Изучена возможность магнитнорезонансной томографии (МРТ) в дифференциальной диагностике асептического некроза головки бедренной кости и множественной эпифизарной дисплазии. Установлено, что МРТ - высокоинформативный и неинвазивный метод диагностики поражений тазобедренного сустава, который позволяет точно отдифференцировать процесс формирования головки бедренной кости из многих точек окостенения при спондилоэпифизарной и множественной эпифизарной дисплазиях от асептического некроза головки бедренной кости (фаза восстановления), которые на рутинной рентгенограмме имеют идентичную картину.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458 + Р73

Рубрики:

Травматологія і ортопедія

Педіатрія

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.198.51-588

Рубрики:

Пошкодження кульшового суглоба у дітей

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему діагностики та лікування уражень тазостегнового суглоба у дітей і підлітків з епіфізарними дисплазіями, зокрема дегенеративно-дистрофічних уражень, вродженого вивиху стегна й основних деформацій проксимального кінця стегнової кістки. Виявлено, що консервативне лікування дегенеративно-дистрофічних уражень тазостегнового суглоба у дітей і підлітків за епіфізарних дисплазій дає тимчасовий ефект та не запобігає прогресуванню захворювання. На підставі сучасних променевих методів розроблено методики ранньої та диференційної діагностики стертих форм епіфізарних дисплазій. Запропоновано методику ранньої сонографічної діагностики. Розроблено новий напрямок лікування вродженого вивиху стегна на підставі використання удосконалених консервативних методів для лікування хворих віком до 4-х років та запропонованих оперативних методів для більш старшого віку. Удосконалено методики оперативного лікування варусної деформації проксимального кінця стегнової кістки за епіфізарних дисплазій у хворих у період росту. Показано, що застосування нового лікувально-діагностичного напрямку з використанням запропонованих методів консервативного й оперативного лікування без їх протиставлення для лікування хворих з епіфізарними дисплазіями сприяє досягненню поліпшених результатів і зменшенню кількості дегенеративно-дистрофічних уражень тазостегнового суглоба.

Розглянуто проблему діагностики та лікування уражень стегнового суглоба у дітей і підлітків з епіфізарними дисплазіями (ЕД), а саме дегенеративно-дистрофічних уражень, уродженого вивиху стегна й осьових деформацій проксимального кінця стегнової кістки. Показано, що консервативне лікування дегенеративно-дистрофічних уражень стегнового суглоба у таких хворих надає тимчасовий ефект і не запобігає прогресуванню захворювань. На підставі сучасних променевих методів розроблено ранню діагностику та діагностику стертих форм ЕД, а також розглянуто питання диференційної діагностики. Запропоновано новий напрямок лікування уродженого вивиху стегна, який полягає у використанні удосконалених консервативних методів лікування у віці до чотирьох років та удосконалено хірургічні методи у більш старшому віці. Наведено методики хірургічного лікування варусної деформації проксимального кінця стегнової кістки в разі ЕД у хворих у період росту.

Цель работы - разработать и изучить результаты нового дифференцированного консервативного и оперативного лечения детей и подростков с врожденным вывихом бедра (ВВБ) при эпифизарных дисплазиях (ЭД) в зависимости от возраста больных и тяжести поражения. Всего с 1990 по 2001 год включительно консервативное функциональное лечение дисплазии, подвывиха или вывиха бедра на фоне ЭД проводилось у 28 детей (56 суставов). Возраст их колебался от 6 мес до 4 лет, а сроки после устранения ВВБ - от 1 года до 3 лет. Также с 1989 по 2001 год прооперировано 39 больных с патологией тазобедренного сустава (ТБС) на фоне ЭД. Выполнено 60 операций. Возраст больных на момент хирургического вмешательства колебался от 2,1 до 15,9 года. Анализ результатов проводится в сроки от 3 мес до 14 лет после операции. Выводы: внедрение в практику нового дифференцированного направления в лечении ВВБ у детей и подростков с ЭД, разработанного на основе системного подхода и клинико-инструментальных исследований, дало возможность снизить частоту дегенеративно-дистрофических поражений ТБС при консервативном лечении в возрасте до 3 лет до 12,5 % и до 15,15 % при оперативном лечении.