Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.32

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено комп'ютерне моделювання зв'язків між молекулами опіоїдних лігандів і ключовими амінокислотами в макромолекулі опіоїдного рецептора; розраховано ентальпії цих зв'язків. Негативні значення ентальпій були підставою для висновку про високу вірогідність утворення такого зв'язку, тоді як позитивні - про низьку вірогідність. Виявилося, що ентальпія зв'язку коменова кислота - аспарагін складає +17,5, коменова кислота - триптофан - -8,7, а зв'язку коменова кислота - лізин - -27,6 ккал/моль. Зроблено висновок, що коменова кислота зв'язується не з усіма сайтами опіоїдного рецептора, а лише із сайтами ділянок селективності.

Досліджено частоту психоемоційних розладів, зокрема тривожності та депресії у хворих на кропив'янку. Встановлено їх взаємозв'язок зі зниженням якості життя. Виявлено меншу схильність до тривожності та депресії хворих із легким перебігом кропив'янки та достовірну різницю показників тривожності та депресії залежно від статі.

Вперше встановлено порушення системи антиоксидантного захисту, вільнорадикального окиснення ліпідів, гідролітичної активності крові та сенсибілізаційної ланки у хворих на хронічну кропив'янку, показано їх роль у патогенезі даного дерматозу. Обгрунтовано застосування таким пацієнтам комплексної схеми лікування з призначенням лікарського засобу з антиоксидантною дією відповідно до встановлених у хворих порушень. Визначено особливості вмісту малонового альдегіду, дієнових кон'югатів, каталази, супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази, еластази, уреази, лізоциму, загального IgE у хворих на хронічну кропив'янку залежно від особливостей клінічного перебігу та тривалості захворювання. Розроблено патогенетично обгрунтований удосконалений метод комплексної терапії та профілактики рецидивів хронічної кропив'янки з застосуванням антиоксидантного засобу - гранул кверцетину та доведено його клінічну ефективність.

Сучасна класифікація автоімунних бульозних дерматозів представлена трьома групами захворювань, що мають не тільки клінічну, а й гістоморфологічну, гістохімічну та імуногенетичну схожість. Автоімунні бульозні дерматози - група гетерогенних захворювань, що супроводжуються формуванням пухирів і ерозій на шкірі та/або слизових оболонках під впливом специфічних автоімунних комплексів. Розглянуто основні клінічні вияви та діагностичні маркери автоімунних бульозних дерматозів (АБД), що належать до групи пемфігуса. Мета роботи - проаналізувати поширеність клінічних форм пухирчатки у Південному регіоні України за період з 2010 до 2020 р. До групи спостереження було включено 88 пацієнтів віком від 21 до 75 років. Вивчалися особливості клінічних виявів типових та атипових форм пемфігуса, було розроблено діагностичний алгоритм та критерії ефективності лікування на ранніх етапах захворювання. Вульгарну пухирчатку було виявлено у 61 (69,3 %), вегетуючу - у 7 (7,9 %), еритематозну - у 6 (6,8 %), герпетиформний пемфігус - у 4 (4,5 %), IgA пухирчатку - у 3 (3,4 %), паранеопластичну пухирчатку - у 3 (3,4 %) пацієнтів. Висновки: сучасні клініко-діагностичні особливості АБД (група пемфігуса) потребують включення у лабораторний скринінг методів імунофлюоресцентної мікроскопії, прямого і непрямого імуноферментного аналізу. Критеріями ефективності лікування пацієнтів з АБД слід вважати не тільки позитивну клінічну динаміку, а й швидкість зникнення автоантитіл, що індукують захворювання (десмоглеїну, десмоплакіну, периплакіну тощо). При цьому важливим аспектом залишається знання клінічних особливостей АБД і хвороб, що їх імітують.

Актинічний кератоз (АК) - поширене захворювання, яке формується внаслідок надмірної інсоляції відкритих ділянок шкіри. Одним із можливих варіантів розвитку захворювання є трансформація АК у плоскоклітинну карциному. Велике значення у профілактиці неопластичних трансформацій шкіри відіграє своєчасна діагностика підозрілих ділянок АК з подальшою їх ексцизією та гістологічним дослідженням. Мета роботи - виявлення дерматосконічних патернів початкових стадій неопластичної трансформації АК та проведення порівняльного аналізу діагностичної ефективності цифрової дерматоскопії, двокольорової спектральної дерматоскопії по відношенню до гістологічного дослідження в групі осіб, які страждають на АК. Під спостереженням було 49 хворих на АК. Усі підозрілі випадки кератозу додатково обстежувалися гістологічно. Проаналізовано особливості клінічних форм та модифіковано існуючі методи діагностики. Для розширення діагностичних можливостей стандартної дерматоскопії дослідження проводилися у різних діапазонах світлової гами. Спектральна дерматоскопія дала змогу оцінити потенційні вогнища неопластичної трансформації у синьому та зеленому світловому полі (стандартний діапазон підсвічування пригнічувався). Особливу увагу приділяли острівцям підвищеної кератинізації, зонам надлишкової васкуляризації з переважанням поверхневої капілярної сітки, мікровиразкам з пухкими краями, що добре контрастують при зеленому спектрі, а також динамічним змінам колірної гами в одному полі дослідження протягом 30 днів. Встановлено, що використання спектральної дерматоскопії підвищує діагностичні можливості при АК та дає можливість з більшою точністю виявити ранні ознаки неопластичної трансформації, які пов'язані як з патологічним неоангіогенезом (патери "полуниці", гломерулярна сітка), так і з патологічною проліферацією (псевдогрануляції, патологічна кератинізація та ін.).