Запропоновано генетичну еколого-субстантивну класифікацію грунтів України на параметричній основі. Обгрунтовано типологічно значимі показники грунтоутворення, детерміновані екологічними умовами його формування, описано методи розробки їх градації для диференціації грунтів і системи ієрархічних таксономічних одиниць. Кожен тип охарактеризовано умовами формування, будовою профілю, морфолого-генетичними ознаками та кількісними показниками. Наведено нові підходи до оцінки родючості грунтів за різними показниками, визначено бонітувальний статус грунтів за озимою пшеницею.

Предложена генетическая эколого-субстантивная классификация почв Украины на параметрической основе. Обоснованы типологически значимые показатели почвообразования, детерминированные экологическими условиями его формирования, описаны методы разработки их градации для дифференциации почв в системе иерархических таксономических единиц. Каждый тип почв охарактеризован условиями формирования, строением профиля, морфолого-генетическими признаками и количественными показателями. Приведены новые подходы к оценке плодородия грунтов по различным показателям.

Розглянуто питання системного використання земельних ресурсів як базового фактора для розробки регіональної економічної політики. Охарактеризовано грунтовий покрив та екологічні ресурси Херсонщини, визначено продуктивну здатність грунтів за природною та ефективною родючістю для забезпечення інвестиційної привабливості, розробки стратегії і тактики зі спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

Рассмотрены вопросы системного использования земельных ресурсов как базового фактора для разработки региональной экономической политики. Охарактеризованы почвенный покров и экологические ресурсы Херсонской области, определена продуктивная способность почв по природному и эффективному плодородию для обеспечения инвестиционной привлекательности, разработки стратегии и тактики по специализации сельскохозяйственного производства.

Запропоновано еколого-субстантивну класифікацію грунтів України на параметричній засаді. Визначено показники еколого-генетичного статусу грунтів у системі структурної організації педосфери, охарактеризовано типи грунтів у системі таксономічних одиниц рядів за умов формування, будовою профілю, морфолого-генетичними ознаками та кількісними діагностичними показниками. Розкрито генетичну природу грунтів, обгрунтовано можливість дискретної параметризації грунтового континууму.

Предложена эколого-субстантивная классификация почв Украины на параметрической основе. Определены показатели эколого-генетического статуса почв в системе структурной организации пэдосферы, охарактеризованы типы почв в системе таксономических единиц рядов по условиям формирования, строению профиля, морфолого-генетическими признаками и количественными диагностическими показателями. Раскрыта генетическая природа почв, обоснована возможность дискретной параметризации почвенного континуума.

Вперше обгрунтовано природний механізм захисту схилових грунтів від водної ерозії через наявність на них системи мікрорельєфних утворень - папіляр стоку (ПС) як форми вираження поверхневого та функціонального апарату його формування та скидання. Показано притаманність ПС усім схиловим ландшафтам, природне їх походження та дискретність кожного в системі даних морфоскульптур. Доведено приуроченість водної ерозії до днищ мережі ПС як постійних маршрутів водних потоків, визначено залежність її напруженості від типу сніготанення й антропогенного втручання. Визначено неможливість зупинити будь-якими засобами розвиток лінійних форм ерозії за наявності рубежів акумуляції поверхневого стоку в ПС. Обгрунтовано можливість забезпечення ерозійно безпечної організації землевпорядкування на основі врахування на схилах системи ПС, апарата захисту силових земель від водної ерозії, а також шляхом гармонізації з нею лінійних рубежів інфраструктури з метою збереження її природного функціонування щодо розосередженого формування та скидання поверхневого стоку.

Обгрунтовано інтегральну роль запасів гумусу в профілі грунтів акумулятивного ряду у визначенні природного потенціалу їх родючості. Встановлено закономірності формування їх кількості залежно від вмісту фізичної глини, гідротерміки теплого та холодного періодів. Визначено фонові параметри нагромадження гумусу в провінціально-фаціальному аспекті та їх відхилення, зумовлені різною вологозабезпеченістю. Розроблено нормативні градації природного потенціалу грунтів.

Доведено неможливість оцінювання продуктивної здатності грунтів за властивостями внаслідок неадекватного відображення ними природних чинників родючості за різних типів грунтоутворення. Запропоновано 3-рівневу систему бонітування грунтів за властивостями та врожайними даними у розрізі основних сільськогосподарських культур на підставі довготривалих дослідів.

Встановлено невідповідність існуючої інформації про якісний склад земельних ресурсів України реальному їх стану. Доведено необхідність повторного крупномасштабного дослідження грунтового покриву як ключового засобу його охорони та раціонального використання.

Показано, що основні властивості грунтів функціонально визначаються вмістом фізичної глини. За її параметрами розроблено моделі ідентифікації інших фракцій гранулометричного складу. Запропоновано під час масового обстеження грунтів аналітично визначати тільки фізичну глину, а інші фракції - розрахунковим шляхом. Удосконалено таксономію грунтів за гранулометричним складом і обгрунтовано його пріоритетне місце в їх номенклатурі.

Обгрунтовано розподіл смуги тимчасового відведення земель за станом грунтового покриву після будівництва нафтопроводу на зони з непорушеною його частиною та порушеною в межах траншеї. Показано, що грунти непорушеної зони за показниками бонітетної оцінки та продуктивністю не відрізняються від їх початкового стану. Доведено, що рекультивовані грунти в зоні траншеї за якісними показниками та продуктивністю не поступаються природним аналогам.

Визначено фізико-географічну приуроченість мочару як елемента ландшафту, що має природне й антропогенне походження. Обгрунтовано трансформованість за різної інтенсивності початкових чорноземів на антропогенних мочарах під впливом спорадичного перезволоження. Залежно від ступеня метаморфізації запропоновано їх номенклатуру та класифікацію.

Определена физико-географическая приуроченность мочара как элемента ландшафта, имеющего природное и антропогенное происхождение. Обоснована трансформированность при различной интенсивности изначальных черноземов на антропогенных мочарах под влиянием спорадического переувлажнения. В зависимости от степени метаморфизации предложена их номеклатура и классификация.

Розглянуто роль скелета у визначенні агрономічної характеристики грунту за параметрами властивостей. Зазначено, що кількість скелета необхідно визначати під час дослідження грунтового покриву, а розрахунки здійснювати на всю мінеральну масу грунту.

Рассмотрена роль скелета в определении агрономической характеристики почвы по параметрам свойств. Отмечено, что количество скелета необходимо определять при исследовании почвенного покрова, а расчеты свойств проводить на всю минеральную массу почвы.

Обгрунтовано 7 макрозон спеціалізації землеробства відповідно до грунтово-екологічних умов. Визначено адаптовану до них структуру посівних площ і обсяги органічних і мінеральних добрив для забезпечення ефективної реалізації природного потенціалу земельних ресурсів. Зазначено, що упровадження системи спеціалізації зумовить виробництво за природної родючості грунтів 41,7 млн. т зернових і зернобобових, 44,3 млн. т - цукрових буряків, 3,6 млн. т - соняшнику, за ефективної родючості відповідно - 54,2 млн. т, 64,2 млн. т і 4,1 млн. тонн.

Розглянуто специфіку буроземоутворення як наслідок співвідношення деревних і трав'янистих компонентів природних ценозів, зумовлених сприятливими екологічними умовами для дендрофлори та відображенням у параметрах гумусонагромадження. Визначено типи буроземних грунтів, а також запропоновано їх номенклатуру, діагностику та класифікацію.

Обгрунтовано необхідність використання кількісних ідентифікаційних критеріїв генетичної належності грунту для розв'язання класифікаційної проблеми в грунтознавстві. Розраховано типологічно значимі показники грунтоутворення, детерміновані за екологічних умов його формування, запропоновано їх градації для диференціації грунтів у системі ієрархічних таксономічних одиниць. На кількісній основі розроблено перше наближення класифікації грунтів.

Визначено комплекс чинників продуктивної здатності пшениці озимої, зокрема: місцем у сівозміні, типом грунтоутворення, гранулометричним складом і ступенем вологозабезпеченості грунту післядією та прямою дією добрив, їх загальною кількістю.

Определен комплекс факторов продуктивной способности пшеницы озимой, в частности: местом в севообороте, типом почвообразования, гранулометрическим составом и степенью влажнообеспеченности почвы, последействием и прямым действием удобрений, их общим количеством.

Розкрито функціональний еколого-генетичний зв'язок гідротермічного коефіцієнта кількості опадів за листопад - березень та їх засвоєння з параметрами гумусонагромадження, грубизною профілю та родючістю грунтів. Наведено оцінку ресурсів вологозабезпечення земель за допомогою кліматичних показників та параметрів коефіцієнта відносної акумуляції гумусу у грунтах.

Раскрыта функционально-экологическая связь гидротермического коэффициента количества осадков за ноябрь - март и их усвоения с параметрами гумусонакопления, грубизной профиля и плодородностью почв. Приведена оценка ресурсов влагообеспечения земель с помощью климатических показателей и параметров коэффициента относительной акумуляции гумуса в почвах.

Обгрунтовано фізико-географічну визначеність термінів Прикарпаття та Передкарпаття. Показано специфічність грунтоутворення в даних регіонах, запропоновано його номенклатуру.

Обосновано физико-географическую определенность терминов Прикарпатья и Предкарпатья. Показана специфичность почвообразования в этих регионах, предложена ее номенклатура.

Проаналізовано суперечливий характер поглядів на причини різноманітності опідзолених грунтів. Обгрунтовано механізм її формування шляхом різного співвідношення деревної та трав'янистої рослинності у лісах відповідно до неоднакового ступеня комфортності екологічних умов для дендрофлори. Визначено пріоритетну роль трав'янистої біоти у формуванні органопрофілю в опідзолених грунтах та закономірності даного процесу.

Показан разноречивый характер взглядов на причины разнообразия оподзоленных почв. Обоснован механизм его формирования путем различного соотношения древесной и травянистой растительности в лесах согласно неодинаковой степени комфортности экологических условий для дендрофлоры. Обозначена приоритетная роль травянистой биоты в формировании органопрофиля в оподзоленных почвах и закономерности данного процесса.

Показано достоїнства генетичної еколого-субстативної класифікації грунтів України у точному діагностуванні середовища їх формування та походження як основи агровиробничих якостей за чітко визначеними параметрами властивостей у поєднанні з кількісними екологічними критеріями кожного рівня ієрархії таксономічних одиниць. Класифікація забезпечує детальну інформативність про грунти для їх охорони, підвищення родючості та раціонального використання.

Розглянуто питання грунтово-екологічного районування Карпатського буроземного регіону, визначено параметри властивостей буроземів гірсько-лучної зони на їх загальний об'єм, опідзолених буроземів гірськолісової підзони на загальний об'єм мінеральної маси, грунтів Прикарпатської лісової вологої підзони та Закарпатських передгірних та низинних підзон.

Рассмотрены вопросы почвенно-экологического районирования Карпатского буроземного региона, определены параметры свойств буроземов горно-лужной зоны на их общий объем, оподзоленных буроземов горнолесной подзоны на общий объем минеральной массы, почв Прикарпатской лесной влажной подзоны и Закарпатских предгорных и низовых подзон.