Висвітлено орфографічну проблему сучасного мовознавства. Проаналізовано особливості правопису у лінгвістичному, історичному та політичному аспектах. Розкрито питання культурно-політичного навантаження правописних норм і вагому роль у цьому позамовних чинників.

Освещены ортографические проблемы современного языкознания. Проанализированы особенности правописания в лингвистическом, историческом и политическом аспектах. Раскрыты вопросы культурно-политической нагрузки правописных норм и весомой роли в этом внеязыковых факторов.

Запропоновано метод тривимірного сканування, зчитування й аналізу малогабаритних фізичних об'єктів з метою їх подальшого сортування. В основу цього методу покладено принцип генерації вільних носіїв заряду під впливом квантів випромінювання.

Наведено результати експериментального дослідження люмінесценції поліського бурштину, яку було збуджено вузькою смугою УФ випромінюванням (7 нм) в діапазоні довжин хвиль 310 - 410 нм з кроком в 10 нм. Мета досліджень - визначення зв'язків між збудженням двох центрів світіння, встановлених авторами раніше під час математичної обробки спектрів, одержаних в ході циклу експериментів з фото- і рентгенолюмінесценції бурштину з поліського родовища. Показано, що для різних зразків спектри світіння, викликаного УФ опроміненням, мають широку смугу світіння з деякими відмінностями як за формою, так і за положенням максимуму. Було встановлено, що зі збільшенням довжини хвилі збуджувального випромінення відбувається монотонне зміщення положення максимуму спектру (з 2,62 до 2,5 еВ) і зменшення його ширини на піввисоті (з 0,92 до 0,62 еВ). Для аналізу спектрів використовували процедуру математичної обробки, яку вже успішно застосовували раніше, і яка полягає у фітуванні експериментальних кривих функціями Гаусса. Було продемонстровано, що форму даних спектрів з високою достовірністю можна представити у вигляді суми двох піків з центрами 2,5 та 2,95 еВ, які описують функції Гауса. Відмінності у формі спектрів можна пояснити змінами амплітуд двох знайдених піків з центрами у 2,5 та 2,95 еВ. Експерименти з фотолюмінесценції, що була збуджена вузькою смугою УФ випромінювання, показали, що ефективність генерації світла на довжинах хвиль, які відповідають цим центрам, суттєво відрізняються у разі зміни довжини хвилі первісного УФ випромінювання. Найбільш інтенсивному збудженню смуги 2,5 еВ (496 нм) відповідає довжина хвилі УФ випромінювання 384 нм (3,23 еВ), а для смуги 2,95 еВ (420 нм) - 287,5 нм (4,32 еВ). Це надало змогу зробити висновок про незалежний характер збудження цих центрів. Зміни в спектрах можна пояснити різною ефективністю збудження обох центрів.