Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601-5

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.6

Рубрики:

Хірургічна патологія стравоходу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено доцільність застосування інтраопераційної трансілюмінації під час оперативних втручань на органах гепатодуоденальної зони на підставі аналізу результатів лікування 35-ти хворих. Застосування методу дозволило діагностувати холедохолітіаз у 16-ти пацієнтів, верифікувати трубчасто-порожнинні структури гепатодуоденальної зв'язки та запобігти їх ятрогенному пошкодженню за інфільтративно-спайкових змін - у 19-ти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.40

Рубрики:

Хірургічне лікування цирозів печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.52

Рубрики:

Хірургічне лікування жовчного міхура та жовчних шляхів

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано нову концепцію патогенезу спайкової хвороби. З метою визначення схильності до спайкоутворення запропоновано принцип індивідуальної реактивності організму та, зокрема, її судинного компоненту, який у випадку спайкоутворення відіграє вирішальну роль. Наведено клінічну характеристику спайкової хвороби з урахуванням нового патогенетичного підходу до причин виникнення спайкового процесу. Проведено експериментальне дослідження впливу стимуляції вегетативних нервових закінчень на ступінь ішемії судин парієтальної та вісцеральної очеревини та, як наслідок, на мікроциркуляцію черевної порожнини та репаративну регенерацію очеревини за умов порушеної мікроциркуляції. Запропоновано та апробовано новий алгоритм діагностики схильності до патологічного спайкового процесу на підставі результатів визначення індивідуального типу судинної реактивності. Запроваджено нову схему комплексного лікування спайкової хвороби на базі нейрофізичних, фармакологічних та оперативних методів стимуляції парасимпатичної вегетативної нервової системи та блокади симпатичних нервових закінчень, введення симпатологічних препаратів електрофоретичним методом через просвіт товстої кишки та внутрішньочеревинно, введення препаратів групи простагландинів для раннього відновлення моторно-евакуаторной функції кишечнику, що значно підвищує ефективність лікування захворювання. На підставі аналізу комплексного клініко-експериментального дослідження обгрунтовано ефективність застосування нових діагностичних, профілактичних та лікувальних алгоритмів спайкоутворення черевної порожнини.

Зазначено, що невпинне зростання захворюваності на спайкову хворобу вимагає чітких критеріїв її клінічних форм. Взявши за основу класифікацію К. С. Симоняна (1966), визначено критерії клінічних форм спайкової хвороби: гостра форма спайкової хвороби - вперше виникла гостра кишкова непрохідність (ГКН), спричинена спайками; інтермітуюча - повторні напади ГКН, спричинені спайками, у проміжках між якими у хворих відсутні будь-які клінічні прояви захворювання; хронічна форма прогресуюча та персистувальна - скарги, пов'язані з наявністю спайок у черевній порожнині існують у хворих постійно, клінічні симптоми мають тенденцію до прогресування, проте не пов'язані з ГКН, та зі стабільною симптоматикою захворювання без ознак прогресування. Розмежування двох форм хронічного перебігу необхідне для визначення профілактичних і лікувальних заходів.

Вивчено проблему інтраопераційної діагностики в хірургії жовчних шляхів, а саме трансілюмінації. В клініці застосовано портативний лазерний апарат, що використовується на етапах хірургічного втручання під час проведення 21-ї операції на жовчних шляхах, як джерело світла, а також дає змогу візуалізації просвічуваних тканин анатомічних структур і новоутворень в операційному світлі.

Для ліквідації стійкого симпатотонусу в ранньому післяопераційному періоді (основний період спайкоутворення) у хворих на рецидивну спайкову кишкову непрохідність запропоновано виконання лівобічної кишкової симпатектомії, в результаті чого зменшується спазм судин мікроциркуляторного русла очеревини, скорочується ексудативна фаза запалення та в короткі строки відновлюється моторно-евакуаторна функція шлунково-кишкового тракту.

За період 1991 - 2000 рр. виявлено зростання захворюваності на спайкову хворобу та збільшення числа ускладнень. До складу лікувальних заходів у всіх хворих на спайкову кишкову непрохідність включено застосування розробленого в клініці пристрою для нейрофізіологічної реабілітації кишечнику.

Представлено новий спосіб лікування спайкової кишкової непрохідності, в основу якої покладено нову концепцію патогенезу спайкоутворення - індивідуальний підсилений симпатотонус вегетативної іннервації. Кишкова симпатотонія ліквідується після лапароскопічного адгезіолізису шляхом блокади кишкового симпатичного стовбура. Метод апробовано за клінічних умов після експериментального вивчення. Одержано достовірно значимі результати, які дозволяють рекомендувати його для використання в клінічній практиці.

Оглянуто результати наукових досліджень, основних етапів розвитку хірургічного лікування портальної гіпертензії в разі цирозу печінки, проведених в Україні та за кордоном, з малюнками основних операцій у випадку даної патології. Описано методику трансюгулярного інтрапечінкового портосистемного стент шунтування, що є альтернативою хірургічних шунтуючих операцій у хворих з портальною гіпертензією.

Надано досвід хірургічного лікування 47 хворих на цироз печінки, яких прооперовано в клініці у 2002 - 2005 рр. за допомогою малоінвазивних методів. Використовували ендовідеохірургічну аргоноплазмову коагуляцію печінки - 14 хворим, хронічну емболізацію селезінкової артерії - 22 хворим, та поєднання цих методів залежно від функціонального стану печінки (Child-Turcotte-Pugh). Кращі результати спостерігалися у хворих на цироз онкологічного генезу в стадії А, у яких помітно покращились біохімічні показники, ознаки регенерації печінки, сталося покращання морфофункціонального стану печінки.

Розроблено методику використання та проведено експериментальне моделювання способу формування гастроентероанастомозу з порційним переміщенням вмісту шлунка. Доведено ефективність запропонованого методу. Нову розробку змодельованого способу рекомендовано для впровадження в клінічну практику з метою запобігання післяопераційним ускладненням.

Проведено клінічне обстеження та лікування 52 хворих на спайкову хворобу, ускладнену гострою кишковою непрохідністю (19 чоловіків і 33 жінки віком від 19 до 81 року). Гостру спайково-динамічну непрохідність виявлено у 11 хворих (27,3 %), рецидивну спайкову - у 19 (36,8 %), обтураційну спайкову непрохідність - у 14 (26,7 %) і странгуляційну спайкову непрохідність - у 8 (9,2 %) хворих. Пацієнтам зі спайково-динамічною та рецидивною формами спайкової непрохідності проведено переважно консервативне лікування. Усіх хворих з обтураційною та странгуляційною спайковою непрохідністю прооперовано. Встановлено, що інтраопераційне та післяопераційне аерозольне зволожування органів черевної порожнини є ефективним методом профілактики спайкової хвороби.

Наведено аналіз результатів використання розробленого способу запобігання спайкової хвороби очеревини. Метод базується на виконанні лапароскопічної кишкової симпатолітичної блокади під час втручань стосовно спайкової хвороби. Прогресування спайкового процесу у післяопераційному періоді запобігається шляхом раннього відновлення функції шлунково-кишкового тракту, що має позитивний ефект на перебіг післяопераційного періоду. Крім того, ранній мобілізації хворих сприяє високий рівень знеболення.

Проведено кількісну оцінку тканинної організації мезотелію парієтальної очеревини за умов впливу на вегетативні центри судинної регуляції процесів репаративної регенерації. Результати вказують, що стимуляція симпатичної іннервації супроводжується зниженням мітотичної активності внаслідок порушення мікроциркуляції, транскапілярного обміну та дренуючих процесів тканинах очеревини. Поряд зі спотворенням процесу колагеногенезу, це викликає гіперпластичний тип регенерації.

Наведено результати лікування спайкової кишкової непрохідності за допомогою лапароскопічного адгезіолізису та кишкової симпатектомії, що базується на концепції вродженої або набутої схильності до патологічного спайкоутворення, зумовлену індивідуальною судинною реактивністю, яка створює тривалу ішемію очеревини й, як результат, хронізацію запальної відповіді на альтерацію очеревини. Мета дослідження - вивчення ефективності застосування лапароскопічного адгезіолізису в поєднанні з виконанням лівобічної кишкової симпатектомії для профілактики та лікування патологічного спайкоутворення. Для аналізу результатів було використано клінічні методи дослідження, а саме: терміни відновлення перистальтики та стулу, вираженність больового синдрому, тривалість госпіталізації. Метод апробовано за клінічних умов на 58 хворих після експериментального вивчення. Як контроль проаналізовано результати лікування 10 пацієнтів лапаротомічним доступом без виконання кишкової симпатектомії. Одержані результати свідчать про ефективність запропонованого методу профілактики та лікування патологічного спайкоутворення за лапароскопічним методом.