Проаналізовано твердження сучасної медицини, по-новому розглянуто питання патогенезу, діагностики та лікування септичних захворювань. Запропоновано формулювання сепсису як групи бактерійних і грибкових інфекційних захворювань, об'єднаних своєрідністю патогенезу у вигляді імунної недостатності внаслідок імунної депресії та інтенсивної бактеріємії за типом септицемії/септикопіємії, що проявляється характерними патоморфологічними і клінічними ознаками з ациклічністю динаміки й відсутністю спонтанного одужання.

Проанализированы доводы современной медицины, по-новому рассмотрены вопросы патогенеза, диагностики и лечения септических заболеваний. Предложена формулировка сепсиса как группы бактерийных и грибковых инфекционных заболеваний, объединенных своеобразностью патогенеза в виде иммунной недостаточности вследствие иммунной депрессии и интенсивной бактериемии по типу септицемии / септикопиемии, что проявляется характерными патоморфологическими и клиническими признаками с ацикличностью динамики и отсутствием спонтанного выздоровления.

Зроблено висновок, що антибіотикотерапія інфекційно-токсичного шоку за менінгококемії без менінгіту з однаковим успіхом може здійснюватися середньотерапевтичними дозами пеніциліну або левоміцетину. Пеніцилін як практично не токсичний препарат має перевагу. У разі поєднання інфекційно-токсичного шоку з менінгококовим менінгітом можуть застосовуватися мега-дози пеніциліну без загрози загострень явищ шоку.

Сделан вывод о том, что антибиотикотерапия инфекционно-токсического шока при менингококкемии без менингита с одинаковым успехом может осуществляться среднетерапевтическими дозами пенициллина или левомицетина. Пенициллин как практически не токсичный препарат имеет преимущества. При соединении инфекционно-токсического шока с менингококковым менингитом могут использоваться мега-дозы пенициллина без угрозы обострений явлений шока.

Спеціальним дослідженням на 1 139-ти хворих з харчовою токсикоінфекцією (ХТІ) різної та нез'ясованої етіології перевірено дію антибактеріальних засобів на основні прояви хвороби - тривалість гарячки, діареї та болю у животі. ХТІ за своєю природою - стереотипна і дуже ефективна реакція відторгнення людським організмом масованої харчової бактеріальної агресії. Тому основу лікування ХТІ становить синдромальна патогенетична терапія. Другим за значенням лікувальним впливом у разі ХТІ є компенсація зневоднення, яке розвивається внаслідок водно-електролітних втрат. Висвітлено тактику лікування ХТІ, спричиненої сальмонелами, шигелами, єрсиніями або іншими патогенними бактеріями. Звернено увагу на лікування хворих старечого віку.

Специальным исследованием 1 139-ти больных с пищевой токсикоинфекцией (ПТИ) разной и невыясненной этиологии проверено действие антибактериальных средств на основные проявления болезни - продолжительность лихорадки, диареи и болей в животе. ПТИ по своей природе - стереотипна и очень эффективна реакция отторжения человеческим организмом массированной пищевой бактериальной агрессии. Поэтому основу лечения ПТИ составляет синдромная патогенетическая терапия. Другим по значению лечебным влиянием на ПТИ является компенсация обезвоживания, которое развивается вследствие водно-электролитных потерь. Освещена тактика лечения ПТИ, вызванной сальмонеллами, шигеллами, ерсиниями или другими патогенными бактериями. Обращено внимание на лечение больных престарелого возраста.

Розглянуто проблеми, пов'язані з новою інфекційною хворобою - атиповою пневмонією, або тяжким гострим респіраторним синдромом (АП/ТГРС). Висвітлено симптоматику АП/ТГРС, представлено лабораторні тести. Наведено терапевтичний комплекс лікування хворих, який здійснюється відповідно до рекомендацій експертів ВООЗ і включає антибіотики, противірусні засоби, глюкокортикоїди і синдромальну підтримку. Запропоновано заходи обмеження розповсюдження АП/ТГРС згідно з рекомендаціями CDC для житлових приміщень, для амбулаторних відділень, для лікарняних стаціонарів.

Рассмотрены проблемы, связанные с новой инфекционной болезнью - атипичной пневмонией, или тяжелым острым респираторным синдромом (АП/ТОРС). Освещена симптоматика АП/ТОРС, перечислены лабораторные тесты. Представлен терапевтический комплекс лечения больных, который осуществляется в соответствии с рекомендациями экспертов ВОЗ и включает антибиотики, противовирусные препараты, глюкокортикоиды и синдромальную поддержку. Предложены мероприятия по ограничению распространения АП/ТОРС в соответствии с рекомендациями CDC для жилых помещений, для амбулаторных отделений, для больничных стационаров.

Визначено септичну природу інфекційного ендокардиту, наведено класичні діагностичні критерії, які дозволяють в 90 % випадків розпізнати інфекційний ендокардит. Діагностика інфекційного ендокардиту лімітується рівнем професійної компетенції. Згідно з відомостями Центру серцево-судинної хірургії із понад 1 000 госпіталізованих випадків інфекційного ендокардиту у 23 % були інші діагнози, 53 % тривало лікувалися від "активації ревматичного процесу" і лише у 24 % інфекційний ендокардит був розпізнаний в перші 3 місяці від початку хвороби. Наведено схему етіотропної терапії інфекційного ендокардиту. Одужання пропонується вважати повним не раніше 12-ти місяців після закінчення лікування.

Определена септическая природа инфекционного эндокардита, приведены классические диагностические критерии, позволяющие в 90 % случаев распознать инфекционный эндокардит. Диагностика инфекционного эндокардита лимитируется уровнем профессиональной компетенции. Согласно сведениям Центра сердечно-сосудистой хирургии из свыше 1 000 госпитализированных случаев инфекционного эндокардита у 23 % были другие диагнозы, 53 % длительно лечились от "активации ревматического процесса" и лишь у 24 % инфекционный эндокардит был распознан в первые 3 месяца от начала заболевания. Предложена схема этиотропной терапии инфекционного эндокардита. Выздоровление предлагается считать полным не ранее 12 месяцев после окончания лечения.

Наведено сучасні оригінальні уявлення про етіологію, патогенез, клінічні прояви харчової токсикоінфекції, лікування хворих, профілактичні заходи. Харчова токсикоінфекція розглядається як окреме нозологічно самостійне захворювання з унікальним патогенезом, тому не може бути ні харчовим отруєнням, ні кишковою інфекцією, ані будь-яким іншим захворюванням, крім харчової токсикоінфекції. Продемонстрована непридатність для захворювань, пов'язаних з їжею, Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду. Запропоновано доповнити зазначену статистичну класифікацію клінічною класифікацією, щоб діагностика "захворювань, пов'язаних з їжею" відповідала сучасним науковим уявленням.

Приведены современные оригинальные представления об этиологии, патогенезе, клинических проявлениях пищевой токсикоинфекции, лечении больных, профилактических мероприятий. Пищевая токсикоинфекция рассматривается как отдельное нозологически самостоятельное заболевание с уникальным патогенезом, поэтому не может быть ни пищевым отравлением, ни кишечной инфекцией, ни каким-либо другим заболеванием, кроме пищевой токсикоинфекции. Продемонстрирована неприспособленность Международной статистической классификации болезней 10-го пересмотра для заболеваний, связанных с едой. Предложено дополнить названную статистическую классификацию клинической, чтобы диагностика "заболеваний, связанных с едой" соответствовала современным научным представлениям.

Зазначено, що в клінічній інфектології основним видом лікування - лікувальним базисом - є етіотропна терапія, тому що вона спрямована проти збудників усіх інфекційних захворювань без винятку. Однак, етіотропна терапія - складний і небезпечний процес. Щоб уникнути можливих ускладнень, етіотропну терапію необхідно здійснювати з належною обізнаністю й обачністю. Початковим етапом антибіотикотерапії повинна бути чітка постановка клінічного завдання, для вирішення якого підбирається адекватний антибіотик. Особливе значення в процесі етіотропного лікування має відновлення функцій імунітету.

Отмечено, что в клинической инфектологии основным видом лечения - лечебным базисом - является этиотропная терапия, потому что она направлена против возбудителей всех инфекционных заболеваний без исключения, но этиотропная терапия - сложный и рискованный процесс. Во избежание возможных осложнений, этиотропную терапию необходимо осуществлять с надлежащей осведомленностью и осмотрительностью. Начальным этапом антибиотикотерапии должна быть четкая постановка клинического задания, для решения которого подбирается адекватный антибиотик. Особое значение в процессе этиотропного лечения имеет возобновление функций иммунитета.

Обгрунтовано абсолютну неспроможність поширеної синдромальної гіпотези сепсису як синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ). Абсолютна більшість хворих на сепсис, лікування яких здійснювалося в контексті синдромальної гіпотези, помирала. Натомість, інфектологічна теорія розглядає сепсис як нозологічно самостійне бактерійне або грибкове імуносупресивне інфекційне захворювання з характерними сепсисними патоморфологічними тканинними процесами. Лікування таких хворих в контексті інфектологічної теорії супроводжується летальністю, що наближається до 1 %. Наведено науково обгрунтоване бачення етіології, патогенезу, клініки та діагностики сепсису.

Обоснована абсолютная несостоятельность распространенной синдромальной гипотезы сепсиса как синдрома системного воспалительного ответа (ССВО). Абсолютное большинство больных сепсисом, лечение которых осуществлялось в контексте синдромальной гипотезы, умирала. В то же же время инфектологическая теория рассматривает сепсис как нозологически самостоятельное бактерийное или грибковое иммуносупрессивное инфекционное заболевание с характерными сепсисными патоморфологическими тканевыми процессами. Лечение таких больных с позиций инфектологической теории сопровождается летальностью, которая приближается к 1 %. Освещен научно обоснованный взгляд на этиологию, патогенез, клинику и диагностику сепсиса.