Розкрито зміст поняття "мистецтво перехідної доби", що демонструє ознаки дезінтеграції, кризи та хаосу, а також потенції оновлення. Зазначено, що процеси естетичної переорієнтації, які спостерігалися наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., багато в чому подібні до тих, що мають місце і зараз. На підставі узагальнення знань про минуле визначено деякі закономірності розвитку сучасної художньої культури. Сформульовано найважливіші показники мистецтва "несталих" та "нестабільних" часів, а також за даними вивчення кількох видів мистецтва (літератури, живопису, музики) визначено тип художнього мислення перехідної доби.

Розглянуто провідні напрямки наукових пошуків у сучасному літературознавстві, а саме системного аналізу, міжкультурної комунікації, компаративістики, жанрово-поетичного аспекту художнього твору. Висвітлено еволюцію мовної картини світу у контексті динаміки словникової дефініції. Прокоментовано роман Е. Єлінек "Перед зачиненими дверима" у контексті проблеми новітнього потрактування нацистського минулого Німеччини. Проаналізовано традиції сміхової культури в "новому" латиноамериканському романі, в якому синтезовані риси народно-міфологічного та сучасного літературного світогляду. Досліджено романи А. Кубіна та Л. Перуца та розглянуто проблему "іншої сторони" життя у її ірраціональному вирішенні.

Розглянуто проблеми сучасної літератури та літературознавства. Метатекст як важливе явище літератури XX ст. подано в контексті ідеї самоусвідомлення "Я" через ускладнену наративну структуру. Обгрунтовано проблему пам'яті та забуття словесно-культурних смислів, що виявляє себе в такому складному, парадоксальному за своєю природою та способом здійснення явищі, як літературний мотив. Увагу приділено проблемі функціонування шекспірівського дискурсу в драматургії США кінця XX - початку XXI, показано роль В. Шекспіра не тільки як великого художника, але і як ініціатора дискурсивних практик. Проаналізовано міфологічні стратегії, присутні у сучасній літературі. Розкрито місце імагології в сучасному літературознавстві, запропоновано стислий екскурс в її історію, проаналізовано проблеми та перспективи досліджень, пов'язаних з цією проблематикою. Визначено функціональну роль антропоетонімів у поетичному світі Ф. М. Достоєвського у культурному контексті. Розглянуто особливості формування міфопоетичного мислення та "нового естетизму" О. Уайльда. Проаналізовано творчість І. А. Буніна в контексті французького імпресіонізму. Досліджено процес "олітературнення" в українській драматургії 1920-х рр.