Розглянуто Франковий переклад норвезької "Пісні про дівчину з руської країни" Гаральда Гардраді, зіставлено архетипні системи давньоукраїнського та скандинавського мислення, зокрема поетику та естетичний ідеал. Досліджено символічні ряди, рефлексійність мислення, пошуки національного несвідомого, давньоукраїнський та скандинавський хронотоп, реалізація національної Тіні. Надано історичний контекст із заглибленням у генеалогію. Текст пісні зіставлено з розділами "Едди" та ісландськими сагами. Виокремлено основні показники міфологізації свідомості давніх українців і скандинавів.

Проаналізовано філософську проблему творчості Т. Шевченка, її несвідомий чинник та естетичну доктрину, зосереджено увагу на проблемах поезії як міфотворчості.

Досліджено філософсько-методологічні засади у літературознавстві в Київському університеті кінця ХІХ - початку ХХ ст. З'ясовано внесок провідних українознавців у вивчення вітчизняних філософії та літературознавства означеного періоду. Досліджено феномен київської школи - філософів і літературознавців у Київському університеті. Простежено взаємозв'язок між генераціями цього напряму. Доведено вплив філософської методології на концептуальний літературознавчий аналіз. Особливу увагу приділено загальноісторичному і культурному контексту формування вітчизняного гуманітарного знання, задіяним принципам історизму, аналізу, синтезу, компаративістиці, систематизації, текстології, теоретичній реконструкції. Обгрунтовано важливість концепцій учених у Київському університеті для сучасного українознавства.

Висвітлено філософсько-методологічні засади літературознавчих досліджень в Київському університеті кінця XIX - початку XX ст., розкрито зміну наукового мислення. Акцентовано увагу на запозиченні нових методів консервативними філософією та літературознавством. Виокремлено спільні для філософії та літературознавства проблеми, концепти, принципи. Розглянуто вплив учення А. Шопенгауера та модернізму на філософію та літературознавство в Київському університеті. Висвітлено нові результати щодо спільних проблем і концептів у методології вітчизняних дослідників. Аналіз проведено не за персоналіями, а за спільними поглядами вчених у даному університеті, що дає змогу об'єктивно уявити цілісну картину української гуманітарної науки. Розглянуто відображення поглядів дослідників у Київському університеті в сучасному літературознавстві, виокремлено основні принципи новітньої філології, але у філософському аспекті. Доведено, що філософська методологія вплинула на вітчизняне літературознавство кінця XIX - початку XX ст. та сучасну філологічну думку в Україні. З'ясовано особливості формування українознавчого аспекту в університеті кінця XIX - початку XX ст.

Проаналізовано образи Єлизавети Англійської і Марії Стюарт у вибраній художній літературі та кінематографі. Порівняно імагологію кінематографічного втілення образів обох королев. Проаналізовано католицьку символіку, зіставлену з історичними фактами. Задіяно лінгвістичні дані мови скоте. Досліджено романський, англійський, гельський впливи на формування культурного світогляду згаданих діячок. Акцентовано на ролі меценатства. Практичне значення мають наведені тексти, уперше перекладені українською - як-от вірші шотландських поетес XX ст. Ці переклади використано для ілюстративного матеріалу та порівняно з оригіналами, що змальовують образи обох королев. Задіяно вибрану лірику Єлизавети Тюдор, уперше перекладено українською, і порівняно із сонетом Марії Стюарт. Звернуто увагу на відкриття сучасних шотландських архівістів та ін.

Проаналізовано спільні провідні символи на прикладі XXXIX сонета Філіпа Сідні та вірша Ричарда Лавлейса "До Алтеї, з В'язниці". До уваги беруться символи троянди, вінка, Сну, Чаші, розглянуті як вузький і широкий контексти. Залучено тезаурусний аналіз. У контекстуальному аспекті з'ясовано, яку конотацію важливого символу троянди мали на увазі обидва поети. Враховано історичні реалії, тобто знане і незнане цим авторам. Акцентовано увагу на античній міфології, неодноразово використовуваній обома поетами. Під час аналізу староанглійських лексем з огляду на етимологію та історичну тяглість, а також полісематичність, наголошено на проблемах україномовного відтворення цих текстів. Зокрема, це проблеми компактності лексем, еквіритмічності, чергування чоловічих і жіночих рим або, навпаки, суцільного збереження чоловічого римування. Поезії подано в оригіналах і власних перекладах.

Проаналізовано кельтську символіку, репрезентовану у текстах письменників - членів Нью-Йоркської групи. Для прикладу беруться твори Віри Вовк, яка мешкає у Бразилії, та Патриції Килини (США). Залучаються ірландський, бретонський та ін. матеріал. Виокремлено спільні риси розвитку ірландської, бретонської та іншої культур кельтського походження, наявні і в українській. У випадку Патриції Килини виокремлено синтез українських, кельтських і германо-скандинавських архетипів. Використовуються перекладацькі та перекладознавчі стратегії. Простежується подібність українських і кельтських національних символів та архетипів - наслідок індоєвропейської спадщини. Увагу звернено на образ-символ коня, часто описуваний авторами-емігрантами. У дослідженні задіюються українська, англійська, ірландсько-гельська, середньоанглійська мови.

Здійснено спробу компаративного аналізу спільних лунарних мотивів у жінок, позначених активною життєвою позицією, письменниць та культуртрегерів - британської авторки леді Мері Вортлі Монтегю та сучасної української письменниці у Бразилії Віри Вовк. Матеріалом аналізу є оригінал вірша Монтегю, запропоновано тезаурусний аспект поезій англійської та української авторок.

Текст Лесі Українки розглядається в компаративному аспекті. Використано методи компаративного літературознавства, компаративної міфології, феноменології, а також аналітичної психології. Залучено матеріал скандинавської, кельтської та іншої міфології. Акцент зроблено на валлійській традиції (епос "Мабіногіон"). Виявлено спільне в образах Мавки і героїні валлійського міфу, квіткової діви Блодейведд. Пропонується аналіз бінарних опозицій: природа/культура, штучне/природне, тощо. Акцентовано увагу на концепті душі, морально-етичних проблемах. З допоміжною метою досліджуються твори німецького романтизму, повість М. Булгакова "Собаче серце" (образ Шарикова). Цікавлять міфологічні здобутки в сучасній традиції фентезі (образ Блодейведд). Результати унаочнюються в порівняльних таблицях. Робота має теоретичне і практичне значення для літературознавства, філософії, педагогіки, психоаналізу.

Художня проза другої половини XX - другої декади XXI ст. являє собою складне письмо. Зокрема, це або міфопоетичний матеріал, або свідоме опирання міфу. Проте міфологічні патерни, як і національні архетипи і символи, усе одно експліцитно або імпліцитно наявні в таких текстах. У даній роботі запропоновано детальніше висвітлення комплексу Електри на прикладі вибраної романістики згаданого періоду, з наголошенням на фемінінному персонажі. За методом українського психоаналітика Ніли Зборовської (1962 - 2011) порівнено роль материнського і батьківського кодів у літературі різних періодів (від XIX ст.). Опрацьовано міфологічну модель (батьківську або материнську) у різних типах культур і можливість її віддзеркалення у різних літературах. Батьківський і материнський образи розглянуто як амбівалентні божества, сильні Анімус і Аніма проаналізовано в аспекті диктату. Зіставлено принципи змалювання жіночих образів у класичному (переважно вікторіанському) і некласичному (сучасному) романах. Беруться до уваги твори Ч. Діккенса, Ф. Достоєвського, С. Цвайга, Ю. О'Ніла, Дж. Стейнбека, С. Плат, Б. Кауфман, Е. Єлінек, Д. Леві та ін. У материнському комплексі досліджено національний аспект. Проаналізовано перенесення імперського і постколоніального дискурсу на поведінкові моделі жіночих персонажів. Звернуто увагу на клінічну картину героїнь сучасних творів. Проаналізовано відмінності образів героїнь у різні періоди, знайдено спільну рису - опір механізму підкорення. Сучасна героїня має риси homo technicus або homo technologicus, описаний нею протест, з одного боку, алюзійний (нагадує поведінку персонажів С. Плат або Е. Єлінек), з іншого - уже штучний. Методи дослідження: компаративний (у галузі філології та міфології), архетипний (юнгіанський), фройдистський, символогічний, гендерологічний, звернуто увагу на історичний контекст.

Нарцисизм як багатогранна проблема досліджується у сучасному українському літературознавстві, у тому числі у психоаналітичних студіях, присвячених філології. Зокрема, це проект психоісторії української літератури у Ніли Зборовської. Але проблеми перверзного нарцисизму, яка стає дедалі більше актуальною за сучасної доби, іще не було виокремлено у літературознавстві. Натомість художня література являє собою приклад чіткого змалювання такої проблеми в образах імітаторів, егоцентричних маніпулянтів, показі нездорових стосунків тощо. Виокремлено головні риси перверзного нарцисиста. Водночас з'ясовано різноманіття і більшу широту такого типу на прикладі художньої літератури (на противагу виявленим закономірностям у доступних психоаналітичних працях). Розглянуто приклади істерії та істероїдності у героїнь Лесі Українки, порівняно з образом Лізи Хохлакової у романі Ф. Достоєвського "Брати Карамазови". Вичленовано паралізовану українськість і паралізоване християнство у жіночій версії. З'ясовано, що відсутність сублімації (у Неріси) призводить до втрати моральних якостей. Наголошено на національній ідентичності (Неріса vs Евфрозіна і Антей). Порівняно образи Неріси ("Оргія" Лесі Українки) і Саломеї в О. Вайлда. Виявлено синдром леді Макбет як одну з ознак перверзного нарциса. На основі проаналізованих текстів виокремлено бінарні опозиції: сакральне/профанне, інтроверт/екстраверт, духовне/тілесне, верх/низ, творчість/імітація, Ерос/Танатос. Методи дослідження: компаративний, юнгіанський (аналітична психологія), перекладознавчий, міфологічний, інтермедіальний. Для чіткішого розуміння клінічної картини фемінінних персонажів наведено історичний контекст. Матеріалом аналізу є художня і художньо-публіцистична (епістолярна) література. До уваги беруться тексти української, британської, американської, австрійської, російської літератур, а також фольклор і міфологія різних народів.

Нарцисизм як багатогранна проблема досліджується у сучасному українському літературознавстві, у тому числі у психоаналітичних студіях, присвячених філології. Зокрема, це проект психоісторії української літератури у Ніли Зборовської. Але проблеми перверзного нарцисизму, яка стає дедалі більше актуальною за сучасної доби, іще не було виокремлено у літературознавстві. Натомість художня література являє собою приклад чіткого змалювання такої проблеми в образах імітаторів, егоцентричних маніпулянтів, показі нездорових стосунків тощо. Виокремлено головні риси перверзного нарцисиста. Водночас з'ясовано різноманіття і більшу широту такого типу на прикладі художньої літератури (на противагу виявленим закономірностям у доступних психоаналітичних працях). Розглянуто приклади істерії та істероїдності у героїнь Лесі Українки, порівняно з образом Лізи Хохлакової у романі Ф. Достоєвського "Брати Карамазови". Вичленовано паралізовану українськість і паралізоване християнство у жіночій версії. З'ясовано, що відсутність сублімації (у Неріси) призводить до втрати моральних якостей. Наголошено на національній ідентичності (Неріса vs Евфрозіна і Антей). Порівняно образи Неріси ("Оргія" Лесі Українки) і Саломеї в О. Вайлда. Виявлено синдром леді Макбет як одну з ознак перверзного нарциса. На основі проаналізованих текстів виокремлено бінарні опозиції: сакральне/профанне, інтроверт/екстраверт, духовне/тілесне, верх/низ, творчість/імітація, Ерос/Танатос. Методи дослідження: компаративний, юнгіанський (аналітична психологія), перекладознавчий, міфологічний, інтермедіальний. Для чіткішого розуміння клінічної картини фемінінних персонажів наведено історичний контекст. Матеріалом аналізу є художня і художньо-публіцистична (епістолярна) література. До уваги беруться тексти української, британської, американської, австрійської, російської літератур, а також фольклор і міфологія різних народів.

В літературознавстві є просвітницько-марксистське уявлення про те, що письменник неодмінно повинен "відбивати реальний світ", в першу чергу — соціальні проблеми. Зауважено, що історія культури свідчить про роль сакрального матеріалу як її глибинного фундаменту. Так впровадження Біблії в слов'янський світ увійшло в протиріччя з "рідною" язичницькою спадщиною й визначило внутрішню конфліктність і динаміку духовного пошуку. Особливо властиве це для російської класики XIX cт., яка сполучала натуралістичність з витонченістю спіритуального ідеалу. Розглянуто творчість Скорина Л. В. стосовно "російського сліду" в українській епіграфістиці 20-х років XX століття. Виокремлено значення кліше "вбити дракона" у поезії Віри Вовк. Увагу приділено образу Дон Кіхота як дзеркалу самоідентифікації: апологія лицарства українського шістдесятництва. Охарактеризовано жанр психологічного роману в українській і англійській літературах першої половини XIX ст. (Є. Гребінка, Т. де Квінсі), наведено концепти шляху і світу від Григорія Сковороди, окреслено простори літературної фантастики в письменстві хорватського бароко тощо.

Друга книга "Садиби Франка: наукового збірника заповідника "Нагуєвичі" присвячена вшануванню 165-го ювілею від Дня народження українського національного генія Івана Франка. Репрезентовано абсолютно нові документальні матеріали, статті та повідомлення, огляди та рецензії з актуальних проблем франкознавства, музейної справи, історії України та суміжних країн, культурології, мистецтвознавства, етнографії, музикознавства, літературознавства, історичного краєзнавства, археологи, джерелознавства, історіографії, спеціальних історичних дисциплін та досліджень, пов'язаних із розвитком туризму та музейної педагогіки.