На основі систематизації архівних та джерелознавчих матеріалів подаються найосновніші сюжети про створення Всесвіту й Землі, небесних світил, виникнення природних та атмосферних явищ. Переважна більшість оповідного фольклорного матеріалу стосується народного світобачення, в ньому віддзеркалюються давні вірування і міфологічні погляди українського народу на окремі явища повсякденного життя. Особливу увагу приділено висвітленню взаємин людини з тваринним світом у фольклорному відображенні. Підкреслюється, що серед українців був широко розвинений тотемізм, тобто ставлення з особливою повагою до свійських тварин і диких звірів: вовка, кози, коня, корови, вола, пса, кота, павука. Показано, яке місце в українській мітології належить птахам, плазунам та земноводним.

Викладено основні проблеми впровадження соціального партнерства у систему соціально-трудових відносин України, а також розкрито особливості стосунків між сторонами соціального партнерства: державою, профспілками та роботодавцями. Детально розглянуто процес налагодження механізму реалізації соціального партнерства засобами колективно-договірного регулювання. Наведено приклади діяльності державних і недержавних установ й організацій, які сприяють формуванню системи соціального партнерства.

Висвітлено теоретико-методологічні засади системного підходу та особливості функціонування й розвитку соціальних систем, соціологічні методи дослідження. Розкрито зміст систем соціально-трудових відносин і соціальної безпеки. Розглянуто особливості функціонування та розвитку конкретних видів соціальних систем.

Розглянуто сутність соціальної політики, зокрема, зміст, мету та завдання соціальної політики, а також умови її реалізації. Охарактеризовано її основні суб'єкти та принципи. Висвітлено основні складові даної політики у сфері соціальних відносин, зокрема, розвиток соціально-класових відносин, процеси соціальної мобільності, особливості її функціонування в Україні та інших державах, етнонаціональні та сімейно-шлюбні відносини. Проаналізовано системи соціального захисту та соціального страхування.

Рассмотрена сущность социальной политики и основные направления ее осуществления, в частности, содержание, цель и задачи социальной политики, условия ее реализации. Охарактеризованы ее основные субъекты и принципы реализации. Приведены основные направления и приоритеты ее осуществления в современных условиях. Рассмотрены основные составляющие социальной политики в сфере социальных отношений, в частности, развитие социально-классовых отношений, процессы социальной мобильности, особенности ее функционирования на Украине и в других государствах, этнонациональные и семейно-брачные отношения. Предложены системы социальной защиты и страхования.

Розглянуто соціогуманітарну сферу як об'єкт державної політики, показано її місце в життєдіяльності суспільства. Розкрито сутність державної соціальної політики, її типи і моделі, особливості за умов глобалізації. Висвітлено зміст, мету, завдання, напрями, принципи та пріоритети державної соціальної політики на сучасному етапі. Проаналізовано державну політику у сфері розвитку трудового потенціалу суспільства, а також ринку праці та зайнятості населення, слоціального діалогу. Досліджено пріоритети державної політики у сфері соціального захисту населення, а також її особливості щодо розвитку духовних цінностей, формування єдиного гуманітарного простору в Україні.

Висвітлено становлення, сутність та структуру суспільного інституту соціальної політики, наголошено на важливості його адаптації до стандартів ЄС. Проаналізовано новітні стратегії зайнятості на ринку праці України. Розглянуто сучасні тенденції та стратегії зайнятості населення на ринку праці, а також міжнародні стратегії розвитку ринку праці. Досліджено соціальний діалог (СД) у системі європейського врядування. Висвітлено стандарти європейського СД в соціогуманітарній сфері. Обгрунтовано становлення інституту СД в Україні. З'ясовано передумови модернізації системи соціального захисту населення. Охарактеризовано пенсійну систему як складову соціальної безпеки суспільства. Визначено теоретичні домінанти побудови та реформування пенсійної системи. Вивчено сучасний стан і проблеми вітчизняної пенсійної системи. Узагальнено досвід розвитку та гармонізації пенсійних систем зарубіжних країн. Проаналізовано питання формування активної політики доходів та добробуту населення як економічної основи самореалізації особистості протягом усього життя. Визначено основні напрями удосконалення системи соціального захисту з метою її адаптації до демографічних змін. Показано роль культури в розвитку сучасного суспільства. Обгрунтовано значення культурної політики як ресурсу модернізаційної стратегії Української держави. Досліджено ідентичність як соціокультурний феномен і чинник соціального розвитку.

Розглянуто сутність, теоретико-методологічні засади, основні напрями та механізми реалізації соціальної і гуманітарної політики. Висвітлено ставнолення інституту соціальної політики. Розкрито соціальні й гуманітарні права людини та функції держави щодо їх забезпечення. Подано інформацію щодо аналізу державної політики у сферах праці, регулювання доходів, соціального захисту, надання соціальної допомоги, пенсійного забезпечення населення тощо. Приділено увагу з'ясуванню політики держави у відповідь на виклики демографіного старіння населення, державного регулювання трудової міграції, соціальному діалогу в системі євроінтеграційних цілей соціальної політики України. Розкрито загальнонаціональні пріоритети та регіональні особливості гуманітарної політики в Україні.

Обгрунтовано пропозиції з оптимізації державної соціогуманітарної політики та окреслено напрями вдосконалення шляхів, механізмів, інструментів державного управління соціогуманітарною складовою суспільного розвитку в Україні в контексті інтеграції та консолідації українського суспільства. Розглянуто підготовку нормативно-правових документів з питань державного регулювання соціогуманітарної складової суспільного розвитку в Україні.

На прикладі України висвітлено сутність та особливості формування й розвитку найпоширеніших колективних ідентичностей - родової, регіональної, соціоекономічної, релігійної, етнічної, національної. Особливу увагу приділено аналізові етнічної, релігійної та національної ідентичностей, які відіграють головну роль у становленні самобутності та суб'єктності українського суспільства та Української держави. Порушено проблеми подолання конфлікту ідентичностей у системі пріоритетів соціогуманітарного розвитку України.

Досліджено процеси "спільного й унікального" в українській історичній і національно-культурній ситуації з метою створення "картосхеми" на тлі всіх інших "національних" версій світу, де постає вітчизняний "пейзаж" як центральна ідеологічна основа всієї подієвості новоукраїнського феномена. Наголошено на важливості зазначеного наукового дослідження, зважаючи на відсутність цілісного наукового осягнення національного "народотворення" від доби Романтизму і до сьогодення як центральної ідеологічної основи всієї подієвості новоукраїнсього феномену; невирішених проблем формування спільної культурної та громадянської ідентичності модерної української нації, що ґрунтується на спільній соціолінгвістичній культурі нації тощо.