Досліджено проблему забезпечення стійкості гірничих виробок, закріплених анкерним кріпленням. Установлено нові особливості розвитку зони зруйнованих порід навколо виробки, що закріплена анкерним кріпленням. Установлено вплив схеми розташування анкерів у шароватому породному масиві на його навантажувально-деформаційну характеристику. Визначено кращу схему анкерування, застосування якої дозволяє досягати до 10 % відносних зсувів породно-анкерної конструкції зі збереженням її несучої здатності. Установлено закономірності зміни несучої здатності та відносних деформацій породно-анкерної конструкції залежно від міцності та потужності шарів що її складають, їх взаємного розташування, загальної товщини конструкції, щільності анкерування та ширини виробки. Розроблено методику розрахунку параметрів анкерних систем, за якою створювана конструкція розглядається як кріплення виробки, за цього враховується схема розташування анкерів.

Проаналізовано листування В.Винниченка, видатного письменника, політика і непересічної особистості з використанням опублікованих джерел, а також листів, не залучених до наукового обігу. Зазначено, що В.Винниченко був людиною емоційною, амбітною, завзятою, але разом з тим - щирою, прямолінійною, схильною до критичного самоаналізу, прагнув самовдосконалення.

Проведен анализ переписки В.Винниченко, выдающегося писателя, политика и незаурядной личности с использованием опубликованных источников, а также писем, которые еще не привлечены в научный оборот. Отмечено, что В.Винниченко был человеком эмоциональным, амбициозным, упорным, но вместе с тем открытым, прямолинейным, склонным к критическому самоанализу, стремился к самоусовершенствованию.

Систематизовано практичні особливості візантійського богослужебного співу, що не фіксуються в невменному тексті, зокрема випадкові альтерації ступенів ладу в кожному гласі (іхосі) та принципи мелізматичного прикрашення мелодичної канви, яке найбільш репрезентативне для системи богослужіння візантійського обряду і має певний інформативний потенціал. Охарактеризовано принципи ритмічної та звуковисотної організації візантійських піснеспівів, сучасні способи їх письмової фіксації. Висвітлено особливості ладових систем у візантійських піснеспівах з властивою їм "м'якою" діатонікою й хроматикою та "мікрорухливістю" ступенів. Введено у науковий обіг термінологічний апарат візантійської музики, що використовується у церковно-співочій дидактичній літературі. Визначено історичні етапи взаємодії візантійської та руської традицій богослужебного співу та специфіку актуалізації давньої монодії візантійського зразка в Україні на сучасному етапі.

Вперше здійснено джерелознавчий аналіз листування В. Винниченка і виявлено його інформаційний потенціал для просопографічних досліджень. Епістолярну спадщину систематизовано за такими характеристиками: місце збереження, адресат, кількість листів, тривалість листування, зовнішні ознаки. Усього опрацьовано понад 4 400 листів В. Винниченка і до нього, більшість яких ще не опублікована. Просопографічну інформацію, що міститься у листуванні, проаналізовано і поділено на тематичні блоки, які є складовими просопографічного портрета В. Винниченка. У дослідженні використано методи психоісторії.

Досліджено проблеми управління станом гірських порід невибуховими руйнівними сумішами (НРС) під час підземної розробки родовищ. На підставі теоретичних, лабораторних і промислово-експериментальних досліджень встановлено закономірності формування НДС масиву у разі застосування невибухових руйнівних сумішей для управління станом гірських порід з урахуванням кінетики їх гідратації в шпурових і свердловинних зарядах в часі, конструкції зарядів, впливу технологічних фізичних процесів. Вперше встановлено закономірності формування перехідних процесів в НРС в часі залежно від характеристик системи НРС - масив. Виявлено особливості розвитку тріщин навколо шпуру з НРС та розроблено модель руйнування з урахуванням існуючого поля напружень. Досліджено механізм спрямованого руйнування гірських порід НРС. Встановлено закономірності формування критичних напружень в основній покрівлі у разі зміни довжини породної консолі у виробленому просторі та жорсткості охоронної споруди. Розроблено методику визначення параметрів руйнування гірських порід в підземних гірничих виробках за допомогою НРС. Розроблено та затверджено нормативні документи. Сумарний річний ефект від впровадження рекомендацій склав 1,46 млн грн.

Визначено актуальність проблеми забезпечення експлуатаційного стану гірничих виробок вугільних шахт. Вказано, що однією з основних проблем стійкості є підняття підошви. Наведено результати шахтних натурних спостережень за зрушеннями приконтурних порід навколо конвеєрного штреку. Аналіз результатів спостережень і літературних джерел надав змогу зробити висновок, що породи підошви виробки, розташовані безпосередньо біля контуру, являють собою блочно-дискретне середовище.

Визначено актуальність проблеми забезпечення стійкості порід підошви. Наведено результати шахтних візуальних спостережень за станом порід під час ведення підривки. Наведено результати розрахунку параметрів розробленого способу підвищення стійкості виробок методом граничної рівноваги. Визначено необхідний тиск від розширення сумішей для формування укріпленої зони встановленої форми і розмірів.

Наведено аналіз сучасного стану анкерного кріплення у світі і означено основні перспективи його розвитку в аспекті росту інтенсивності напружень на контурі гірничих виробок і підвищення деформацій. Сформульовано завдання дослідження - розробка анкерної системи, що забезпечує високу несучу здатність у разі значних деформацій високонапружених гірських порід. Запропоновано нову концепцію неадгезійного кріплення анкерів. Проведено лабораторні тести, що надали змогу встановити ефективність запропонованих рішень і переваги у порівнянні з традиційним хімічним закріпленням анкерних болтів.

Мета дослідження - пошук і аналіз шляхів удосконалення сумішей, що саморозширюються і розробка модифікованої суміші для умов підземних гірничих виробок. Як методи дослідження під час вивчення гідратаційного твердіння сумішей, що саморозширюються, використовувався метод мікроскопії. Дослідження міцності і пружник констант сумішей у постгідратаційний період проведено експериментальним за допомогою експериментального методу на установці нерівнокомпонентного тривісного стиску. Зазначено актуальність нової області використання сумішей, що саморозширюються у процесі гідратаційного твердіння. Проаналізовано сучасні методи дослідження цих сумішей і основні гіпотези, що пояснюють природу росту кристалізаційного тиску. Визначено особливі вимоги до сумішей, що саморозширюються: тиски розширення за умов обмежених деформацій близько 30 - 40 МПа, міцність на зсув близьку до міцності порід вугільних формацій, відсутність руйнування в шпурі від зміни геомеханічних напружень. Для цих вимог проведено серію досліджень за методами мікроскопії і стендових випробувань на установці УНТС. Визначено вплив різних компонентів суміші і додаткових добавок на перебіг процесу гідратації. В результаті було розроблено модифіковану суміш, що саморозширюється, яка має властивості, необхідні для забезпечення стійкості підземних гірничих виробок. На основі досліджень гідратаційного твердіння і постгідратаційної міцності сумішей, що саморозширюються виявлено вплив різних добавок на швидкість росту структурних новоутворень, формування гідратних оболонок, утворення монокристалів і структурних зростків. Розроблено нову модифіковану суміш для термокінетичних умов підземних гірничих виробок, яку адаптовано для підвищення стійкості підземних гірничих виробок.

Мета дослідження - пошук і аналіз раціональних форм зміцнення порід підошви за їх блочно-дискретної структури в умовах інтенсивного підняття в підземних гірничих виробках. Як методи дослідження використано комплексний підхід, що включає: лабораторні дослідження на структурних моделях, комп'ютерну обробку, аналіз та інтерпретацію одержаних результатів. Зазначено актуальність напрямку підвищення стійкості порід підошви гірничих виробок шляхом їх локального спрямованого зміцнення. З використаням методу структурного моделювання проведено серію досліджень на установці, що була спроектована і зібрана для поставлених досліджень. Визначено вплив різних схем зміцнення блочних порід у підошві виробки на підняття підошви, вертикальну і горизонтальну конвергенцію. Шляхом порівняння площ витіснених під час моделювання порід, розрахованих за допомогою графічного редактора, зроблено висновок про ефективність кожної з порівнювальних схем зміцнення. В результаті визначено схему зміцнення, що надає змогу максимально стримувати витіснення порід у порожнину виробки. В результаті досліджень було встановлено, що під час створення в підошви гірничої виробки, яка підтримується в умовах повторного порушення її рівноважного стану, укріпленої зони у формі прямої призми з вершиною трикутника її основи зверненою до підошви виробки, обсяг порід підошви, видавлених у виробку, для моделі зі зміцненням на 54 % менше ніж для моделі без укріплення. Наведена форма зміцненої зони є найбільш ефективною. Розроблено новий спосіб локального зміцнення порід підошви, які можуть бути представлені блочним неоднорідним середовищем.