічного відношення, індексу резистентності та пульсаційного індексу базальних і спіральних артерій у день введення тригера овуляції і в день переносу ембріона в порожнину матки та зниженні вмісту VEGF і GM-CSF у цервікальному слизу в день проведення пункції фолікулів і в день переносу ембріона в порожнину матки. Зазначено, що одержані дані дозволять науково обґрунтувати необхідність розробки нового алгоритму прогностичних і лікувально-профілактичних заходів для зниження частоти невдалих спроб ДРТ. Установлено основні особливості преморбідного фону, гінекологічної захворюваності та причини безпліддя у жінок із невдалими ДРТ. Представлено найбільш інформативні маркери ефективності ДРТ на основі одержаних клінічних, гемодинамічних, ендокринологічних, імуногістохімічних, морфологічних і мікробіологічних результатів. Запропоновано нову математичну модель прогнозування ефективності ДРТ у жінок із попередніми невдалими спробами, показано її чутливість, специфічність, цінність позитивного та негативного результату, а також загальну точність передбачення. Розроблено й упроваджено новий алгоритм прогнозування та профілактики невдалих спроб ДРТ із використанням нової моделі прогнозування та направленої гормональної підготовки функціонального стану яєчників та ендометрія.