Вперше в українській історико-філософській думці наведено систематичний концептуальний підхід до філософської спадщини Д. Овсянико-Куликовського в контексті вітчизняної та зарубіжної філософії. Здійснено історико-філософську ретроспекцію філософії мови та проаналізовано основні віхи її розвитку, а також специфіку тлумачення змісту мови на різних стадіях соціокультурного розвитку. Висвітлено особливості розвитку ведології в російськомовному інтелектуальному дискурсі та показано специфіку запропонованої Д. Овсянико-Куликовським натуралістично-психологічної парадигми тлумачення гімнів Рігведи. Доведено провідне значення проблеми мови на усіх етапах творчого та наукового становлення мислителя. Розкрито тісний взаємозв’язок лінгвофілософської концепції Д. Овсянико-Куликовського та запропонованої ним психології художньої творчості, що яскраво виявляється у специфіці, з одного боку, тлумачення проблеми розуміння художнього твору, а з іншого - розуміння особистості, зокрема, особистості митця та його значення в еволюції психічного та соціокультурного розвитку людства.

Вперше в українській історико-філософській думці представлено систематичний концептуальний підхід до філософської спадщини Д. Овсянико-Куликовського в контексті вітчизняної та зарубіжної філософії. З цією метою здійснено історико-філософську ретроспекцію філософії мови та проаналізовано, з одного боку, основні періоди її розвитку, а з іншого - специфіку тлумачення змісту мови на різних стадіях соціокультурного розвитку.

Зазначено, що в підручник у стислому, систематичному та дидактично витриманому вигляді обґрунтовано важливість філософії в житті людини, надано цілісне уявлення про еволюцію філософської думки (в рамках становлення європейської філософської традиції) протягом усього її існування: від перших філософських шкіл до сучасних концепцій. Філософську проблематику розкрито у міждисциплінарному зв'язку з релігією, культурою, політологією, правом. Увагу приділено векторам і стратегіям розвитку некласичної філософії. Охарактеризовано історичний та культурний контекст української філософії. Розглянуто пізнання як культурно-історичний процес отримання і трансляції знання у суспільстві.

Викладено основи формальної логіки з урахуванням особливостей їх застосування в мисленнєво-пізнавшіьній діяльності юриста. Звернено увагу на логічні вимоги, що висуваються під час оцінки юридичних подій і фактів у процесі ухвалення правових рішень, базові категорії логіки, правові поняття. їх формування та операції з ними, умови істинності юридичних суджень, індуктивні та дедуктивні методи встановлення причинних зв'язків, формування версій і доказів за юридично значущими справами.