Розглянуто соціальність філософії мови німецького філософа М.Гайдеууера, яка грунтується на принципах соціальної філософії розуміння. Узагальнено ключові методологічні настанови філософа щодо визначення шляхів осягнення мови філософії. Показано наочність філософської мови М.Гайдеууера, соціальний зміст його специфічної термінології, визначено особливості та способи вираження філософської мовної концепції вченого. Проаналізовано ситуацію, яка склалася навколо української філософської мови, визначено тенденції її подальшого розвитку. Висвітлено герменевтичну філософію М.Гайдеууера, еволюцію герменевтичної тріади, представлену В.Дільтеєм, М.Гайдеууером, Г.-Г.Гадамером. Зазначено, що постійна апеляція до соціального буття, соціальний аспект екзистенціалізму, використання повсякденної мови як філософської, кодування філософської мови соціальними змістами - усе це складові внутрішньої соціальності філософії мови М.Гайдеууера.

Стверджено, що процес "деварваризації", притаманний римському суспільству, зумовлений соціокультурними детермінантами римської культури. Визначено причини, що спричинили "деварваризацію" римського суспільства зокрема й античного соціуму загалом.

Визначено основні фактори, які обумовили падіння перфомансної декламації стародавнього світу, доведено, що відхід від норм перфомансних практик був визначений екстралінгвістичними чинниками, а також формуванням нових філософських дискурсів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(0)321

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж23051 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання, пов'язане зі станом обробки електричних сигналів в енергетиці. Складовими частинами процесу одержання інформації про стан об'єктів управління є процеси вимірювання та оцінювання. Для вирішення задачі оптимального оцінювання необхідно здійснити синтез алгоритму обробки результатів вимірювань, який максимізує чи мінімізує критерій якості оцінки. У роботі вибір критерію якості оцінки здійснено відповідно до умов вирішуваної задачі стосовно енергетичних установок.

Показано еволюцію розвитку декламаційного дискурсу, визначено його сутність, закономірності, соціальний контекст його функціонування. Доведено, що декламаційний дискурс був тісно пов'язаний з усіма змінами, що мали місце в античній реальності, демонструється, що соціально-політичне життя задавало основу функціонування декламаційного перфомансу, визначало вектор його розвитку з неодмінною адаптацією до мінливих соціальних процесів. Перфомансність декламаційного дискурсу розглянуто як якісну характеристику його художнього втілення в соціальну реальність античного світу на різних історичних етапах розвитку античних соціумів. У межах розгляду еволюції античного публічного дискурсу в роботі проаналізовано древню декламацію, розглчнуто її класифікацію. Зазначено причини зникнення древньої декламації, показані наступні етапи розвитку декламаційного дискурсу, що знайшов своє втілення в нових формах дискурсивних декламаційних практик - у риториці та релігії. Доведено, що економічні стимули задавали вектор розвитку декламаційного дискурсу, а риторика як другий етап його розвитку стала соціально-економічним проектом декламаційного красномовства. Особливу увагу приділено аналізу постриторичного етапу розвитку декламаційного дискурсу, який обумовлювався політичною доцільністю, що вносила в декламаційні практики свої корективи в межах римської соціальної дійсності. Показано, що християнізація античного світу визначила нові умови функціонування декламаційного дискурсу, змінюючи вектор із соціального на теологічне.