Розкрито теоретико-методологічні засади професійної підготовки диригентів оркестрових колективів. Висвітлено генезис та історичні етапи, культурно-історичні та суспільні передумови розвитку вітчизняного диригентського мистецтва. Розкрито специфіку професійної діяльності диригентів оркестрових колективів. Розглянуто питання керування оркестром відповідно до особистісно-орієнтованих методологічних підходів. Проаналізовано особливості та описано організаційно-методологічну систему професійної підготовки диригентів оркестрових колективів.

Раскрыты теоретико-методологические основы профессиональной подготовки дирижеров оркестровых коллективов. Освещены генезис и исторические этапы, культурно-исторические и общественные предпосылки развития отечественного дирижерского искусства. Раскрыта специфика профессиональной деятельности дирижеров оркестровых коллективов. Рассмотрены вопросы управления оркестром в соответствии с личностно-ориентированными методологическими подходами. Проанализированы особенности и описана организационно-методологическая система профессиональной подготовки дирижеров оркестровых коллективов.

Теоретично обгрунтовано і експериментально перевірено методику формування готовності студентів вузів культури до музично-творчої діяльності з дитячим духовим оркестром. Розкрито сутність та особливості професії керівника дитячого духового оркестру, визначено педагогічні умови і виявлено напрямки вдосконалення професійної підготовки студентів. Визначено структуру "готовності". Встановлено, що в системі музично-виконавської підготовки студентів формування готовності до роботи з дитячим духовим оркестром є педагогічно керованим процесом на відміну від традиційного накопичення знань про закономірності колективного виконавства. Доведено, що за відповідних педагогічних умов, при спрямуванні психолого-педагогічних, методичних та спеціальних /музичних/ дисциплін на висвітлення специфічних особливостей роботи з дитячим колективом можна ефективно готувати фахівців такої кваліфікації.

Досліджено методологічні, теоретичні та методичні основи професійної підготовки диригента оркестрового колективу з урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності. Висвітлено генезис та еволюцію поняття "диригент оркестру" як педагогічного та музикознавчого феномену, який сприяв обгрунтуванню проблеми сучасної диригентсько-оркестрової освіти. У міждисциплінарному контексті розкрито зміст поняття "професійна підготовка диригента оркестрового колективу", його суспільне значення у музично-естетичному вихованні підростаючого покоління. Доведено доцільність впровадження в практику авторських сучасних підходів до вирішення проблеми професійної диригентсько-оркестрової освіти.

Досліджено сутність процесу диригування. Висвітлено особливості наукових підходів до керування музичним колективом. Доведено важливість методологічного напрямку як значимого наукового орієнтиру керування творчим колективом.

Исследована сущность процесса дирижерства. Освещены особенности научных подходов к управлению музыкальным коллективом. Доказана важность методологического направления как значительного музыкального ориентира управления творческим коллективом.

The article deals with the essence of process of management of an orchestra. Features of scientific approaches to management of musical collective are covered. Importance of a methodological direction as significant musical reference point of management is proved to creative collective.

Проаналізовано принципи організації оркестрового колективу, досліджено його соціокультурну сутність. Доведено, що сучасні принципи організації оркестрового колективу характеризують його як суб'єкт виховання.

Висвітлено проблему підготовки диригента оркестрового колективу. Проаналізовано складові подібної професійної підготовки.

Освещена проблема подготовки дирижера оркестрового коллектива. Проанализированы составляющие компоненты подобной подготовки.

The article deals with the problem of preparation of conductor of orchestral collective. Making components of similar preparation are analysed. Corresponding conclusions by results of research are made.

Розглянуто специфіку професійної підготовки диригента оркестру у вищому мистецькому закладі. Проаналізовано проблему формування професійних навичок диригента оркестрового колективу у процесі навчання в мистецькому закладі і з'ясовано загальні умови організації цієї взаємодії. Досліджено педагогічні умови як чинники, що зумовлюють функціонування навчально-виховного процесу, який забезпечує професійну підготовку диригента оркестрового колективу на основі особистісно зорієнтованих методологічних підходів: мотивація до самопізнання та самовдосконалення; діалогова взаємодія викладача та студента; спрямування студентів до активної самопізнавальної діяльності; послідовне стимулювання творчої самореалізації студентів у музично-виконавській діяльності.

На підставі історичних джерел, простежено становлення та розвиток вітчизняного диригентського мистецтва з Х ст., коли у Смоленську, Києві, Новгороді, Чернігові здійснювалася підготовка керівників церковних хорів, і до 1990-х рр., коли в українських інститутах культури почалася поступова кристалізація педагогічних понять, принципів і подходів до підготовки диригента нової формації.

З позицій системного підходу проаналізовано поняття організаційно-методичної системи, яка сприяє ефективній підготовці диригента оркестру. Висвітлено проблеми, що виникають у процесі підготовки таких фахівців (втрата престижності професії диригента оркестру, скорочення державного фінансування вищої освіти і її наближення до ринкових відносин, фрагментарне викладання окремих дисциплін та здійснення гуманітарних досліджень). Зазначено, що сучасна система підготовки диригента оркестрового колективу спрямована на індивідуальний розвиток студента, розкриття його музичних здібностей та реалізацію творчого потенціалу в цілому. Акцентовано увагу на універсальності підготовки диригента оркестрового колективу у мистецьких закладах, що не виключає її інтеграції у широку систему суміжних наук. За допомогою розгляду загальної моделі профільного спеціаліста визначено місце і значення диригентсько-оркестрової підготовки у змісті мистецької освіти. Зроблено висновок, що гуманітаризація системи диригентсько-оркестрової освіти має забезпечуватися змістовно і процесуально завдяки багатопрофільності програм та спеціалізацій на всіх рівнях освіти (бакалавр, спеціаліст, магістр).

С позиций системного подхода проанализированы понятия организационно-методической системы, способствующей эффективной подготовке дирижера оркестра. Освещены проблемы, возникающие в процессе подготовки таких специалистов (падение престижа профессии дирижера оркестра, сокращение государственного финансирования высшего образования и его приближение к рыночным отношениям, фрагментарное преподавание отдельных дисциплин и осуществление гуманитарных исследований). Указано, что современная система подготовки дирижера оркестрового коллектива направлена на индивидуальное развитие студента, раскрытие его музыкальных способностей и реализацию творческого потенциала в целом. Акцентировано внимание на универсальности подготовки дирижера оркестрового коллектива в художественных заведениях, что не исключает ее интеграции в широкую систему смежных наук. Посредством рассмотрения общей модели профильного специалиста определено место и значение дирижерско-оркестровой подготовки в содержании художественного образования. Сделан вывод, что гуманитаризация системы дирижерско-оркестрового образования должна обеспечиваться содержательно и процессуально благодаря многопрофильности программ и специализаций на всех уровнях образования (бакалавр, специалист, магистр).

With a system approach, analyzed the concept of organizational and methodical system conducive to effective training orchestra conductor. The problems encountered in the preparation of such experts (falling prestige of orchestra conductor, reduction in state funding for higher education and its approach to the market, fragmented teaching of individual disciplines and the implementation of humanitarian studies). It's indicated that the current system of training conducted by orchestras aimed at personal development student, the disclosure of his musical abilities and creative potential in general. The attention to the universality of training conducted by orchestras in art institutions, except that its integration into a broad system of related sciences. By considering the general model by specialists determined the place and importance conductor-orchestra training in the content of art education. Concluded that the humanization of the conducting and orchestral education should provide a comprehensive and procedural versatility thanks to programs and specializations at all levels of education (bachelor, specialist, master).

Проаналізовано поняття компетентнісного підходу у підготовці диригентів оркестрових колективів у мистецьких ВНЗ. Розглядаючи професійну компетентність як динамічне процесуальне явище, розкрито педагогічні механізми його застосування у процесі підготовки таких фахівців.

Проанализировано понятие компетентностного подхода в подготовке дирижеров оркестровых коллективов в художественных ВУЗ. Рассматривая профессиональную компетентность как динамическое процессуальное явление, раскрыты педагогические механизмы его внедрения в процессе подготовки таких специалистов.

The concept of competent approach is analyzed in preparation of bandleaders of orchestral collectives in higher artistic educational establishments. Examining a professional competence as dynamic judicial phenomenon, the pedagogical mechanisms of his application are exposed in the process of preparation of such specialists.

Розглянуто основні етапи становлення та розвитку диригентсько-оркестрового мистецтва. У хронологічній послідовності розкрито культурно-історичні передумови, що вплинули на трансформацію керування оркестровим колективом. Зазначено, що основними етапами еволюції диригентського мистецтва були стихійні та примітивні рухи тіла первісних людей, хейрономія давнього періоду й епохи Середньовіччя, пошуки засобів керування ритмічним ансамблем і поява батути з “відбиванням такту” в XVI ст., генерал-бас і диригування за клавесином у XVII - XVIII ст. та виникнення нового стилю з розвинутою мовою жестів, які успішно використовуються сьогодні.

Рассмотрены основные этапы становления и развития дирижерско-оркестрового искусства. В хронологической последовательности раскрыты культурно-исторические предпосылки, повлиявшие на трансформацию управления оркестровым коллективом.

The basic stages of becoming and development of conductor-orchestral art are considered. Cultural and historical pre-conditions that influenced on transformation of management an orchestral collective are exposed in a chronologic sequence.

Показано можливості формуванню музичного кругозору та мислення підлітків у процесі вивчення музичних творів на вірші Т. Г. Шевченка. Досліджено генезу творчого методу поета, його творчість як засіб розвитку естетичних почуттів школярів на уроках музики. Розглянуто основні тематичні спрямування офортів "Живописна Україна" Т. Г. Шевченка. Показано можливості активізації інтересу школярів до творчості митця засобами краєзнавства. Висвітлено основні віхи та набутки Т. Г. Шевченка як співробітника київської археологічної комісії (1846 - 1847 рр.).

Розглянуто питання народно-інструментального виконавства. Висвітлено культурологічні проблеми сучасного мистецтва та соціально-психологічні проблеми національної музичної освіти. Зазначені теми розглянуто в різних аспектах історії, теорії і практики регіонального виконавства в Україні та мистецтва української діаспори. Розглянуто репрезентацію творчості кобзаря О. Вересая в сучасному народно-інструментальному виконавстві, зокрема в бандурному мистецтві різних виконавських напрямів - академічному й автентично-реконструктивному. Виокремлено специфіку відтворення кобзарської творчості як реконструкцію стародавнього репертуару та новотвори на реконструйованому кобзарському інструментарії. Розглянуто вдосконалення конструкції баяна, що надало композиторам можливість трактувати інструмент як певний замінник оркестру. Зауважено, що втілення нових музичних завдань сприяло розвитку виконавської техніки, традиційних і специфічних прийомів гри.

Розглянуто професійну музичну освіту як логічно організовану, самодостатню систему. Обґрунтовано сучасні методологічні підходи щодо підготовки диригента оркестрового колективу. Висвітлено особливості формування професійних якостей у процесі освоєння основ і операцій музично-виконавської діяльності.