Індекс рубрикатора НБУВ: Ш4в + Ш400.04:Э

Рубрики:

Література та релігія

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Характеризується релігійний чинник в контексті спрямування духовних пошуків художньої літератури 60-80-х років. Підкреслюється, що релігійний аспект духовних пошуків набуває особливого значення в "критичні епохи", коли світогляд минулої доби втрачено, а новий перебуває в стані формування. Простежується орієнтація на релігійні цінності серед духовних устремлінь людини в українській художній літературі.

Розкрито фундаментальну роль Біблії у формування світогляду зарубіжних і українських літераторів, наведено системний аналіз репрезентативних явищ літературно-мистецької рецепції пам'ятки. Висвітлено специфіку біблійного світосприйняття, показано відмінність Біблії як сакральної книги від секуляризованої літератури. Наведено напрямки розвитку біблійної традиції у сфері риторичної прози, епосу та поезії, висвітлено проблему біблійного канону та творчої індивідуальності митця, а також національні та загальнолюдські моменти в інтерпретації Вічної Книги.

Раскрыта фундаментальная роль Библии в формировании мировозрения зарабужных и украинских литераторов, приведен системный анализ репрезентативных явлений литературно-художественной рецепции памятки. Освещена специфика библейского мировосприятия, показано отличие Библии, как сакральной книги, от секуляризованной литературы. Приведены направления развития библейскоой традиции в сфере риторической прозы, эпоса и поэзии, освещены проблемы библейского канона и творческой индивидуальности художника, а также национальные и общечеловеческие моменты в интерпретации Вечной Книги.

Досліджено функціонування євангельського сюжетно-образного матеріалу в українській літературі (від початку до сьогодення). У контексті світової літератури розкрито соціально-ідеологічні, філософські та морально-психологічні аспекти трансформації загальнолюдських ситуацій у творчості Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, О.Маковея, С.Черкасенка, Н.Королевої, І.Багряного, В.Сосюри, В.Петрова, В.Дрозда, М.Руденка, В.Володимира, Б.Олійника, Р.Іванчука, Н.Дзюбенка, С.Грабаря та ін.

Досліджено християнські мотиви у світовій літературі. Вивчено культ роду в старокиївських княжих житіях ХІ - ХІІ ст., зокрема, культ Климента Римського - символ єднання у християнстві. Висвітлено актуальність класичного фейлетону.

Проаналізовано Біблію як джерело ідей. Розглянуто загальну проблематику національних, морально-особистісних і філософських питань. Описано жанрові та стильові особливості поетики, літературні елементи у Біблії. Значну увагу приділено молитві як релігійно-філософському жанру.

Проанализирована Библия как источник идей. Рассмотрена общая проблематика национальных, морально-личностных и философских вопросов. Описаны жанровые и стилевые особенности поэтики, литературные элементы в Библии. Значительное внимание уделено молитве как религиозно-философскому жанру.

Наведено комплексний аналіз світобачення та поетики українського середньовіччя та бароко, визначено їх взаємозв'язки на прикладах декількох літературно-філософських дискурсів (лицарсько-мілітарного, православного, уніатського, а також дискурсу окремих феноменальних особистостей - І.Вишенського, П.Могили). Розглянуто питання формування національної еліти. Охарактеризовано духовно-світоглядний аспект діяльності українських митців-мислителів.

Приведен комплексный анализ мировоззрения и поэтики украинского средневековья и барокко, определены их взаимосвязи на примерах некоторых литературно-философских дискурсов (рыцарско-милитарного, православного, униатского, а также дискурса отдельных феноменальных личностей - И.Вишенского, П.Могилы). Рассмотрены вопросы формирования национальной элиты. Охарактеризован духовно-мировоззренческий аспект деятельности украинских художников-мыслителей.

Розглянуто своєрідність трансформації християнських ідей та образів у драматичних поемах "Одержима", "На полі крові", Адвокат Мартіан", "Руфін і Прісцілла", В катакомбах" та інших творах Лесі Українки. Висвітлено діяння Ісуса Христа у творчості письменниці.

Рассмотрена своеобразность трансформации христианских идей и образов в драматических поэмах "Одержимая", "На поле крови", "Адвокат Мартиан", "Руфин и Присцилла", "В катакомбах" и других произведениях Леси Украинки. Освещены деяния Исуса Христа в творчестве писательницы.

Висвітлено соціально-етнічний аспект поезії Т.Г.Шевченка в світлі національної історії. Охарактеризовано твори Л.Українки "Одержима", "В катакомбах", "Кассандра", "На полі крові", а також драму М.Куліша "Народний Малахій". Представлено художню концепцію доби у творчості М.Стельмаха. Висвітлено проблеми історизму у творчості Л.Костенко.

Освещен социально-этнический аспект поэзии Т.Г.Шевченка в свете национальной истории. Охарактеризованы произведения Л.Украинки "Одержимая", "В катакомбах", "Кассандра", "На поле крови", а также драма М.Кулиша "Народный Малахий". Представлена художественная концепция эпохи в творчестве М.Стельмаха. Освещены проблемы историзма творчества Л.Костенко.

Висвітлено основні проблеми дослідження української літератури пізнього середньовіччя. Проаналізовано творчість київських митрополитів Кирила ІІ і Максима, раціоналістичні та реформаторські тенденції в українській духовній культурі другої половини XV ст. Розглянуто проблему єдності церкви в українському письменстві зазначеного періоду.

Освещены основные проблемы исследования украинской литературы позднего средневековья. Проанализированы творчество киевских митрополитов Кирилла ІІ и Максима, рационалистические и реформаторские тенденции в украинской духовной культуре второй половины XV ст. Рассмотрена проблема единства церкви в украинском писательстве указанного периода.

Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароко та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблійної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Зазначено, що схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображена в прозі Феофана Прокоповича.

Досліджено проблему біблійної герменевтики як особливої сфери гуманітарного знання та інтерпретації біблійних текстів як основного джерела інтертекстуальності, літературного діалогізму, алегоризації, архетипного мислення, символізму, метамовної семіотики світової культури. Висвітлено основні етапи розвитку герменевтики від давньоюдейської та ранньохристиянскої екзегези, патристики та схоластики до сучасних інтерпретативних теорій феноменологічної герменевтики, біблійного екзистенціалізму й архетипної критики. Досліджено теоретичні концепти минулих епох у взаємозв'язку з загальним розвитком філологічної думки, висвітлено літературознавчі аспекти інтерпретації тексту і явищ буття, формування методологічної системи науки про літературу, становлення її термінологічного апарату. Виявлено загальні закономірності розвитку ідей процесу осягнення та інтерпретації у світовій гуманітаристиці. З використанням дослідженої методології здійснено аналіз основних парадигм Біблії (історичної, культурологічної, жанрової, авторської), її художньо-образної структури за текстуальним, екстратекстуальним та метатекстуальним рівнями інтерпретації. Проаналізовано детермінанти біблійної семіотики у її архетипному, символічному, алегоричному та типологічному виявах. Грунтуючись на зазначених наукових концептах, розглянуто проблеми сакральності, анагогічності, есхатологічності біблійних текстів як Святого Письма.

Досліджено творчість львівської групи письменників-католиків "Логос" (1922 - 1939 рр.), на основі якої визначено особливості християнсько-католицької поезії у Західній Україні 20 - 40-х рр. XX ст.: мотиви, жанри, поетику. Проаналізовано збірки Г.Лужницького (Меріяма), О.Моха (Петрійчука), С.Семчука і В.Мельника (Лімниченка), а також неопубліковані досі твори останнього. Критично осмислено українську версію концепції "католицької літератури" на тлі європейських пошуків її специфіки, окреслено роль і місце провідних діячів "Логосу" в історико-літературному процесі України.

Розглянуто проблему втілення релігійно-філософської проблематики в романах Г.Гріна, І.Во, А.Мердока, У.Голдінга, М.Спарк, Дж.Фаулза 1950 - 70-х рр. Досліджено семантичну та жанрово-поетологічну своєрідність роману з релігійно-філософською проблематикою як художнє явище доби постмодернізму та "новітнього реалізму" в сучасній англійській літературі. Показано, що реальність постає в уяві сучасних митців складною, мінливою, суперечливою; її складовою також є "духовна реальність". Останнє є підгрунтям роману з релігійною проблематикою. Визначено специфіку образу героя, конфлікту та сюжету, змістовно-формальні константи, що об'єднують твори авторів у виразно виділену жанрову групу, розглянуто семантично-образні пласти у романі з релігійно-філософською проблематикою.

Встановлено закономірності рецепції ідей та образів Нового Завіту в українській літературі ХХ ст. Розглянуто соціально-ідеологічні, філософські, морально-психологічні та літературознавчі аспекти трансформації євангельських колізій в українській літературі. У контексті функціонування загальнокультурних традицій в українській літературі проаналізовано систему мотивувань євангельського матеріалу. З урахуванням трагічних процесів еволюції національної духовності визначено форми та способи трансформації євангельських структур. Проаналізовано онтологічні та аксіологічні домінанти образів Ісуса Христа, Іуди Іскаріота, Понтія Пілата.

Наведено висновки нового перегляду пам'яток літературної спадщини доби християнського Середньовіччя. Проаналізовано головні аспекти інтерпретації вчення про Святу Трійцю, що подавали в своїх творах Нестор-літописець, Лука Жидята, Феодосій Печерський, Іларіон Київський та ін. Висвітлено ідейно-образні особливості релігійних творів даних авторів. Досліджено художньо-виражальні стилістичні засоби, якими користувалися екзегети Київської Русі: ампліфікація, повторення, заперечення, багаторівневий сенс тексту - буквальний (історичний) та таємний (алегоричний), а також тропи (алегорія, порівняння, символ, уособлення тощо). Визначено роль християнських морально-етичних категорій у формуванні загальнонаціональних духовно-культурних цінностей.

Дисертація досліджує вплив Святого Письма на світ ідей художньої прози Достоєвського; встановлює і систематизує різноманітні зв'язки, які існують між Біблією та проблематикою творів письменника. У роботі по-новому характеризуються причини звернення митця до біблійних текстів, акцентується увага на кількох планах засвоєння ним Письма. Встановлено, що всі, або майже всі ідеї Достоєвського, від етичних до історіософських, коріняться у священних текстах. Виявлено цілий ряд алюзій і ремінісценцій, які беруть свій початок із Біблії і на які раніше не звертали уваги дослідники. Дисертація пропонує оригінальні вирішення деяких спірних проблем, що дискутуються достоєвськознавцями.

Акцентовано увагу на актуалізації архетипів води, землі, вогню та повітря в творах Фленнері О'Коннор. Серед архетипів води вивчено "комплекс Харона" (сугестію фігури міфологічного перевізника душ), "комплекс Офелії" (акт добровільного втоплення невинної жертви), архаїку струмка вічної молодості, мотив крові. Виявлено художні імплікації архетипу землі, досліджено "комплекс Іони" (черево, проковтування, поїдання їжі), образ труни, архетипи дому, матері, сходів, гроту, печери (природної могили), архаїку скелі, павича, ока (слабкозорість, сліпоту, самозасліплення). Наведено трактування архетипу вогню в художній прозі авторки (пожежі, мотиву шалу, гніву, насильства), здійснено колористичний дискурс (опозиція "світло - темрява"). Серед архетипів повітря проаналізовано образ дерева (вертикальна вісь) і неба. Творчість Фленнері О'Коннер розглянуто і в аспекті "літературної теології", яка інтегрує, парадоксально синтезує в собі відомі тенденції католицтва (релігійний еволюціонізм Тейяра де Шардена) та протестантизму. О'Коннорівські імплікації феномену віри охарактеризовано, зважаючи на теології К.Барта (віру як незнання, напружене очікування, ствердження та заперечення) та неопротестантизм П.Тілліха та братів Нібурів (одкровення, епіфанію). Здійснено інтерпретацію символічних імен персонажів.

Досліджено феномен "нової релігійності" І.Багряного - ідеологічної платформи, за допомогою якої автор обгрунтовує в своєму художньому тексті програму національного відродження в усіх її аспектах. Зазначено, що сутність цього вчення складає світське тлумачення релігійних концептів, суб'єктивно-особистісний характер релігійної діяльності та поняття страждання як спосіб наслідування Ісуса Христа. Доведено, що особистісний характер релігійної творчості літературних героїв І.Багряного проявляється в індивідуалізмі, самодостатності та неміметичному підході щодо творчості. Показано, що в художньому світі письменника архітектонічний ідеал Христа-страдника виступає символом трагічного шляху представника нової української еліти до моральної та ідеологічної перемоги над усіма формами поневолення своєї нації.

Дисертацію присвячено дослідженню індивідуально-авторського осмислення біблійних мотивів у перекладознавчому аспекті. На матеріалі творів Байрона з біблійними мотивами та різночасових українських перекладів зроблено спробу окреслити шляхи і методи цілісного відтворення авторської міжтекстуальної концепції на тематичному та всіх лінгвальних рівнях тексту, простежити вплив екстралінгвального чинника та інтерпретаційної установки перекладачів на трансформацію цієї концепції, з'ясування їхнього аналізу, розглянути особливості Байронового стилю, проблему відтворення цих особливостей у перекладах. Дисертація є першим комплексним дослідженням української Байроніани з урахуванням індивідуально-авторського трактування біблійних мотивів, всебічним оглядом Каїнової тематики в перекладацькому й оригінальному осмисленні І.Франка та спробою системної класифікації жанрів (типів) віршового перекладу.