Висвітлено проблеми самоорганізації історичного процесу в методологічному аспекті нових наукових синергетичних досягнень. Відзначено, що генезис ідеї самоорганізації історичного процесу має певну традицію в історії класичної та посткласичної філософії. Розкрито вихідні основи соціальної системної організації. Описано специфіку детермінації та самодетермінації соціальних систем. Викладено положення самоорганізації та автономії соціальних новоутворень в процесі їх історичного розвитку. Проаналізовано розподіл за функціональними ознаками зовнішніх та внутрішніх системоутворюючих факторів історії, встановлення їх логічного розшарування. Визначено нові специфічні шляхи розв'язання міжсистемних соціальних конфліктів на базі використання діалогових систем як факторів самоорганізації історії, головні фактори самоорганізації сучасного українського суспільства, принципи перебудови соціальних систем та методи їх реалізації, а також їх зв'язок з прогнозуванням саморозвитку історичних систем державнолокального та цивілізаційноглобального рівнів. Розкрито механізм самоорганізації історичного процесу.

Наведено аналіз основних причин, що викликали кризовий стан в Біосфері Землі. Проаналізовано глобальні проблеми людства в системі "людина - біосфера", систему "людина - середовище існування" і саму людину в середовищі існування. Узагальнено результати міжнародних досліджень, спрогнозовано наслідки кризових положень в біосфері, вплив антропогенних негативних факторів. Наведено приклади вирішення існуючих проблем і завдань як локального, так і глобального характеру.