Наведено документальні нариси, які є одним із свідчень проти кривавої сталінсько-більшовицької диктатури та її репресивної машини, про трагічні долі людей, замордованих і розстріляних у колимських таборах ГУЛАГу, а тепер офіційно реабілітованих. Вперше публікується список українців, убитих каральними органами у столиці Колимського краю - Магадані.

Розкрито основні аспекти культури спілкування та етикету, проаналізовано параметри комунікативної ситуації. Описано систему знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного спілкування, охарактеризовано психологічні типи його учасників. Розглянуто стилі мови та мовлення, висвітлено питання нормативності та двомовності спілкування, викладено правила поведінки у стандартних етикетних ситуаціях, а також рекомендації для адресанта, адресата та третьої особи, присутньої під час розмови. Встановлено критерії вибору мовних одиниць у мовленні, проаналізовано вплив невербальних засобів спілкування (пози, міміки, погляду) на співрозмовника. Розкрито сутність антиетикету у спілкуванні, зокрема, інвективної лексики та фраземіки, табу й евфемізмів.

Раскрыты основные аспекты культуры общения и этикета, проанализированы параметры коммуникативной ситуации. Описана система знаний, умений и навыков, необходимых для эффективного общения, охарактеризованы психологические типы его участников. Рассмотрены стили языка и речи, освещены вопросы нормативности и двуязычия общения, приведены правила поведения в стандартных этикетных ситуациях, а также рекомендации для адресанта, адресата и третьего лица, присутствующего при разговоре. Установлены критерии выбора языковых единиц, проанализировано влияние невербальных средств общения (позы, мимики, взгляда) на собеседника. Раскрыта сущность антиэтикета в общении, в частности, инвективной лексики и фраземики, табу и эвфемизмов.

Висвітлено історію та теоретичні засади дослідження двомовності в Україні. Проаналізовано лінгвістичний, етнополітичний, лінгводидактичний, соціо-, психо- й етнолінгвістичний аспекти двомовності (білінгвізму). Розкрито питання співвіснування та співвикористання мов. Розглянуто особливості взаємодії співвикористовуваних мов, етносоціолінгвальну природу суржику, білінгвальні аберації в українському мовному мисленні. Охарактеризовано феномен психічно-мовної меншовартості. Увагу приділено питанням діалогу культур і взаємодії мов, лінгводидактичним засадам навчання української мови російськомовних громадян, соціальним аспектам ідіолекту білінгва, двомовності українців за межами країни. Визначено, що в Україні двомовність характеризується як праксимальна, дифузна, непаритетна та близькоспоріднена; істотно переважає українсько-російська двомовність, яка, на відміну від російсько-української, є в Україні вимушеною і суцільною.

Акцентовано увагу на двомовності в Україні, яка має контактний та дифузний характер (ареали використання української та російської мов не є відокремленими), є близькоспорідненою та непаритетною (російська мова має зверхність над українською, а мовна ситуація - виразний неоколоніальний характер), що впливає на комунікативну поведінку та етнолінгвопсихологічні характеристики мовців в індивідуально та соціально-психологічних площинах. Окреслено такі поняття психолінгвістики, як мовна здатність і мовна активність білінгва. Розкрито сутність двомовності та міжлюдських взаємин. Розглянуто ставлення білінгвів до використовуваних мов, використання мови на їх мовленнєву поведінку, особливості породження та сприйняття мовлення в ситуації українсько-російської двомовності: психічно-мовну меншовартість, породження непаритетної двомовності - суржик, структурно розмите, ненормативне мовлення тощо. Зазначено, що деколонізаційна мовна політика, етносоціалізація, високоефективне навчання української мови та мовне виховання на основі досягнень сучасної соціально-гуманітарної науки дасть можливість сформувати ставлення до української мови всіх громадян України - українців і представників етнічних меншин - як до своєї національної мови, мови своєї держави.

Розглянуто характер двомовності в Україні, її пов'язаність із етносоціальною диференціацією, структурою сім'ї, проблемою місто - село, консолідацією українського суспільства, процесами глобалізації. Констатовано, що мовна роздільність українців є вкрай небажаним явищем, бо українці становлять основну і визначальну частину української політичної нації - народу України, а ставлення до мови впливає на ставлення до держави.