Установлено критерії консервативного лікування хворих на кісти нирок: розмір кісти нирки до 5 см; відсутність скарг хворого, збереження уродинаміки. Відзначено, що такі хворі потребують динамічного спостереження уролога з обов'язковим УЗ-контролем 1 раз на рік. Зауважено, що найбільш доступним та інформативним методом діагностики кіст нирок є ультразвукове дослідження. Зазначено, що перед пункцією кісти нирки необхідним є рентгенологічне дослідження: екскреторна урографія та комп'ютерна томографія. Визначено, що показаннями до проведення лікувальних заходів з приводу простої кісти нирки є: наявність клінічних проявів, порушення уро- або гемодинаміки, діаметр кісти більше 5 см у разі напівінтрапаренхіматозного розташування, у випадку поєднання простої кісти з каменем чашково-мискової системи, ускладнення кісти - нагноєння, крововилив, підозра на злоякісний характер кісти. Показано, що аспірація вмісту кісти без дренування та склеротерапії є недостатньою, через 3 місяці рецидив кісти виявляється у 100 % випадків. Доведено, що неприпустимим є виконання дренування кіст нирок, якщо пункційний канал проходить через ниркову паренхіму або будь-які сусідні органи чи порожнини. Цим хворим необхідно виконувати традиційне відкрите хірургічне втручання. З діагностичною метою є можливою пункція кістозної порожнини через паренхіму нирки з аспірацією вмісту та цитологічним дослідженням, у цьому випадку проведення склеротерапії неприпустиме. Обов'язковими етапами лікування шляхом пункційного дренування є цитологічне дослідження, кістографія та склерозування порожнини кісти. Зазначено, що відкрита операція з приводу

Зазначено, що підковоподібна нирка відноситься до найбільш частих аномалій зрощення нирок. Як правило, сама по собі підковоподібна нирка не викликає ніяких симптомів і є випадковою знахідкою. Коли симптоми виникають, вони найчастіше пов'язані з гідронефрозом, нефролітіазом, запальними захворюваннями, і у невеликому відсотку випадків - з новоутвореннями. Прогноз і виживаність серед пацієнтів з новоутворенням підковоподібної нирки залежить від стадії захворювання та гістопатологічної градації. У літературі авторами знайдено менше 140-ка випадків даної нозології. Зазначено про клінічний випадок нирково-клітинного раку підковоподібної нирки у 56-річної жінки і описано власний досвід лікування.

Отмечено, что подковообразная почка относится к наиболее частым аномалиям сращения почек. Как правило, сама по себе подковообразная почка не вызывает никаких симптомов и является случайной находкой. Когда симптомы возникают, они наиболее часто связаны с гидронефрозом, нефролитиазом, воспалительными заболеваниями, и в небольшом проценте случаев - с новообразованиями. Прогноз и выживаемость среди пациентов с новообразованием подковообразной почки зависит от стадии заболевания и гистопатологической градации. В литературе авторами найдено описание менее 140-ка случаев данной нозологии. Отмечено о клиническом случае почечно-клеточного рака подковообразной почки у 56-летней женщины и описан собственный опыт лечения.