Проаналізовано сутність поняття "готовність". Розглянуто питання підготовки майбутніх медичних працівників з точки зору формування та готовності до професійної діяльності.

Проаналізовано особливості підвищення рівня підготовки майбутніх медпрацівників до професійної діяльності. Особливу увагу приділено навчально-виховному процесу, взаємовідносинам між майбутнім медпрацівником і пацієнтом. Зазначено, що ефективність лікування залежить від емоційного стану медпрацівника.

Досліджено проблему формування готовності студентів медичних коледжів до комунікативної взаємодії у професійній діяльності. Розкрито сутність понять "взаємодія", "комунікація", "готовність", "готовність до комунікативної взаємодії". Проаналізовано теоретичні засади підготовки майбутніх медичних працівників до комунікативної взаємодії, розкрито її зміст, охарактеризовано структурні компоненти, визначено показники та рівні сформованості. Розроблено й упроваджено у практику діяльності медичних навчальних закладів спецкурс "Підготовка студентів медколеджів до комунікативної взаємодії". Вперше науково обгрунтовано модель формування готовності студентів медичних коледжів до комунікативної взаємодії, експериментально підтверджено її ефективність. Удосконалено форми та методи підготовки майбутніх медичних працівників до комунікативної взаємодії.

Досліджено феномен самосвідомості цілісної особистості в соціальних контекстах освіти, які інтенсивно трансформуються, породжуючи проблеми збереження системи соціальних інститутів, що забезпечують відтворюваність ідентифікаційних процесів і розвиток інноваційних структур, програм, спрямованих на формування нової соціокультурної тотожності. Обгрунтовано причини виникнення феномену розірваної самосвідомості, які, в свою чергу, породили сучасну антропологічну кризу. Розглянуто концепції цілісної особистості, розроблені в західноєвропейській, російській та українській філософській думці. Визначено, що формування цілісної особистості за сучасних соціальних контекстів можливе лише за умови впровадження нової освітньої парадигми, ідейний зміст якої наповнювався б природно- та персоноорієнтованими педагогічними та психологічними концепціями.

Проаналізовано підходи до формування комунікативної культури майбутніх працівників у площині гуманістичної парадигми особистісно орієнтованого виховання.

Проанализированы подходы к формированию коммуникативной культуры будущих медицинских работников в направлении гуманистической парадигмы личностно ориентированного воспитания.

The article focuses on the approaches to the communicative culture formation of future medical towards humanistic paradigm of person oriented upbringing.

Проаналізовано досвід роботи А. Макаренка щодо розвитку комунікативної взаємодії молоді в аспекті підготовки майбутніх медпрацівників до професійної діяльності. Особливу увагу приділено навчально-виховному процесу, вербальним і невербальним засобам спілкування та взаємостосункам між майбутнім медпрацівником і пацієнтом. З'ясовано, що ефективність лікування залежить від емоційного стану медпрацівника.

Проанализирован опыт работы А. Макаренко относительно развития коммуникативного взаимодействия молодежи в аспекте подготовки будущих медработников к профессиональной деятельности. Особое внимание уделено учебно-воспитательному процессу, вербальным и невербальным средствам общения и взаимоотношениям между будущим медработником и пациентом. Сделан вывод, что эффективность лечения зависит от эмоционального состояния медработника.

The experience А.S. Makarenko as for the development of the youth's communicative interaction in the aspect of training medical staff to the professional activity is analysed. The special attention is given to the teaching process, especially verbal and non-verbal means of communication and interaction between medical staff and patients. The author certifies that efficiency of treatment depends on the emotional state of medical specialists.

Проаналізовано сутність поняття "готовність". Зазначено, що повинні досліджуватися не лише проблеми особистості майбутнього медпрацівника в колективі, але і вся система значущих детермінант: спілкування, міжособистісні взаємини, самосвідомість, емоційна та мотиваційна сфера тощо.

Проанализирована сущность понятия "готовность". Подчеркнуто, что исследоваться должны не только проблемы личности будущего медработника в коллективе, но и вся система значимых детерминант: общение, межличностные взаимоотношения, самосознание, эмоциональная и мотивационная сфера и т.п.

The article analyses the essence of a notion "readiness". The author points out that there are several other vitally important factors that should be taken into consideration except the problem of future medical workers personal self in any group, those are communication, interpersonal relations, self-awareness, emotive and motive spheres etc.

Проаналізовано принципи, критерії, показники та компоненти побудови наукової моделі. Обгрунтовано модель формування готовності студентів медичних коледжів до комунікативної взаємодії у професійній діяльності. Зауважено, що найбільш прийнятним є діяльнісний підхід до побудови моделі готовності майбутнього медичного працівника до комунікативної взаємодії.

Проанализированы принципы, критерии, показатели и компоненты построения научной модели. Обоснована модель формирования готовности студентов медицинских колледжей к коммуникативному взаимодействию в профессиональной деятельности. Отмечено, что наиболее приемлемым, является деятельностный подход к построению модели готовности будущего медработника к коммуникативному взаимодействию.

The author analyses the principles, criterions, indicators and components of the construction of the scientific model. Also the model of formation of readiness of the students of medical colleges to the communicative interaction in professional activity is substantiated. The most acceptable to the author's mind is the efficient approach to the construction of the model of readiness the future medical workers to the communicative interaction.

Наведено результати наукових досліджень щодо минулого та сучасного православної церкви в Україні, вміщено доповіді про видатних і маловідомих діячів християнської церкви. Висвітлено стан культових пам'яток, що зберігаються у фондах музеїв України. Подано інформацію про відтворення дохристиянських вірувань Трипільської доби у знаках і символах трипільських орнаментів, язичицької та християнської символіки в ювілірних виробах Болохівського князівства. Викладено історію Свято-Покровської церкви села Тайкури Рівненського району Рівненської області. Охарактеризовано життя та побут священника середньої Наддніпрянщини в XIX - на початку XX ст. Висвітлено історію створення та діяльності Переяслівського колегіуму. Розкрито особливості розвитку сакрального живопису в XX ст. Надано відомості про яскравих представників української духовної музики - М. С. Березовського, Д. С. Бортнянського, А. Л. Веделя, М. В. Лисенко.

Подано загальну характеристику розвитку археологічних досліджень півдня Київщини та заснування і поповнення археологічної колекції Білоцерківського краєзнавчого музею протягом останніх 80-ти років. Досліджено історичне минуле Київщини та його роль у формуванні національно-культурних традицій України. Увагу приділено видатним і маловідомим історичним постатям, пов'язаним з історією Київщини, які своєю працею збагатили надбання нації (В. Завгородній, Є. Ф. Іщенко, С. В. Баштан, І. С. Козловський, В. М. Ремесло та ін). Проаналізовано стан реставраційної справи у Білоцерківському краєзнавчому музеї, починаючи з 1970-х рр.

Мeтa доcлiджeння - дослідити медико-демографічні процеси в Житомирській області. Визначити пріорітетні проблеми з метою формування комплексу заходів для досягнення позитивної динаміки, - зменшення захворюваності і смертності та підвищення народжуваності. Матеріали та методи: комплeкcнe доcлiджeння проводилоcя протягом 2016 - 2021 років. Досягнення мети дослідження передбачали вивчення тенденцій в медико-демографічних процесах серед населення Житомирської області. На основі проведеного дослідження, встановлено, що в Житомирській області спостерігається складна медико-демографічна ситуація з прогресивним зменшенням населення, - тобто, має місце тенденція до депопуляції - на фоні високої смертності, низького рівня народжуваності і негативного природнього приросту населення.