Висвітлено розвиток європейської філософії Нового Часу до 1830 р. Проаналізовано філософію даного періоду, походження її теорій, доктрин, течій, напрямків, розвитку, впливу та подальшої перспективи. Підбито підсумок наукового внеску визначних діячів Нового Часу: Бекона, Паскаля, Спінози, Дідро, Руссо, Канта, Фіхте, Гегеля, Берклі та ін.

Представлены результаты клинических наблюдений за 2-а больными атипичной формой марганцевой интоксикации - эфедроновой энцефалопатией.

Досліджено вплив цитиколіну (Цераксону) на моторні та немоторні симптоми хвороби Паркінсона (ХП); встановлено зв'язок між якістю життя пацієнтів з ХП та рівнем поліпшення рухових і мозкових функцій під впливом цитиколіну. На базі Львівського центру рухових розладів нервової системи проведено відкрите дослідження, в якому взяли участь 25 пацієнтів з ідіопатичною ХП (15 жінок і 10 чоловіків) II стадії за класифікацією Хена - Яра. У всіх пацієнтів захворювання діагностували за критеріями United Kingdom Parkinson's Disease Society Brain Bank (UKPDRS) для ідіопатичної ХП з моторними та немоторними виявами. Цераксон застосовували у дозі 1000 мг довенно впродовж 10 днів, а потім у таблетках 500 мг по 1 таблетці двічі на добу впродовж 20 днів. Використовували оціночні шкали: уніфіковану шкалу оцінки ХП (UPDRS), шкалу оцінки якості життя (PDQ-39) та оцінку пацієнтом і лікарем ефективності лікування, шкалу MMSE, тест 15 слів Рея, таблиці Шульте, шкалу депресії Бека, батарею тестів на лобну дисфункцію. Спостережено достовірні позитивні зміни загальної оцінки за UPDRS упродовж періоду лікування Цераксоном. У пацієнтів поліпшувалися увага, рахунок, конструкційний праксис (за шкалою MMSE), темп сенсомоторних реакцій та знижувався рівень астенії (за таблицями Шульте). Поліпшення рухових симптомів, пам'яті, уваги, зменшення виявів депресії зумовило значне тривале поліпшення якості життя та щоденної активності пацієнтів. Одержані результати засвідчили, що Цераксон є ефективним препаратом у лікуванні виявів ХП. Відзначено поліпшення рухових симптомів хвороби, активізацію ког

нітивних функцій, поліпшення уваги, пам'яті, розумових реакцій, мотивації, активності та працездатності. Під впливом препарату суттєво знизилася депресивність, поліпшився настрій та виникло бажання жити.

Описано клінічний випадок гострої порфирійної полінейропатії, труднощі своєчасної діагностики та особливості перебігу цього захворювання. Методів діагностики порфирії та препаратів для патогенетичного лікування немає.

Описано клінічний випадок гострої порфірійної полінейропатії, труднощі своєчасної діагностики та особливості перебігу цього захворювання. Методів діагностики порфірії та препаратів для патогенетичного лікування немає.

Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу, діагностики та лікування менінговаскулярної форми сифілісу (МВФС), що поєднана з ВІЛ-інфекцією. Наведено клінічний випадок МВФС на тлі ВІЛ-інфекції в чоловіка віком 55 років, описано діагностику та методи лікування. Описали окремий випадок МВФС, що поєднана з ВІЛ-інфекцією, в чоловіка віком 55 років, а також на підставі аналізу фахової літератури висвітлили особливості клінічного перебігу та лікування цієї патології. Наведено дані анамнезу, об'єктивного, лабораторного та інструментального дослідження, результати лікування пацієнта. Визначили, що інфаркт мозку може бути першим проявом нейросифілісу та ВІЛ-інфекції. Зміни спинномозкової рідини супроводжувалися незначним зростанням лімфоцитів. Специфічне імунологічне дослідження крові та ліквору було визначальним для встановлення діагнозу. Лікування цефтріаксоном призвело до поліпшення стану пацієнта, зменшення моторного неврологічного дефіциту. Висновки: пацієнти з ВІЛ-інфекцією схильні до цереброваскулярних захворювань внаслідок різноманітних етіологічних факторів. Менінговаскулярна форма нейросифілісу може бути початковим проявом сифілісу у ВІЛ-позитивних і негативних осіб. Внаслідок зростання захворюваності на сифіліс, а також ко-інфекції з ВІЛ рекомендовано обстежувати на ВІЛ і сифіліс пацієнтів молодого віку з інфарктом мозку нез'ясованої етіології, за наявності незрозумілої неврологічної симптоматики та змін у спинномозковій рідині. Клінічні прояви нейроваскулярного сифілісу мають тенденцію до регресування на тлі специфічної антибіотикотерапії.