Монографію присвячено вивченню комунікативних властивостей тексту та його місця в соціальній комунікації. Головним предметом дослідження був процес текстотворення та прагматичні фактори, що визначають будову текстів різних функціональних класів. Розглянуто загальні проблеми вивчення текстової комунікації; специфіку текстів наукової та приватної комунікації, афоризми, тексти-розповіді. Проаналізовано комунікативні стратегії при створенні текстів та визначаються їх типи; прагматичний статус суб'єкта текстотворення, характер співвідношення в текстах інформаційного та контактного механізмів; варіативні можливості текстів певного функціонального класу.

Розглянуто проблеми функціонування мови в соціумі в контексті певних історичних періодів розвитку цивілізації та культурних середовищ. Розкрито питання мовної стійкості нації та її джерел, висвітлено мовний аспект неповноти культури та шляхи її подолання. Проаналізовано мовні явища, зумовлені глобалізаційними зрушеннями в світі останнього періоду, зокрема основні ознаки комп'ютерного дискурсу та його вплив на інші дискурсивні середовища. Як один з аспектів проблеми "мова і культура" здійснено лінгвосеміотичну реконструкцію моделі світу, властиву традиційній культурі. Висвітлено питання дослідження мовних контактів, його історії, сучасного стану, місця в лінгвістичній науці.

Рассмотрены проблемы функционирования языка в социуме в контексте определенных исторических периодов развития цивилизации и культурных сред. Раскрыты вопросы языковой стойкости нации и ее источников, освещен языковой аспект неполноты культуры и пути ее преодоления. Проанализированы языковые явления, обусловленные глобализационными сдвигами в мире последнего периода, в частности основные признаки компьютерного дискурса и его влияние на другие дискурсивные среды. Как один из аспектов проблемы "язык и культура" осуществлена лингвосемиотическая реконструкция модели мира, присущая традиционной культуре. Освещены вопросы исследования языковых контактов, его истории, современного состояния, места в лингвистической науке.

Розглянуто питання, пов'язані з функціонуванням мови в соціумі в контексті певних історичних періодів розвитку цивілізації та культурних середовищ. Проаналізовано проблеми мовної стійкості нації та її джерел, висвітлено мовний аспект неповноти культури та шляхи її подолання. Охарактеризовано мовні явища, зумовлені глобалізаційними зрушеннями в світі останнього періоду, зокрема основні ознаки комп'ютерного дискурсу та його вплив на інші дискурсивні середовища. Здійснено лінгвосеміотичну реконструкцію моделі світу, властиву традиційній культурі, в контексті проблеми "мова та культура". Увагу приділено питанням дослідження мовних контактів, його історії, сучасного стану, місця в лінгвістичній науці.

Рассмотрены вопросы, связанные с функционированием языка в социуме в контексте определенных исторических периодов развития цивилизации и культурных сред. Проанализированы проблемы языковой устойчивости и ее источников, освещен языковой аспект неполноты культуры и пути ее преодоления. Охарактеризованы языковые явления, обусловленные глобализационными изменениями в мире последнего периода, в частности основные признаки компьютерного дискурса и его влияние на другие дискурсивные среды. Осуществлена лингвосемиотическая реконструкция модели мира, свойственной традиционной культуре, в контексте проблемы "язык и культура". Уделено внимание вопросам исследования языковых контактов, его истории, современного состояния, места в лингвистической науке.

Проаналізовано текстотворення як вид мовної діяльності, описано комунікативні стратегії, що визначають різні аспекти формування тексту. Розроблено системний підхід до опису та моделювання процесу текстотворення з урахуванням культурно-лінгвістичного та соціолінгвістичного рівнів аналізу тексту. Встановлено, що за співвідношенням семантичної та прагматичної підсистем тексту в соціальній комунікації наведено текстові типи аналітичної та синтетичної організації. В аспекті діяльності суб'єкта текстотворення експліцитно розглянуто характер кореляцій між факторами текстотворення та прагматичними, семантико-синтаксичними, а також номінативними особливостями текстів, що репрезентують різні соціокомунікативні сфери (науковий текст, енциклопедія, довідник, спогади, щоденник та афоризм). З'ясовано, що комунікативна концепція автора у процесі текстотворення виконує функцію адаптаційного механізму та зумовлює варіювання текстового типу.

Вивчено процеси концептуалізації в мові, зафіксовані одиницями часу, простору, трудової діяльності людини, етичної та моральної сфер. Висвітлено роль концепту у мовній діяльності як мовноментального утворення, що визначає певні моделі мовної поведінки. Проаналізовано тексти різних типів (мас-медійні, щоденникові, мемуарні, епістолярні, наукові, енциклопедичні) в контексті їх комунікативного потенціалу та прагматичних властивостей, визначено співвідношення чинників суб'єктивного та об'єктивного напрямків у їх породженні.

Изучены процессы концептуализации в языке, зафиксированные единицами времени, пространства, трудовой деятельности человека, этической и моральной сфер. Освещена роль концепта в языковой деятельности как языковоментального образования, определяющего некоторые модели языкового поведения. Проанализированы тексты разных типов (масс-медийные, дневниковые, мемуарные, эпистолярные, научные, энциклопедические) в контексте их коммуникативного потенциала и прагматических свойств, определены соотношения факторов субъективного и объективного направлений в их порождении.

Крізь призму існуючих у культурі дискурсивних практик проаналізовано деякі аспекти мовленнєвої діяльності, розглянуто функціонування лексико-синтаксичних засобів у текстах, що представляють дискурси різних типів - критико-аналітичний у складі наукового дискурсу, художній, епістолярний, мемуарний, а також дискурс щоденника. З прагмалінгвістичних позицій вивчено індивідуальні зразки текстотворення з урахуванням історико-культурних чинників і мовної особистості автора. Увагу приділено науковій критиці у складі історико-філологічного дискурсу XIX ст. Здійснено лінгвістичний аналіз текстотвірних і прагматичних особливостей художнього дискурсу В. Набокова, який розглянуто під кутом зору тих тенденцій художнього текстотворення, які формувалися завдяки творам письменника та визначали напрями розвитку мовних технологій у художньому дискурсі другої половини XX ст. Наведено загальну характеристику дискурсивної практики щоденникових записів, визначено її особливості та проаналізовано тексти різних авторів початку XX ст.