Визначено суть поняття "валютне регулювання", яке разом з державним регулюванням охоплює систему ринкових регуляторів на національному та міжнародному рівнях. Розроблено нову класифікацію форм валютного регулювання, виділено форми прямого та непрямого впливу на курс національної валюти та рух іноземних капіталів. Встановлено залежність результативності дії форм валютного регулювання від моменту їх впровадження та тривалості, тобто державне валютне регулювання має бути узгодженим з дією об'єктивних економічних законів та іншими напрямами економічної політики країни. Доведено необхідність підвищення ролі соціальних і моральних цінностей у валютному регулюванні на сучасному етапі розвитку світової економіки, що пов'язано з потребою протистояти активізації процесу "відмивання" коштів, отриманих незаконним шляхом. Розроблено концептуальні засади валютної політики в Україні з урахуванням фінансово-економічних та політичних ризиків на внутрішньому та зовнішньому ринках. Виявлено взаємозалежність та взаємозв'язки між цілями короткострокової та довгострокової валютної політики та механізм їх реалізації. Наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного валютного законодавства України, запропоновано структуру проекту Закону України "Про валютне регулювання". Відзначено передумови, необхідні для ефективного використання досвіду валютного регулювання розвинених країн у постсоціалістичних країнах. Зазначено, що на сучасному етапі в Україні ефективно можуть бути використаними механізми валютного регулювання країн з розвиненою ринковою економікою, пов'язані з оптимізацією режиму валютного курсу, особливістю застосування валютних

Розкрито суть економічної категорії "ринок продовольчих товарів", визначено специфіку його функціонування та розвитку. Запропоновано комплекс методів дослідження стану та перспектив розвитку ринку продовольчих товарів, систематизовано різні методичні підходи дослідження товарних ринків. Розроблено індикатори оцінки продовольчої безпеки регіону. Наведено методику оцінки диспаритету цін на аграрну продукцію, товари та послуги, що є елементами затрат для аграрного виробництва. Розвинуто методику визначення диспаритету цін на аграрну продукцію, товари та послуги, що є елементами затрат аграрного виробництва. Проаналізовано сучасний стан, тенденції розвитку й ефективність діяльності аграрної сфери Криму. Визначено рівень ризику банкрутства аграрних підприємств Автономної Республіки Крим, а також рівень продовольчої безпеки регіону та споживання продовольчої продукції різними групами населення. Виявлено відповідність фактичного споживання нормативному. Розроблено методику оцінки ефективності державного регулювання агропродовольчого комплексу та модель формування платоспроможного попиту на основні види продовольства. Обгрунтовано прогноз регіонального попиту на продовольчі товари.

Досліджено проблему адаптаційної трансформації психологічного захисту (ПС) особистості студента. Визначено структурно-динамічні характеристики ПС та особистісної регуляторики студентів. Проаналізовано особливості функціонування ПС в системі особистісної регуляції, формування стратегій адаптаційної поведінки в процесі трансформації ПС особистості. Доведено доцільність підвищення резистентності студентів до деструктивних факторів життєздійснення на основі удосконалення трьох рівнів механізмів особистісної саморегуляції - інструментально-експресивного, смислового та екзистенційного.

Розглянуто науково-практичні питання євроінтеграційного розвитку фінансової системи України як складової процеса глобалізації світової економіки. Розкрито сутність фінансової політики забезпечення економічного зростання й економічної парадигми конкурентоспроможності країни, теоретичні засади розвитку фінансового ринку в системі інтеграційних процесів. Визначено основні етапи становлення європейської інтеграції фінансової системи, особливості бюджетної та податкової політики ЄС, пріоритети розвитку фінансово-бюджетної системи України. Розглянуто проблеми наближення вітчизняної податкової системи до європейських стандартів. Висвітлено напрями удосконалення співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, гармонізації вітчизняного законодавства зі стандартами ЄС.

Рассмотрены научно-практические вопросы евроинтеграционного развития финансовой системы Украины как составляющей процесса глобализации мировой экономики. Раскрыты сущность финансовой политики обеспечения экономического роста и экономической парадигмы конкурентоспособности страны, теоретические основы развития финансового рынка в системе интеграционных процессов. Определены основные этапы становления европейской интеграции финансовой системы, особенности бюджетной и налоговой политики ЄС, приоритеты развития финансово-бюджетной системы Украины. Рассмотрены проблемы приближения отечественной налоговой системы к европейским стандартам. Освещены направления усовершенствования сотрудничества Украины с международными финансовыми организациями, гармонизации отечественного законодательства со стандартами ЕС.

Вивчено та проаналізовано перебіг анестезії у 45-ти новонароджених білих щурів лінії Вістар. Виявлено закономірності клінічного перебігу анестезії, особливості вегетативної нервової регуляції, можливі токсико-патологічні порушення органів. З'ясовано, що на момент надходження до стаціонару у новонароджених з уродженою хірургічною патологією тяжкість стану обумовлена перебігом синдрому дезадаптації. Досліджено, що застосування схеми анестезії тіопентал натрію + фентаніл + піпекуронію бромід характеризується більш вираженим антистресовим ефектом, що сприяє функціональній рівновазі між ланками вегетативної нервової системи. Запропоновано методи діагностики дезадаптаційного синдрому, вибір методів інтенсивної терапії та загального знеболювання у новонароджених з уродженою хірургічною патологією дозволяє зменшити післяопераційну летальність до 7,14 %.

Розглянуто питання, пов'язані з різними вимірами існування створюваної Європи, визначенням параметрів існування України у європейському колі держав. Увагу приділено проблемам європейської інтеграції України, визначенню її місця та ролі в процесах, що відбуваються в європейському політичному та безпековому просторі, особливо починаючи з 1991 р. Розкрито нові засади розбудови політичного та безпекового простору. Зазначено, що визначення ролі України у формуванні нової структури безпекових відносин у Європі має бути одним з основних важелів просування її головних інтересів у відносинах з європейськими країнами та провідними організаціями у сфері європейської безпеки, насамперед з НАТО й ЄС. Процес інтеграції в ЄС відкриває для України перспективу підтримки державного суверенітету за нових міжнародних умов, коли державна незалежність виявляється не у праві на здійснення одноосібних дій, а у реалізації національних інтересів спільно з іншими державами, що подіяють такі самі цілі.

Досліджено процеси змін, що відбуваються в сучасному міжнародному середовищі безпеки, визначено їх вплив на національну безпеку України. Розглянуто дію "жорстких" і "м'яких" загроз безпеці за умов глобалізації, визначено загрози за ступенем і масштабом їх наслідків, а також за засобами, які при цьому використовуються, та чинники, які в них задіяні. Проаналізовано особливості глобального безпекового середовища та визначено роль новітніх викликів і загроз, актуальних для України.

У сучасному світі, який стрімко прямує шляхом глобалізації, здатність підприємства швидко адаптуватися до глобальної конкуренції стає найважливішою умовою його успішного і сталого розвитку. Визначено поняття "конкурентоспроможність" за умов глобалізації та розглянуто ключові положення існуючих підходів до вивчення конкуренції та конкурентоспроможності.

Обгрунтовано методологічні підходи до реалізації принципу взаємної зацікавленості господарюючих суб'єктів у загальних кінцевих результатах з метою подальшого розвитку системи продовольчого забезпечення, що дозволяє підвищити ефективність господарської взаємодії суб'єктів різних організаційних форм агропродовольчого виробництва. Розроблено модель системи продовольчого забезпечення країни з урахуванням функціонально-галузевої взаємодії суб'єктів продовольчого ринку, яка дозволяє підвищити конкурентоспроможність вітчизняних виробників продовольства та забезпечує ефективне використання їх ресурсного потенціалу для продовольчого забезпечення держави. Розроблено когнітивну модель забезпечення національної продовольчої безпеки, яка включає сценарне моделювання, когнітивну карту та подальший сценарний підхід до аналізу систем впливу різних механізмів на стан продовольчої безпеки.

Досліджено методи виявлення та оцінки глобальних ризиків. Проаналізовано основні глобальні ризики та актуальні тенденції глобального розвитку, визначено рейтинг глобальних ризиків, що матимуть найбільший вплив на розвиток України у 2014 р. Запропоновано шляхи удосконалення процесу підготовки стратегічних і програмних документів в Україні.

Розкрито сутність конкурентоспроможності підприємства в системі світогосподарських відносин. Систематизовано фактори підвищення конкурентоспроможності металургійного підприємства за умов глобалізації. Запропоновано концептуальний підхід до підвищення конкурентоспроможності підприємств металургійної галузі на глобальних ринках. Проаналізовано перспективи розвитку підприємств металургійної галузі України за умов глобальної конкуренції. Проведено аналіз рівня конкурентоспроможності металургійного підприємства за умов глобалізації світових ринків. Здійснено оцінювання пріоритетності альтернативних стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємства металургійної галузі за умов глобалізації. Сформовано аналітичний базис оцінювання змін рівня конкурентоспроможності підприємства за сферами виникнення глобалізаційних впливів. Розроблено системно-динамічну імітаційну модель прогнозування конкурентоспроможності металургійного підприємства. Здійснено прогнозування конкурентоспроможності металургійного підприємства з урахуванням динаміки та ступеня глобалізаційних впливів.

Розроблено теоретичні основи віктимологічного пізнання особи у криміналістики. Сформовано науково-практичні рекомендації для органів досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень із збирання та використання віктимологічних даних у процесі розкриття та розслідування злочинів. Проаналізовано основні напрями використання віктимологічних даних у криміналістики. Запропоновано cтруктуру елемента особи потерпілого у криміналістичній характеристики злочинів. Розроблено криміналістичні рекомендації з використання віктимологічних даних у процесі підготовки та проведення слідчих (розшукових) і судових дій.

Досліджено міжнародний досвід застосування силових і ненасильницьких методів урегулювання сепаратистських конфліктів, а також досвід використання міжнародних форматів для врегулювання збройних сепаратистських конфліктів. Здійснено аналіз ефективності застосування окремих методів і способів протидії сепаратизму. Визначено сутність сепаратистського конфлікту на Донбасі як елемента гібридної війни, яка ведеться Російською Федерацією проти України. Запропоновано шляхи врегулювання конфлікту на Донбасі з урахуванням способів і методів, які підтвердили на практиці свою ефективність.

Запропоновано результати дослідження питань законодавчого забезпечення протидії сепаратизму в Україні. Розглянуто деякі актуальні проблеми формування та реалізації державної політики у сфері протидії сепаратизму. Запропоновано бачення щодо можливих шляхів удосконалення законодавства України у цій сфері правовідносин.

Мета роботи - визначення способів підвищення ефективності фінансового контролю в секторі безпеки і оборони України на сучасному етапі. Під час проведеного дослідження визначено особливості організації та правового регулювання фінансового контролю в секторі безпеки і оборони України, виявлено проблеми здійснення фінансового контролю в зазначеному секторі на кожному з етапів бюджетного процесу. З метою підвищення ефективності фінансового контролю в секторі безпеки і оборони пропонується запровадити єдину систему стратегічного прогнозування та планування у сфері забезпечення національної безпеки, яка б розглядала сектор безпеки і оборони як цілісний об'єкт прогнозування і планування; посилити співпрацю представників формального й неформального секторів фінансового контролю; удосконалити законодавство щодо обов'язковості завчасного оприлюднення Міністерством фінансів проекту Державного бюджету України до його винесення на розгляд Кабінету Міністрів України; реалізувати повною мірою принцип невідворотності відповідальності за невиконання державних рішень, яке призводить до неефективного використання бюджетних коштів, або за нецільове й нераціональне використання бюджетних коштів.

Досягнення високого рівня національної стійкості до певних загроз створює можливості для вжиття своєчасних запобіжних заходів, ефективного реагування на загрози і подолання наслідків їх дії, забезпечує безперервність процесу державного управління і гнучкість відповідних систем за умов, що швидко змінюються, тощо. На основі результатів сучасних досліджень щодо формування національної стійкості в розрізі окремих сфер і елементів здійснено оцінювання стійкості державної системи у протидії тероризму в Україні, а також суспільства до терористичної загрози. Виявлено чинники, які впливають на забезпечення стійкості держави і суспільства до терористичної загрози. Підготовлено рекомендації для органів державної влади України щодо удосконалення концептуальних та організаційних засад і нормативно-правової бази протидії тероризму.

На прикладі сепаратистської загрози в Україні досліджено питання формування паспорта загрози як важливого елемента системи стратегічного управління у сфері національної безпеки. Такий підхід дозволяє здійснювати постійний моніторинг загроз і може бути використаний для цілей стратегічного планування та своєчасної адаптації державної політики у відповідних сферах. Запропоновано структуру паспорта загрози. Він має складатися з трьох частин: у першій міститься характеристика загрози; у другій - розкриваються спроможність та ефективність держави з реагування на загрозу; третя частина містить оцінку масштабу загрози, тенденції її розвитку, висновки щодо доцільності вживання державою певних заходів, зроблені на основі комплексного порівняльного аналізу перших двох частин паспорта загрози. У контексті запропонованої структури паспорта надано характеристику сепаратистської загрози, зокрема, визначено: фактори, які формують сепаратистський потенціал в Україні; чинники, що сприяють його реалізації; характер сепаратистських проявів й інших видів сепаратистської активності та їх можливі наслідки для національної безпеки; регіональні особливості характеру сепаратистської загрози. Встановлено, що сепаратистська загроза в різних областях України є нерівномірною, - це визначається регіональними особливостями формування сепаратистського потенціалу. Спільними рисами при цьому є внутрішні чинники, що сприяють формуванню протестного потенціалу в суспільстві, який за певних умов може бути скерований у русло сепаратизму. Передусім ідеться про нестабільність соціально-економічної та політичної ситуації. Важливе значення має те, що сепаратистські настрої не знаходять широкої підтримки з боку населення України - це підтверджується даними соціологічних опитувань. Висвітлено окремі аспекти діяльності державних органів з протидії загрозам територіальній цілісності України. Надано оцінки рівня сепаратистської загрози в Україні, виявлено тенденції її розвитку.

Досліджено особливості формування механізмів забезпечення стійкості держави і суспільства у сфері національної безпеки, а також відповідні позитивні практики інших держав. Доведено, що реалізація концепту національної стійкості у державі має розпочинатись із закріплення відповідних довгострокових цілей і завдань у Стратегії національної безпеки. Пріоритетні сфери і конкретні механізми забезпечення національної стійкості мають бути визначені з урахуванням результатів аналізу безпекового середовища конкретної країни. Досліджено документи ЄС і НАТО, які визначають основні напрями посилення стійкості, зважаючи на їх політичні цілі. При цьому констатується, що розбудова національної стійкості - це сфера відповідальності національних держав. Визначено групи механізмів, які мають принципово важливе значення для формування стійкості держави. Серед них: налагодження ефективної взаємодії між усіма суб'єктами (державними і недержавними); посилення спроможностей уповноважених державних органів щодо ідентифікації загроз; забезпечення безперервності процесу державного управління і надання критично важливих послуг населенню; забезпечення високого рівня готовності до широкого спектра загроз і небезпек; налагодження стійких каналів комунікації уповноважених державних і місцевих органів з населенням. На підставі аналізу світового досвіду визначені сфери, у яких найбільш активно застосовуються на практиці механізми забезпечення національної стійкості. Доведено необхідність запровадження концепту національної стійкості у сфері національної безпеки України. Підготовлено рекомендації щодо практичних заходів з оновлення Стратегії національної безпеки України та підготовки на її основі інших документів щодо планування у сферах національної безпеки і оборони. Запропоновано запровадити в Україні практику підготовки Національного реєстру загроз як складової Стратегії національної безпеки. Визначено актуальні для України напрями впровадження механізмів забезпечення стійкості держави.

Досліджено особливості формування моделей забезпечення національної стійкості на прикладі США, Великої Британії, Ізраїлю, Японії, Естонії. Визначено вплив на відповідні процеси історичних, географічних, безпекових, політичних, культурних, соціально-економічних та інших відмінностей формування й розвитку держав. Встановлено принципово важливу роль розуміння концепту стійкості і особливостей його запровадження у різних сферах національної безпеки при розбудові механізмів національної стійкості. Окреслено відмінності запровадження концепту стійкості в економічній і політичній сферах. На підставі поєднання результатів теоретичних досліджень та практичного досвіду низки держав автором розроблено алгоритм дій, необхідних для визначення оптимальної для країни моделі забезпечення національної стійкості. Встановлено, що вибір моделі забезпечення національної стійкості та відповідних механізмів безпосередньо залежить від визначення ключових загроз національній безпеці. При цьому аналіз загроз має здійснюватись у розрізі низки зазначених автором критеріїв. Важливе значення також має встановлення цільових орієнтирів, на досягнення яких мають бути зорієнтовані механізми забезпечення національної стійкості. Виявлення "слабких місць" системи забезпечення національної безпеки у контексті протидії ключовим загрозам сприятиме чіткому розумінню характеру механізмів забезпечення національної стійкості, яких потребує країна. Встановлено, що сформована відповідним чином модель забезпечення національної стійкості не повинна бути статичною. Зважаючи на те, що загрози національній безпеці в сучасному світі мають складний динамічний характер, процес забезпечення національної стійкості також повинен періодично уточнюватися, а відповідна модель - поповнюватися новими механізмами. Високу актуальність для України має питання розбудови національної стійкості як відповіді на дію гібридних загроз, які мають довготривалий, складний і руйнівний для багатьох сфер характер. З огляду на це наголошено на доцільності інтенсифікації розвитку відповідної сфери знань з метою формування науково обгрунтованих рекомендацій для керівництва країни щодо шляхів розбудови національної стійкості.

Досліджені ключові характеристики поняття "національна стійкість", які відрізняють його від інших термінів. До них, зокрема, відносяться рух і незмінність, існування загроз національній безпеці, наявність відповідних суб'єктів та механізмів, здатних пристосовуватись та ефективно долати небезпечні явища, процеси й кризи у різних сферах. Встановлено, що формування національної стійкості та забезпечення сталого розвитку держави і суспільства - тісно пов'язані між собою процеси. Зважаючи на надто широкий спектр питань сталого розвитку, проаналізовані лише окремі аспекти, що належать до безпекової сфери. У сучасному глобалізованому світі сталий розвиток неможливий без забезпечення миру та безпеки, а також налагодження продуктивної співпраці на міжнародному рівні. У цьому контексті проаналізовані завдання, встановлені для України в рамках Цілей сталого розвитку як глобальної програми ООН. Для забезпечення сталого розвитку України, як і стійкості нашої держави, принципове значення має припинення збройного конфлікту на Донбасі, підвищення згуртованості суспільства, започаткування процесу примирення та реінтеграції, а також створення на всіх рівнях ефективних, підзвітних та інклюзивних інституцій. З огляду на це детально досліджені особливості реалізації завдань, визначених у рамках цілі 16 "Мир, справедливість та сильні інститути" Національної доповіді "Цілі сталого розвитку: Україна" (далі - ЦСР). Встановлено, що визначені ціллю 16 ЦСР завдання не охоплюють увесь спектр процесів, необхідних для досягнення миру, справедливості та розбудови сильних інститутів в Україні, а деякі зі встановлених індикаторів та їхніх показників є неоднозначними і не дозволяють об'єктивно оцінити прогрес у відповідній сфері. Виявлені розбіжності між цільовими показниками, визначеними завданнями ЦСР та іншими програмними документами України, що свідчить про недостатню координацію діяльності органів державної влади. Особливе занепокоєння це викликає в умовах, коли в Україні одночасно реалізується багато реформ у різних сферах. Зазначена проблема ускладнює розбудову національної стійкості, оскільки ефективна координація діяльності органів державної влади та їх належна взаємодія із громадянським суспільством є визначальними принципами стійкості у сфері національної безпеки.