Проведено експеримеитально-клінічне обгрунтування інтраабдомінальної алогерніопластики післяопераційних вентральних гриж (ПВГ) гігантських розмірів. В експериментальній частині роботи виконали експериментальне дослідження на 80 щурах з приводу реакції тканин передньої черевної стінки та внутрішніх органів на інтраабдомінальне розміщення різних типів сітчастих імплантатів. Доведено, що інграабдомінальне розміщення композитного сітчастого імплантату з антиадгезивним покриттям не викликає зрощень з внутрішніми органами та забезпечує оптимальне проростання сполучною тканиною сітчастого імплантату за рахунок його контакту із парієгальною очеревиною, яке стимулює активне утворення мезотелію. Це підтверджує високу ефективність інтраабдомінальної алогерніопластики. В клініці за період з 2008 по 2013 рр. з приводу гігантських ПВГ було прооперовано 124 хворих. Результати показали, що ітраабдомінальний спосіб алопластики а поєднанні з методикою розділення анатомічних компонентів передньої черевної стінки за Ramirez сприяє значному зниженню частоти сероми, інфікування, виникнення мешом у порівнянні з "onlay" методикою, поєднаною з розділенням анатомічних компонентів передньої черевної стінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8 + Р457.443-99

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Прийоми і методи оперативних втручань на черевній стінці. Топографічна анатомія

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити вміст жирних кислот, фосфоліпідів та холестерину в жовчі дітей з холелітіазом та групи ризику щодо цього захворювання методом газорідинної та тонкошарової хроматографії; оцінити виявлені порушення. Проведено дослідження вмісту жирних кислот, фосфоліпідів та холестерину жовчі 32 пацієнтів віком від 3 до 18 років з гепатобіліарною патологією: 20 хворих на холелітіаз (I група), 12 дітей із групи ризику (II група) методом газорідинної та тонкошарової хроматографії. Виявлено порушення вмісту жирних кислот, фосфоліпідів та холестерину жовчі в пацієнтів обох груп з достовірними відмінностями за окремими показниками. Підвищений рівень холестерину, міристинової, стеаринової, пальмітинової, пента- та гептадеканової, арахідонової та ліноленової жирних кислот, зниження олеїнової та лінолевої жирних кислот свідчать про порушення метаболізму ліпідів в організмі та в гепатобіліарній системі. Знижений рівень фосфатидилхоліну, підвищений вміст сфінгомієліну та лізофосфатидилхоліну (токсичних фракцій фосфоліпідів, що є індикатором активізації процесів перокисного окислення ліпідів) у пацієнтів обох груп, порушене співвідношення фосфатидилхоліну та фосфатидилетаноламіну (пов'язане зі зменшенням активності антиоксидантних систем, які реагують на пошкодження клітинних мембран, і свідчить про підвищений синтез фосфатидилхоліну з фосфатидилетаноламіну), а також підвищений рівень фосфатидилінозитолу (показник мембранодеструкції) у пацієнтів із холелітіазом підтверджують роль порушення метаболізму фосфоліпідів у розвитку холелітіазу в дітей. Висновки: результати проведеного дослідження свідчать про необхідність визначення складу жирних кислот, фосфоліпідів і холестерину жовчі в пацієнтів групи ризику з метою профілактики холелітіазу, хворих на жовчокам'яну хворобу для поліпшення ефективності лікування. після виявлення порушень метаболізму жірних кислот, фосфоліпідів і холестерину в дітей обох груп рекомендується застосовувати препарати лецитину (ліволакт), омега-3-поліненасичених жирних кислот (смарт-омега), пробіотики (біфалакт) та природні сорбенти (мультисорб).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8 + Р457.443

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Прийоми і методи оперативних втручань на черевній стінці. Топографічна анатомія

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено підвищенню рівня діагностики холелітіазу на ранніх етапах його формування та ефективності лікувально-профілактичних заходів у дітей шляхом уточнення причин і механізмів розвитку цього захворювання. Доведено, що ризик розвитку холелітіазу в дитячому віці зростає під впливом певних факторів: обтяженої спадковості щодо жовчнокам'яної хвороби (ЖКХ); раннього штучного вигодовування; нераціонального харчування (надлишок транс-жирів та омега-6-поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), легкозасвоюваних вуглеводів на фоні дефіциту есенціальних фосфоліпідів (ФЛ) та омега-3-ПНЖК, харчових волокон та пробіотичних продуктів), внаслідок чого порушується ліпідний метаболізм холестерину, ЖК та ФЛ, а також підвищується частота виникнення трофологічних порушень (насамперед, ожиріння); використання антибіотиків і стероїдних гормонів; супутньої патології травної системи (хронічний гастродуоденіт і дисфункція жовчного міхура (ЖМ) за гіпокінетичним типом у поєднанні зі спазмом сфінктер Одді, дизбіозу кишечника). У разі підозри на ЖКХ або холестероз жовчного міхура (ХЖМ) у дітей, враховуючи особливості клінічної картини в різні періоди дитячого віку, рекомендовано дослідження ліпідограми, УЗД гепатобіліарної системи з оцінкою функції ЖМ після жовчогінного сніданку, а за потовщення стінки ЖМ більше 3 - 4 мм та наявності осаду в порожнині - проведення дуоденального зондування з мікроскопічним і біохімічним дослідженням жовчі. У випадку виявлення порушень в ліпідограмі доцільним є визначення складу ЖК та ФЛ сироватки крові з метою своєчасного застосування лікувально-профілактичного комплексу, до складу якого входить лецитин, препарати омега-3-ПНЖК, пробіотик та природний сорбент на фоні корекції харчування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу абсцесів та флегмон м'яких тканин у ВІЛ-інфікованих хворих. Проведено аналіз клінічного перебігу абсцесів та флегмон м'яких тканин у 90 ВІЛ-інфікованих хворих (основна група) за період з 2013 до 2017 рр., які перебували на лікуванні в клініці кафедри хірургії і проктології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика на базі Київської міської клінічної лікарні № 5. У групу порівняння було залучено 90 пацієнтів з абсцесами та флегмонами м'яких тканин без супутньої ВІЛ-інфекції. Середній вік хворих - (31,0 +- 1,2) року). Локалізація абсцесів та флегмон: плече, передпліччя, сіднична ділянка, пахвинна ділянка, стегно, гомілка. Для вивчення особливостей клінічного перебігу післяопераційного періоду використали такі клінічні критерії, як тривалість температурної реакції та гнійного виділення, терміни очищення рани. Також досліджували імунологічний статус хворих. Під час аналізу клінічної картини встановлено, що у ВІЛ-інфікованих з гнійною інфекцією м'яких тканин після розкриття гнійника і адекватного дренування були статистично значущо більшими тривалість і вираженість температурної реакції, гнійних виділень з рани і часу очищення рани у порівнянні з хворими без ВІЛ-інфекції. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією відзначено виражену зміну імунорегуляції у бік переважання T-супресорів і зниження кількості T-хелперів. Тому цим хворим показана імунокорекція ретровірусними препаратами відповідно до чинних протоколів. Висновки: клінічний перебіг абсцесів та флегмон у ВІЛ-інфікованих хворих у порівнянні з хворими без ВІЛ-інфекцїї характеризується тривалішими строками гнійних виділень та очищення рани, перебування в стаціонарі, зокрема у разі ВІЛ-інфекції III - IV стадії, що підтверджено порушеннями імунологічного стану, зниженням рівня T-хелперів, потребує тривалішого та інтенсивнішого як загального, так і місцевого лікування у поєднанні з ретровірусною терапією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054

Рубрики:

Грижі

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.14 + Р514.0-3

Рубрики:

Неспецифічна хірургічна інфекція. Гнійна хірургія

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити ефективність антисептичного гелевого розчину для санації черевної порожнини (ЧП) у разі загального перитоніту в експериментально-морфологічному дослідженні. Проведено експериментально-морфологічне дослідження на 80 лабораторних щурах. Залежно від антисептичного розчину, використаного для санації ЧП, тварин було розподілено на 4 групи: I група (n = 20) - 0,02 % розчин хлоргексидину біглюконату в об'ємі 5 мл, II група (n = 20) - 0,02 % - розчин декаметоксину в об'ємі 5 мл, III група (n = 20) - гелевий розчин (декаметоксину на основі гіалуронової кислоти) в об'ємі 5 мл, контрольна група (n = 20) - фізіологічний розчин в об'ємі 5 мл. Після лапаротомії перед санацією ЧП в усіх групах виконували бактеріологічне дослідження та ентеротомію тонкої кишки (0,2 - 0,3 см) з подальшим ушиванням цього дефекту вікриповими швами (ниткою). Результати морфологічного дослідження парієтальної та вісцеральної очеревини після санації ЧП антисептиками свщчать про вищу ефективність антисептичного гелевого розчину у порівнянні з 0,02 % розчином хлоргексидину біглюконату, про що свідчить зменшення інтерстеційного набряку парієтальної та вісцеральної очеревини, запальної клітинної інфільтрації, відсутність спайкового процесу, адекватні регенераційні процеси в ділянці ураження, відсутність зрошень між петлями кишківника, регенерація мезотелію. Висновки: антисептичний гелевий розчин можна використовувати для інтраопераційної та післяопераційної санації ЧП в комплексному лікуванні хворих із загальним перитонітом.

Шляхом експериментального дослідження встановлено, що інтраабдомінальне розміщення сітчастого імплантату з антиадгезивним покриттям дозволяє закривати великі дефекти черевної стінки без контактного зведення прямих м'язів, що збільшує площу черевної стінки. Експериментально визначено, що при інтраабдомінальній пластиці за рахунок зменшення контакту сітчастого імплантату з м'язами та підшкірною основою мінімізується вірогідність виникнення ускладнень з боку післяопераційної рани. Вперше встановлено, що під час операції роз'єднання анатомічних компонентів під час моделювання герніопластики підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) до 9,1 мм рт. ст. (1,2 кПа) і більше може призводити до виникнення абдомінального компартменту синдрому (АКС) у післяопераційному періоді. Уперше при хірургічному лікуванні післяопераційної ветральної грижі (ПВГ) великих і гігантських розмірів обгрунтовано виконання комбінованої інтраабдомінальної алопластики у поєднанні з методикою роз'єднання анатомічних компонентів черевної стінки, що забезпечує збільшення її площі, створення оптимального об'єму черевної порожнини без значного натягу м'язово-апоневротичних тканин і зменшує вірогідність підвищення ВЧТ і виникнення АКС. Доведено, що комбінована інтраабдомінальна алопластика у поєднанні з методикою роз'єднання анатомічних компонентів черевної стінки за рахунок мінімізації контакту сітчастого імплантату з підшкірною основою зменшує вірогідність виникнення сероми й інфекційних ускладнень з боку післяопераційної рани.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ