Проведено історичний і теоретичний екскурс в історію зародження, виникнення, забуття та відродження терміна "неореалізм" в українському та російському літературознавстві. Приділено увагу неореалістичним світоглядним засадам. Виявлено ступінь залежності неореалізму від традиційного реалізму та модернізму. Продемонстровано становлення неореалізму на підгрунті реалізму та символізму, збагачення художніми засобами інших модерністичних напрямів (імпресіонізму, експресіонізму, сюрреалізму). Стильові домінанти неореалізму вирізнено й узагальнено на основі конкретного аналізу прозової творчості В. Винниченка, В. Підмогильного, М. Горького, І. Буніна, а також синтезу субстанційної суті різноголосих міркувань у дослідженнях попередників.

Розглянуто суть стильового художньо-літературного явища початку XX ст. - нового реалізму (неореалізму) в українській критиці. Матеріалом для аналізу слугували праці відомих українських авторів І. Франка, Лесі Українки, М. Драгоманова, М. Зерова, М. Коцюбинського та ін. Незважаючи на проблематичність вивчення стильової своєрідності нового реалізму, ці автори висловили близькі судження про основні риси неореалізму. Кожен із авторів знаходив спільні стильові риси нового реалізму та на прикладах з української літератури приводив основні аргументи про специфіку становлення неореалізму в художній творчості першої третини XX ст.

Вперше простежено розвиток неореалізму в літературі й у науці про літературу в паралелі з російськими розвідками. З'ясовано причини забуття влучного терміна для визначення характеру новизни в літературі першої третини ХХ ст. Виявлено ступінь залежності неореалізму від традиційного реалізму та модернізму, продемонстровано факт становлення неореалізму на підгрунті реалізму та символізму. Увагу приділено неореалістичним концептуальним засадам, які сформувались у період розвитку літературного неореалізму. Проаналізовано прозову творчість В. Винниченка, В. Підмогильного, М. Горького, І. Буніна під кутом зору виявлення в них рис неореалістичної стильової своєрідності.

У роботі привертається увага до маловідомих та забутих фактів своєрідного переплетіння доль І. Буніна й М. Горького та Т. Шевченка. Подано авторські приклади про цікавість відомих російських письменників до творчості і життєвої долі відомого українця. Знайдено поодинокі висловлення та оцінка творчості Тараса Шевченка В. Винниченком. Висловлено головну думку, котра об'єднує відомих авторів-неореалістів у відношенні до постаті Кобзаря: глибока повага не тільки до творчої спадщини великого українця, а й до його складної життєвої долі та поцінування характеру неординарної особистості.

Розглянуто питання становлення, розвитку та специфіки неореалізму початку XX ст. на матеріалі теоретичних і критичних праць минулого та сучасного століття. Увагу приділено своєрідності співвідношення філософії неореалізму з неореалістичними проявами в літературній творчості. Висловлено позицію щодо вагомості неореалістичного впливу на розвиток художньої творчості.

Висвітлено минуле і сьогодення дев'яти південно-західних районів Одещини, які в літературі отримали назву Українське Придунав'я. Особливу увагу приділено традиціям місцевого самоврядування в краї, формуванню його мультикультурного простору, творчості митців, своєрідності колективної пам'яті, самосвідомості мешканців.

Досліджено питання історії розвитку української та світової харчової культури, втіленої в різних видах творчості: художній, науковій, фольклорній. Розглянуто традиції українського харчування та джерела зародження харчової культури українців. Висвітлено національну своєрідність козацької кухні, культуру пиття в українських традиціях тощо.

Роботу присвячено категорії числа в українській мові в порівняльно-лінгвістичному аспекті з іншими індоєвропейськими, тюркськими та сино-тибетськими мовами. Метою дослідження є порівняльно-аналітичний аспект категорії числа в українській, турецькій, німецькій, китайській мовах. Завданнями роботи обрано визначення компаративістського аспекту категорії числа в німецькій мові у порівнянні з українською мовою, розкриття порівняльного аспекту категорії числа в турецькій мові у паралелі з українською мовою, виявлення дефініції порівняльного аспекту категорії числа в китайській мові у зіставленні з українською мовою. Об'єктом дослідження є категорія числа в українській, турецькій, німецькій, китайській мовах. Предмет дослідження - це приклади однини і множини (singulus та plures) в українській, турецькій, німецькій, китайській мовах. У роботі застосовані компаративістський, історичний, зіставний і структурний методи дослідження. Наукова новизна визначається фактом аналізу категорії числа мов різних лінгвістично-історичних груп. Теоретична і практична цінність отриманих результатів полягає у застосуванні матеріалу дослідження в роботі з іноземними студентами для кращого й ефективного навчання їх української мови як іноземної. У висновках зазначено, що категорія числа є цікавою лексико-граматичною ознакою формування мови вартою подальших досліджень. При навчанні студентів іноземного походження доцільно враховувати складну граматику рідної їм мови. Вивчення категорії числа з позицій порівняльного мовознавства надає широкий простір для нових досліджень. Такі дослідження мають не тільки теоретичну, але й практичну/професійну користь для викладачів української мови як іноземної.

Увагу приділено питанням історії розвитку української та світової харчової культури, втіленої в різних видах творчості: художній, науковій та фольклорній. Досліджено густативно-сапористичні й гастрономічні образи в художній літературі, мемуаристиці та фольклорі. Розглянуто їжу як маркер ідентичності в романі «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» Наталки Сняданко. Репрезентовано їжу як елемент мікропоетики в поемі І. П. Котляревського «Енеїда». Висвітлено феномен культури харчування українських козаків у поемі В. Северинюка «Україна козацька». Розглянуто хмільні напої в художніх творах поетів-романтиків XIX століття. Досліджено воду як джерело життя в літературі, етнографії та фольклорі Докії Гуменної. Увагу приділено мовному контенту сучасних кулінарних видань (на прикладі кулінарної книги Ектора Хіменеса-Браво). Увагу приділено фразеологізмам та паремії з гастрономічним компонентом у заголовках української преси.