Проанализированы результаты наблюдений 27 больных с острыми гнойно-воспалительными заболеваниями кисти в условиях поликлиники, которым применялся новый способ лечения с использованием низкоинтенсивного электромагнитного излучения. Проанализированы клиническая симптоматика, данные рентгенографии и результаты микробиологических, морфологических исследований, признанные удовлетворительными.

Розглянуто історію кафедри факультетської хірургії N 1 НМУ ім. О.О.Богомольця. Викладено найсучасніші методи діагностики та лікування хірургічної патології: внутрішньочеревних і черевних гриж, гострих апендициту, холециститу та панкреатиту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, стравоходу, щитовидної залози, периферійних артерій і вен людини. Відповідно до вимог Болонського процесу у контексті доказової хірургії наведено алгоритми лікувально-діагностичної тактики та нові методи оперативних втручань.

Рассмотрена история кафедры факультетской кафедры факультетской хирургии N 1 НМУ им. А.А.Богомольца. Освещены современные проблемы хирургии и ее перспективы. Изложены современные методы диагностики и лечения хирургической патологии: внутрибрюшных и брюшных грыж, острых аппендицита, холецистита и панкреатита, язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, пищевода, щитовидной железы, периферийных артерий и вен человека. На основе требований Болонского процесса, в контексте доказательной хирургии приведены алгоритмы лечебно-диагностической тактики и новые методы оперативных вмешательств.

Висвітлено життєвий шлях і творчу діяльність самобутнього українського прозаїка О. Стороженка. Проаналізовано особливості його ідіостилю та українські фольклорні традиції у російській прозі письменника. Наведено методичні рекомендації щодо вивчення літературної спадщини О. Стороженка в школі.

Освещены жизненный путь и творческая деятельность самобытного украинского прозаика А. Стороженко. Проанализированы особенности его идиостиля и украинские фольклорные традиции в русской прозе писателя. Даны методические рекомендации по изучению литературного наследия А. Стороженко в школе.

На підставі результатів обстеження та лікування 129-ти пацієнтів з захворюваннями аноректальної зони (гострий і хронічний геморой, тріщина каналу відхідника, зуд шкіри навколо відхідника, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона) встановлено ефективність застосування препаратів "Реліф" і "Реліф Адванс" як патогенетично спрямованих засобів лікування. Для місцевого консервативного лікування доцільне комплексне застосування різних фармакологічних форм препарату. Поєднане застосування препаратів "Реліф" і "Реліф Адванс" ендоректально та місцево на ранову поверхню показане після виконання планових і невідкладних оперативних втручань з приводу захворювань прямої кишки та періанальної ділянки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3-52

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3-52

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу результатів обстеження й лікування 133-х пацієнтів із захворюваннями органів відхідникової зони (гострий та хронічний геморой, тріщина каналу відхідника, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, гострий парапроктит, поліп прямої кишки) встановлено ефективність застосування препаратів "Реліф Ультра" та "Реліф Адванс" як патогенетично спрямованих засобів лікування. Для місцевого консервативного лікування доцільно комплексне застосування препаратів у різних фармакологічних формах. Поєднане застосування препаратів "Реліф Ультра" ендоректально та "Реліф Адванс" - ендоректально і місцево на ранову поверхню показане після виконання планових та невідкладних оперативних втручань з приводу захворювань прямої кишки та відхідникової ділянки.

Поліпшено функціональні результати сфінктерозберігальних резекцій прямої кишки (ПК) шляхом застосування резервуарних анастомозів. Проаналізовано функціональні результати лікування 60-ти хворих на рак дистального відділу ПК, яким виконано сфінктерозберігальні операції. Проведено дослідження за допомогою методу комп'ютерної пневмокінезометрії з аналізом показників: ємкості та тиску неоректума, його пластичного тонусу, податливості стінки кишки. Усім хворим проведено анкетування якості життя, ступеня інконтиненції. Функціональні переваги резервуарних конструкцій підтверджено результатами спеціальних досліджень. Наявність резервуара дозволяє знизити внутрішньокишковий тиск, що проявляється зменшенням імперативних позивів, частоти випорожнення та інконтиненції, нормалізацією транзиту по товстій кишці. Для профілактики синдрому низької передньої резекції після низьких та наднизьких резекцій ПК пріоритетним є формування резервуарних колоректальних і колоанальних анастомозів.

Розроблено систему заходів з хірургічної реабілітації хворих, оперованих на товстій кишці, що передбачає використання нових, досконаліших способів відновних, реконструктивно-відновних, сфінктерзберігальних хірургічних втручань, прогнозування, профілактику та лікування післяопераційних ускладнень. Використання зазначеної системи хірургічної реабілітації у 152 хворих надало змогу одержати значно кращі найближчі та віддалені функціональні результати, поліпшити якість життя оперованих хворих. Викладено методичні підходи та способи виконання відновних, реконструктивно-відновних та сфінктерзберігальних операцій.

Ендоскопічну поліпектомію (ЕПЕ) виконано 290 хворим з поліпами товстої кишки, при цьому видалено 519 новоутворень. Для аналізу хворих розділено на 2 групи - контрольну та дослідну - відповідно 151 і 139. У дослідній групі використано відомі та нові способи ЕПЕ і профілактики ускладнень. У хворих контрольної групи видалено великих (2,4 - 3,5 см) поліпів 32 (12,9 %) і гігантських (більших за 3,5 см) - 2 (0,8 %), у дослідній групі - відповідно 40 (14,8 %) і 16 (5,9 %). LST-аденом, які локалізували у ділянці вигинів товстої кишки, в контрольній групі видалено 0, в дослідній - 8 (5,8 %). У контрольній групі кровотеча виникла у 5,65 %, у дослідній - у 1,85 %. Перфорацій в обох групах не було. Отже, використання нових способів ЕПЕ та профілактики її ускладнень у комплексі розробленої нової тактики лікування дозволяє суттєво покращити результати ендоскопічного лікування хворих на поліпи товстої кишки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.301.1 + Р457.465.3-5

Рубрики:

Ентерити, ентероколіти, коліти

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено систему заходів з хірургічної реабілітації хворих, оперованих на товстій кишці, що передбачає використання нових, досконаліших способів відновних, реконструктивно-відновних, сфінктерзберігальних хірургічних втручань, прогнозування, профілактику та лікування післяопераційних ускладнень. Використання зазначеної системи хірургічної реабілітації у 152 хворих надало змогу одержати значно кращі найближчі та віддалені функціональні результати, поліпшити якість життя оперованих хворих. Викладено методи прогнозування, профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, результати хірургічної, соціально-трудової реабілітації, дослідження якості життя оперованих хворих.

Проаналізовано результати лікування 23-х хворих з гострими гнійно-запальними ураженнями кисті за умов поліклініки, яким виконано новий спосіб лікування із застосуванням низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання у поєднанні з лазеротерапією. Обговорено клінічну симптоматику, дані рентгенографії, дані мікробіологічних, морфологічних досліджень. Результати визнано задовільними, ускладнень не було. Підкреслено, що застосування низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання у поєднанні з лазеротерапією є ефективним в комплексному лікуванні пацієнтів із гнійно-запальними ураженнями кисті за умов поліклініки.

Розроблено хірургічну тактику при неспроможності швів міжкишкових анастомозів, що передбачає визначення факторів ризику, прогнозування та профілактику виникнення ускладнення, вибір способів з'єднання відрізків кишечнику, формування та захист міжкишкового анастомозу, своєчасну діагностику ускладнення, виконання невідкладної релапаротомії, вибір її обсягу, подальше ведення пацієнта. Використання запропонованої тактики у 456 хворих сприяло зменшенню частоти виникнення неспроможності швів анастомозів до 0,6 %, летальних наслідків - до 0,2 %.

Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування хворих на захворювання товстої кишки шляхом удосконалення тактики виконання відновних операцій. Проведено ретроспективний аналіз лікування 398-ми пацієнтів протягом 2006 - 2015 рр. на клінічній базі кафедри хірургії № 1. З них: 283-х (71,1 %) було оперовано з приводу раку товстої кишки, а 115 (28,9 %) - з приводу виразкового коліту, хвороби Крона, родинного аденоматознош поліпозу, хронічного декомпенсованого колостазу, ускладненого перебігу дивертикулярної хвороби товстої кишки. Автори надають перевагу виконанню первинно-відновних втручаннь. Первинні відновні операції було виконано у 301-го (75,6 %) хворого, вторинні - 97-ми (24,4 %). Протектуючу ілео-, колостому формували за субкомпенсованої обтураційної непрохідності товстої кишки, а також з метою протекції найбільш технічно складних анастомозів. Висновки: розроблена тактика відновних операцій на товстій кишці передбачає пріоритет первинно відновних операцій, використання протипоказань до їх виконання, вибір типу, способу формування анастомозу, прогнозування та цілеспрямовану профілактику ускладнень, їх діагностику та лікування; використання розробленої тактики відновних операцій на товстій кишці сприяє зменшенню частоти виникнення ускладнень, зумовлених формуванням і загоєнням міжкишкових анастомозів до 2,3 %, летальних наслідків до 0,2 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.3

Рубрики:

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування пацієнтів із захворюваннями органів травного каналу шляхом удосконалення та розробки сучасних інноваційних технологій. Викладено авторську концепцію та результати використання сучасних інноваційних технологій при виконанні хірургічних втручань на органах травного каналу з приводу виразкової кровотечі, ускладнених постбульбарних, парапапілярних виразок, раку шлунка, поліпів, раку товстої кишки, виразкового коліту, хвороби Крона товстої кишки, родинного аденоматозного поліпозу. Застосовано ендоскопічні операції, методи атравматичного розтину тканин, нові відновні, реконструктивно-відновні операції з використанням сучасних зшиваючих апаратів для формування анастомозів, лапароскопічні операції. Зазначені інноваційні хірургічні технології використані у 2428 хворих. За допомогою методів ендоскопічного гемостазу остаточної зупинки виразкової кровотечі досягнуто у 91,1 % пацієнтів. Ендоскопічну поліпектомію при поліпах товстої кишки значних розмірів, поліпах, що "стеляться", виконано у 90,5 % пацієнтів. Частоту виникнення кровотечі в післяопераційному періоді зменшено до 0,74 %, а перфорації стінки товстої кишки не спостерігали. У хворих з ускладненими постбульбарними та парапапілярними виразками зменшено частоту виникнення післяопераційних ускладнень до 24,7 %, післяопераційну летальність - до 7,6 %. Після гастропластичних операцій одержані більш сприятливі функціональні результати. Післяопераційні ускладнення виникли у 15,8 % пацієнтів, померли 1,7 % пацієнтів. Висновки: сучасні інноваційні хірургічні технології, зокрема ендоскопічні, зшиваючі апарати для формування анастомозів, методи атравматичного розтину тканин, реконструктивно-відновні, лапароскопічні хірургічні втручання, достатньо ефективні в лікуванні пацієнтів з захворюваннями органів травного каналу. Використання сучасних інноваційних технологій у хірургії органів травного каналу дає змогу ліквідувати патологічний процес, його ускладнення, значно зменшити травматичність хірургічних втручань, час їх виконання, кількість післяопераційних ускладнень, летальність, покращити функціональні результати та якість життя оперованих хворих.

Мета роботи - покращити найближчі та віддалені результати хірургічного лікування пацієнтів із захворюваннями товстої кишки (ТК) шляхом удосконалення стандартних та розробки нових методів радикальних, органозберігаючих, відновних та реконструктивно-відновних операцій. Розроблено нові методи радикальних, органозберігаючих, відновних та реконструктивно-відновних операцій на ТК з урахуванням особливостей морфогенезу захворювань, анатомічних та функціональних особливостей окремих відділів ТК. Зазначені операції виконані у 497 хворих з раком ТК, виразковим колітом, хворобою Крона ТК, родинним аденоматозним поліпозом, хронічним декомпенсованим колостазом, ускладненим перебігом дивертикулярної хвороби ТК. Завдяки впровадженню в клінічну практику розроблених хірургічних втручань зменшено частоту виникнення післяопераційних ускладнень до 2,4 %, післяопераційну летальність до 0,2 %, покращено функціональні результати, зменшено частоту виникнення та ступінь вираженості патологічних післяопераційних синдромів (рефлюкс-ілеїту, постколектомічного синдрому, синдрому низької передньої резекції, вторинної анальної інконтиненції), забезпечено керованість процесом випорожнення після екстирпації прямої кишки (ПК), суттєво покращено якість життя оперованих хворих. Висновки: покращання результатів хірургічного лікування захворювань ТК можливе за умови використання нових методів радикальних, органозберігаючих, відновних та реконструктивно-відновних операцій, що сприяє суттєвому зменшенню частоти виникнення рецидиву захворювань ТК, патологічних синдромів та ступеня їх вираженості, значному покращенню функціональних результатів, якості життя оперованих хворих.

Сучасні циркулярні зшиваючі апарати не вирішують проблему зшивання відрізків кишкового каналу різного діаметру. Невідповідність діаметру відрізків при формуванні анастомозів призводить до деформації ділянки з'єднання, порушує перебіг процесів загоєння, що обумовлює часте виникнення ускладнень. Отже, проблема з'єднання відрізків кишкового каналу різного діаметру за допомогою технічних пристроїв достатньо актуальна й потребує свого вирішення. Розробка та апробація на експериментальних тваринах технічного пристрою для формування анатомічно і функціонально обгрунтованих інвагінаційних анастомозів між відрізками кишкового каналу різного діаметру. Мета роботи - експериментальне вдосконалення техніки формування інвагінаційних анастомозів між відрізками кишкового каналу різного діаметру з використанням розробленого технічного пристрою нового типу. Розроблено апарат нового типу для формування інвагінаційних компресійних анастомозів між відрізками кишкового каналу різного діаметру. За умов експерименту на тваринах з використанням зазначеного апарату відпрацьовано способи найбільш технічно складних тонко-ободовокишкового, ілеоректального та колоректального анастомозів. Показано неускладнений, більш фізіологічний перебіг процесів загоєння міжкишкових анастомозів та доцільність використання розробленого апарату в умовах клінічної практики. Висновки: метод компресійного з'єднання достатньо ефективний при формуванні міжкишкових анастомозів оскільки забезпечує фізіологічність перебігу репаративних процесів. Дослідження міжкишкових інвагінаційних компресійних анастомозів зформованих в умовах експерименту між відрізками кишкового каналу різного діаметру за допомогою розробленого апарата вказує на достатню анатомічну та функціональну їх обгрунтованість та доцільність використання його в клінічній практиці.

Мета дослідження - покращити результати реконструктивно-відновних операцій після колектомії з наднизькою передньою резекцією прямої кишки шляхом оптимізації методів забезпечення вільної дислокації тонкокишкового трансплантата (ТКТ) у порожнину малого таза. Розроблено нові способи дислокації ТКТ під час виконання реконструктивно-відновних операцій після колектомії з наднизькою передньою резекцією прямої кишки, мукозектомії хірургічного анального каналу, які передбачають мобілізацію кореня брижі тонкої кишки, пересічення судинної аркади верхньої брижової артерії (ВБА) та прямих її судин. Зазначені способи використано у 32 пацієнтів у комплексі з відомими методами за складних анатомічних умов залежно від анатомічних особливостей брижі тонкої кишки, розташування відрізка клубової кишки, архітектоніки ВБА. Ускладнень в ранньому післяопераційному періоді, зумовлених дислокацією ТКТ у порожнину малого таза, у оперованих пацієнтів не спостерігали. У пізньому післяопераційному періоді у 1 (3,1 %) пацієнта виник ішемічний резервуарит, який не був пов'язаний з особливостями техніки дислокації. Висновки: розроблені нові способи дислокації ТКТ після резекції термінальної ділянки клубової кишки сприяють збільшенню його довжини та покращанню мобільності. Диференційований підхід до використання розроблених нових способів дислокації ТКТ у комплексі з відомими методами забезпечував переміщення трансплантата в порожнину малого таза за складних анатомічних умов, зумовлених зменшенням довжини термінальної ділянки клубової кишки, без натягу брижі тонкої кишки, суттєвого ризику виникнення його ішемії та некрозу.