Розкрито особливості автентичних і неавтентичних виявів релігійної віри суб'єкта. Об'єктивовано роль едіпового періоду розвитку у формуванні неавтентичних виявів релігійної віри. З'ясовано сутність даного феномену та виявлено його глибинно-психологічні детермінанти, які пов'язані з травмуючим досвідом дитинства. Установлено детермінованість релігійної віри суб'єкта системою психологічних захистів та її зв'язок із об'єктними відношеннями. Доведено, що формування неавтентичних форм релігійної віри зумовлюється особистісною проблемою суб'єкта, що виявляється в зовнішніх проявах, таких як ідеалізація власного "Я", тенденціях "до психологічної імпотенції" та "до психологічної смерті". Обгрунтовано необхідність проведення психокорекційного впливу з метою послаблення деструктивних тенденцій психіки віруючої особи, що дозволить їй згармонізувати власний внутрішній світ, оптимізувати стосунки із оточенням і набути внутрішньої тотожності.

Висвітлено теоретико-практичні основи розуміння релігійної віри, доведено її значущість та силу впливу на поведінку. Розкрито глибинні витоки релігійної віри, як і віри загалом, що є специфічним станом людини та формою психологічного захисту. Показано переваги світської віри, що каталізує вольову регуляцію діяльності особистості. Представлено теоретико-практичні засади дослідження релігійної віри та її ролі у процесі глибинної психокорекції. Запропоновано стенографічний матеріал глибинного пізнання психіки.

Сформульовано основні концепти та конструкти методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН), який лежить в основі психодинамічної теорії, розробленої Т. С. Яценко. Підкреслено залежність латентного кодування глибинного смислу психіки залежно від форми опредметнення. Автор стверджує, що психічне, в його одноактному вияві, знаходиться на перетині «горизонталі» та «вертикалі», а тому кожному захисному акту властива синергія інтересів як глибинного, так і просоціального порядку. Підсумовано науково-практичні проблеми, досліджувані знаним вченим, академіком НАПН Т. С. Яценко, а саме: розкрито когнітивний ракурс процесу глибинного пізнання психіки, досліджено зміст деформацій психіки, провідні тенденції психіки в їх універсальності, узагальнено різновиди захистів у взаємозв’язках, створено методику психоаналізу комплексу тематичних малюнків суб’єкта та визначено глибинно-психологічний ракурс адаптації та особливості діалогічної взаємодії в системі «психолог – респондент», розроблено «Модель внутрішньої динаміки психіки».

Сформулированы основные концепты и конструкты метода активного социально-психологического обучения (АСПО), который лежит в основе психодинамической теории, разработанной Т. С. Яценко. Подчеркнута взаимосвязь латентного кодирования глубинного смысла психики от формы опредмечивания. Автор утверждает, что психическое, в его одноактном проявлении, находится на пересечении «горизонтали» и «вертикали», а поэтому каждому защитном акту свойственна синергия интересов как глубинного, так и предсоциального порядка. Подытожены научно-практические проблемы, исследуемые известным ученым, академиком АПН Т. С. Яценко, а именно: раскрыт когнитивный ракурс процесса глубинного познания психики, исследовано содержание деформаций психики, ведущие тенденции психики в их универсальности, создана методика психоанализа комплекса тематических рисунков субъекта, определены глубинно-психологический ракурс адаптации и особенности диалогического взаимодействия в системе «психолог – респондент», разработана «Модель внутренней динамики психики».

The article is based on the research of Yatsenko T.S., the Academician of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. There is highlighted the psychodynamic theory, in the aspect of its developing, the appropriate methodology and the active social-psychological cognition method (ASPC).

Визначено особливості формування тваринницьких будівель та культиваційних споруд при їх об'єднанні в енергобіологічний комплекс. Наведено головні фактори, що впливають на функціонально-технологічні процеси у просторі будівель та особливості мікроклімату виробничих приміщень.

Розроблено методики розрахунку об'ємно-планувальних параметрів блокованих тваринницьких будівель та культиваційних споруд у процесі формування енергобіологічного комплексу з урахуванням параметрів мікроклімату виробничих приміщень. Уперше розроблено методику формування об'ємно-планувальних параметрів виробничих будівель у складі комплексу на основі ефективного об'єднання тваринницьких будівель і культиваційних споруд, ураховуючи параметри мікроклімату. Запропоновано інженерну методику визначення та алгоритм розрахунку об'ємно-планувальних параметрів будівель комплексу за повітрообміном. На основі алгоритму розрахунку складено комп'ютерну програму "GreenCow". Удосконалено класифікацію тваринницьких будівель та культиваційних споруд, ураховуючи можливості блокування під час формування енергобіологічного комплексу. Розроблено типологію та номенклатуру енергобіологічних комплексів. Розвинено обгрунтування заходів щодо зниження енерговитрат виробництва на енергобіологічному комплексі.

Досліджено словарний матеріал існуючих на сьогодні україномовних артикуляційних діагностичних таблиць та проведено їх порівняльну оцінку. Виконано статистичний аналіз повторюваності літер алфавіту у мовному матеріалі тестових таблиць. Проведено аналіз ритміко-динамічної структури та основних критеріїв підбору слів для створення артикуляційних діагностичних таблиць українською мовою. Зроблено висновки щодо суттєвих розбіжностей між фонологічними характеристиками слів існуючих діагностичних таблиць та їх часткової відповідністі основним ознакам мови. Проведено дослідження первинних критеріїв добору мовного матеріалу, що є необхідним для подальшої розробки методики створення артикуляційних таблиць з урахуванням специфіки української мови.

Для вирішення ряду задач науково-технічного, медичного та лінгвістичного спрямування існує потреба встановлення акустичних особливостей української мови у порівнянні з європейськими мовами. Дослідження виконано на основі найбільш об'єктивної акустичної характеристики мовного сигналу - усередненої спектральної густини потужності. Одержано спектральні характеристики української, російської, польської, італійської та англійської мов шляхом обробки звукових сигналів аудіозаписів публіцистичного та художнього стилів мовлення. Виконано порівняння усереднених за стилями спектрів іноземних мов із відповідними характеристиками української мови. Проаналізовано спільні та відмінні риси цих характеристик у різних частотних областях спектра.

Дисертація присвячена проблемі дослідження ґендерної репрезентації філософії кохання у прозі символістів на прикладі метатекстів творчих пар Д. Мережковський - 3. Гіппіус і В. Брюсов - Н. Петровська. З цією метою реалізовано власну стратегію порівняльного ґендерного аналізу прози вказаних авторів, яка полягає в об'єднанні методів класичного літературознавства з новими напрямами, в тому числі жіночими дослідженнями та "новим історизмом". Внесено уточнення в історію становлення ґендерології як науки та висвітлено основні тенденції в сучасному вивченні ґендеру. Структуровано етапи розвитку теорії жіночих досліджень літератури у XX ст. та охарактеризовано основні доробки російської літератури XIX - поч. XX ст. у питаннях ґендерної творчості. З'ясовано, що 3. Гіппіус і Д. Мережковський створили оригінальний творчий союз, у межах якого вони реалізували свою "еротичну утопію" (О. Матіч), розробляючи індивідуальні концепції, що дозволяє охарактеризувати стосунки цієї творчої письменницької пари як приклад взаємного "ґендерного дзеркала". Альтернативний погляд на природу кохання демонструють автори московського кола символістів В. Брюсов і Н. Петровська, які будують відносини за "ґендерним дзеркалом" відповідно до тези В. Вулф. Життєтворчість визначила романність стосунків письменників, створивши "кінетичними персонажами" (Д. Іоффе) власних "текстів життя" і "текстів мистецтва", у яких кожен з них пропонує свою ґендерно-орієнтовану інтерпретацію подій іноді з використанням прийому "gender shift". Здійснено висновок, що представники цих двох непересічних пар мають спільний погляд на роль кохання у життєтворчому методі символізму та декларують у своїй художній та нефікційній прозі полярні концепції філософії кохання.