Надано пропозиції щодо побудови моделі техногенної складової життєвого середовища людини.

Розкрито проблеми небезпеки навколишнього середовища людини. Проаналізовано умови праці та методи захисту працівників від негативного впливу шкідливих факторів. Розглянуто питання забезпечення безпеки працівників на потенційно небезпечних об'єктах. Висвітлено основні напрямки психології безпеки працівників і принципи керування системою безпеки на підприємствах, в установах, організаціях.

Розглянуто питання визначення можливого обліку підсистеми прогнозування виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру. Запропоновано блочну її структуру з використанням елементів існуючої системи запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Запропоновано певний перелік наукових задач, які потрібно вирішити під час створення підсистеми.

Розглянуто задачу прогнозування (загальна постановка та загальний підхід до її вирішення) факту виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру за умов стохастичного невизначення початкової інформації. Обгрунтовано вимоги до показників невизначення початкової інформації для кожної розрахункової моделі. Вибір рахункової математичної моделі функціонування техногенної складової здійснюється шляхом порівняння вектора показників невизначеності початкової інформації з гранично-допустимими їх величинами.

Висвітлено наукові основи безпеки життєдіяльності. Розглянуто фактори навколишнього середовища та їх вплив на життєдіяльність людини. Класифіковано небезпеки навколишнього середовища. Охарактеризовано вражаючу дію ядерної, хімічної, біологічної зброї, звичайних засобів ураження. Увагу приділено організації забезпечення безпеки життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях.

Відзначено коло проблем управління охороною праці: послаблення контролю за технікою безпеки, руйнування галузевої системи управління, послаблення контролю за виробничою дисципліною, допуском працівників, неналежне ставлення держави і власників підприємств до вимог охорони праці.

Розглянуто питання визначення в науковому аспекті можливого обліку підсистеми моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Інтегральним показником небезпеки (можливості виникнення надзвичайної ситуації) запропоновано ризик аварії на потенціально-небезпечних об'єктах. Наведено загальний перелік наукових задач, які потрібно розв'язати під час створення підсистеми.

Розглянуто питання оцінювання рівня небезпеки територіальних елементів з урахуванням можливої суперпозиції наслідків надзвичайної ситуації. В основу методичного підходу покладено тезис про випадкову природу збитків внаслідок аварії (аварій) на потенційно-небезпечних об'єктах територіального (територіальних) елемента (елементів), а також поняття ризику, як математичного сподівання випадкової величини збитків. Методичний підхід прив'язаний до вимог керівних документів, регламентуючих визначення відповідного рівня надзвичайної ситуації.

Розглянуто питання оптимального розподілу ресурсів держави на основі обгрунтування допустимого рівня небезпеки територіальних елементів з урахуванням їх техногенного навантаження. В основу методичного підходу покладено поняття ризику. Техногенне навантаження запропоновано визначати як питоме навантаження ризиком територіального елемента. Як гранично допустиму величину ризику на загальнодержавному рівні вибрано можливість держави щодо виділення ресурсів на локалізацію та ліквідацію наслідків можливих надзвичайних ситуацій. Корекцію можливих величин допустимих ріней небезпеки запропоновано здійснювати з урахуванням питомого навантаження ризиком територіальних елементів та гранично допустимих величин показників небезпеки, які визначаються сучасними технічними можливостями й економічною доцільністю.

Розглянуто методичний підхід до оцінювання існуючого рівня техногенної небезпеки територіальних елементів з урахуванням можливої суперпозиції наслідків надзвичайної ситуації, а також інтервального оцінювання показників небезпеки та величини можливих збитків внаслідок виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру. В основу методичного підходу покладено тезис про випадкову природу оцінок ймовірності виникнення аварій на потенціально-небезпечних об'єктах, збитків а також поняття ризику, як математичного сподівання випадкової величини збитків. Методичний підхід прив'язаний до вимог керівних документів, регламентуючих визначення відповідного рівня надзвичайної ситуації.

Розглянуто питання місці задач оцінки техногенних небезпек територіального елемента (району, регіону, держави в цілому). Введено поняття "прямої" та "зворотної" задач оцінки техногенних небезпек. Розглянуто деякі напрями розвитку оцінки техногенних небезпек та загальні підходи вирішення задач.

Розглянуто питання оптимального розподілу коштів на запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного характеру між територіальними елементами. Оптимальний розподіл запропоновано здійснювати на основі забезпечення потрібного рівня безпеки територіального елемента, який визначається з урахуванням техногенного навантаження елементу. Потрібний рівень техногенної безпеки територіального елементу запропоновано визначати на основі принципу максимально можливого зрівняння ризиків на одиницю площі (питомого ризику).