Досліджено церковно-адміністративну діяльність і творчість митрополита Київського св. Петра (Ратенського) (1308 - 1326 рр.). Аргументовано, що він був основоположником московської школи іконопису та сприяв проникненню західно-українських впливів у російське образотворче мистецтво.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(0)4-303 + Э378.142.4 + Ш5(4УКР)3-303.72

Рубрики:

Література

Новгородсько-Московська єресь ( "жидовілі" )

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено основні проблеми дослідження української літератури пізнього середньовіччя. Проаналізовано творчість київських митрополитів Кирила ІІ і Максима, раціоналістичні та реформаторські тенденції в українській духовній культурі другої половини XV ст. Розглянуто проблему єдності церкви в українському письменстві зазначеного періоду.

Освещены основные проблемы исследования украинской литературы позднего средневековья. Проанализированы творчество киевских митрополитов Кирилла ІІ и Максима, рационалистические и реформаторские тенденции в украинской духовной культуре второй половины XV ст. Рассмотрена проблема единства церкви в украинском писательстве указанного периода.

Визначено місце християнського лицарства в літературних джерелах періоду Київської Русі. Проаналізовано творчість Василія Великого в історично-культурному, літературному та лінгвістичному контекстах. Запропоновано біблійну концепцію всесвітньої історії у хроніках Іоанна Малалаи, Г.Синквелла та Г.Амартола. Висвітлено образ Миколая-Чудотворця в українських житійних літературних джерелах. Встановлено джерела полемічних літературних пам'яток кінця XVI - початку XVII ст. Охарактеризовано постать Г.Сковороди в аспекті українського літературного модернізму 1920-х рр. і в інтерпретації В.Петрова.

Определено место христианского рыцарства в литературных источниках периода Киевской Руси. Проанализировано творчество Василия Великого в историко-культурном, литературном и лингвистическом контекстах. Предложена библейская концепция всемирной истории в хрониках Иоанна Малалаи, Г.Санквелла и Г.Амартола. Освещен образ Николая-Чудотворца в украинских литературных источниках о житие. Установлены источники полемических литературных памяток конца XVI - начала XVII вв. Охарактеризована личность Г.Сковороды в аспекте украинского литературного модернизма 1920-х гг. и в интерпретации В.Петрова.

Досліджено твори української оригінальної та перекладної літератури другої половини XIII - XV ст., проаналізовано її зв'язок з фольклором, історією Церкви та духовними течіями, характерними для східної Європи епохи пізнього середньовіччя: ісихазмом, богомильством, покутництвом, релігійним раціоналізмом. Особливу увагу приділено вивченню творчості Серапіона Володимирського, св. Петра (Ратенського), Григорія Цамблака, митрополита Фотія, отця Іоана, а також деяких есхатологічних апокрифів як надзвичайно мало дослідженій частині вітчизняної середньовічної літератури. Проаналізовано ментальність духовної культури України періоду пізнього середньовіччя. Висвітлено тенденції розвитку вітчизняного письменства другої половини XIII - XV ст. Обгрунтовано тезу про існування українського Передвідродження як аналога західноєвропейської готики.

Проаналізовано творчість видатного полеміста кінця XVI - початку XVII ст. Іпатія Потія в контексті релігійної суперечки даного періоду. Висвітлено культурно-історичні особливості трактатів уніатського митрополита. Розглянуто полемічні писання, гомілетичний та епістолярний доробок Іпатія Потія в контексті риторичного мистецтва. Розкрито персвазивні стратегії полеміста, тенденції розвитку полемічного письменства в Україні.

Висвітлено основні проблеми дослідження української літератури пізнього Середньовіччя (друга половина ХІІІ - XV ст.). Охарактеризовано літературний процес другої половини ХІІІ - XV ст. Вивчено категорії гріха, кари Божої, каяття і спасіння в українській літературі. Увагу приділено духовним течіям пізнього Середньовіччя і літературі. Досліджено проблему єдності Церкви в українському письменстві XV ст. Простежено тенденції розвитку української літератури пізнього Середньовіччя.

Подано розгорнуту панораму зародження та розвитку вітчизняного письменництва X - XXI ст., його родових, жанрових і художніх форм, унікальних пам'яток і письменницьких особистостей. Потрактовано історію нашої словесності як цілісний тисячолітній процес, як живий еволюційний рух слова і думки, спрямований на утвердження національно-духовної та державної ідентичності, невтомний пошук гармонійної взаємодії між людиною та соціумом, між Україною та світовою цивілізацією.