Скачати повний текст

У ході проведених робіт ізольовано ацетоно-бутилові бактерії з різних природних джерел. Визначено кількість синтезованого ними ацетону та здійснено порівняльний аналіз найбільш активних ізолятів ацетоно-бутилових бактерій.

Вивчено основні технологічні параметри культивування клітин-продуцентів інтерферону I типу (б/в-ІФН) у створеній дослідній установці з використанням як індуктора молекулярного комплексу дріжджова РНК-гідрохлорид тилорону, іммобілізованого на гранулах Сферону-300 (ІММК). Визначено оптимальні співвідношення кількості клітин-продуцентів та частинок ІММК у середовищі культивування й оптимальні для культивування клітин швидкості перемішування культурального середовища.

Висвітлено питання виробництва різних поколінь пробіотиків і функціональних продуктів харчування на основі пробіотичних мікроорганізмів. Проаналізовано історію мікробної екології людини, а також препаратів для підтримання та відновлення нормальної мікрофлори. Наведено сучасні уявлення про склад і функції нормальної мікрофлори людини. Подано дані щодо механізмів дії та практичного використання препаратів для відновлення нормальної мікрофлори. Описано технологічні особливості культивування мікроорганізмів для одержання різних поколінь пробіотиків для медичного та ветеринарного призначення. Увагу приділено сучасним методам іммобілізації пробіотичних мікроорганізмів і виготовленню різних лікарських форм пробіотиків. Розглянуто питання одержання функціональних продуктів харчування, збагачених пробіотичними мікроорганізмами. Наведено технологічні аспекти одержання рекомбінантних мікроорганізмів як основи генно-інженерних пробіотиків.

Зроблено аналіз існуючих систем, які використовуються під час культивування рослинних клітин для подальшого використання в технології одержання біологічно активних речовин та під час великомасштабного мікроклонального розмноження рослин. Вибрано основні базові моделі для розроблення та конструювання біореактора, який в подальшому буде використано для культивування клітин рослин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л667.9 + Р281.770

Рубрики:

Біопрепарати

Шифр НБУВ: Ж69879 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.571*725.111.4

Рубрики:

Hyphomycetales Гіфоміцети

Шифр НБУВ: Ж69879 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е303.33 + Р281.779

Рубрики:

Імуностимулятори. Імунодепресанти. Інтерферон

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*725.311*723.11с5

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання продовольчої безпеки України. З'ясовано зміст поняття "продовольча безпека" та зроблено спробу узагальнити всі складові цього поняття для оцінки стану продовольчої безпеки в Україні. Зазначено, що існуючі підходи до визначення індикаторів оцінки стану продовольчої безпеки вимагають подальшого вдосконалення. Досліджено стан продовольчої безпеки в Україні та зроблено висновки щодо забезпечення населення продуктами харчування в даний період часу. Показано, що стан продовольчої безпеки країни визначається широким спектром взаємозалежних показників і потребує подальшого дослідження й удосконалення.

Охарактеризовано сапропелеві поклади придніпровської зони Переяслав-Хмельницького району. Наведено характеристику та якісні показники сапропелевих відкладень залежно від зони видобутку. Показано перспективність використання донних відкладень для оздоровлення земель сільсько-господарського призначення. Дослідження залягання мулових відкладень у придніпровській зоні Переяслав-Хмельницького району надало можливість зробити висновок щодо перспективності розроблення відкладень сапропелю. Також слід зазначити, що видобуток донних відкладень можна розглядати як елемент оздоровлення водойм, що запобігає їх замуленню.

Узагальнено дані про біологічні властивості фактора некрозу пухлин (ФНП) і препаратів на його основі, які застосовують у лікарській практиці для боротьби з раковими захворюваннями. Охарактеризовано препарати для наукових досліджень на основі рекомбінантного ФНП. Наведено коротку інформацію про можливості отримання ФНП за допомогою одноклітинних про- (Escherichia coli) та еукаріот (Saccharomyces cerevisiae, Pichia pastoris). Описано індуктори синтезу ФНП (бактеріальні ліпополісахариди, фітогемаглютенін, антигени різних організмів), які використовують при культивуванні імунокомпетентних тваринних або людських мононуклеарних клітин. Визначено можливості модифікації ФНП для покращення його біологічних властивостей, підвищення активності та зменшення токсичності, створення нанокомпозитів ФНП з антибіотиками, фрагментами антитіл, наночастками металів, а також недоліки використання поліетиленгліколю для модифікації ФНП.

Культивування мікроорганізмів на суміші ростових субстратів надає змогу уникнути непродуктивних витрат вуглецю та енергії, які мають місце у разі використання моносубстратів, а також підвищити ефективність трансформації вуглецю субстратів у біомасу та інтенсифікувати синтез вторинних метаболітів. Проаналізовано сучасну наукову літературу останніх двох - п'яти років щодо підвищення синтезу на змішаних субстратах (у тому числі й промислових відходах) первинних (органічні кислоти, ліпіди, ферменти), вторинних (полігідроксиалканоати, полісахариди, поверхнево-активні речовини (ПАР)) метаболітів, а також біоетанолу і біоводню. Використання суміші субстратів у мікробних технологіях надає змогу збільшити показники синтезу практично цінних метаболітів у 1,5 - 10 разів у порівнянні з вирощуванням продуцентів на відповідних моносубстратах, а також у деяких випадках навіть регулювати склад і властивості цільового продукту. Наведено власні експериментальні дані про інтенсифікацію синтезу на суміші промислових відходів (відпрацьована соняшникова олія, відходи виробництва біодизелю, меляса) мікробного екзополісахариду етаполану (продуцент Acinetobacter sp. ІМВ B-7005) і ПАР Nocardia vaccinii ІМВ B-7405. На відміну від більшості науковців, які емпірично встановлюють як концентрацію субстратів у суміші, так і вибір моносубстратів, у дослідженнях автори для підвищення трансформації вуглецю суміші субстратів у цільовий продукт встановлювали оптимальне для його утворення молярне співвідношення концентрацій моносубстратів у суміші на основі теоретичних розрахунків енергетичних потреб процесу біосинтезу. Крім того, використання суміші відходів для одержання мікробних ПАР надасть змогу не тільки знизити собівартість цільового продукту, а й утилізувати токсичні промислові відходи та підвищити рентабельність виробництва біодизелю.

Інтерес до мікробних вторинних метаболітів (продуктів мікробного синтезу, які не є необхідними для росту і розмноження біологічного агента), зумовлений їх унікальними біологічними властивостями, що знаходять практичне використання у різних галузях промисловості: харчовій, хімічній, нафтодобувній, охороні довкілля, сільському господарстві, а також у фармацевтичній галузі та медицині. До таких метаболітів належать антибіотики, екзополісахариди, поверхнево-активні речовини, антивірусні та цитотоксичні агенти, інгібітори ферментів. Необхідність пошуку нових продуктів мікробного синтезу зумовлена насамперед швидким поширенням антибіотикорезистентності багатьох збудників інфекційних захворювань. Окрім цього, важливе значення мають дослідження низькотоксичних протипухлинних сполук, імуносупресорів та інгібіторів ферментів, які можуть замінити хімічні аналоги, що спричиняють імунодепресивну, мутагенну і терогенну дію на здорові клітини людини. Наведено сучасні літературні дані щодо синтезу мікробних вторинних метаболітів епіфітними, вільноіснуючими (в тому числі й морськими) бактеріями (представниками родин Bacillaceae та Paenibacillaceae), актинобактеріями родини Streptomycetaceae та Micromonosporaceae, грибами родини Trichocomaceae (роди Talaromyces, Aspergillus, Penicillium). Завдяки широкому спектру біологічної активності (антибактеріальна, антифунгальна, противірусна та цитотоксична) вони можуть бути використані як альтернативні хімічним сполукам у медицині, а також у сільському господарстві для контролю чисельності фітопатогенних мікроорганізмів.

Вибір найбільш активного мікроорганізму, більш дешевого субстрату, забезпечення оптимальних умов культивування та інші технологічні особливості впливають на одержання підсолоджувачів. Проаналізовано сучасну наукову літературу останніх двох - п'яти років щодо підвищення синтезу підсолоджувачів шляхом біотрансформації на різних субстратах із використанням бактерій і дріжджів. Біоконверсія за допомогою мікроорганізмів вважається альтернативою великомасштабному комерційному хімічному процесу. Забезпечення технологічних параметрів, зокрема температури як під час накопичення біомаси, так і під час виробничого біосинтезу, швидкості обертів мішалки, створення аеробних або анаеробних умов, знаходження найбільш активно штаму-продуцента надає змогу збільшити концентрації підсолоджувачів. Здійснено огляд досліджень зарубіжних вчених, які передбачать реалізацію біотехнологічного одержання підсолоджувачів. Проаналізовано особливості високопродуктивного одержання цукрозамінників - ксилітолу, сорбітолу, еритритолу, манітолу та D-тагатози. Одержання підсолоджувачів здійснюється з використанням різних мікроорганізмів: Y. lipolytica, G. thailandicus, C. tropicalis, L. plantarum, L. brevis тощо. На сьогодні вчені зосередженні на знаходженні найбільш дешевого субстрату для культивування продуцентів. Для одержання еритритолу найбільш економічно доцільним виявився субстрат гліцерину, для манітолу - сахаризований артишок, D-тагатози - лактоза. Актуальним залишається знаходження субстратів для ксилітолу та сорбітолу, оскільки ці підсолоджувачі одержують на більш дорожчому субстраті - глюкозі, фруктозі. Наведено основні технологічні параметри, які впливають на високопродуктивне одержання підсолоджувачів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л785-3

Рубрики:

Мила і мийні засоби

Шифр НБУВ: Ж69879 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено шляхи біосинтезу препаратів на основі біомаси мікроорганізмів, біогенез первинних метаболітів. Детально розглянуто шляхи регуляції біосинтезу амінокислот та підходи до створення штамів-надсинтетиків цих мікробних метаболітів. Охарактеризовано шляхи біосинтезу вторинних метаболітів у мікроорганізмів та фізіологічні основи регуляції їх синтезу, а також дані про біосинтез продуктів бродіння та ферментів. Використовуючи сучасні дані Кіотської енциклопедії генів і геномів, розглянуто шляхи біосинтезу антибіотиків, що походять від єдиного первинного метаболіта; утворюваних конценсацією кількох первинних метаболітів; поліпептидних та ß-лактамних; утворюваних полімеризацією ацетатних і пропіонатних одиниць.

Наноматеріали використовуються в багатьох галузях промисловості. При цьому існують різні способи їх отримання - хімічні, фізичні та біологічні. Саме біологічний метод синтезу наночасток, що передбачає використання клітин рослин, бактерій, грибів і дріжджів, є екологічно чистим та економічно вигідним, оскільки не потребує використання токсичних і дорогих матеріалів. Вказаний метод надає змогу отримувати наночастки з різною формою та розмірами, що досягається різними умовами, такими, як зміна температури, pH, часу культивування тощо. Також, на відміну від наночасток, отриманих хімічним чи фізичним методом, біогенні наночастки містять на поверхні біомолекули, що робить їх біосумісними. Це надає змогу використовувати їх у медицині та суміжних галузях. Наночастки, синтезовані з використанням мікроорганізмів, проявляють ряд біологічних властивостей - антибактеріальну, протигрибкову, антивірусну та протиракову активність. Серед наночасток металів особливу увагу приділяють наночасткам срібла, які чинять антимікробну дію щодо стійких до антибіотиків штамів бактерій, а також противірусну активність, зокрема при лікуванні коронавірусної інфекції (КВІ). Що стосується механізму дії наночасток срібла, то в літературі наводяться дані, які вказують на принципово різні шляхи їх біологічної дії. Найбільш поширений механізм протибактеріальної дії - безпосередня взаємодія наночасток із пептидогліканом і порушення структури клітинної стінки, що призводить до руйнування клітини. Найімовірніший механізмом противірусної дії наночастинок - блокування етапів прикріплення вірусу до чутливих клітин. Наведено інформацію щодо можливості використання наночасток срібла при лікуванні КВІ та здійснено аналіз препаратів, що містять наночастки срібла та реалізуються на території України. Показано різні варіанти синтезу наночасток срібла з використанням дріжджів роду Saccharomyces, Candida, Cryptococcus, Rhodotorula, Yarrowia. Описано форму та розмір, а також біологічну дію цих наночасток. Наведено розрахунки, що стосуються виробництва наночасток срібла з використанням Saccharomyces cerevisiae. Описано різні механізми антимікробної дії наночасток.