Охарактеризовано сучасні методи клінічного обстеження плода, дітей і підлітків до 15 років, розкрито діагностичну значущість описаних прийомів і методик. Особливу увагу приділено оцінюванню й тлумаченню скарг хворої дитини, її батьків і родичів, особливостям збирання анамнезу хвороби і життя залежно від віку, статі пацієнта, характеру і тяжкості захворювання. Містяться відомості про фізичний розвиток плода і дитини, нервово-психічний розвиток дитини залежно від віку. Розглянуто методики дослідження шкіри, підшкірного жирового шару, слизових оболонок; лімфатичних вузлів; м'язової, гепатобіліарної, кістково-суглобової та серцево-судинної систем; органів травлення; органів сечоутворення та сечовиділення; системи крові та ендокринної системи.

Описані предмет і задачі сучасної перинатології, пренатальне тестування і моніторування, діагностика генетичних захворювань. Окремі питання присвячені оцінці новонароджених за шкалою Апгар, первинній реанімації новонароджених, оцінці гестаційного віку, температурному контролю, годуванню новонароджених тощо. Наведена характеристика основних лікарських засобів, які використовують в перинатологічній практиці, та відомості про основні біохімічні показники.

Проаналізовано результати 395-ти випадків міомектомій, виконаних за 14-річний період в клініках Одеського державного медичного університету. З використанням абдомінальної, лапароскопічної, гістероскопічної, вагінальної техніки, а також авторської методики лапароскопічної асистенції вагінальної міомектомії відпрацьовано показання і протипоказання до кожної методики консервативної міомектомії (одиничні та множинні пухлини, субсерозна, інтрамуральна та субмукозна локалізація пухлин). Методом вибору можна вважати лапароскопічну міомектомію з лігатурною або безлігатурною технікою. Для видалення одиничних вузлів діаметром 4 - 7 см., локалізованих у задній стінці або дні матки, доцільно використовувати лапароскопічну асистенцію вагінальної міомектомії. Абдомінальна консервативна міомектомія є виправданою звичайно за великих (понад 7 см.) і численних міоматозних вузлів. Використання диференційованих підходів до консервативних міомектомій дозволяє скоротити тривалість операцій, частоту післяопераційних ускладнень, час перебування хворих у стаціонарі та покращити найближчі та віддалені морфофункціональні наслідки цієї операції.

Проанализированы результаты 395-ти случаев миомэктомий, выполненных за 14-летний период в клиниках Одесского гос. мед. ун-та. С использованием абдоминальной, лапароскопической, гистероскопической, вагинальной техники, а также собственной методики лапароскопической ассистенции вагинальной миомэктомии. Отработанны показания и противопоказания к каждой методике консервативной миомэктомии. Методом выбора можно считать лапароскопическую миомэктомию с лигатурной или безлигатурной техникой. Для удаления единичных узлов диаметром 4 - 7 см., локализованных в задней стенке или дне матки, целесообразно использовать лапароскопическую ассистенцию вагинальной миомэктомии. Абдоминальная консервативная миомэктомия оправдана при больших (более 7 см) и множественных миоматозных узлах. Использование дифференцированных подходов к консервативным миомэктомиям позволило сократить длительность операции, частоту послеоперационных осложнений, время пребывания больных в стационаре и улучшить ближайшие и отдаленные морфофункциональные последствия этой операции.

Проанализирована эффективность применения озонотерапии в комплексном лечении хронических воспалительных заболеваний женских половых органов. Под наблюдением находилось 84 пациентки с хроническими воспалительными заболеваниями внутренних женских половых органов в возрасте от 18 до 59 лет. Как показали исследования, включение в комплекс лечения иммуномодулятора амиксина и озонотерапии приводит к высокой клинической (96,1 %) и этиологической (87,6 %) эффективности данной терапии, положительной клинико-лабораторной динамике, сокращению числа рецидивирующих воспалительных процессов внутренних женских половых органов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.71-25

Рубрики:

Пухлини жіночої статевої системи (онкогінекологія)

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.514 + Р716.212.2

Рубрики:

Інфекційні хвороби у вагітних

Патологія плода, плідних оболонок, плаценти, пуповини

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Основною причиною порушення розвитку плода, новонародженого та розладів психофізичного розвитку у дитини першого року життя є плацентарна недостатність (ПН). Клінічними моделями ПН є гіпоксія плода, затримка внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) тощо. За вторинної ПН з гіпоксією плода і ЗВУР переважають гемодинамічні розлади в фетоплацентарній системі, показники яких переважають у жінок з підвищеним рівнем АФА. У дітей з ЗВУР спостерігається відставання антропометричних показників, збільшується частота неврологічних порушень і мінімальних мозкових дисфункцій, збільшується захворюваність у дітей першого року життя.

С целью исключения риска тромботических осложнений в послеоперационном периоде проведено клинико-лабораторное гемостазиологическое исследование на наличие приобретенной тромбофилии при циркуляции антифосфолипидных антител (АФА) у 128-ми пациенток с предстоящими гинекологическими операциями. У 49-ти из них выявлены повышенные титры АФА с высоким уровнем молекулярных маркеров тромбофилии, тромбоцитопения при гиперактивности тромбоцитов. При проведении профилактической антикоагулянтной терапии гепариноидом пентосан полисульфатом лучший эффект получен в подгруппе пациенток, получавших этот препарат при подготовке к операции и в послеоперационном периоде.

Проаналізовано застосування агоністів гонадотропінрилізинг-гормону (аГнРГ) у комбінованому лікуванні хворих із міомою матки. У більшості випадків - 184 (58 %) - 3-кратне введення препаратів аГнРГ проводилося перед виконанням консервативної міомектомії з метою зменшення розмірів матки і міоматозних вузлів. Через 28 днів після 3-ї ін'єкції розміри матки і максимального міоматозного вузла зменшувалися в середньому на 30 %. Найбільш виразне зменшення спостерігалось у вузлах з інтрамуральною і субсерозно-інтрамуральною локалізацією. Це дозволило переглянути об'єм і доступ майбутнього втручання - від лапаротомії до лапароскопії, від органозабираючої до реконструктивно-пластичної операції. Передопераційне призначення препаратів призводило до припинення маткових кровотеч, що сприяло поліпшенню показників червоної крові у 2 рази і дозволяло виконання оперативних втручань без гемотрансфузій. Призначення аГнРГ після міомектомії сприяло ефективному лікуванню супутніх міомі матки генітального ендометріозу і гіперплазії ендометрія.

Дисертація присвячена проблемі перинатальної охорони плоду при вагітності високого ризику. При ретро- і проспективному контрольованому дослідженні протягом 1986-1998 рр. виявлені найбільш вагомі чинники ризику плацентарної недостатності (ПН) і затримки розвитку плоду (ЗРП) у вагітних Одеського регіону. Доведено патогенетичне значення гіперпродукції автоантитіл до фосфатидилсерину і кардіоліпіну, хоріонічного гонадотропіну людини, а також реактивації цитомегаловірусів (ЦМВ), генітального герпесу (ВПГ-2) і мікст-інфекції в розвитку ПН і ЗРП. Виявлені механізми впливу досліджуваних ендо- і екзогенних чинників на імунний, ензимний гомеостаз, систему гемостазу, фетоплацентарний комплекс. Встановлені найбільш інформативні діагностичні і прогностичні показники стану внутрішньоутробного пацієнта в залежності від гестаційного віку. Розроблені диференційовані підходи до ранньої (з I-II триместру) корекції виявлених порушень механізмів адаптації в ситемі мати-плацента-плід при різних патогенетичних варіантах розвитку хронічної ПН із використанням рео- та імунокорекції, фотогемотерапії. Запропоновані алгоритми ведення вагітних сприяли зменшенню частоти передчасних пологів, перинатального інфікування, народження дітей із низькою масою тіла, перинатальної смертності, а також неврологічних розладів у новонароджених; нормалізації темпів психосоматичного розвитку дітей перших років життя.

Наведено результати комплексного обстеження і ведення 110 пацієнток пременопаузального віку з аномальними матковими кровотечами на тлі рецидивуючих доброякісних гіперпластичних процесів ендо- і міометрія. У разі переважно позитивної експресії рецепторів стероїдних гормонів і негативних значеннях маркерів проліферації застосовували внутрішньо маткову левоноргестрел-видільну систему "Мірена". У разі знижених і різноспрямованих рівнів експресії естрогенових і прогестеронових рецепторів в ендометрії, збільшення експресії маркера проліферації Кі-67 і цитогенетичних аномалій пацієнткам виконано гістероскопічну резекцію ендометрія за допомогою високочастотної електрохірургії. Одержані дані свідчать про добру переносимість, високу ефективність і безпечність обраних методів лікування в разі застосування диференційованих підходів до ведення пацієнток.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-5 + Р569.714.2-5

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Пухлини шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.764

Рубрики:

Хірургічна патологія матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено медичні та психологічні наслідки переривання вагітності за допомогою хірургічного та медикаментозного методів у дівчат-підлітків. Медикаментозне переривання вагітності виконано 18-ти юним пацієнткам, хірургічний аборт - 16-ти підліткам. Медикаментозний аборт проведено з призначенням 600 мг міфоліану одноразово, з наступним (через 48 годин) призначенням 200 мг мізопростолу. Показано, що медикаментозний аборт у дівчат-підлітків може бути альтернативою хірургічного аборту та супроводжується меншим числом ускладнень, більш швидкою нормалізацією гіпофізарно-гонадних співвідношень і більш сприятливими психоемоційними реакціями (зменшення або відсутність депресії, покращання самопочуття, активності та настрою за даними САН-тесту).

Зазначено, що формування та становлення репродуктивного здоров'я нації тісно пов'язано зі станом навколишнього середовища. Вивчення фізичного розвитку дівчат-підлітків проведено у трьох районах Одеської області з різним радіаційним фоном, який визначали за концентрацією радону-222. У цих районах вивчено особливості статевої системи та фізичного розвитку дівчат-підлітків. У екологічно несприятливому районі виявлено дисгармонічність фізичного розвитку дівчат-підлітків.

Зазначено, що застосування ультразвукового гачка та ножиць у поєднанні з холодною плазмовою коагуляцією у хірургічному лікуванні хворих з глибоким інфільтративним і поверхневим перитонеальним ендометріозом надає змогу мінімізувати хірургічну травму, поліпшити протягом післяопераційного періоду, скоротити термін перебування в стаціонарі. Радикальна перітонеумектомія має переваги перед вапоризацією або ексцизією перитонеальних імплантів ендометріозу в зменшенні хронічного тазового болю та поліпшенні репродуктивних намірів, але ці положення вимагають подальших досліджень, підтверджень і доказів.

Проведено огляд літератури щодо сучасного стану проблеми діагностики та лікування ановуляторного безпліддя. Проаналізовано з позицій доказової медицини досвід ведення хворих із комбінованими формами безпліддя. Розглянуто перспективні схеми діагностики та лікування пацієнток із різними формами ановуляторного безпліддя.

Під наглядом знаходилися 650 безплідних пацієнток із спайковим процесом органів малого таза (МТ), які перенесли операції на органах черевної порожнини та МТ. Втручання виконано за загальноприйнятою методикою з використанням електрохірургічної техніки у 335 хворих (II група) і у 315 пацієнток - ультразвуковий скальпель (II група). Відокремлено IА (n = 170) і IIА підгрупи (n = 160), в яких був призначений доксициклін за схемою 100 мг 2 рази на добу 10 днів. У IБ (n = 165) і IIБ (n = 155) підгрупах інтраопераційно застосовували цефалоспорини. Контроль лікування оцінено за відновленням репродуктивної функції та результатами повторних операцій. У 130 хворих із спайковим процесом визначено носійство поліморфних алелів генів MMP1-1607insG, VEGFA/C634G і COL2A1/6846c>>A. Матеріалом для молекулярно-генетичного аналізу слугувала ДНК, виділена з букальных клітин за допомогою методу Деллапорта. У пацієнток, схильних до спайкоутворення, профілактика післяопераційного спайкового процесу повинна включати прецизійну ендохірургічну техніку оперування, з використанням переважно ультразвукового скальпеля і призначенням доксицикліну (100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів) у післяопераційний період. Ефективність доксицикліну не залежить від мутацій, тому його можна рекомендувати для профілактики спайкоутворення. У разі виявлення носійства патологічних алелів генів MMP1/-1607insG, COL2A1/6846c>>A, VEGFA/C634G у безплідних пацієнток зі спайковим процесом органів МТ III - IV стадії слід рекомендувати використання допоміжних репродуктивних технологій навіть за відсутності трубної оклюзії, без проходження етапу відновлення репродуктивної функції у природному циклі.

Мета дослідження - оцінка точності прогнозування ризику ускладнень запальних процесів органів малого таза (ОМТ) у жінок за допомогою різних інтегральних шкал. Проведено аналіз клінічних результатів у 75 жінок із запальними захворюваннями ОМТ. Показано, що серед гнійно-запальних захворювань (ГЗЗ) ОМТ у пацієнток переважали гнійні тубооваріальні пухлини (37,3 %), піосальпінкс із перфорацією (28,0 %). У більшості пацієнток, оперованих із приводу ГЗЗ ОМТ, у післяопераційному періоді спостерігаються ускладнення у вигляді фебрильної реакції та локальної раневої інфекції. Доведено, що запропонований індекс прогнозування ускладнень ГЗЗ ОМТ, який враховує наявність інфекцій, які передаються статевим шляхом, тривалість захворювання, вираженість фебрильної реакції, змін лейкоцитарної формули, вираженість больового синдрому, вміст C-реактивного білка (CРБ) та погодинний діурез, має високу чутливість і специфічність та може бути рекомендований до застосування у клінічній практиці. Обговорено доцільність розробки алгоритмів прогнозування та підримки клінічних рішень у разі запальних захворювань ОМТ.

Розглянуто сучасну класифікацію аномальних маткових кровотеч, представлено огляд існуючих методів діагностики та лікування даної патології у жінок репродуктивного віку. Запропоновано алгоритми діагностики та лікування цього патологічного стану з урахуванням даних доказової медицини, а також особливостей системи охорони здоров'я в Україні.