Доведено доцільність використання методу електронної мікроскопії для ультраструктурного аналізу лікувального патоморфозу раку молочної залози. Об'єктивізація результатів досягається завдяки інтегральному підходу в аналізі структурних змін клітин, мікросудин, сполучнотканинних структур пухлини з використанням напівкількісної (бальної) оцінки.

Під час проведення внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії і внутрішньовенної хіміотерапії раку молочної залози (РМЗ) додаткове використання природного протипухлинного метаболіту - глюконату кальцію підсилює антибластомний хіміотерапевтичний вплив на РМЗ, сприяючи субтотальній девіталізації завдяки метаболічному пошкодженню ракових клітин за типом кальцієвої дегенерації (кальцинозу).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дослідження маркерів ангіогенезу дає цінну інформацію про особливості клінічного перебігу пухлинних захворювань, їх прогнозу, медикаментозну чутливість, ефективність лікування та виживаність пацієнтів. Формування нових мікросудин на базі існуючої судинної мережі є основною складовою росту пухлини та розвитку метастазів. Значний інтерес представляє вивчення маркерів пухлинного неоангіогенезу, зокрема фактора росту ендотеліальних судин. Останній є провідним фактором, індукуючим утворення нових судин в пухлині. Його експресія асоціюється із посиленням метастатичної активності та зменшенням загальної виживаності пацієнтів з цією патологією.

Наведено ретроспективний аналіз даних клінічного спостереження, результатів діагностики та лікування 106 хворих на саркому молочної залози (СМЗ). Зіставлено результати такого аналізу з сучасними даними про місце СМЗ серед інших злоякісних новоутворень молочної залози та методи її діагностики і лікування. Показано основні напрямки наукових досліджень та шляхи вирішення проблем ранньої діагностики та лікування хворих на СМЗ.

Зазначено, що рак молочної залози (РМЗ) відноситься до найбільш розповсюджених в Україні злоякісних захворювань жіночого населення. Сучасна тактика лікування хворих на РМЗ базується на застосуванні комплексного впливу, що включає хірургічне втручання, променеву, хіміогормонотерапію та ін. Уже досить тривалий час увагу дослідників привертає перспектива застосування на різних етапах лікування пацієнтів з РМЗ імунотерапії. Показано доцільність використання імуномодулятора поліоксидонію у поєднанні з хіміопроменевою терапією у хворих з місцевопоширеним РМЗ. Показано, що застосування поліоксидонію сприяє зменшенню кількості післяопераційних ускладнень та побічної дії хіміопроменевого лікування, що сприяє покращанню якості життя хворих у післяопераційний період.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1-522

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены данные консервативного лечения 65 больных местно-распространенными формами рака грудной железы (РГЖ). В результате исследования получены достоверные данные об увеличении регрессии опухоли у лиц с местно-распространенным РГЖ при использовании лучевой терапии на фоне радиомодификаторов.

Розглянуто питання підвищення ефективності комбінованого лікування хворих на рак легені шляхом оптимізації ад'ювантних і неоад'ювантних методів протипухлинної терапії з урахуванням розповсюдженості патологічного процесу. Оцінено результати хірургічного лікування хворих на рак легені. Розроблено ефективні методики комбінованого лікування з передопераційною термохіміотерапією, терморадіотерапією, інтратуморальною термохіміотерапією, а також післяопераційною неспецифічною та специфічною імунотерапією. Оцінено безпосередні та віддалені результати лікування. Підтверджено доцільність і визначено алгоритм розроблених методів комбінованого лікування у хворих на рак легені залежно від основних прогностичних факторів. Обгрунтовано необхідність виконання хірургічних операцій хворих літнього віку.

Показана связь эффективности лечения больных раком грудной железы (РГЖ) не только с использованием методов раннего обнаружения опухолей, но и с совершенствованием мультимодальной терапии. Для усиления повреждения новообразования с помощью ионизирующего излучения и снижения формирования радиорезистентности злокачественных клеток используются различные физические и химические способы - модификаторы. Часто практикуется одновременное сочетание нескольких технологий модуляции - полирадиомодификация. В результате исследования пролечено 75 больных РГЖ. Пациенткам основной группы (34 больных) лучевую терапию проводили на фоне цитостатического препарата фторафур в модифицирующих дозах и индуктотермии. Больные контрольной группы (41 пациентка) получали только лучевую терапию. Представлено достоверное увеличение регрессии опухоли у больных местно-распространенным РГЖ при использовании лучевой терапии на фоне модификаторов. Местные и общие реакции не превышали II степени согласно шкале токсичности RTOG/EORTC, 1995.

Представлены данные исследования эффективности метода неоадъювантной комплексной противоопухолевой терапии с использованием химиорадиомодификатора фторпиримидинового ряда и проанализированы непосредственные результаты лечения с использованием стандартных и разработанных методов лечения больных местнораспространенным раком грудной железы. Установлено, что проведение неоадъювантной химиолучевой терапии (ХЛТ) на фоне модификатора позволило увеличить на 30 % количество ответов первичной опухоли на лечение, а именно, случаев частичной и полной регрессии, увеличило частоту выполнения оперативных вмешательств. Дополнительное введение в схему неоадъювантной терапии фторпиримидинов не усиливало токсичность лечения. При изучении показателей безрецидивной выживаемости выявлена тенденция к вероятному увеличению ее у больных основной группы, которым проводили ХЛТ на фоне фторпиримидинов.

Отмечено, что чаще всего в практике акушера-гинеколога среди заболеваний молочных желез встречается фиброзно-кистозная мастопатия (ФКМ), которая характеризуется нарушением соотношений эпителиального и соединительнотканного компонентов, широким спектром пролиферативных и регрессивных изменений тканей молочной железы. Важная роль в этиологии и патогенезе ФКМ принадлежит относительной или абсолютной гиперэстрогении и прогестерондефицитного состояния, то есть нарушению соотношения между эстрогенами и прогестероном. Различают диффузную и узловую формы ФКМ. Диагностика мастопатии основывается на осмотре, пальпации, маммографии, УЗИ, пункции узловых образований, подозрительных участков и цитологическом исследовании пунктата. Лечение заключается в применении негормональных препаратов (в т. ч. фитопрепарата мастодинон) и гормональных лекарственных средств (антиэстрогены, ингибиторы секреции пролактина, агонисты гонадотропных рилизинг-гормонов, гестагены, комбинированные гормональные контрацептивы).

Наведено сучасний погляд на проблему лімфодіссекції під час операції з приводу раку грудної залози. Визначено рекомендації, показання, протипоказання для проведення методики детекції "сторожових" лімфатичних вузлів. Наведено дані літератури та досвід національного інституту раку.

Мета дослідження - визначення ефективності препарату епігалін брест у лікуванні фіброзно-кістозної мастопатії (ФКМ) у жінок. У дослідження включено 50 жінок із встановленим діагнозом ФКМ (дифузна кістозна мастопатія). Всі жінки скаржилися на біль і набряк обох грудних залоз (ГЗ) за 3 - 20 діб до початку менструації. Шляхом сліпої рандомізації всі жінки були розподілені на 2 групи. Хворі першої групи вживали препарат епігалін брест по 1 таблетці 2 рази на добу протягом трьох місяців. Хворі другої групи вживали препарат прутняка за затвердженою в інструкції схемою. Хворі обох груп не відрізнялися за віком (від 22 до 48 років). Усім хворим під час загального обстеження виконано УЗД ГЗ, а хворим віком понад 40 років також виконували мамографію. У хворих обох груп виявлено множинні кісти обох ГЗ, розмір яких коливався у межах від 3 до 22 мм. За середнім розміром кіст групи були зіставні. Для оцінювання ефективності лікування в обох групах визначено 3 параметри: біль у ГЗ, який оцінювали за шкалою від 0 (відсутність болю) до 10 (нестерпний біль); щільність тканини ГЗ, для визначення якої виконували еластографію (кПа); середній діаметр кісти. За результатами дослідження у першій групі виявлено реалізацію позитивного ефекту препарату епігалін брест. У хворих даної групи відзначено зниження середнього ступеня болю, тобто пацієнтки практично не відчували болю перед менструацією, повну відсутність кістозних елементів у ГЗ виявлено у 90 % пацієнток. Жодна пацієнтка не відзначила погіршення стану ГЗ за час спостереження. У хворих другої групи середній ступінь болю не змінився, але 10 % пацієнток відзначили посилення больового синдрому після припинення вживання препарату прутняка. У 15 % пацієнток даної групи знову з'явилися кісти, а їх середній діаметр почав збільшуватися. Щільність тканини ГЗ мала тенденцію до збільшення. Зроблено висновки, що комплексний рослинний препарат епігалін брест є ефективним засобом у лікуванні мастопатії. У разі регулярного вживання епігалін брест зменшує на 68 % наявність кістозного компонента у жінок з мастопатією. Епігалін брест за регулярного вживання зменшує щільність тканини ГЗ, реалізуючи функцію онкопротектора. Епігалін брест значно знижує больовий синдром перед менструацією, чим суттєво покращує якість життя жінок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1-5

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано ефективні методи хіміопроменевої терапії (ХПТ) хворих на місцевопоширені форми раку грудної залози (МП РГЗ) з використанням радіомодифікувальних засобів (фторафур і комплекс мікроелементів) під час проведення променевого лікування. Курс ХПТ за радикальною програмою проведено 106 хворим на МП РГЗ. Всі хворі на 1-у етапі лікування одержували 4 курси поліхіміотерапії за схемою FAC. Хворим 1-ї основної групи (34 пацієнтки) курс променевої терапії (ПТ) проведено на тлі цитостатичного препарату фторафур у радіомодифікувальній дозі 1200 мг на добу per os. Пацієнткам 2-ї основної групи (36 хворих) протягом курсу ПТ з метою радіомодифікації призначали комплекс мікроелементів (КМ), що міститься у препараті "краплі береш плюс" у дозі 1 крапля на 1 кг ваги тіла в 3 прийоми per os (у середньому по 20 крапель 3 рази на день) щоденно до початку сеансу опромінення: о 8-й, 11-й і 14-й годині з подальшим проведенням сеансу ПТ з 15-ї до 19-ї год. Хворі контрольної групи (36 хворих) одержували курс ПТ відповідно до стандартів. Наведені дані свідчать про більшу ефективність ХПТ хворих на місцевопоширені форми РГЗ в основних групах, де використовували радіомодифікатори (фторафур і КМ) під час ПТ.

Мета дослідження - аналіз власних наукових даних і розроблення оптимального діагностично-лікувального алгоритму у випадку патологічних виділень із соска (ПВС). У 202 пацієнток із ПВС після клінічних, цитологічних, променевих та ендоскопічних досліджень виконано 196 традиційних дуктектомій і 12 втручань після маркування внутрішньопротокових новоутворень (ВПНУ) за власним способом (6 жінок оперовані з двох сторін). Після гістологічної верифікації розраховано чутливість, специфічність і точність проведених діагностичних тестів. Діагностична специфічність рентгенівської галактодуктографії та ендоскопічної мамодуктоскопії (ЕМДС) складає 22,6 і 47,4 % відповідно. Основна причина хибнопозитивних результатів ЕМДС полягає у периферійному розташуванні ВПНУ - з 24 ВПНУ, розташованих не ближче 3,0 см від соска, тільки 17 (70,8 %) одержали гістологічне підтвердження. За подвійного передопераційного маркування ВПНУ за власним способом хибних результатів ЕМДС не одержано. Запропоновано оптимальну послідовність діагностичних заходів для забезпечення диференційованого вибору хірургічної тактики у жінок у репродуктивний або менопаузальний періоди. Зроблено висновки, що покращання діагностичної ефективності ЕМДС як сучасної високотехнологічної методики за ПВС можливе шляхом подвійного синхронного передопераційного маркування периферійно розташованих ВПНУ. Послідовне використання відомих і запропонованих методик за опрацьованим алгоритмом забезпечує диференційований вибір індивідуальної хірургічної тактики залежно від репродуктивного стану та віку пацієнток з ПВС.

Набряковий рак грудної залози - небезпечна форма місцево-поширеного раку грудної залози, що не має сталих підходів до лікування. Адекватна схема повинна включати комбінацію всіх основних методів терапії, послідовність яких має визначатися індивідуально.

Хірургічна тактика при набряковому раку грудної залози має базуватися на принципах онкологічного радикалізму та естетичної доцільності. Методом вибору оперативної техніки є радикальна мастектомія. Краї рани мають бути досліджені на чистоту. Органозберігаючі втручання та підшкірні ендопротезування при цій формі не виправдані. Реконструктивно-відновні операції мають бути відтерміновані і проведені після закінчення адіювантного лікування та повного загоєння післяопераційної рани.

У випадках місцево-поширеного та набрякового раку грудної залози особливі вимоги висуваються до адекватної діагностики онкологічного процесу. У більшості спеціалізованих онкологічних закладів використовують: тонкоголкову пункційну біопсію, мамографію та клінічний огляд, що майже не дає уявлення про справжню динаміку стану пухлини. Використання мамосцинтиграфії поряд з рентгеномамографією, інтегральної трепан-біопсії на кожному етапі лікування дозволяє дійсно контролювати перебіг онкологічного процесу та вживати дієвих та доречних лікувальних заходів.