Розглянуто археологічні пам'ятки Фастівського району Київської області. Розкрито проблеми складання археологічних карт. Висвітлено основні етапи польових досліджень регіону, наведено каталог археологічних пунктів. Викладено упорядковані свідчення письмових джерел про населені пункти й окремі місцевості району.

Рассмотрены археологические памятки Фастовского района Киевской области. Раскрыты проблемы составления археологических карт. Освещены основные этапы полевых исследований региона, приведен каталог археологических пунктов. Изложены упорядоченные данные письменных источников о населенных пунктах и отдельных местностях района.

Рассмотрены вопросы исследования этногенеза, ранней истории славян, памятников позднеримского времени на территории Киевской области. Приведен полный каталог памятников черняховской и киевской культур, обнаруженных в бассейнах рек Стугны, Красной, Ирпеня, а также отдельных районов Правобережной Киевщины. Освещены результаты раскопок таких могильников и поселений, как Обухов-1, Обухов-3, Деревяна, Малополовецкое-2, Великая Мотовиловка-1, Мотовиловская Слободка-4.

Изучение предыдущих материалов раскопок могильника и поселения черняховской культуры у с.Дедовщина в сравнении их с архивными материалами показало, что информация об этом памятнике не достаточно полная и может быть дополнена из источников, которые по разным причинам не были использованы в предыдущих публикациях. Во многих случаях эти материалы дали возможность почти полностью восстановить комплексы отдельных погребений, объектов и вещей, обнаруженных при исследовании памятника. Архивные материалы, в частности, позволили детализировать особенности погребальных обрядов могильника. Все исследованные погребения совершены по обряду трупоположения. Тем не менее наличие кальцинированных костей, вторично пережженной керамики и индивидуальные находки в культовом слое могильника позволяют утверждать о том, что могильник был биритуальным по своему характеру. Среди трупоположений ориентация на запад и север распределена приблизительно поровну. Из особых случаев следует отметить парное погребение, погребение с перекрещенными ступнями и погребение с подогнутыми прямостоящими коленями. Лепная керамика из могильника и поселения находит аналогии в северо-западных культурах, в частности вельбарской. Комплекс датированых вещей позволяет определить существование памятника в IV в. н. э., вероятнее всего во второй его половине.

Розглянуто типи археологічних комплексів трупоспалень черняхівської культури. Виділено типи, які мали загальнокультурне розповсюдження або були поширені на певних територіях. Визначено, що дев'ять типів кремацій виникли та існували на різних етапах розвитку черняхівської культури. Повний типологічний спектр трупоспалень на черняхівських могильниках зафіксовано тільки на пізніх етапах розвитку культури. Зіставлено одержані типи черняхівських кремацій з різними археологічними культурами Південно-Східної Європи, висловлено деякі спостереження щодо можливих шляхів формування обряду трупоспалення. Проте сама по собі археологічна структура кремацій здебільшого не є культурно-визначальною, лише в окремих випадках певні типи можна розглядати як культурно-специфічні.

В 1971-1975 гг. Каневской экспедицией во главе с Е. В. Максимовым был исследован могильник Дедов Шпиль на берегу Днепра между сс. Бучак и Бобрица Каневского р-на Черкасской обл. На площади 3 600 кв. м выявлено 52 погребения, большая часть которых принадлежала зарубинецкой культуре. Вместе с тем представляют интерес также четыре погребения (три кремации и трупоположение), сопровождающий инвентарь которых позволяет отнести их к финалу позднеримского времени. С этим же периодом можно, очевидно, связать еще более десятка безынвентарных погребений, преимущественно трупоположений со следами ритуального разрушения, обычного для черняховской культуры. Необычная топография, отсутствие в погребениях гончарной керамики ставят могильник на особое место в черняховской культуре. По двум гребням типа III, по Томас, и подвязной фибуле рассматриваемые комплексы датируются ранним гуннским временем. В погребальной обрядности сочетаются восточногерманские (готские), а также славянские и сарматские черты, что говорит о синкретическом характере оставившей могильник общины.

Другу статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції ІА НАН України присвячено результатам дослідів з добування болотної руди, спорудження металургійного горна, агломераційної печі, смолокурні, виготовлення міхів та моделювання збагачення залізної руди, крично-рудного процесу, випалювання деревного вугілля, смолокуріння та вигонки дьогтю ямним і корчажним способами.

Наведено дані про експериментальні студії за польових умов на базі Північної археологічної експедиції ІА НАН України. Було поставлено завдання відтворити не лише давні об'єкти, а й процеси. Дослідження середньовічного гончарства шляхом моделювання споруд за давньоруськими прототипами дало позитивні результати. Вдалося скопіювати певні особливості середньовічної теплотехніки, повторити деякі технологічні прийоми. У процесі експерименту дотримано параметри будівель, простежених під час польових археологічних досліджень на селищах Х - XIII ст. Здійснено вдосконалення експлуатації, аналогічно до зробленого давнім населенням. Отриманий під час моделювання посуд придатний для застосування, його використано у подальших роботах.

Даны результаты исследований последних лет глинобитных печей на поселении Обухов 2. Памятник находится на северо-восточной окраине г. Обухов. Культурный слой площадью около 100 га зафиксирован вдоль склонов истоков обводненных балок, которые выходят в долину р. Кобрина. Почти за 30 лет исследований на памятнике выявлено около 100 объектов раннеславянского периода. В 2007 - 2009 гг. исследовано еще 14 жилищ, которые дали новые материалы для понимания конструкции отопительных сооружений последней четверти I тыс. С учетом исследований А. Т. Смиленко предложена следующая схема характеристики глинобитных печей Среднего Поднепровья: размещение в интерьере жилища, форма в плане, материал изготовления, дополнительные конструкции для формирования тела печи и его конструкция. Попытка вычисления условного коэфициента "теплового оптимума" для жилищ разных культурно-хронологических этапов демонстрирует изменение его во времени, а эксперимент по моделированию и эксплуатации глинобитной печи по археологическим образцам - их эффективность.

Приведены палеоботанические материалы, выявленные по отпечаткам на керамике из объекта 3 поселения Великая Бугаевка (Киевская обл.). Объект (жилище) можно характеризовать как раннеславянский (V в.). Лепная керамика из него подобна раннесредневековым сосудам славянских культур: пеньковской и пражской. На керамике обнаружено значительное количество отпечатков зерновок культурных растений - ячменя пленчатого (Hordeum vulgare) и проса (Panicum miliaceum), а также 2 отпечатка пшениц мягких голозерных (Triticum aestivum s. l.). В частности, ячмень пленчатый в значительном количестве обнаружен на 3-х реставрируемых формах и нескольких мелких фрагментах, просо - на одном донышке и в тесте, а также нескольких мелких фрагментах, пшеница мягкая голозерная - на одном донышке. Исходя из количества отпечатков, попадание зерновок в глиняное тесто нельзя считать случайным. Однако и объяснять это технологическим приемом также невозможно, поскольку другая аналогичная посуда изготовлена без примесей. Аналогичные примеры преднамеренного добавления зерна демонстрирует также использование его смеси, а не одной культуры. Возможное объяснение этой традиции авторы связывают с земледельческими верованиями, конкретно: зерно в теле посуды должно было гармонировать с ее содержимым.

Памятник находится на северной границе черняховской культуры. На могильнике обнаружено 156 погребений и 6 объектов на поселении. На могильнике выделяются ступени C3 и D1. Отдельные предметы синхронизируются со ступенью C2 или фазой D1\D2. Этнокультурные группы на могильнике - это пришлые (вельбарские) и местные (киевские) племена. В некоторых случаях можно говорить о сарматской традиции. На поселении исследовано 6 объектов, синхронных основным ступеням могильника. Также раскопана полуземлянка, датируемая V в. н. э. Историко-культурная ситуация в позднеримское время в Среднем Поднепровье определялась взаимоотношениями пришлого и местного населения. Характеристика этих процессов и рассмотрено на основе детальной хронологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т4(2)431.19П + Т51(23)415 + Т4(45УКР1-4КИЇ)4-423 + Т492.3

Рубрики:

Археологія

Історична етнографія

Окремі типи археологічних пам'ятників - Поселення і житло. Споруди господарсько-побутового призначення

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено сільське господарство населення, що проживало у лісостеповій зоні Хозарського каганату на його північно-західних теренах. Широко залучено природознавчі методики (палеоботаніку, археозоологію, грунтознавство, палеокліматологію), що вивело розуміння сільського господарства як основи економіки населення Хозарії на якісно новий науковий рівень. За допомогою порівняльного аналізу виявлено певний вплив землеробських традицій салтівського населення на сусідні з ними племена східних слов'ян: літописних сіверян (роменська культура Дніпровського Лівобережжя) та слов'ян на Дону (боршевська археологічна культура).

Рассмотрена проблема отношений черняховской культуры и гуннов на основании анализа археологических материалов с учетом данных письменных источников. Указанные источники свидетельствуют о том, что исчезновение черняховской культуры приходится на более позднее время, чем появление гуннов в Северном Причерноморье. Основные сведения о гуннах изложены в трудах Аммиана Марцелина и Иордана. Появление гуннов в Причерноморье приходится на конец правления Германариха (между 369 - 375/376 гг.), что синхронизируется с концом ступени С3 относительной хронологии варварских древностей Восточной Европы. События в истории остготов после их поражения в составе гуннского племенного союза практически не привязаны к абсолютным датам и конкретной географии. Однако важным является сообщение Иордана о том, что остготы после подчинения гуннами остались на местах прежнего проживания. Материалы черняховской культуры свидетельствуют о том, что существует многочисленная группа вещей, которые синхронизируются со ступенями D1 и D2 (около 370 - 450 гг.). Важно, что вещи происходят из закрытых комплексов, различных типов памятников и регионов культуры. Правильное объяснение исчезновения культуры возможно только с учетом полиэтничного характера этого образования. Например, по данным письменных источников миграция остготов, одного из компонентов черняховской культуры, в римские провинции растянулась минимум на пол столетия. Судьба прочих компонентов культуры может быть восстановлена по данным археологических источников. Серия предметов из комплексов черняховской культуры, среди которых стеклянные кубки, пряжки, гребни, античный импорт, может быть датирована концом IV - первой половиной V вв. Территория распространения поздних памятников черняховской культуры и их этнокультурная специфика в большинстве своем связана со скифо-сарматским и раннеславянским компонентом. Не исключено, что начало отхода восточногерманского населения из лесостепной части Украины могло быть действительно связано с конфликтом между готами и гуннами. Упадок культуры являлся сложным и многофакторным процессом, в котором ведущая роль принадлежала социально-экономическим факторам.

Наведено результати геомагнітного знімання на поселенні та могильнику виробничого центру III - V ст. Комарів (Кельменецький р-н, Чернівецька обл.), що розташовані на правому березі Дністра. На території поселення зафіксовано близько семи десятків аномалій, джерелами яких можуть бути археологічні об'єкти. Археологічні дослідження окремих аномалій очікувано підтвердили надійність геофізичної інтерпретації стосовно теплотехнічних споруд (горнів, пічок) і напівземлянок житлового та виробничого призначення, заглиблених до лесової материкової породи. Магнітне знімання на могильнику показало близько восьми десятків локальних аномалій з інтенсивністю 1,5 - 4,5 нТл. Розкопками на місцях окремих аномалій виявлено землянку раннього залізного віку та два трупопокладення пізньоримського часу. При цьому дві інші розкопані інгумації не спричинили збурень геомагнітного поля. Лабораторні вимірювання магнітної сприйнятливості, природної залишкової намагніченості та інших показників концентрації і гранулометрії феромагнітної фракції, а також магнітно-мінералогічні дослідження показали, що ями поховань, які проявилися у магнітному полі, заповнені майже виключно матеріалом гумусового горизонту грунту. Магнітне моделювання довело, що поховання можуть створити виміряні аномалії, якщо їх намагніченість дорівнює намагніченості гумусового горизонту грунту. Отже, ями вказаних поховань були залишені відкритими і затікали зволоженим гумусованим матеріалом грунту поступово. Зокрема, створилися умови для формування орієнтаційної залишкової намагніченості. При відновленні просторової структури пам'яток Комарова за магнітними даними необхідно враховувати їх імовірну багатошаровість, геоморфологічні особливості місцевості, які можна помилково визначити як археологічні об'єкти, а також те, що важливі зразки давньої архітектури, споруджені з немагнітних матеріалів, і ями поховань, засипані одразу після розкопування, не створюватимуть магнітних аномалій.

Монографія присвячена старожитностям черняхівської культури (ІІІ - початок V ст.), виявленим у Черкаській та Кіровоградській областях. Головною частиною книги є каталоги археологічних пам'яток з їх стислою характеристикою. Їх доповнює нарис історії, господарства та побуту населення, що залишило цю культуру. Проаналізовано історію досліджень черняхіської культури в даних областях.