Розглянуто проблему психологічного забезпечення системи фахової підготовки обслуговуючого персоналу морських суден. Описано професійно важливі якості фахівців з урахуванням специфіки їх діяльності. Висвітлено систему відбору та цілеспрямованої психологічної підготовки фахівців обслуговуючого морського персоналу в навчально-професійній діяльності.

Рассмотрена проблема психологического обеспечения системы фаховой подготовки обслуживающего персонала морских судов. Описаны профессионально важные качества специалистов с учетом специфики их деятельности. Освещена система отбора и целенаправленной психологической подготовки специалистов обслуживающего морского персонала в учебно-профессиональной деятельности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.17Myr(4УКР)

Шифр НБУВ: РА331789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Розглянуто питання психологічної підготовки майбутніх фахівців сфери обслуговування на морському транспорті до професійної та навчально-професійної діяльності. Розроблено систему методів діагностики професійно важливих якостей зазначених фахівців. Вперше науково обгрунтовано та визначено комплекс професійно важливих якостей суднового обслуговуючого персоналу (офіціанта, бармена, бортпровідника, кухаря); зазначено, що провідними якостями в даному комплексі є інтерес до професії та моральність. Встановлено, що ефективність психологічної підготовки фахівців сфери обслуговування на морському транспорті в навчально-професійній діяльності забезпечується проведенням психологічного професійного відбору, оптимізацією психологічної освіти за допомогою міжпредметних зв'язків і використання системи соціально-психологічних тренінгів.

Розглянуто зв'язок особистісного потенціалу з рисами особистості керівників і визначено роль управлінської взаємодії в реалізації потенціалу особистості. Показано, що високий рівень потенціалу особистості пов'язаний із ціннісними орієнтаціями та мотивацією досягнення успіху керівників.

Розкрито природу особистісного потенціалу та виявлено специфіку його прояву у суб'єктів професійної взаємодії, зокрема у керівників. Наведено види психологічних потенціалів, на яких базується особистісний потенціал керівника.

Розглянуто зв'язок між стилем керівництва та комунікативними здібностями у сфері виробництва. Проаналізовано відповідну літературу з цієї проблематики. Викладено умови вибору особистістю стилю управління в професійній діяльності.

Рассмотрена связь между стилем руководства и коммуникативными способностями управленцев в сфере производства. Проанализирована соответствующая литература по этой проблематике. Определены условия выбора личностью стиля управления в профессиональной деятельности.

The article describes сonnection between style of a management and communicative abilities of managers in sphere of manufacture. The corresponding literature on this problematics is analysed. It is revealed conditions of a choice by the person of style of management in professional work.

Розглянуто звязок креативності з типом професійної мотивації майбутніх управлінців. Зазначено, що більш високий рівень креативності мають індивіди з внутрішньою професійною мотивацією. Констатовано, що найменше креативності зафіксовано у осіб з зовнішньою негативною мотивацією.

Рассмотрена связь креативности с типом профессиональной мотивации будущих управленцев. Указано, что более высокий уровень креативности имеют индивиды с внутренней профессиональной мотивацией. Констатировано, что наименьшая креативность зафиксирована у лиц с внешней отрицательной мотивацией.

The article deals with the connection of creativity with type of professional motivation of the future managers. It is specified, that creative individuals with internal professional motivation have higher level. The fact is ascertained, that the least creativity is fixed at persons with external negative motivation.

Досліджено психологічні особливості особистості, що впливають на успішність професійної діяльності управлінців. Наголошено на існуванні різних підходів у розумінні успішності особистості у зарубіжній та вітчизняній психології. Наведено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей успішних управлінців.

Исследованы психологические свойства личности, которые влияют на успешность профессиональной деятельности управленцев. Акцентировано внимание на существовании различных подходов в понимании успешности личности в зарубежной и отечественной психологии. Представлены результаты эмпирического исследования психологических особенностей успешных управленцев.

The article deals with the psychological properties of the person which influence success of professional work of managers. The attention is stressed on existence of various approaches in understanding of success of the person in foreign and domestic psychology. Results of empirical research of psychological features of successful managers are submitted.

Розглянуто роль комунікативної компетентності педагога у здійсненні педагогічної взаємодії у процесі навчально-виховної роботи. Показано зв'язок комунікативних якостей особистості педагогів з особливостями організації ними педагогічної взаємодії у навчальному процесі.

Рассмотрена роль коммуникативной компетентности педагога в осуществлении педагогического взаимодействия в процессе учебной и воспитательной работы. Показана роль коммуникативных качеств личности педагога с особенностями организации ими педагогического взаимодействия в учебном процессе.

It is analyzed the role of teacherТs communicative competence in realization of pedafofical interaction in terms of educational work. It demonstrated connection between teachersТ personal communicative qualities and peculiarities of their organizing pedagogical interaction in educational process

Розглянуто проблему розвитку соціального інтелекту особистості. Досліджено роль соціального інтелекту в розвитку професійної компетентності практичних психологів.

Рассмотрена проблема развития социального интеллекта личности. Исследована роль социального интеллекта в развитии профессиональной компетентности практических психологов.

It is analysed development of social intelligence of person; investigated the role of social intelligence in development of professional competence of practical psychologists.

Проведено теоретичний аналіз актуальної проблеми самоствердження особистості та її гендерних особливостей, уточнено сутність понять "гендерний тип" і "самоствердження особистості". Експериментально досліджено характер зв'язку гендерних типів з різними стратегіями самоствердження старшокласників. Констатовано, що гендерний тип особистості не впливає на інтенсивність потреби в самоствердженні, проте визначає стратегію реалізації даної потреби в юнацькому віці.

Проведен теоретический анализ актуальной проблемы самоутверждения личности и ее гендерных особенностей, уточнена сущность понятий "гендерный тип" и "самоутверждение личности". Экспериментально исследован характер связи гендерных типов с разными стратегиями самоутверждения старшеклассников. Констатировано, что гендерный тип личности не влияет на интенсивность потребности в самоутверждении, однако определяет стратегию реализации данной потребности в юношеском возрасте.

The article analyzes the concepts of personal self-affirmation and their gender characteristics. The author empirically investigates the character of connection between these phenomena at youth age.

Розкрито особливості стилів взаємодії менеджерів. Експериментально визначено властивості особистості, які пов'язані зі стилем взаємодії професійної діяльності менеджера. Серед зазначених властивостей важливе місце займають соціально-комунікативні властивості особистості.

Раскрыты особенности стилей взаимодействия менеджеров. Экспериментально определены свойства личности, которые связаны со стилем взаимодействия профессиональной деятельности менеджера. Среди указанных свойств важное место занимают социально-коммуникативные свойства личности.

ItТs cleared up the styles of interaction managers. Experimentally determined properties of the individual, which are connected with the style of interaction between professional manager. Among these properties occupy an important place of social-communicative properties of the individual.

Розкрито значення соціального інтелекту особистості як регулятора управлінської взаємодії. Соціальний інтелект визначено як такий, що являє собою ряд інтелектуальних здібностей, пов'язаних з обробкою соціальної інформації. Досліджено зв'язки між рівнем розвитку соціального інтелекту і стилями управлінської взаємодії, визначено риси особистості осіб із різним рівнем соціального інтелекту і стилем управлінської взаємодії. За допомогою методики дослідження соціального інтелекту Дж. Гилфорда і М. Саллівена, багатофакторного опитувальника Р. Кеттелла проведено емпіричне вивчення рівня розвитку соціального інтелекту, стиля управлінської взаємодії й індивідуально-психологічні особливості менеджерів. З'ясовано, що менеджери залежно від рівня розвитку соціального інтелекту обирають будь-який стиль управлінської взаємодії. З'ясовано, що соціальний інтелект є одним з регуляторів управлінської взаємодії.

Раскрыто значение социального интеллекта личности как регулятора управленческого взаимодействия. Социальный интеллект определен как такой, что представляет собой ряд интеллектуальных способностей, связанных с обработкой социальной информации. Исследованы связи между уровнем развития социального интеллекта и стилями управленческого взаимодействия, определены черты личности лиц с разным уровнем социального интеллекта и стилем управленческого взаимодействия. С помощью методики исследования социального интеллекта Дж. Гилфорда и М. Салливена, многофакторного опросника Р. Кеттелла проведено эмпирическое изучение уровня развития социального интеллекта, стилей управленческого взаимодействия и индивидуально-психологические особенности менеджеров. Выяснено, что менеджеры в зависимости от уровня развития социального интеллекта выбирают тот или иной стиль управленческого взаимодействия. Выяснено, что социальный интеллект является одним из регуляторов управленческого взаимодействия.

Disclosed the value of social intelligence of the person as a regulator of managerial interaction. Social intelligence is defined as such that is a range of intellectual abilities associated with the processing of social information. Investigated the relationship between the level of development of social intelligence and managerial styles of interaction, determined personality traits of persons with varying levels of social intelligence and style of management interaction. Using the methods of investigation of social intelligence Dzh. Gilford and M. Sullivan, R. Kettle multifactor questionnaire conducted an empirical study of the development level of social intelligence, managerial styles of interaction and individual psychological characteristics of managers. Found that managers, depending on the level of social intelligence are choosing one or another style of management interaction. Found that social intelligence is one of the regulators of managerial interaction.

Розроблено та обгрунтовано психологічну модель управлінської взаємодії (УВ). Схему моделі подано також графічно. Відзначено брак досліджень, спеціально спрямованих на розкриття закономірностей управлінської діяльності, зокрема її природи, структури та ознак. Уточнено поняття УВ як процес, який містить вибір сумісних дій, організацію учасників взаємодії та досягнення цілей діяльності, що здійснюється завдяки психологічним механізмам, які складаються з мотиваційного та конгітивно-регулятивного компонентів. У зазначеній моделі розкрито етапи процесу УВ, її психологічні механізми, що спостерігаються на мотиваційному та когнітивно-регулятивному рівнях. Висвітлено індивідуально-психологічні особливості суб'єктів управлінської взаємодії. Для подальшого дослідження запропоновано визначення індивідуально-психологічних чинників управлінської взаємодії.

Разработана и обоснована психологическая модель управленческого взаимодействия (УВ). Схема модели представлена также графически. Отмечено отсутствие исследований, специально направленных на раскрытие закономерностей управленческой деятельности, в частности ее природы, структуры и признаков. Уточнено понятие УВ как процесса, содержащего выбор совместных действий, организацию участников взаимодействия и достижение целей деятельности, осуществляемой благодаря психологическим механизмам, которые состоят из мотивационного и конгитивно-регулятивного компонентов. В указанной модели раскрыты этапы процесса УВ, его психологические механизмы, которые наблюдаются на мотивационном и когнитивно-регулятивном уровнях. Освещены индивидуально-психологические особенности субъектов управленческого взаимодействия. Для дальнейшего исследования предложено определение индивидуально-психологических факторов управленческого взаимодействия.

The article analyzes the problem of interaction in administrative activity. In suggests a psychological model of administrative interaction and mechanisms of its realization.

Здійснено вивчення на теоретичному та експериментальному рівнях змісту креативності особистості та її зв'язок з професійною взаємодією менеджерів. Визначено методи дослідження. Розкрито сутність понять "взаємодія" та "міжособистісна взаємодія". Зазначено, що управлінська взаємодія - це специфічний вид формального та неформального співробітництва керівної та підлеглої підсистем з двостороннім оберненим зв'язком, спрямованим на реалізацію цілей організації. Окреслено критерії ефективності взаємодії. Виділено чотири підходи в дослідженні креативності. Встановлено умови, за наявності яких відбувається формування креативності. Виявлено ряд головних напрямів впливу креативності на управлінську діяльність, які слід розрізняти у психологічному плані. Висвітлено результати експериментального дослідження щодо характеру зв'язку між креативністю та професійною взаємодією менеджерів. Доведено, що високий рівень креативності позитивно впливає на прояви таких показників професійної взаємодії як: "спрямованість на справу", "на взаємодію", "комунікативні схильності", "конкуренцію" та "співпрацю". Зафіксовано взаємозв'язок креативності та показників професійної взаємодії, що підтверджує положення про те, що креативність є професійно-важливою властивістю менеджерів.

Осуществлено изучение на теоретическом и экспериментальном уровнях содержания креативности личности и ее связь с профессиональным взаимодействием менеджеров. Определены методы исследования. Раскрыта сущность понятий "взаимодействие" и "межличностное взаимодействие". Указано, что управленческое взаимодействие - это специфический вид формального и неформального сотрудничества руководящей и подчиненной подсистем с двусторонней обратной связью, направленной на реализацию целей организации. Определены критерии эффективности взаимодействия. Выделены четыре подхода в исследовании креативности. Установлены условия, при наличии которых происходит формирование креативности. Выявлен ряд главных направлений влияния креативности на управленческую деятельность, которые следует различать в психологическом плане. Отражены результаты экспериментального исследования относительно характера связи между креативностью и профессиональным взаимодействием менеджеров. Доказано, что высокий уровень креативности положительно влияет на проявления таких показателей профессионального взаимодействия как: "направленность на дело", "на взаимодействие", "коммуникативные склонности", "конкуренцию" и "сотрудничество". Зафиксирована взаимосвязь креативности и показателей профессионального взаимодействия, что подтверждает положение о том, что креативность является профессионально-важным свойством менеджеров.

The article analyzes peculiarities of administrative interaction; states the link between creativity and indices of administrative interaction of managers.

Висвітлено різноманітні тлумачення поняття «взаємодія» в психології та структуру явища взаємодії. Викладено фактори успішної взаємодії: уважність до працівників, що трансформується в «орієнтацію на працівників», та дотримання керівником норм і правил класичної організації планування та контролю, що трактується як «орієнтація на виробництво». Запропоновано узагальнену структуру управлінської взаємодії: комунікативний, когнітивний, афективний та конативний компоненти. Розкрито значення терміна «комунікація» та значення комунікативних якостей керівника. Виявлено особистісні властивості учасників взаємодії, які сприяють налагодженню ділових та міжособистісних стосунків у контексті управлінської діяльності. Досліджено факторну структуру комунікативного компонента управлінської взаємодії та кореляційні зв’язки між ефективністю взаємодії та психологічними властивостями комуніканта.

Освещены разнообразные толкования понятия «взаимодействие» в психологии и структура явления взаимодействия. Изложены факторы успешного взаимодействия: внимательность к работникам, которая трансформируется в «ориентацию на работника» и следование руководителя нормам и правилам классической организации планирования и контроля, которое трактуется как «ориентация на производство». Предложена обобщённая структура управленческого взаимодействия: когнитивный, коммуникативный, аффективный и конативный компоненты. Раскрыто значение термина «коммуникация» и значение коммуникативных качеств руководителя. Выявлены личностные свойства участников взаимодействия, которые благоприятствуют налаживанию деловых и межличностных отношений в контексте управленческой деятельности. Исследована факторная структура коммуникативного компонента управленческого взаимодействия и корреляционные связи между эффективностью взаимодействия и психологическими свойствами коммуниканта.

Covered are the variety of interpretations of the concept of "interaction" in psychology and structure interaction phenomena. Set out are the factors of successful interaction: careful attitude to the employees, which translates into "focus on worker" and following the rules and regulations of the head of the classical organization of planning and control, which is interpreted as a "focus on production." Proposed is the generalized structure of administrative interaction: cognitive, communicative, affective, and connotative components. Disclosed are the term "communication" and the value of communicative qualities of leadership. Indicated are the personal characteristics of participants of interactions that favor the establishment of business and interpersonal relations in the context of management. Investigated is the factor structure of the communicative component of administrative interaction and correlation between the efficiency of communication and psychological characteristics of a communicant.

Обгрунтовано необхідність вивчення проблеми міжособистісної взаємодії в системі об'єктивних взаємин. З метою визначення індивідуально-психологічних передумов міжособистісної взаємодії досліджено її теоретичні аспекти й емпірично встановлено зв'язок індивідуально-психологічних особливостей студентів-психологів з успішністю їх міжособистісної взаємодії. Для вивчення особливостей міжособистісної взаємодії застосовано методику «Q-сортування» В. Стефансона, за допомогою якої виділяють шість тенденцій поведінки людини у взаємовідносинах: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, боротьба, уникнення боротьби. Графічно подано особистісні профілі, які побудовано за результатами тестування успішних і неуспішних у міжособистісній взаємодії студентів. Визначено основні риси особистості, що сприяють міжособистісному спілкуванню: готовність до співпраці, комунікабельність, доброзичливість, емоційна стабільність, упевненість, незалежність, сила, серйозність, мужність тощо, та перешкоджають йому: комфортність, нерішучість, сором'язливість, залежність від групи, чужої думки, орієнтованість на соціальне схвалення, недисциплінованість, невпевненість, тривожність тощо. Зазначено, що врахування індивідуально-психологічних особливостей учасників міжособистісної взаємодії в навчально-виховній роботі ВНЗ є неодмінною умовою вдосконалення цієї взаємодії. Перспектива подальшого дослідження пов'язана з вивченням психологічних детермінант міжособистісної взаємодії.

Обоснована необходимость изучения проблемы межличностного взаимодействия в системе объективных взаимоотношений. С целью определения индивидуально-психологических предпосылок межличностного взаимодействия исследованы его теоретические аспекты и эмпирически установлена связь индивидуально-психологических особенностей студентов-психологов с успешностью их межличностного взаимодействия. Для изучения особенностей межличностного взаимодействия использована методика «Q-сортирования» В. Стефансона, с помощью которой выделяют шесть тенденций поведения человека во взаимоотношениях: зависимость, независимость, дружелюбие, недружелюбие, борьба, избегание борьбы. Графически представлены личностные профили, построенные по результатам тестирования успешных и неуспешных в межличностном взаимодействии студентов. Определены основные черты личности, которые способствуют межличностному общению: готовность к сотрудничеству, коммуникабельность, доброжелательность, эмоциональная стабильность, уверенность, независимость, сила, серьезность, мужественность и т. д., и те, что препятствуют ему: комфортность, нерешительность, застенчивость, зависимость от группы, чужого мнения, ориентированность на социальное одобрение, недисциплинированность, неуверенность, тревожность и т. д. Отмечено, что учет индивидуально-психологических особенностей участников межличностного взаимодействия в учебно-воспитательной работе ВУЗ является непременным условием усовершенствования этого взаимодействия. Перспектива дальнейшего исследования связана с изучением психологических детерминант межличностного взаимодействия.

The article considers theoretical aspects of interpersonal interaction. The relation between individual psychological characteristics and the development of interpersonal interaction between students-psychologists is investigated. The basic personality traits that promote this process are determined. It is specified that interpersonal communication involves such acts of mental activity as mutual understanding, mutual influence, interaction, interpersonal communication and integrative phenomena of compatibility. Signs of successful interpersonal interaction are the presence of common objectives participants in the interaction, the overall motivation, the distribution of a single interaction process into separate related action, interdependence and interrelation of participants in the interaction, coordination and coherence, the presence of a single end result. An empirical study of individual psychological preconditions of interpersonal interaction between students-psychologists showed that this interaction is facilitated by such consistent trends of behavior of its members as sociability and independence. Psychological portrait of students who successfully interact with others is characterized by such personality traits as willingness to cooperation, sociability, emotional stability, confidence, independence, strength, seriousness, courage, etc. Students who are unsuccessful in interpersonal interactions are characterized by such features as comfort, indecisiveness, shyness, dependence on the group opinion of others, focus on social approval, indiscipline, insecurity, anxiety.

Визначено, що міжособистісна взаємодія є взаємозалежним обміном діями, організацією людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності. Показано, що стиль мислення є одним із регуляторів мислення, який формується в життєдіяльності людини, що детермінує динаміку, стійкість і характер діяльності. Встановлено, що існують таки стилі мислення, як ідеалістичний, прагматичний, аналітичний, реалістичний, синтетичний, ініціативний, критичний, управлінський, практичний. Визначено прямі статистично значущі кореляційні зв’язки між владно-лідируючим і управлінським, реалістичним стилями; незалежно-домінуючим і критичним стилями; прямолінійно-агресивним і практичним та прагматичним стилями; недовірливо-скептичним і критичним стилем; покірно-сором’язливим і критичним; співпрацюючим, конвенційним, аналітичним, прагматичним, управлінським та ідеалістичним стилями; відповідально-великодушним та ідеалістичним стилями. Визначено, що провідним стилем міжособистісної взаємодії для майбутніх практичних психологів є співпрацюючий-конвенційний, тісно пов'язаний з такими стилями мислення, як аналітичний, прагматичний, управлінський та ідеалістичний.

Представлены результаты теоретико-эмпирического исследования особенностей межличностного взаимодействия будущих психологов с разным стилем мышления. Рассмотрены различные научные подходы к определению психологического содержания понятий "межличностное взаимодействие" и "стиль мышления". Согласно данным эмпирического исследования особенности межличностного взаимодействия будущих практических психологов определяются многими объективными и субъективными факторами. Среди субъективных факторов выделяется стиль мышления. Выяснено, что существуют связи между стилем мышления и стилем межличностного взаимодействия испытуемых. Определено, что межличностное взаимодействие представляет собой взаимозависимый обмен действиями, организацию людьми взаимных действий, направленных на реализацию совместной деятельности. Показано, что стиль мышления выступает одним из регуляторов мышления, который формируется в жизнедеятельности человека. Он определяет динамику, стойкость и характер деятельности. Установлено, что существуют такие стили мышления, как идеалистический, прагматический, аналитический, реалистический, синтетический, инициативный, критический, управленческий и практический. Определены прямые статистически значимые корреляционные связи между властно-лидирующим и управленческим, реалистическим стилями; независимо-доминирующим и критическим стилями; прямолинейно-агрессивным и практическим, прагматическим стилями; недоверчиво-скептическим и критическим стилем; покорно-стеснительным и критическим; сотруднически-конвенционным и аналитическим, прагматическим, управленческим и идеалистическими стилями; ответственно-великодушным и идеалистическим стилями. Сделан вывод о том, что ведущим стилем межличностного взаимодействия будущих практических психологов является сотруднически-конвенционный, который тесно связан с такими стилями мышления, как аналитический, прагматический, управленческий и идеалистический. Именно эти стили мышления отражают содержание профессионально важных качеств практических психологов.

The article presents the results of theoretical and empirical studies of interpersonal interaction characteristics of future psychologists with different thinking styles. Various scientific approaches to the definition of psychological concepts of interpersonal interaction content and style of thinking are reviewed. According to the empirical study, special aspects of future psychologists’ interpersonal interaction are determined by a number of objective and subjective factors. Thinking style is considered to be one of the subjective factors.